Звіт про проходження практики в Дельта Банку

    Залежно від мети придбання, характеристики цінного папера і строків зберігання в портфелі банку цінні папери поділяються на види:

• торговий портфель( враховуються боргові цінні папери та акції, придбані банком для перепродажу та з метою отримання прибутку від короткотермінових коливань ринкової ціни);
• портфель цінних паперів на продаж ( враховуються боргові цінні папери з фіксованою датою погашення, які банк не має наміру тримати до погашення, ЦП які банк готовий продати у зв’язку із зміною ринкових процентних ставок, його потребами, пов’язаними з ліквідністю, акції та інші цінні папери з нефіксованим

    прибутком за якими неможливо достовірно визначити  справедливу вартість, інші цінні  папери придбані з метою утримувати їх у портфелі на продаж);

• портфель до погашення ( враховуються придбані боргові цінні папери з фіксованими платежами щодо яких банк має намір утримувати їх до терміну погашення з метою отримання процентного доходу);
• портфель інвестицій в асоційовані та дочірні компанії ( належать пайові цінні папери емітентів, які відповідають визначенням асоційованої або дочірньої компанії банку, за винятком таких цінних паперів, що придбані та утримуються виключно для продажу протягом 12 місяців з дати придбання.

    Інвестиції  банку в цінні папери з метою їх оцінки та відображення в бухгалтерському обліку класифікуються таким чином:

    а) операції з цінними паперами в  торговому портфелі;

    б) операції з цінними паперами в  портфелі банку на продаж;

    в) операції з цінними паперами в  портфелі банку до погашення;

    г) інвестиції в асоційовані та дочірні  компанії.

    Цінні папери в торговому портфелі обліковуються  за справедливою вартістю. У разі зміни  справедливої вартості здійснюється переоцінка цінних паперів. Банк здійснює нарахування  відсоткових доходів на цінними паперами на дату їх переоцінки, але не рідше у разу на місяць. Переведення цінних паперів з торгового портфеля в інший портфель або навпаки забороняється. Цінні папери в портфелі банку на продаж, що обліковуються за справедливою вартістю підлягають переоцінці з обов’язковим відображенням на дату балансу результатів переоцінки [10].

    Банк  може зазнати збитків від операцій з цінними паперами.  З огляду на це банк  створює резерв на відшкодування можливих збитків від операцій з цінними паперами. З метою розрахунку резерву в портфелі цінних паперів банку виділяють такі категорії цінних паперів: 

      -  цінні папери в портфелі на продаж, що мають активний ринок;

     -   цінні папери в портфелі  на продаж, що не мають активного  ринку;

     -   цінні папери в портфелі на інвестиції, що мають активний ринок;

     -   цінні папери в портфелі  на інвестиції, що не мають  активного ринку.

    Залежно від категорії цінного папера застосовується різна методика визначення ринкової вартості. Ринкова вартість цінних паперів коригується з урахуванням ризику емітента цінного паперу, а також зменшується на передбачені витрати під час продажу цінних паперів. Клас емітента визначається на підставі результатів проведеного аналізу якісних та кількісних факторів оцінки емітента. Спеціальний резерв під цінні папери в портфелі банку формується у разі зниження ринкової вартості групи цінних паперів нижче рівня балансової вартості цієї групи цінних паперів. Банк формує також резерв під сумнівні нараховані доходи.

    Операції  з корпоративними цінними паперами банк здійснює на підставі комісійного договору або договору-доручення. Окрім операцій з купівлі-продажу цінних паперів за рахунок клієнта банк здійснює розміщення цінних паперів емітентів на ринку [10].

    Основними операціями банку з векселями є :

• комісійні операції (доміціляція, інкасація, купівля, продаж , зберігання, консалтинг);
• розрахункові операції (застосування векселів як розрахункового інструмент);
• гарантійні операції ( авалювання векселів);
• активні вексельні операції( врахування векселів, врахування векселів, авальованих банком, вексельне кредитування).

    При здійсненні  інкасування векселів банк бере на себе відповідальність за пред’явлення векселів у термін платнику й одержання за ним платежів. Прийнявши  вексель на інкасо, банк зобов’язаний вчасно переслати його  в установу банку за місцем платежу і довести до відома платника повісткою про надходження документів на інкасо.

    При здійснення доміцілювання векселя  банк виступає платником за векселем. Він зобов’язаний прийняти вексель  до платежу, здійснити платіж за векселем, передати вексель платнику. Банк оплачує вексель тільки в тому випадку, якщо платник заздалегідь перерахував йому гроші.

