Шпаргалка по "Договорное право"

     3. Новація не допускається  щодо зобов'язань про відшкодування  шкоди,  завданої каліцтвом, іншим  ушкодженням здоров'я або смертю, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом.

     4. Новація  припиняє  додаткові  зобов'язання,  пов'язані   з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

     Стаття 605. Припинення  зобов'язання прощенням боргу

     1. Зобов'язання  припиняється  внаслідок звільнення (прощення  боргу) кредитором боржника від  його обов'язків, якщо це не  порушує прав третіх осіб щодо  майна кредитора. 

     Стаття 606. Припинення  зобов'язання поєднанням боржника і кредитора в одній особі

     1. Зобов'язання припиняється  поєднанням боржника і  кредитора  в одній особі. 

     Стаття 607. Припинення  зобов'язання неможливістю його  виконання 

     1. Зобов'язання припиняється  неможливістю  його  виконання   у 

зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

     Стаття 608. Припинення  зобов'язання смертю фізичної  особи 

   1. Зобов'язання  припиняється  смертю  боржника,  якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою. 2. Зобов'язання  припиняється  смертю кредитора,  якщо воно є нерозривно пов'язаним з особою кредитора.

     Стаття 609. Припинення  зобов'язання ліквідацією юридичної   особи

    1. Зобов'язання   припиняється  ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора),  крім випадків,  коли законом або іншими нормативно-правовими  актами  виконання  зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну  особу,  зокрема  за зобов'язаннями про відшкодування шкоди,  завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

 

 

32. Поняття майнової відповідальності та її підстави. Розмір цивільно-правової відповідальності.

Майнова відповідальність - юридична відповідальність за правопорушення, яка застосовується у формі матеріального  відшкодування прямих, побічних збитків, упущеної вигоди, моральної шкоди, а також майнових санкцій.

Суб'єктами майнової відповідальності можуть бути Україна, як держава, юридичні та фізичні осудні особи - резиденти  і нерезиденти України. Майнова  відповідальність означає, що потерпіла сторона може переслідувати порушника - суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності у судовому порядку і, якщо його визнають винним, то порушнику доведеться задовольнити вимоги і виплатити потерпілій стороні компенсацію, яка називається відшкодуванням збитків, або стосовно винного буде визначено якийсь інший засіб судового захисту. При застосуванні майнової відповідальності завжди можна знайти компроміс щодо предмета позову, тобто дійти згоди з позивачем з метою уникнення судового розгляду.

Цивільно правова відповідальність може бути повна, обмежена і підвищена. За загальним правилом, цивільне законодавство  передбачає обов'язок боржника (заподіювана) перед кредитором (потерпілим) відшкодувати збитки у повному обсязі. Це стосується як витрат, що зроблені кредитором, втрати або пошкодження його майна, так і не одержаних кредитором доходів, які він одержав би, якби зобов'язання було виконане боржником.

Шкода, заподіяна особі або майну  громадянина, а також шкода, заподіяна  організації, підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду, у повному обсязі, за винятком випадків, передбачених законодавством. Відповідальність у цих випадках вважається повною. По окремих видах зобов'язань законодавством може бути встановлена обмежена відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (капітальне будівництво, перевезення, проектні роботи, постачання газом.

Це означає, що за порушення обов'язку сплачується лише неустойка, а збитки не відшкодовуються, або хоч і  відшкодовуються, але не в повному обсязі. Також законом чи іншими правовими актами може встановлюватися підвищена відповідальність за порушення цивільних прав та обов'язків (розмір відшкодування більше вартості майна).

 

33. Види майнової відповідальності: часткова, солідарна, субсидіарна.

Договірна (майнова) відповідальність настає в разі порушення умов договору.

Позадоговірна відповідальність настає у випадку заподіяння шкоди майну  чи здоров’ю, якщо між заподіювачем шкоди і потерпілим не було цивільно-правового  договору.

Якщо у цивільних правовідносинах є кілька зобов’язаних суб’єктів, наступає один з таких видів відповідальності:

-    часткова (дольова);

-    солідарна;

-    субсидіарна (додаткова).

Часткова (дольова) відповідальність передбачає, що кожна з зобов’язаних осіб несе відповідальність тільки у своїй частці.

Солідарна відповідальність передбачає, що кредитор має право звернути стягнення  як в частині, так і в цілому на майно всіх боржників, частини  їх або одного з них. Виконання  солідарного зобов’язання одним  із декількох боржників звільняє решту від відповідальності. Солідарна відповідальність настає лише у випадках, прямо передбачених законом або договором. Якщо одна з цих осіб відшкодує потерпілому збитки, то вона має право зворотної вимоги (регрес) до кожного з решти боржників у рівній частці.

Субсидіарна (додаткова) відповідальність передбачає наявність крім основного  боржника ще й додаткового. У разі неможливості відшкодування збитків  основним боржником до відповідальності притягається додатковий. Наприклад, неповнолітній  у віці від 15 до 18 років сам несе відповідальність за вчинену ним шкоду за наявності у нього власного майна. Якщо неповнолітній не має такого майна, або майна недостатньо, відшкодовувати заподіяну ним шкоду зобов’язані його батьки чи піклувальники, які несуть субсиді-арну відповідальність.

