Звіт про проходження практики в Дельта Банку

    Можуть  застосовуватися також вибіркові (селективні) методи, спрямовані на регулювання окремих форм кредиту (наприклад споживчого) або кредитування різних галузей (житлового будівництва, сільського господарства тощо). До вибіркових методів належать: пряме обмеження Розмірів банківських кредитів для окремих банків або позик (так звані кредитні стелі); регламентація умов видачі конкретних видів кредитів, зокрема встановлення розмірів маржі, тобто різниці між сумою забезпечення і розміром виданої позики; ставками за депозитами і ставками за кредитами тощо [6].

    Провідним методом регулювання є облікова політика. Підвищуючи або знижуючи офіційну облікову ставку, центральний  банк впливає на можливості комерційних  банків і їх клієнтів в одержанні  кредиту, що у свою чергу впливає  на економічне зростання, грошову масу, рівень ринкового відсотка, відображається на стані платіжного балансу і ринкового курсу. Підвищення ставки сприяє залученню в країну іноземного короткострокового капіталу, внаслідок чого активізується платіжний баланс, збільшується пропозиція іноземної валюти, відповідно знижується курс іноземної і підвищується курс національної валюти. Зниження ставки призводить до протилежних результатів.

    Суттєвий  вплив на кредитні ресурси комерційних  банків, на їх можливості надавати позики справляє зміна норми обов'язкових резервів. Підвищення її означає, що більша частина банківських коштів «заморожена» на рахунках центрального банку і не може бути використана комерційними банками для видачі кредитів. У результаті скорочуються банківські позики і грошова маса в обігу, підвищуються відсотки за банківськими позиками. Зниження норми банківських резервів приводить до розширення банківських кредитів і грошової маси, до зниження ринкового відсотка.

    У країнах із розвинутим ринком цінних паперів найпоширенішим методом грошово-кредитного регулювання є операції на відкритому ринку, які впливають на діяльність комерційних банків через обсяг наявних у них ресурсів. Якщо центральний банк продає цінні папери на відкритому ринку, а комерційні банки їх купують, то ресурси останніх і відповідно їхні можливості надавати позики клієнтам зменшуються. Це призводить до скорочення грошової маси в обігу і підвищення позикового відсотка. Купуючи цінні папери на ринку в комерційних банків, Центральний банк надає їм додаткові ресурси, розширює їх можливості.

    Головне завдання банківського нагляду - створення  ефективної системи захисту інтересів  кредиторів і вкладників, оперативне реагування на події, що дестабілізують діяльність банківської установи. Основні  принципи (їх усього 25) дієвого нагляду сформулював у квітні 1997 р. Базельський комітет з банківського регулювання. Це мінімальні вимоги, які кожна країна доповнює, виходячи з властивих тільки їй умов і можливих ризиків. Службою банківського нагляду НБУ розроблений план стратегічного розвитку банківської системи України. Одним із найважливіших пунктів цього плану є розробка відповідно до міжнародних стандартів порядку формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за позиками комерційних банків, що дасть змогу створити раціональну методику оцінювання якості кредитних    вкладень    банків,    ефективного    управління    кредитними ризиками.

    Основним  нормативним документом, на підставі якого комерційні банки України  здійснюють свою діяльність, є положення  Національного банку України „Про кредитування”, затверджене постановою правління НБУ № 246 від 28.09.95 р. (зі змінами і доповненнями, внесеними постановами правління НБУ від 22.04.96 р. № 97, від 17.02.97 р. № 35, від 04.04.97 р. № 80 і листом НБУ від 10.10.95 р. № 306) [1]. Цей документ регламентує кредитні відносини між Національним банком України і комерційними банками, між комерційними банками і позичальниками, визначає основні принципи проведення кредитної політики комерційних банків, процедуру підписання кредитних угод між банками і суб'єктами господарської діяльності, встановлює правові основи регулювання міжбанківських кредитів, а також відповідальність сторін кредитних операцій за різні види порушень умов кредитних угод. Діяльність  банків,  пов'язана з  кредитуванням  в  іноземній  валюті, регулюється цілою низкою нормативних документів Національного  банку країни, а також документів інформативного характеру.

    Кредитування  позичальників здійснюється банками  за умови дотримання відповідних  економічних нормативів банківської діяльності. 
 