    Купівлю, продаж за дорученням клієнтів банк здійснює на підставі договорів комісії та доручення. Для виконання комісійних договорів банк укладає з контрагентами договори купівлі, продажу.

    Авалювання  векселя передбачає надання поручительства банком за вексельним зобов’язанням. Аваль може бути наданий лише після проведення юридичної експертизи, фінансової експертизи, перевірки повноважень осіб, які поставили свої підписи на векселі.

    Банк  може за дорученням клієнта зберігати  векселі. Відповідальне зберігання передбачає схов векселя, передавання  оригіналів примірників та копій  векселів іншій особі на умовах вказаних довірителем. За проведення вищенаведених операцій банк отримує комісійну винагороду [13].

    Банк  надає послуги щодо відкриття  та ведення рахунків у цінних паперах, обслуговування операцій на цих рахунках та обслуговування операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів. При виконанні депозитарної діяльності взаємодіє з депонентами,  депозитаріями, реєстроутримувачами, емітентами, державними органами [12].

    Всі взаємовідносини здійснюються на підставі:

• договору про відкриття рахунку в цінних паперах, який укладається власником цінних паперів з банком;
• депозитарного договору, який укладається між банком і депозитарієм, за яким депозитарій веде для банку рахунки у цінних паперах. Договори мають відповідати вимогам типових договорів, затверджених Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

    Банк  також здійснює довірчі операції на замовлення клієнта - здійснення розрахунків  за цінними паперами, погашення цінних паперів, реінвестуваня доходів  за цінними паперами. При цьому  банк здійснює управління цінними паперами від свого імені і на власний розсуд із зобов’язанням збереження та примноження капіталу клієнта  за визначену,  як правило, процентну винагороду від продажу активів. Здійснюючи консультаційну діяльність банк надає послуги, пов’язані із обробкою інформації про стан фондового ринку та його учасників, прогнозування його розвитку в перспективі [10].

    Таким чином, АТ «Райффайзен Банк Аваль» здійснює різноманітні операції з цінними паперами - емісія акцій, емісія облігацій, власних ощадних (депозитних сертифікатів,  купівля та продаж цінних паперів від свого імені та за свій рахунок,  операції з корпоративними цінними паперами; операції з векселями; депозитарна діяльність з цінними паперами, довірчі операції з цінними паперами клієнтів, консультаційні та інформаційні послуги з питань діяльності на фондовому ринку. Здійснюючи інвестиційні операції банк формує резерв під операції з цінними паперами. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    8. ПРОГНОЗУВАННЯ ПРИБУТКУ  БАНКУ. ПОРЯДОК  ЙОГО РОЗПОДІЛУ  І ВИКОРИСТАННЯ 

    Прибуток  визначається як різниця між отриманими доходами і понесеними витратами. В  основу методики розрахунку суми прибутку лежить розмір доходу, який припадає на власний капітал банку; при створенні банку в акціонерній формі - дивідендом. Його рівень не може бути нижчий базової %-ної ставки по пасивним операціям, оскільки в цьому випадку ринкова вартість випущених банком ЦП буде нижча номінальної. При встановленні норми доходу на власний капітал необхідно враховувати відсотки, що сплачуються по привілейованим акціям. Помноживши середню норму доходності на розмір власного капіталу можна визначити масу прибутку, яка направляється на виплату дивідендів (Пд). Вона є основою для розрахунку суми необхідного прибутку. Для цього до маси прибутку, що використовується для виплати дивідендів, потрібно додати:

    - утримання банку

    - відрахування в резервний фонд банку (РФ)

    - платежі до бюджету (ПлБ)

    - розмір фондів економічного стимулювання банку (ФЕС)

    Таким чином мінімальний необхідний об'єм доходу банку обчислюється за формулою: НОД=УБ + Пд + РФ + ПлБ + ФЕС Пропозиції:

    Відповідність банку до нормативів ліквідності.

