Підсудність цивільних справ

 

План

 

 

Вступ.
РОЗДІЛ 1. Поняття  та значення підсудності цивільних  справ
1.1. Поняття підсудності цивільних справ.
1.2. Значення підсудності цивільних справ.
РОЗДІЛ 2.  Види підсудності цивільних справ
2.1. Підходи в теорії  цивільного права до визначення видів підсудності.
2.2. Правові особливості  видів  підсудності.
2.2.1. Функціональна підсудність.
2.2.2. Територіальна підсудність
РОЗДІЛ 3. Наслідки порушення правил підсудності. Передача справи з одного суду до іншого
3.1. Наслідки порушення правил підсудності.
3.2. Передача справи  з одного суду до іншого.
РОЗДІЛ 4.  Підсудність  судам України справ з іноземним  елементом
4.1. Нормативно-правова  база визначення підсудності  справ з іноземним елементом.
4.2. Поняття  та види міжнародної підсудності.
4.3. Шляхи подолання  проблем застосування міжнародної  підсудності
Висновок.
Список використаної літератури.
Додатки.

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Захист цивільних прав здійснюється судами України. Згідно ч. 2 ст. 55 Конституції України громадяни України мають право на судовий захист від посягань на честь і гідність, життя і здоров’я, на особисту свободу і майно. Судовий захист здійснюється шляхом розгляду і вирішення в судових засіданнях справ по спорах, що зачіпають інтереси фізичних і юридичних осіб.

Згідно законодавства  про судоустрій правосуддя здійснюється тільки судом шляхом розгляду і вирішення  в судових засіданнях цивільних  справ, пов’язаних з захистом прав і законних інтересів громадян, підприємств, установ і організацій.

Звернутися з позовом до суду можна лише з дотриманням  певних правил  щодо дотримання положень підсудності та підвідомчості справ судам України. Вказані правила в сучасному правовому колі мають ряд специфічних рис як теоретичного, так і правозастосовчого характеру, що в сенсі реалізації особою її права на судовий захист має визначально актуальне значення.

Саме тому правове  регулювання ряду аспектів інституту  підсудності в цивільному процесі  постає на сучасному історичному  етапі складною проблемою. Актуальність питань, пов’язаних з підсудністю справ судам, підкреслює міжнародний аспект зазначених проблем.

Об’єктом даного дослідження  виступає система правовідносин, які  виникають при регуляції особливостей цивільного процесу сучасною правовою базою України.

Предметом дослідження виступає правовий порядок визначення підсудності у встановленому цивільним правом порядку.

Метою дослідження є: визначення поняття та нормативно-правової бази, котра регулює сферу підсудності в цивільному процесі України; виявлення видів підсудності; розгляд проблематики порушення правил підсудності та передачі справи з одного суду до іншого; освітлення проблем в системі підсудності судам України справ з іноземним елементом.

Дана курсова  робота присвячена зазначеним вище особливостям судового розгляду цивільних справ і складається з вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків.

Основою для  написання даної роботи стали  Конституція України, Цивільний  процесуальний кодекс, Господарський процесуальний кодекс України, Закони України «Про міжнародне приватне право», інші нормативні акти.

Теоретичні  аспекти судового розгляду цивільних  справ, роз’яснення змісту його етапів та особливостей містять праці  Безлюдька І.О., Комарова В.В., Осипова Ю.К., Тертишнікова В.І., Треушникова М.К., Штефана М.Й., Яркова В.В. та ін.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Поняття та значення підсудності цивільних справ

 

1.1. Поняття  підсудності цивільних справ

 

В Україні діє система  судів загальної юрисдикції, яку  утворюють загальні і спеціалізовані суди окремих судових юрисдикцій (ч. 1 ст. 19 Закону України «Про судоустрій України»).

Суди цивільної юрисдикції належать до загальних судів. їх систему складають:

1. місцеві суди;
2. апеляційні суди, Апеляційний суд України;
3. Верховний Суд України [7, 159].

Місцеві суди цивільної юрисдикції - це районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди.

Апеляційними судами цивільної юрисдикції є: апеляційні суди областей, апеляційні суди міст Києва та Севастополя, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим, а також Апеляційний суд України. Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про судоустрій України» у разі необхідності замість апеляційного суду області можуть утворюватися апеляційні загальні суди, територіальна юрисдикція яких поширюється на декілька районів області.

