Звіт про проходження практики в Дельта Банку

          Працівники, які виконують  функції Бек-офісу Банку, відповідають за:

• перевіряння отриманих від Фронт-офісу документів на паперових та/або електронних носіях щодо достовірності наданої інформації;
• реєстрацію операцій та договорів (угод) в САБ;
• перевіряння підтверджень про здійснення операцій, що надійшли від контрагентів, та/або надсилання підтвердження контрагенту про надходження коштів (може виконуватись  автоматично  за  допомогою програмного   забезпечення   з   наданням чіткої  та  зрозумілої інформації про результати перевірки);
• проведення перевіряння лімітів за контрагентами;
• своєчасну підготовку,  перевіряння  та  оформлення  платіжних інструментів відповідно до нормативно-правових актів Національного банку;
• перевіряння правильності відображення операцій;
• зберігання інформації про операції (вся електронна інформація має зберігатися в захищеному від модифікації вигляді);
• нарахування процентів за кредитами і  депозитами,  комісійних тощо;
• контроль за  обробленням  даних,   здійсненням   розрахунків, виконанням договорів.

          Під час контролю за виконанням укладених договорів  працівники Бек-офісу перевіряють:

    - наявність усіх документів за  відповідною операцією та своєчасність їх подання до відповідного підрозділу Банку;

    - відповідність операції законодавству  України та прийнятим Банком  операційним процедурам, установленим  лімітам (будь-які відхилення  від установлених процедур і  лімітів мають бути додатково узгоджені з керівництвом Банку);

    - пояснення щодо будь-яких одноразових  відхилень від установлених процедур  і лімітів.

          У разі виявлення  порушень результати перевірки мають  бути оформлені відповідним документом (акти, протоколи тощо).

       Організацію операційної роботи  в  Банку  регламентують:

• положення про структурний підрозділ Банку;
• посадові інструкції працівників структурних підрозділів Банку (філій, відділень);
• режим операційного часу та операційного дня;
• розпорядчі документи керівника відповідного підрозділу про надання повноважень на виконання операцій, підписання документів та здійснення контрольних функцій;
• зразки підписів посадових осіб Банку, які мають право розпорядчого, виконавчого, контрольного, першого та другого підписів.

          Режим роботи  Банку встановлюється таким чином, щоб забезпечити правильне та своєчасне оформлення розрахункових документів, які надходять до Банку, виконання банківських операцій, відображення їх в бухгалтерському обліку та складання щоденного балансу, а також передбачає початок та завершення операційного дня та операційного часу.

          По закінченні операційного дня обов’язково формується щоденний оборотно-сальдовий баланс, регістри аналітичного обліку та інші регістри за операціями, що здійснені з використанням  відповідного програмного забезпечення (додаток 5).

    У ринковій інфраструктурі банки виконують  обслуговуючі функції, найважливішою  з яких є залучення грошових коштів із зовнішнього середовища і розміщення їх з максимальною прибутковістю  та допустимим ризиком. Банки акумулюють вільні кошти юридичних і фізичних осіб у формі депозитів, ощадних внесків, цінних паперів, розміщують їх у кредитах, сприяють платіжному обороту в економіці країни, виконуючи платіжні операції клієнтів, оплату переказів, чеків, векселів.

    Неодмінною умовою ефективної роботи банківської установи в умовах ринку є постійне оновлення банківських технологій, основу яких складають автоматизовані інформаційні системи (АІС) управління банківською діяльністю.

    АІС управління банківською діяльністю – це інтегрована банківська інформаційна система з телекомунікаційним зв’язком із зовнішнім світом, що забезпечує ведення бухгалтерських й операційних записів багато валютної та багатофілійної роботи банків будь-якого типу в реальному масштабі часу.