    Банк  повинен визначати потребу в  ліквідних коштах Хоча б на котроткострокову перспективу, а прогнозування Цієї потреби може виконуватись двома методами. Один з них передбачає аналіз потреб в кредиті та очікуваного рівня вкладів кожного з ведучих клієнтів, а другий прогнозування об'єму кредитів та вкладів. Також попереднє вивчення господарських та фінансових вимог на міському ринку, специфіки клієнтури, можливостей виходу на нові ринки, а також перспективи розвитку банківських послуг, в тому числі відкриття нових видів рахунків, проведення операцій по трасту, лізингу, факторингу та ін. При цьому, окрім міських факторів, необхідно врахувати ще й загальнонаціональні. Наприклад - зміни в грошово-кредитній політиці, в законодавстві та ін. Вивчення всього цього, а також прогнозування, допоможуть банку більш точно визначити необхідну долю ліквідних коштів в активі банку. При цьому банк повинен спиратися на свій досвід.

    В керівництві активами банку потрібно звернути увагу на наступні моменти:

1. Управління готівкою повинно бути більш ефективним, тобто необхідно планувати притоки та відтоки готівки та розробити графіки платежів.
2. Строки, на які банк розміщує засоби, повинні відповідати строкам залучення ресурсів. Не допустимо перевищення грошових засобів на рахунках активу над грошовими засобами на рахунках пасиву.
3. Акцентувати увагу на збільшення рентабельності роботи в цілому та на прибутковість окремих операцій особливо. Так, в керуванні кредитним портфелем необхідно:
4. Використовувати методи аналізу групи розрахункових рахунків клієнтів та інтенсивності платіжного обороту по кореспондентському рахунку банка. Результати такого аналізу служать основою для аргументованої перегрупування активів балансу банку.
5. Змінити структуру активів, тобто збільшити долю ліквідних активів за рахунок достатнього погашення кредитів, збільшення власних засобів, отримання займів в інших банках, та ін.
6. Працювати над зниженням ризику операцій. Система керування ризиками незбалансованості балансу та неплатоспроможності банку орієнтується на потреби Національного банку країни про дотримання комерційними банками встановлених норм ліквідності .

    На  основі бази даних банком щоденно  повинні розкриватись значення показників платоспроможності та ліквідності  та проводиться аналіз перспектив розвитку операцій банку з урахуванням  норм платоспроможності та ліквідності. Це дозволяє взаємозв’язати питання по розміщенню коштів, залученню ресурсів, збільшенню власних коштів банку, розширенню участі банка в інших підприємствах та банках, по пошуку джерел додаткових прибутків та розвитку нових операцій комерційного банка з потребою дотримання його платоспроможності та ліквідності.

     Банк має достатню поточну ліквідність, оскільки станом на 01.01.2010 року даний показник дорівнював 153,19%, а на 01.01.2011 він становив 100,98%. Це пояснюється значним збільшенням залишків на поточних рахунках та інших зобов’язань, що приймаються до розрахунку нормативу (зростання у 1,43 рази) та незначним зменшенням активів первинної та вторинної ліквідності (на 5,65%).

     На початок 2009 року норматив миттєвої ліквідності Банку становив 260,40%, станом на 01.01.2011 року він дорівнював 455,08%. Збільшення значення показника відбулось за рахунок збільшення високоліквідних активів більше, ніж у два рази (зі 991 645,06 тис.грн. до 2 018 797,16 тис. грн.).

    Станом  на кінець дня 31.12.2011 року сума нарахованих не отриманих процентних доходів становить 275 668 тис. грн., а сума нарахованих не сплачених процентних витрат становить 593 тис. грн. Станом на 31 грудня 2011 року чистий прибуток АТ «Райффайзен Банк Аваль» склав 8 016 тис.грн. (додаток 4). 
 
 
 

    9. РЕГУЛЮВАННЯ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКУ ЗА ДОПОМОГОЮ ЕКОНОМІЧНИХ НОРМАТИВІВ 

    Державне  регулювання банківської сфери  здійснюється Національним банком України. Методи впливу  на банківські установи різні, найпоширенішими з них  є: зміна ставки облікового відсотка або офіційної облікової ставки центрального банку (облікова або дисконтна політика); зміна норм обов'язкових резервів банків; операції на відкритому ринку, тобто операції з купівлі-продажу векселів, державних облігацій та інших цінних паперів; регламентація економічних нормативів для банків (співвідношення між касовими резервами й депозитами, ліквідними активами і депозитами, власним капіталом і позиковим, акціонерним капіталом і позиковим, власним капіталом і активами, сумою кредиту одному позичальнику і капіталом або активами тощо). Вказані методи грошово-кредитного регулювання можна назвати загальними в тому розумінні, що вони впливають на операції всіх комерційних банків, на ринок позикових капіталів у цілому.