 

 

 

 

 

 

 

 

34. Поняття, порядок відшкодування збитків та види збитків у сфері господарювання.

Стаття 224. Відшкодування  збитків 

1. Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання  або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. 2. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Стаття 225. Склад та розмір відшкодування збитків 

1. До складу збитків, що підлягають  відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

• вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

• додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

• неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

• матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

2. Законом щодо окремих видів  господарських зобов'язань може  бути встановлено обмежену відповідальність  за невиконання або неналежне  виконання зобов'язань.

3. При визначенні розміру збитків,  якщо інше не передбачено законом  або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання  зобов'язання на день задоволення  боржником у добровільному порядку  вимоги сторони, яка зазнала  збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

4. Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу  про відшкодування збитків, беручи  до уваги ціни на день винесення рішення суду.

5. Сторони господарського зобов'язання  мають право за взаємною згодою  заздалегідь визначити погоджений  розмір збитків, що підлягають  відшкодуванню, у твердій сумі  або у вигляді відсоткових  ставок залежно від обсягу  невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами. Не допускається погодження між сторонами зобов'язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду зобов'язань визначений законом.

6. Кабінетом Міністрів України  можуть затверджуватися методики визначення розміру відшкодування збитків у сфері господарювання.

7. Склад збитків, що підлягають  відшкодуванню у внутрішньогосподарських  відносинах, визначається відповідними  суб'єктами господарювання - господарськими  організаціями з урахуванням специфіки їх діяльності.

Стаття 226. Умови і порядок  відшкодування збитків 

1. Учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних  заходів щодо запобігання збиткам  у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

2. Сторона, яка порушила своє  зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні  строку виконання, повинна невідкладно  повідомити про це другу сторону.  У протилежному випадку ця  сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

3. Сторона господарського зобов'язання  позбавляється права на відшкодування  збитків у разі якщо вона  була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.

4. Не підлягають відшкодуванню  збитки, завдані правомірною відмовою зобов'язаної сторони від подальшого виконання зобов'язання.

5. У разі невиконання зобов'язання  про передачу їй індивідуально  визначеної речі (речей, визначених  родовими ознаками) управнена сторона  має право вимагати відібрання  цієї речі (речей) у зобов'язаної сторони або вимагати відшкодування останньою збитків.

6. У разі невиконання зобов'язання  виконати певну роботу (надати  послугу) управнена сторона має  право виконати цю роботу самостійно  або доручити її виконання  (надання послуги) третім особам, якщо інше не передбачено законом або зобов'язанням, та вимагати відшкодування збитків, завданих невиконанням зобов'язання.

7. Відшкодування збитків, завданих  неналежним виконанням зобов'язання, не звільняє зобов'язану сторону  від виконання зобов'язання в натурі, крім випадків, зазначених у частині третій статті 193 цього Кодексу.

Стаття 227. Солідарне відшкодування  збитків 

1. У разі заподіяння збитків  одночасно кількома учасниками  господарських відносин кожний  з них зобов'язаний відшкодувати  збитки суб'єкту, якому завдано збитків, відповідно до вимог статті 196 цього Кодексу.

Стаття 229. Відшкодування  збитків у разі порушення грошових зобов'язань 

1. Учасник господарських відносин  у разі порушення ним грошового  зобов'язання не звільняється  від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

2. Обчислення розміру збитків  здійснюється у валюті, в якій провадилися або повинні бути проведені розрахунки між сторонами, якщо інше не встановлено законом.

3. У разі висунення вимог щодо  відшкодування збитків в іноземній  валюті кредитором повинен бути  зазначений грошовий еквівалент  суми збитків у гривнях за офіційним курсом Національного банку України на день висунення вимог.

 

35. Умови цивільно-правової відповідальності.

Цивільно-правова відповідальність — це самостійний вид юридичної  відповідальності, який полягає у  застосуванні державного примусу до правопорушника шляхом позбавлення особи певних благ чи покладення обов'язків майнового характеру. До правопорушника застосовуються санкції майнового характеру, які спрямовані на відновлення порушених прав та полягають у відшкодуванні збитків, стягненні неустойки чи пені.

Сукупність умов, які необхідні  для настання цивільно-правової відповідальності, називають складом цивільного правопорушення.

   За загальним правилом  цивільно-правова відповідальність  настає за наявності таких  умов (підстав):

  - протиправність;

   - шкода;

   - вина;

   - причинний зв'язок між  протиправною поведінкою і наслідками.

   Протиправною є поведінка,  яка порушує норму права або  умови укладеного між контрагентами  договору. Протиправними можуть  бути не лише дії, а й бездіяльність. Наприклад, ветеринар не надав своєчасно допомоги худобі, яка захворіла; зберігач не потурбувався, щоб захистити майно від дощу.

   Шкода може бути заподіяна  і правомірними діями. Так,  правомірними вважаються дії,  пов'язані із здійсненням прав  та виконанням обов'язків (наприклад, працівники санепідемстанції знищують хворих тварин; пожежники, гасячи пожежу, заливають сусідні квартири); у разі згоди потерпілого на заподіяння шкоди (потерпілий попросив зламати сарай, щоб побудувати гараж); у випадку протиправної поведінки самого потерпілого (шкода заподіяна в стані необхідної оборони).