Видатки державного бюджету

В кінцевому  ж підсумку, завдяки старанням  Секретаріату президента суспільство  і без інформації Кабміну дізналося про окремі цікаві статті доходів бюджету - авансовані податки, прострочений ПДВ, спеціальні права запозичень МВФ та кошти місцевих бюджетів, проте таємничість уряду підірвала довіру до нього.

2. Бюджетний процес потрібно ввести у законодавче русло.

2009 рік супроводжувався  чисельними порушення бюджетного  законодавства. Почалося з того, що уряд відмовся подавати  у парламент бюджетну резолюцію.  Посилаючись на статтю 31 закону  про Кабмін, він затвердив бюджетну  декларацію.

Однак Бюджетний  кодекс зобов'язує уряд подавати у парламент саме бюджетну резолюцію, при цьому стаття 4 кодексу встановлює ієрархію бюджетного законодавства. Згідно з нею, закон про Кабмін не скасовує положення кодексу.

Різниця між  двома документами значна. Резолюція  містить імперативні норми і конкретні макроекономічні параметри, які мають бути схвалені парламентом. Вона зобов'язує уряд в процесі складання бюджету дотримуватися цих орієнтирів.

При цьому, якщо поданий проект бюджету буде суперечити положенням затвердженої резолюції, то парламент лише на цій підставі може його відхилити.

-20-

Декларація ж  є набором загальних фраз, які  не місять корисної інформації про  бюджетну політику у наступному періоді. Вона не потребує схвалення Верховною  радою. Очевидно, саме через бажання  звільнитися від парламентського контролю на стадії розробки бюджету уряд воліє затверджувати декларацію.

Іншим порушенням стало внесення законом про бюджет змін до деяких актів з питань оподаткування, що заборонено кількома рішеннями Конституційного  суду.

Також уряд порушив статтю 27 Бюджетного кодексу, яка встановлює: закони, які впливають на формування дохідної чи видаткової частини бюджетів, повинні бути офіційно оприлюднені до 15 серпня року, що передує плановому. В іншому разі норми відповідних актів застосовуються уже в наступному бюджетному періоді.

Однак уряд і  опозиція переглядають бюджет тоді, коли їм заманеться, не даючи можливості економіці підготуватися до нововведень.

Ще одним порушенням стала подача законопроекту про  бюджет-2010, розробленого на підставі ветованої редакції бюджетного кодексу. Парламент міг би вилучити заветовані норми, але замість цього взагалі відмовився приймати будь-яке рішення.

3. Утвердження принципу обґрунтованості бюджету.

Фінплан складається  на підставі макропоказників економічного та соціального розвитку. Суттєві прорахунки та необґрунтованість даних можуть призвести до колосальних розривів між видатками та доходами бюджету, що і довів 2009 рік.

Саме через  прорахунки в процесі бюджетного планування економіка отримала додаткові деструктивні імпульси. Специфіка в Україні така, що бюджет формується за принципом необхідності забезпечення видатків, а не наявності ресурсів.

Іншими словами, спочатку визначаються видаткові статті бюджету, а вже під них "підганяється" дохідна база. Таким чином, якщо бюджетом закладений певний обсяг видатків, то їх необхідно виконувати. До того ж, більша частина витрат є захищеними статтями, тому їхнє недофінансування не допускається.

Попри застереження фахівців, у бюджет на 2009 рік уряд заклав зростання ВВП на 0,4%, на основі чого розраховував і видатки бюджету. Помилка у 15% вилилася у дефіцит держбюджету на рівні 8% ВВП.

Аби профінансувати непомірні зобов'язання, Кабмін почав  витискати гроші з економіки  через розміщення ОВДП, авансові податкові  платежі, затримку відшкодування ПДВ.

Очевидно, що якби уряд у процесі розробки бюджету  більш реалістично дивився на економічну ситуацію, багато ризиків  фіскальної політики вдалося б нівелювати.

Водночас, ця проблема має і об'єктивні чинники. Бюджет - це передусім план, а тому він апріорі будується на прогнозних показниках. Проте методологія їх визначення в Україні є вкрай неефективною. 

-21-

Також необхідно  врахувати, що Прогноз економічного і соціального розвитку України  на короткостроковий період, на основі макропоказників якого розробляється бюджет на наступний рік, затверджується Кабміном до 15 травня, а законопроект про держбюджет має бути поданий у парламент до 15 вересня.

У таких умовах складно розробляти прогнози, тим  паче - в умовах кризи. У вересні  2008 року неможливо було передбачити спад ВВП у першому кварталі 2009 року на рівні 20%. У той же час, 0,4% зростання ВВП було іншою крайністю.

4. Посилення фіскального тиску на бізнес зменшує ресурси уряду.

Фінансування  державних видатків здійснюється за рахунок надходження податків, зборів та інших відрахувань до бюджету та соціальних фондів, які здійснює активна частина економіки - суб'єкти підприємницької діяльності усіх форм власності.

