Автор: Пользователь скрыл имя, 07 Марта 2013 в 17:00, курс лекций
Основи підприємницької діяльності
Тема 1. Природа і економічна сутність підприємництва.
Предмет, метод і задачі дисципліни “Основи підприємницької діяльності”.
Принципи підприємництва.
Функції підприємництва.
Суб’єкт підприємництва.
Права та обов’язки підприємців.
Заява про видачу ліцензії залишається без розгляду, якщо:
— заява подана (підписана), особою, яка не має на це повноважень;
— документи оформленні з порушенням вимог чинного законодавства.
Про залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду заявник повідомляється в письмовій фермі із зазначенням підстав залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду в строки, передбачені для видачі ліцензії.
Орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову в її видачі у строк не пізніше ніж десять робочих днів із дати надходження заяви про видачу ліцензії та документів, що додаються до заяви, якщо спеціальним законом, що регулює відносини у певних сферах господарської-діяльності, не передбачений інший строк видачі ліцензії на окремі види діяльності.
Повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії або про відмову у видачі ліцензії надсилається (видається) заявникові в письмовій формі протягом 3 робочих днів із дати прийняття відповідного рішення. У рішенні про відмову у видачі ліцензії зазначаються» підстави такої відмови.
Підставами для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії є:
— недостовірність даних у документах, поданих заявником, для отримання ліцензії;
— невідповідність заявника згідно з поданими документами ліцензійним умовам, встановленим для виду господарської діяльності, зазначеного в заяві про видачу ліцензії.
У разі відмови у видачі ліцензії на підставі виявлення недостовірних даних у документах, поданих заявником про видачу ліцензії, суб'єкт господарювання може подати до органу ліцензування нову заяву про видачу ліцензії не раніше ніж через 3 місяці з дати прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії.
У разі відмови у видачі ліцензії на підставі невідповідності заявника ліцензійним умовам, встановленим для виду господарської діяльності, вказаного в заяві про видачу ліцензії, суб'єкт господарювання може подати до органу ліцензування нову заяву про видачу ліцензії після усунення причин, що стали підставою для відмови у видачі ліцензії. Рішення про відмову у видачі ліцензії може бути оскаржено в судовому порядку.
На території України органи ліцензування використовують бланки ліцензії єдиного зразка. Бланк ліцензії єдиного зразка затверджується Кабінетом Міністрів України. Бланки ліцензій є документами суворої звітності, мають облікову серію і номер.
У ліцензії зазначаються:
— найменування органу ліцензування, що видав ліцензію;
— вид господарської діяльності, на право провадження якого видається ліцензія;
— найменування юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи-суб'єкта підприємницької діяльності;
— ідентифікаційний код
юридичної особи або
— місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи — суб'єкта підприємницької діяльності;
—дата прийняття та номер рішення про видачу ліцензії;
— строк дії. ліцензії;
— посада, прізвище та ініціали особи, яка підписала ліцензію;
— дата видачі ліцензії;
Орган ліцензування має оформити ліцензію не пізніше ніж за З робочі дні з дня надходження документа, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії. Орган ліцензування робить відмітку про дату прийняття документів що підтверджують внесення заявником плати за видачу ліцензії, на копії опису, яку було видано заявнику при прийнятті заяви про видачу ліцензії.
Якщо заявник протягом 30 календарних днів з дня направлення йому повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії не подав документа, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії, або не звернувся до органу ліцензування для отримання оформленої ліцензії, орган ліцензування, який оформив ліцензію, має право скасувати рішення про видачу ліцензії або прийняти рішення про визнання такої ліцензії недійсною.
Строк дії ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, але не може бути меншим ніж 3 роки.
Господарська діяльність на підставі ліцензії, виданої органом ліцензування, яким є центральний орган виконавчої влади, здійснюється на всій території України. Господарська діяльність на підставі ліцензії, виданої органом ліцензування, яким є місцевий орган виконавчої влади або спеціально уповноважений виконавчий орган рад, здійснюється на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
Для кожної філії, кожного відокремленого підрозділу ліцензіата, які провадитимуть господарську діяльність на підставі отриманої ним ліцензії, орган ліцензування видає ліцензіату засвідчені ним копії ліцензії що реєструються в журналі обліку заяв та виданий ліцензій. Засвідчити Органом ліцензування копія ліцензії е документом, що підтверджує право філії або іншого структурного підрозділу ліцензіатів на провадження певного виду господарської діяльності на підставі отриманої ліцензії. За видачу копії ліцензії справляється плата в розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Плата за видачу копії ліцензії зараховується до Державного бюджету України.
Нова ліцензія видається органом ліцензування не раніше ніж в останній робочий день дії попередньо виданої ліцензії. Ліцензіат не може передавати ліцензію або її копію іншій юридичній або фізичній особі для провадження господарської діяльності.