    Як  і будь-яка система, АІС складається з підсистем, які, у свою чергу, складаються з елементів. Функціональну структуру АІС управління банківською діяльністю утворюють такі системи: підсистема 01 «Операційний день банку» (ОДБ), підсистема 02 «Управління кредитними операціями» (УКО), підсистема 03 «Ведення валютних операцій» (ВВО), підсистема 04 «Управління цінними паперами» (УЦП), підсистема 05 «Каса», підсистема 06 «Квітування», підсистема 07 «Планування та прогнозування банківської діяльності», підсистема 08 «Управління акціонерним капіталом банку», підсистема 09 «Маркетинг і реклама», підсистема 10 «Клієнт», підсистема 11 «Обмін», підсистема 12 «Вкладники», підсистема 13 «Звітність», підсистема 14 «Факторингові послуги», підсистема 15 «Лізингові послуги». 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    3. ОРГАНІЗАЦІЯ ФІНАНСОВОЇ  РОБОТИ БАНКУ ТА  ХАРАКТЕРИСТИКА ЙОГО  ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ 

     Банківські  ресурси - це сукупність коштів, що знаходяться  в розпорядженні банків і використовуються ними для проведення активних та інших  операцій. Найбільш поширеною класифікацією ресурсів комерційного банку є класифікація відповідно до джерел формування. Згідно цього критерію кошти комерційного банку поділяються на власні та залучені. До складу власних ресурсів комерційного банку входять - статутний фонд, резервний фонд, інші спеціальні фонди, а також нерозподілений прибуток на протязі року.[12]

     Більша  частина ресурсної бази комерційного банку формується не за рахунок власного капіталу, а за рахунок залучених  коштів, головну частину яких становлять депозити. Під депозитом розуміють грошові засоби в готівковій чи безготівковій формі, в національній чи іноземній валюті, передані в банк їх власником чи третьою особою по дорученню і за рахунок власника для зберігання на визначених умовах. Крім залучених на депозити коштів, комерційні банки можуть формувати ресурси, отримуючи послуги на грошовому ринку – на ринку міжбанківських кредитів, в центрального банку, на ринку євровалют, випускаючи власні боргові зобов'язання, а також укладаючи угоди про продаж цінних паперів із можливістю поступового викупу (операції "репо").

     Центральний банк управляє пасивами комерційних  банків, використовуючи два набори інструментів. Перша група інструментів - це операції на грошовому ринку. Центральний  банк виконує ці операції в трьох  сферах грошового ринку: ринок кредитних ресурсів; ринок цінних паперів; валютний ринок. На ринку кредитних ресурсів Нацбанк використовує два інструменти: встановлення ліміту кредитів, що надаються комерційним банкам і уряду; зміна рівня дисконту, тобто відсотків, які стягує центральний банк за надані ним кредити. [15]

     Перший  інструмент ефективний тим, що він оперативно впливає на формування пасивів комерційних  банків. Другий інструмент - має економічний  характер, оскільки враховує закон  попиту і пропозиції, діючий на ринку кредитних ресурсів. Збільшуючи дисконт, центральний банк зменшує попит на кредитні ресурси і, тим самим, зменшує потенційну можливість створювати нові пасиви. Знижуючи дисконт, центральний банк збільшує попит, а, відповідно, і розмір вільного резерву комерційних банків, що призводить до росту грошових коштів на пасивних рахунках комерційних банків. Найбільш використовуваним інструментом управління пасивами є операції на ринку цінних паперів. Продаючи цінні папери комерційним банкам чи їх клієнтам, центральний банк зменшує їх вільні ресурси. Купуючи цінні папери центральний банк збільшує вільні резерви комерційних банків. Аналогічно і на валютному ринку. Центральний банк продає валюту комерційним банкам, тобто проводить політику кредитової рестрикції, або купує валюту, тобто проводить політику кредитової експансії.

     Друга група інструментів пов’язана з  використанням норм та нормативів, встановлених центральним банком.

     Головним  завданням управління пасивами на мікрорівні є: використовувати ті джерела, які мінімізують витрати залучення ресурсів, що залишає в розпорядженні банку більше нових ресурсів для збільшення його прибутку і капіталу, вибирати таке оптимальне співвідношення між розмірами депозитів, залучених ресурсів грошового ринку і капіталу, що забезпечує бажаний рівень стабільності фондів та дозволяє банку собі тримати високодоходні активи, які звичайно потребують інвестицій на більш тривалі терміни при більш високому рівні ризику. Не зважаючи на актуальність даного питання управління пасивами на рівні відділення не здійснюється, а здійснюється лише на рівні дирекції.