Усі перелічені вище суди здійснюють правосуддя в цивільних  справах, однак наділяються різними  повноваженнями щодо їх розгляду і вирішення.

Отже, коли з'ясовано питання, що розгляд і вирішення відповідної цивільної справи підпадає під цивільну юрисдикцію суду (дана справа є підвідомчою суду), то заінтересована особа повинна ще встановити, до якого саме суду вона має звертатися. Для окреслення кола цивільних справ, які підлягають розгляду і вирішенню в тому або іншому суді, законодавець використовує інститут підсудності.

Отже, підвідомчі суду цивільні справи розглядаються у порядку цивільного судочинства районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами, а також військовими судами гарнізонів, апеляційними судами областей, апеляційними судами міст Києва та Севастополя, апеляційним судом Автономної Республіки Крим, військовими апеляційними судами регіонів та апеляційним судом Військово-Морських Сил України, а також Верховним Судом України. Усі вони становлять систему загальних судів загальної юрисдикції, складають місцеві суди та апеляційні суди України, реалізують судову владу, здійснюють правосуддя у цивільних справах, але мають різну, встановлену законом компетенцію у розгляді і вирішенні справ.

Як зазначає М.Й. Штефан, розмежування компетенції між окремими ланками судової системи і між судами однієї ланки щодо розгляду і вирішення підвідомчих їм цивільних справ називається підсудністю, правила якої визначені статтями 107-117 ЦПК України.

На думку І.О. Безлюдько, підсудність -  це властивість цивільних справ, за допомогою якої їх розгляд і вирішення віднесено законом до компетенції відповідного суду.

Вітчизняні цивілісти  погоджуються з тим, що підсудність можна розуміти у двох значеннях. В об'єктивному розумінні, підсудність — це інститут цивільного процесуального права, тобто це система норм права, які регулюють суспільні відносини, що виникають у зв'язку з визначенням конкретного суду у разі подання позову або заяви (розділ III гл. 1 ЦПК). В суб'єктивному розумінні, підсудність — це властивості конкретної справи, в силу чого вона підлягає розгляду у певному суді як суді першої інстанції.

Важливим видається і третє розуміння підсудності — як сукупність цивільних справ, підлягаючих розгляду і вирішенню по суті в тієї чи іншої ланці судової системи, а також в тому чи іншому суді. При цьому за допомогою підсудності визначається компетенція кожної ланки судової системи та кожного суду цієї ланки по розгляду та вирішенню по суті цивільних справ [8, 146].

В. И. Тертишніков вважає, що підсудність – властивість конкретної цивільної справи, відповідно до якої вона підлягає розгляду по першій інстанції в тому або іншому суді. За допомогою підсудності визначається компетенція кожної ланки судової системи по розгляду й вирішенню цивільних справ.

 Близьким за змістом  є думка, висловлена С. С.  Бичковою про те, що підсудність – це властивість цивільних справ, за допомогою якого їхній розгляд і вирішення віднесено законом до компетенції відповідного суду. Отже, ці вчені вказують на те, що підсудність визначає компетенцію конкретних судів усередині судової системи, щодо розгляду й вирішення конкретних цивільних справ.

 М. А. Митіна звертає  увагу на те, що підсудність  – це компетенція (або повноваження) того або іншого суду на  розгляд і вирішення певних цивільних справ, що підлягають розгляду й вирішенню в даній ланці судової системи й у даному суді  [15, 213] (додаток 1).

 Аналіз викладених  вище думок свідчить про те, що при характеристиці поняття  «підсудність» використовується  терміни «інститут», і «розмежування компетенції», і «властивість конкретної цивільної справи», і «компетенція (повноваження)» й ін. Представляється, що такий підхід до наукового визначення поняття підсудності цілком пояснюється, тому що й у цивільному процесуальному законодавстві, у літературі, на практиці, як обґрунтовано відзначають дослідники цього питання, термін «підсудність» використається в різних аспектах, а точніше - у трьох. По-перше, підсудність - це інститут цивільного процесуального права, тобто система норм, що регулюють відносини по визначенню конкретного суду при пред'явленні позову.  По-друге, під підсудністю розуміють властивість конкретної справи, у чинність якого воно підлягає розгляду в певному суді, як суді першої інстанції.  По-третє, підсудність варто розуміти і як сукупність цивільних.

