Лекції з "Підприємництва"

6); отримання підтримки  від держави, передусім у перші  роки існування підприємства;

7) максимальна відповідність  .здійснення підприємницької діяльності здібностям підприємця і реалізації його мети.

 

2.3. Основними документами,  які підтверджують статус юридичної  особи, є статут і засновницький  договір; заснування підприємства  без цих двох документів не  можливе.

Для створення малих приватних підприємств, які використовують індивідуальну форму організації бізнесу (тобто індивідуальне підприємство, засноване на особистій власності фізичної особи та його власній праці, наприклад, праця у сфері мистецтва), необхідним є лише статут підприємства. Для відкритого, командитного та розширеного командитного товариств необхідний лише засновницький договір. Для всіх інших видів підприємств, особливо якщо засновниками виступають державні, кооперативи, спільні підприємства, різні асоціації та союзи, необхідні обидва документи. Розглянемо структуру та зміст кожного з них.

У статуті підприємства, згідно із Законом України «Про підприємства в Україні», зазначають:

а) власника і найменування підприємства, його місце знаходження;

б) предмет і цілі діяльності;

в) органи управління. Порядок їх формування;

г) компетенцію і повноваження трудового колективу та його виборчих органів, які мають право представляти інтереси трудового колективу (ради трудового колективу, профспілковий  комітет та ін.);

ґ) порядок утворення  майна підприємства;

д) умови реорганізації  та припинення діяльності підприємств. 

При найменуванні підприємства вказують його назву (завод, фабрика  та ін.), вид підприємства (індивідуальне, колективне, державне тощо) та ін.

До особливостей діяльності підприємства (які теж можуть зазначатися в статуті) належать: положення про трудові відносини, які виникають на основі членства; повноваження, порядок створення ради підприємства; товарний знак та ін.

Основними структурними елементами статуту підприємства є  такі розділи:

1) про загальні положення,  предмет (вид), основні цілі та  напрями діяльності;

2) про зовнішньоекономічну  діяльність;

3) про права підприємства (фірми), його майно;

4) про виробничо-господарську  діяльність, управління  підприємством  та його трудовим колективом;

5) про організацію  та оплату праці;

6) про розподіл прибутків  і компенсацію збитків;

7) про облік, звітність  і контроль;

8) про припинення діяльності  підприємства.

Надзвичайно важливими  для майбутніх підприємців є  знання про майно підприємства, зокрема про джерело його формування. Майно підприємства становить його основні та оборотні фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства. Основними джерелами формування майна підприємства є:

1) грошові та матеріальні внески засновників;

2) доходи, отримані від  реалізації продукції, а також  від інших видів господарської  діяльності;

3) доходи від цінних  паперів;

4) кредити банків та  інших кредиторів;

5) капітальні вкладення  і дотації з бюджету;

6) доходи від роздержавлення та приватизації власності; ;.

7) придбання майна  іншого підприємства. При організації  підприємства у сфері банківської  діяльності або виробництва різних  товарів тощо статут доповнюють  окремими додатковими положеннями,  зафіксованими у відповідних законах.

Статут Підприємства затверджується власником (або власниками) майна  засновником (або засновниками) підприємства.

Засновницький догорів

Основними структурними елементами засновницького договору є  розділи:

1) про предмет і  мету діяльності підприємства;

2) про юридичний статус  підприємства;

3) про статутний фонд  і його частку в загальному  обсязі витрат;

4) про вклади учасників  у речовій та вартісній формах, а також в уставному фонді;

5) про умови і порядок  кредитування;

6) про передбачувані  обсяги виробництва, в тому числі для експорту;

7) про порядок нагромадження  і розподіл прибутку, податків  на прибуток;

8) про права та обов'язки  засновників;

9) про структуру управління;

10) про порядок оплати  праці працівників;

11) про систему постачання  і збуту продукції;

12) про форми контролю  за діяльністю підприємства та  якістю продукції;

13) про комерційну тайну;

14) про відповідальність  за порушення договору;

15) про порядок ліквідації  підприємства.

Оскільки засновницький  договір є одним з найважливіших видів договору, тобто добровільного об'єднання двох або кількох осіб, їхнього майна, в якому кожен з учасник бере на себе певні зобов'язання щодо інших учасників з метою привласнення прибутку, то акцент у ньому роблять на загальних обставинах статутного фонду, частці кожного із засновників, її формі (натуральна або речова), а також на способах оплати за надані один одному товари, послуги або виконані роботи.

Важливу роль в установчому  договорі відіграють також положення  про форми відповідальності учасників за невиконання прийнятих зобов'язань, про порядок вирішення суперечок, умови розторгнення або продовження договору та ін.

Підписанню засновницького договору, як правило, передуй ретельне комплексне техніко-економічне обґрунтування  діяльності підприємства і передусім таких сторін документа, як розрахунок статутного фонду, очікуваних прибутків, балансу доходів і витрат на функціонування підприємства та ін.

При створенні акціонерного товариства у засновницьких документах повинні бути відображені дані про  види акцій, які випускають, їх номінальну вартість та кількість і співвідношення акцій різних видів.

Оскільки у засновницькому договорі особлива увага приділяється статутному фонду, розглянемо його сутність та шляхи формування. 

 

2.4. Державну реєстрацію  суб'єктів підприємницької діяльності здійснюють у виконавчому комітеті міської, районної (в місті) Ради народних депутатів або в районній раді за місцезнаходженням керівного органу (правління, дирекції та ін.) чи місце проживанням суб'єктів бізнесу.