     Кредитні  вкладення банку в значній  мірі залежать від обсягу та структури  ресурсної бази. Так поточні рахунки  суб’єктів господарювання та бюджетних  установ використовується на коррахунок, на касу, Централізований фонд обов’якових резервів, та вкладення в центральний фонд резервів в кошти до запитання. Стокові депозити юридичних осіб, вклади населення, кошти НБУ використовуються на кредити, цінні папери та вкладення в ЦФР в строкові кошти.[19] 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     4. ГРОШОВІ РОЗРАХУНКИ  ЗА БАНКІВСЬКИМИ  ТА КЛІЄНТСЬКИМИ  ОПЕРАЦІЯМИ 

     АТ «Райффайзен Банк Аваль» здійснює клієнтські платежі на підставі первинних документів, наданих клієнтами.

     Клієнт, виходячи із своїх технічних можливостей, може подавати до Банку  розрахункові документи як у паперовій формі, так і в електронному вигляді. Спосіб та час подання клієнтом до Банку розрахункових документів регламентується договором банківського рахунку з урахуванням операційного часу  Банку. Розрахункові  документи,  що надійшли до Банку протягом операційного часу, Банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи,  що  надійшли  після  операційного  часу,  Банк виконує наступного робочого дня. Розрахункові документи, що надійшли до Банку після операційного часу, Банк може виконувати в день  їх  надходження,  якщо  це  визначено договором банківського рахунку.

     АТ «Райффайзен Банк Аваль» здійснює внутрішньобанківські платежі на підставі розрахункових документів, які складаються на підставі договорів, рахунків-фактур, актів тощо, засвідчених розпорядчими підписами посадових осіб, яким надані відповідні повноваження, що виконують внутрішньобанківські платежі забороняється складати та оформлювати первинні документи, на підставі яких в подальшому здійснюються  бухгалтерські проводки (додаток 6).

     Для отримання клієнтом комплексних  банківських послуг між клієнтом та Банком укладається «Договір про  надання комплексних банківських  послуг» (додаток 7).

     Грошові розрахунки за банківськими та клієнтськими операціями обслуговує операційний відділ, комп’ютерний центр, бухгалтерія.

     Задачами  операційного відділу є:

     – організація обліку і розрахунково-касового обслуговування клієнтів 
банку з додержанням правил ведення бухгалтерського обліку в банках;

     – ведення обліку кредитних та депозитних операцій за рахунками юридичних осіб. Збереження документів, що підтверджують дані операції;

     – складання бухгалтерської та статистичної звітності по розрахунковим, касовим  та депозитним операціям банку;

     – організація якісної обробки банківської інформації.

     Всі банківські операції (послуги) можна  поділити на основні, поточні та розширені.

     Основні - кредитування, послуги щодо вкладення  капіталу, послуги за розрахунками, операції з валютою, інші послуги.

     Поточні - послуги, які постійно змінюються і розвиваються, не торкаючись базової спрямованості банку, та спрямовані на те, щоб перетворити випадкового клієнта на постійного, спонукати клієнта до придбання якомога більшого числа послуг. Це можуть бути підготування документів, платіжні послуги, контроль, бухгалтерське обслуговування, операції з цінними паперами, поради щодо оподатковування, консультування щодо інвестицій та ін.

     Розширені – послуги, спрямовані на формування дружніх стосунків із клієнтом, надання  йому всебічної допомоги. Це може бути обслуговування зовнішньоекономічних зв’язків, допомога у сфері фінансів, менеджменту, використання зв’язків і контактів, фінансових вигод .

     По  суті, банківським виробництвом є  комплекс послуг банку з активних та пасивних операцій, які мають специфічні особливості:

• невідчутність   послуг   та   їхній   абстрактний   характер  (їх неможливо відчути матеріально, побачити та оцінити доти, доки клієнт їх не отримає);
• мінливість якості послуг і невіддільність послуг від кваліфікації людей,    які їх надають;
• незбереженість послуг (повинен бути особливий механізм вирівнювання попиту та пропозиції). Послуги не можна берегти як товари;
• надання банківських послуг пов’язано з використанням грошей у різноманітних формах (готівкові, безготівкові гроші та розрахунки);
• більшість банківських послуг мають протяжність у часі: угода не обмежується одноразовим актом, установлюються відносно тривалі зв’язки з клієнтом.