Очевидно, що чим  краще себе вони почувають, тим більше податків вони будуть платити і тим більше ресурсів матиме уряд у своєму розпорядженні. Крім того, саме від зайнятості і рівня оплати праці залежить рівень добробуту населення.

У даному контексті  уряд мав би підтримувати бізнес. Проте  опосередковано він підвищував тиск на нього, що проявилося у зростанні  обсягів податкових платежів, стягнутих  авансом, та збільшенні суми невідшкодованого ПДВ.

Крім того, через  надто активну емісію ОВДП уряд викачував ліквідність з банківської системи, що додатково зменшувало здатність установ кредитувати економіку. Певний тиск чинився і на державний сектор економіки. Підприємства змушували забезпечити першочергове перерахування податків та відрахувань з прибутку.

5. Політика соціального популізму обходиться надто дорого.

Як би не прикривалися депутати гаслами про турботу  про людей, але підвищення соціальних виплат у розпал кризи є відверто популістським рішенням.

Популізм починається  тоді, коли соціальні програми фінансуються за рахунок скорочення капітальних видатків чи залучення боргових ресурсів. Саме це робив уряд у 2009 році, а опозиція вирішила довести цю практику до абсурду.

Найнебезпечніше, що вони продемонстрували готовність розвалити бюджетну систему країни заради вирішення власних політичних завдань.

Справді, рівень соціальних стандартів в Україні  занижений не тільки порівняно з  розвиненими державами, але і  з країнами СНД. Проте якби політики обох таборів хотіли поліпшити добробут людей, вони вирішували б цю проблему більш системно.

Вони мінімізували б ухиляння від сплати податків, оптимізували видатки на державне управління, реформували бюджетну систему і  систему пільг та субсидій.

У більшості  країн світу для збереження соціальної стабільності уряди під час кризи підвищують соціальні видатки, проте роблять це за рахунок збільшення робочих місць, а

-22-

не роздачі  грошей. У США під час Великої  депресії велися громадські роботи і  будувалися дороги. Так безробітні отримували дохід.

Бюджетна політика 2009 року заклала суттєві ризики для макроекономічної стабільності у 2010 році.

Колосальні борги  уряду перед МВФ, НБУ, приватними інвесторами, стягнуті наперед податки, зобов'язання з відшкодування ПДВ  та необхідність розширювати інвестиції в об'єкти "Євро-2012" формують значні дисбаланси бюджетно-податкової системи, на подолання яких необхідні мільярди і принаймні рік стриманої бюджетної політики.

Натомість Віктор Янукович у своїй програмі обіцяє збільшити зарплату у 2,5 рази, підвищити  мінімальні пенсії до рівня прожиткового мінімуму, збільшити соціальні виплати незахищеним верствам населення та ввести адресні дотації для бідних.

Паралельно він  хоче знизити фіскальний тиск на економіку  за рахунок введення податкових канікул  для малого бізнесу строком на п'ять років, зменшити ПДВ до 17% у 2011 році, знизити податок на прибуток до 19% у 2012 році з подальшим зниженням на 1% щорічно до 16%.

Також Янукович обіцяв ввести податкові пільги для  підприємств, які використовують екологічно чисті і енергозберігаючі технології, скасувати ринковий збір, звільнити інвесторів при створенні виробничих потужностей на десять років від податків при імпорті устаткування, яке не виробляється в Україні, заморозити ставки єдиного податку і зменшити податкове навантаження на фонд оплати праці.

Такі ініціативи лише поглиблюють дисбаланси. Важливо, щоб прорахунки 2009 року усвідомили і нинішній Кабмін,  і новий президент.

Література:

1. Проект Закону про Державний бюджет України на 2010 рік

http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?pf3511=37585

2. Бюджетний кодекс України

       N 2542-III ( 2542-14 ) від 21.06.2001  ” // . http://www.uazakon.com/document/spart76/inx76818.htm

3. Юрій С.І., Бескид  Й.М. Бюджетна система України. –К.: НІОС, 2000. –с.400

4. Кириленко  О.П. Місцеві бюджети України. –К. : НІОС, 2002. –с.384

5. Василик О.Д.  Державні фінанси України. –К.: Вища школа, 1997. –с.385

6. Юрій С.І., Бескид  Й.М. Державний бюджет України. –Тернопіль: ТАНГ, 2001. –с.383

7. Бескид Й.М.  Державний бюджет України. –Тернопіль, 2000

8. Єпіфанов А.О., Сало В.І., Дяконова І.І. Бюджет і фінансова політика України. –К.: Наукова думка, 1997. –302 с.

9. Деркач Н.И., Горзеева Л.П. Бюджет и бюджетный процес на Украине. –Дніпропетровск: Пороги, 1995. –256 с.

10. Державні фінанси / пер. з англ. Ю.Немец. –К.: Основи, 1998. –542 с.

11. Распутенко  І. Управління видатками в перехідних економіках. –К.: Основи, 2002. –223 с.