Для державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності — юридичної особи — необхідні такі установчі документи:

1) рішення власника  майна або уповноваженого ним  органу про Створення суб'єкта  підприємницької діяльності. Таким  рішенням за наявності двох  і більше власників (або уповноважених ними органів) є засновницький договір;

2) статут (якщо це передбачено  законодавством щодо створюваної  організаційно-правової форми господарювання);

3) реєстраційна картка, заповнена у трьох примірниках  (крім ідентифікаційного коду) і підписана заявником. Заповнена реєстраційна карта слугує водночас заявою про державну реєстрацію. У разі потреби орган державної реєстрації надає допомогу в заповненні картки;

4) документ, який підтверджує  сплату реєстраційного збору;

5) нотаріально завірена копія свідоцтва про державну реєстрацію Юридичної особи. Цей документ подається тоді, коли власником (одним із власників) підприємницької діяльності є юридична особа,

Органі державної реєстрації не має права вимагати інших документі  або оформлених за іншими вимогами.

За реєстрації приватного підприємства рішення власника не подається. Якщо власниками суб'єкта підприємницької  діяльності є фізичні особи, їх підписи  на установчих документах повинні бути нотаріально засвідчені.

На реєстрацію подають лише оригінали установчих документів, в яких не повинно бути положень, що суперечать чинному законодавству. За це несе відповідальність заявник.

Громадянин, який має  намір займатися підприємницькою  діяльністю без створення юридичної  особи (заявник), подає до органу державної реєстрації реєстраційну картку що підтверджує сплату реєстраційного збору, а також пред'являє документ, який посвідчує його особу.

За наявності необхідних документів орган державної реєстрації протягом 5 робочих з моменту їх надходження повинен провести державну реєстрацію і видати заявникові свідоцтво. Це дає право на відкриття розрахункового, валютного та інших рахунків в установах банків, а також на виготовлення печаток, і штампів, на яких повинен вказуватися номер свідоцтва про державну реєстрацію. Такий номер мусить відповідати ідентифікаційному коду,, за яким суб'єкта підприємницької діяльності внесене» до Державного реєстру звітних статистичних одиниць. Так, ідентифікаційний код індивідуального підприємства становить 100, приватного — 120, акціонерного, товариства з обмеженою відповідальністю —240.

Після державної реєстрації відповідний орган у десяти денний по одному екземпляру реєстраційної  картки до Державної податкової інспекції  та до органу державної статистики.

Окремі філіали (відділення) або представництва, створені суб'єктом підприємницької діяльності, не потребують державної реєстрації. Водночас про їх відкриття слід повідомити організації державної реєстрації та внести відповідну інформацію до реєстраційної картки.

Скасувати Державної реєстрації здійснюється за особистою заявою суб'єкта підприємницької діяльності, а також на  або арбітражного суду. Причиною такого рішення є визнання недійсними установчих документів чи їх неузгодженість (суперечність) із чинним законодавством повідомлення; суб'єктом підприємницької діяльності при зміну свого місце знаходження (місця проживання).  

Якщо така зміна відбулася, то суб'єкт підприємницької діяльності термін  письмовій формі повідомити орган державної реєстрації, внести відповідні зміни до реєстраційної картки,  подати свідоцтво  державну реєстрацію для внесення аналогічних змін.

 

2.5. Наявність свідоцтва  про державну на відкриття  розрахункового. Розглянемо механізм  цієї операції.

З метою відкриття  поточного рахунка підприємство повинно подати в банк такі документи:

1) заяву про відкриття  рахунка встановленого зразка;

2) свідоцтва про державну  реєстрацію;

3) копії зареєстрованого  статуту, засвідчену нотаріально  або реєструючим органом;

4) копію документа  про взяти» підприємства на  податковий облік;

5) картку із зразками підписів  оси», яким надано право розпоряджатися  рахунком;

6) копію документа  про реєстрацію в органах Пенсійного  фонду України.

Банк зобов'язаний відкрити банківський рахунок і в триденний  термін повідомити про це податкову інспекцію. Позначка установи банку про відкриття рахунка ставиться на титульній сторінці кредитного договору.

2.6. Суб'єкт господарювання, який має намір провадити певний  вид господарської діяльності, що  ліцензується особисто або через  уповноважений ним орган чи особу звертається до відповідного органу ліцензування із заявою встановленого зразка про видачу ліцензії.        

У заяві про видачу ліцензії мають міститися такі дані:

1)відомості про суб'єкта  господарювання — заявника:

• найменування, місцезнаходження, банківські реквізити, ідентифікаційний код
• для юридичної особи;
• прізвище, ім'я, по батькові, паспортні дані (серія, номер паспорта, ким і коли-виданий, місце проживання), ідентифікаційний номер фізичної особи платника податків та інших обов'язкових платежів—для фізичної особи

2) вид господарської  діяльності вказаний згідно зі  ст. 9 Закону Країни "Про ліцензування  певних видів господарської діяльності" повністю або частково), на провадження  якого заявник має намір держати  ліцензію.

У разі наявності у заявника філій, інших відокремлених під вплів які провадитимуть господарську діяльність на підставі отриманої ліцензії, у заяві зазначається їх місцезнаходження. До заяви про видачу ліцензії додається копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності або копія довідки внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчена нотаріально або органом, який видав оригінал документа,  

Для окремих видів  господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, до заяви про видачу ліцензії також додаються документи вичерпний перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування.

Заява про видачу ліцензії та документи, що додаються до неї, приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття документів органом ліцензування та підписом відповідальної особи.