 

 

 

 

 

2. . Значення підсудності цивільних справ

 

Питання про  підсудність перед суддею виникає  після позитивного вирішення їм питання про підвідомчість справи. Суддя повинен тепер визначити, який саме суд мусить розглядати дану справу.

Суддя одноособово  розглядає всі цивільні справи, підвідомчі суду. Справи по спорах про визначення місця проживання і відібрання дитини, встановлення батьківства, виселення у разі скасування рішення, постановленого одноособово — суддею, розглядаються у колегіальному складі суду.

Якщо в  справі об'єднані позовні вимоги, частина  яких підлягає колегіальному розгляду, справа розглядається колегіально.

У зв'язку із складністю справи суд касаційної або наглядної інстанції при скасуванні рішення може направити на новий розгляд у колегіальному складі суду також будь-яку іншу справу [2, Ст.124].

На відміну від підвідомчості, яка розмежовує компетенцію між  державними органами і особою та між  державними органами і громадськими організаціями щодо вирішення цивільних справ, підсудність розмежовує компетенцію у тій самій сфері (щодо вирішення цивільних справ), але між різними судами. Тому підсудністю називають ще коло цивільних справ, вирішення яких належить до компетенції певного суду. Визначення компетенції різних судів системи провадиться залежно від виконуваних ними функцій, від роду (предмета) справи, суб'єктів спору, що підлягає розгляду, і місця (території), на яку поширюється діяльність певного суду.

Підвідомчість же допомагає  розділити повноваження судів цивільної юрисдикції та інших юрисдикційних органів, що мають право розглядати й вирішувати ті або інші цивільні справи.

Підсудність допомагає  розмежувати компетенцію по розгляду і вирішенню підвідомчих суду цивільних справ всередині системи судів цивільної юрисдикції: як між судами різних ланок, так і між судами однієї ланки.

Однак цим значення підсудності  цивільних справ не обмежується. Вона є важливою умовою вирішення і деяких процесуальних питань.

Так, наприклад, суд може давати судові доручення щодо проведення певних процесуальних дій лише у разі необхідності збирання доказів за межами його територіальної підсудності (ч. 1 ст. 132 ЦПК України); заява про забезпечення доказів, якщо позов ще не пред'явлено, розглядається місцевим загальним судом, у межах територіальної підсудності якого можуть бути вчинені процесуальні дії щодо забезпечення доказів (ч. 1 ст. 135 ЦПК України).

Таким чином, підсудність - інститут цивільного процесуального права, тобто це система норм права, які регулюють суспільні відносини, що виникають у зв'язку з визначенням конкретного суду у разі подання позову або заяви; розмежування компетенції між окремими ланками судової системи і між судами однієї ланки щодо розгляду і вирішення підвідомчих їм цивільних справ; коло цивільних справ, вирішення яких належить до компетенції певного суду; властивості конкретної справи, у силу яких вона підлягає розгляду у певному суді як у суді першої інстанції; повноваження певної ланки судової системи або певного суду по розгляду цивільних справ.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Види підсудності цивільних справ

 

2.1. Підходи  в теорії цивільного права  до визначення видів підсудності.

 

Говорячи про різновиди  підсудності, дослідники формують класифікації за критерієм функцій, роду (предмета) справи, суб'єктів спору, що підлягає розгляду, і місця (території), на яку поширюється діяльність певного суду.  У зв'язку з цим М.Й. Штефан виокремлює підсудність:

- функціональну (функціональна компетенція);

- родову (предметна, об'єктивна компетенція);

- територіальну (особиста, суб'єктивна компетенція).

На думку Д. Д. Луспеника, висловлені в літературі думки про  наявність відповідно до цивільного процесуального законодавства родової  підсудності цивільних справ  і про право апеляційних судів  розглядати певні цивільні справи у першій інстанції, викликає заперечення, оскільки ті законодавчі акти, які вказують на це (ст. 25 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», ст. 85 Закону України «Про виконавче провадження» й ін.), не можуть бути застосовані до процедури розгляду цивільної справи, тому що цивільне судочинство здійснюється відповідно до законодавства, ст. 2 ЦПК України, інше законодавство не повинне йому суперечити, інакше воно не застосовується [14, 77]. Вважаю, що із зазначеними думками, висловленими в юридичній літературі, варто повністю погодитися.