За видачу ліцензії справляється плата, розмір та порядок зарахування якої до Державного бюджету України встановлюються Кабінетом Міністрі України. Плата за видачу ліцензії вноситься після прийняття рішення про видачу ліцензії.
Десять відсотків коштів, що надходять до Державного бюджету України, як плата за видачу ліцензії, зараховуються до спеціального фонду Державного бюджету України і використовуються на відшкодування витрат, пов'язаних із веденням Єдиного ліцензійного реєстру та виготовленням бланків ліцензій.
2.7.
Тема 3. Організаційно-правові
форми підприємницької
Література:
3.1. Будь-яка підприємницька
діяльність відбувається в
Організаційною одиницею підприємництва є фірма або компанія.
Фірма—це підприємство, організація, установа, яка здійснює господарську діяльність з метою отримання прибутку. Як фірми можуть бути представлені індивідуальні підприємці та їх об'єднання.
Компанія — це асоціація підприємств, що функціонує на принципах партнерства, корпорації або інших форм організації бізнесу.
Це лише загальні назви, що використовуються стосовно будь-якого підприємства. Вони відбивають тільки той факт. Що підприємства або організації мають права юридичної або фізичної особи (громадяни-підприємці). Проте поняття "фірма" або "компанія" не відображають організаційно-правового статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Тому, крім назви фірми, будь-якому підприємцю важливо вибрати конкретну організаційно-правову форму своєї діяльності, тобто зафіксовану нормами права єдність організаційних і економи них засад діяльності суб'єкта підприємництва.
Найбільш значущими
ознаками, що відрізняють якусь одно
організаційно-правову форму
— кількість учасників створюваного господарського суб'єкте (об'єднання);
— хто є власником використаного капіталу;
— джерела майна як матеріальної основи господарської діяльності;
— межі майнової (матеріальної) відповідальності;
— спосіб розподілу прибутку і збитків;
3.2. Загальновідомі три
основні організаційно-правові
Розглянемо детальніше форми.
Рис. Організаційно-правові форми підприємництва
3.3. Одноосібне володіння.
Суть його полягає в тому, до
все майн фірми, належить
Одноосібні володіння мають свої переваги. По-перше, оскільки весь прибуток належить підприємцеві, вів кровно зацікавлений в ефективній праці. Зосередження прибутку в одних руках дає можливість безпосередньо використовувати його в інтересах справи.
По-друге, у власника фірми витрати на організацію виробництва є невеликими. Його управлінські рішення негайно втілюються в життя.
По-третє, одноосібному володінню! властива простота в організації фірми та її ліквідації.
ПЕРЕВАГИ |
НЕДОЛІКИ | |
|
||
Відносна простота заснування та ліквідації фірми |
Повна відповідальність підприємця | |
Повні самостійність, свобода і оперативність |
Обмежені фінансові можливості | |
Максимум спонукальних мотивів діяльності |
Відсутність спеціалізованого менед-жменту | |
Конфіденційність діяльність |
Невизначеність термінів функціонування |
Рис. Переваги та недоліки одноосібного володіння
3.4. Партнерство (товариство). Ця форма організації підприємництва є логічним продовженням розвитку одноосібного володіння. Така організаційно-правова форма підприємницької діяльності передбачає об'єднання капіталів двох і більше окремих фізичних або юридичних осіб за умов розподілу ризику, прибутку і збитків на основі рівності; спільного контролю результатів бізнесу; активної участі в його веденні. Основою взаємна між сторонами, що вступають у партнерство, є договір.
За ступенем участі засновників (партнерів) у діяльності підприємства прийнято розрізняти товариства: повні (з повною відповідальністю); командитні; товариства з додатковою та обмеженою відповідальністю.
Розглянемо, які переваги
партнерство має перед одноосіб
По-перше, зростають фінансові можливості фірми внаслідок об'єднання кількох капіталів. Банки сміливіше дають кредити таким фірмам.
По-друге, вдосконалюється управління фірмою. З'являється спеціалізація в управлінні, тобто розподіл управлінських функцій між партнерами. Крім того, є можливість найняти професійних менеджерів.
По-третє, велика свобода та оперативність господарських дій.
По-четверте, як і одноосібні володіння, партнерства користуються податковими пільгами, оскільки прибуток кожного учасника оподатковується як його індивідуальний дохід.
Проте цей тип організації підприємницької діяльності має певні недоліки, через що він інколи не тільки не може подолати недосконалість одноосібної власності, а й породжує нові проблеми.
1. Необмежена відповідальність будь-якого товариства може загрожувати всім партнерам так само, як і одноосібному власнику. Крах одного з партнерів може спричинити банкрутство товариства! в цілому, оскільки в більшості випадків учасники несуть солідарну відповідальність.