 
 
 
 

    10. ОПОДАТКУВАННЯ БАНКІВСЬКОЇ  УСТАНОВИ ТА ЙОГО  СПЕЦИФІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ 

    Вичерпний перелік податків та зборів закріплено Законом України "Про систему оподаткування". Основними для банку є - податок на прибуток, податок на додану вартість, збір на обов'язкове пенсійне І страхування, податок доходів фізичних осіб (прибутковий податок) .В Україні справляються:

    - загальнодержавні податки і збори  (обов'язкові платежі);

    - місцеві податки і збори (обов'язкові  платежі);

    Загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.

    Місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), механізм справляння та порядок їх сплати встановлюється сільськими, селищними, міськими, обласними радами відповідно до переліку і в   межах   граничних  розмірів   ставок,   установлених   законами України.

     Нарахуванням  та сплатою податків і зборів в  банку займається бухгалтерія. ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» є платником таких податків та зборів:

1. податок на прибуток;
2. податку з власників транспортних засобів;
3. податок на додану вартість;
4. збір на обов'язкове держане соціальне страхування на випадок безробіття;
5. збір на обов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;
6. збір на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок тимчасової непрацездатності;
7. збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;
8. комунальний податок.

     Основними податками, які містять суттєві  відмінності в оподаткування банківських установ та інших підприємств є податок на прибуток та податок на додану вартість (ПДВ).

     Для цілей оподаткування податком на прибуток використовують такі податкові  періоди: календарний квартал, півріччя, три квартали, рік. Податок сплачується до бюджету не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним кварталом, платники пред’являють в податковий орган декларацію про прибуток за звітний квартал, розраховану наростаючим підсумком з початку звітного фінансового року. Податкові зобов’язання в банківських установах відображаються в декларації.

     Форма декларації з податку на прибуток банку та порядок її складання  узгоджуються рішенням Комітету Верховної  Ради України з питань фінансів і  банківської діяльності, затверджується Державної Податковою Адміністрацією України та подається до Міністерства Юстиції України для державної реєстрації.

     Для автоматизації процесу адміністрування  оподаткування прибутку банку забезпечується розробка та впровадження програмного  забезпечення для проведення державною податковою службою перевірки декларацій.

     Ст. 67 Конституції України визначає платника податків. Декларація подається  до державних податкових органів  протягом 40 календарних днів наступних  за останнім календарним днем звітного періоду.

     В декларації банківської установи повинні заповнюватися всі рядки, визначені формою декларації. У разі якщо показники відсутні, то рядок прокреслюється.

     До  податкових органів подається оригінал декларації. Разом з декларацією  подаються всі передбачені формою та порядком додатки та розрахунки.

     Податок на додану вартість. Платники податку на додану вартість (ПДВ) визначені статтею 2 Закону України “Про податок на додану вартість”. Відповідно до цього ж Закону ПДВ справляється щомісячно не пізніше 20 числа місяця, що настає за звітним періодом. Об’єкт оподаткування ПДВ, за винятком операцій, звільнених від оподаткування та операцій, до яких застосовується 0%, оподатковується за ставкою 20%.

     По  ПДВ для банків звітний період складає місяць. Подання податкової декларації по ПДВ передбачено як Законом України «Про податок на додану вартість», так і Законом України «Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетом та державними цільовими фондами».

     Особливості оподаткування ПДВ банківської  діяльності полягає в тому, що не всі операції є об’єктом оподаткування.

     Не  є об’єктами оподаткування ПДВ:

• випуск, емісія, розміщення в будь-якій формі, управління та продаж за кошти цінних паперів, що випущені в обіг, емітовані НБУ;
• надання орендодавцем майна у користування орендарю згідно з умовами оперативного лізингу, а також повернення такого майна;
• сплата процентів або комісія у складі лізингових платежів, нарахованих на вартість об’єкта фінансового лізингу;
• передача в заставу майна кредитору, а також його повернення після закінчення дії договору;
• передача кредиторам, що є резидентами об’єкта іпотечного кредиту у власність або використання;
• обіг валютних цінностей, в т.ч. національної та іноземної валюти, банківських металів, банкнот та монет НБУ, за винятком тих, що використовуються для нумізматичних цілей, базою оподаткування яких є продажна вартість:
• надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, залучення, розміщення та повернення грошових коштів;
• торгівля за грошові кошти або цінні папери борговими зобов’язаннями;
• виплата дивідендів та роялті у грошовій формі або у формі цінних паперів;
• надання дилерських або брокерських послуг з продажу або управління цінними паперами та деривативами на фондових, валютних і товарних біржах;
• передача основних фондів як внеску до статутного фонду юридичних осіб для формування цілісного майнового комплексу в обмін на емітовані корпоративні права;
• повернення таких основних фондів;
• надання уповноваженими банками послуг довірчого управління фондами банківського управління відповідно до Закону України «Про проведення експерименту в житловому будівництві на базі холдингової компанії Київміськбуд».

      Решта податків і зборів сплачуються банківською  установою на загальних підставах згідно законодавства України.

     Податок на прибуток у 2011 році сплачувався банком по ставці 25 % і становить 2 320,8 тис. грн., крім того відстрочений податок на прибуток за 2010 рік становить   2 519,8 тис. грн. Усього податок на прибуток у 2011 році становить 4 840,6 тис. грн. 

    Відмінність суми податку на  прибуток, вирахуваного шляхом множення балансового прибутку банку на ставку 25 %  від поточного податку на прибуток, розрахованого відповідно до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з врахуванням відстроченого податкового активу та відстроченого податкового зобов’язання, пояснюється особливостями у формуванні валових доходів та валових витрат банку при розрахунку оподаткованого прибутку а також формуванням відстрочених податкових зобов’язань та відстрочених податкових активів 
 
 

    11.  ОПЕРАЦІЇ БАНКУ З ФІНАНСОВОГО МОНІТОРИНГУ ТА ЙОГО ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК З ДЕРЖАВНИМИ ФІНАНСОВИМИ ІНСТИТУТАМИ 

    У своїй роботі банк може мати контакти з будь-якими державними органами. Серед цих органів в першу  чергу є Національний банк України, а також органи Державної податкової служби України, Прокуратури України, Служби безпеки України, Міліції, Казначейства, Національного Депозитарію.

    Взаємодія банку з державними органами регламентується  відповідними Законами України та іншими нормативно-правовими актами [1].

    Діяльність  Національного банку України регламентована Законом України „Про Національний банк України” Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, законами України.

    Місцезнаходження  керівних органів та центрального апарату  Національного банку - місто Київ.

    Відповідно  до Конституції України основною функцією Національного банку є  забезпечення стабільності грошової одиниці України.

    Структура Національного банку будується  за принципом централізації з  вертикальним підпорядкуванням. До системи  Національного банку входять  центральний апарат, філії (територіальні  управління), розрахункові палати, Банкнотно-монетний двір, фабрика банкнотного паперу, Державна скарбниця України, Центральне сховище, спеціалізовані підприємства, банківські навчальні заклади й інші структурні одиниці і підрозділи, необхідні для забезпечення діяльності Національного банку.

    При здійсненні банківської діяльності, банк може мати справи з правоохоронними органами. Наприклад: Прокуратура, Міліція, Служба безпеки України. Діяльність цих органів регламентована відповідними законами, такими як „Про Прокуратуру” [5], „Про міліцію”, „Про Службу безпеки України”.

    При здійсненні прокурорського нагляду  за додержанням і застосуванням  законів прокурор має право:

    безперешкодно за посвідченням, що підтверджує займану  посаду, входити у приміщення органів  державної влади та органів місцевого  самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ та організацій незалежно .від форм власності, підпорядкованості чи приналежності, до військових частин, установ без особливих перепусток, де такі запроваджено; мати доступ до документів і матеріалів, необхідних для проведення перевірки, в тому числі за письмовою вимогою, і таких, що містять комерційну таємницю або конфіденційну інформацію. Письмово вимагати подання в прокуратуру для перевірки зазначених документів та матеріалів, видачі необхідних довідок, в тому числі щодо операцій і рахунків юридичних осіб та інших організацій, для вирішення питань, пов'язаних з перевіркою. Отримання від банків інформації, яка містить банківську таємницю, здійснюється у порядку та обсязі, встановлених Законом України „Про банки і банківську діяльність”;