Видатки державного бюджету

• видатки на утримання органів внутрішніх справ: матеріально-технічне забезпечення спеціальних підрозділів з боротьби із організованою злочинністю, підрозділів органів внутрішніх справ, підрозділів державно-патрульної служби та дорожнього нагляду, інспекції у справах неповнолітніх, приймальників-розподільників для неповнолітніх, спеціальних приймальників-розподільників,
• видатки на внутрішні війська: поточне утримання внутрішніх військ МВС України,
• видатки на утримання прокуратури: Генеральної прокуратури України, місцевих органів прокуратури,
• видатки на кримінально-виправні системи: установи і підприємства України з виконання покарань,
• видатки на Прикордонні війська України: утримання Прикордонних військ України, комплексну програму розбудови державного кордону України,
• видатки на Службу безпеки України: поточне утримання Служби безпеки України і антитерористичного центру Служби 
  безпеки України, матеріально-технічне забезпечення спеціальних підрозділів із боротьби з організованою злочинністю,
• видатки на утримання Головного управління урядового і в'язку,
• видатки на утримання інших правоохоронних органів: управлінь державної охорони, спеціалізованих монтажно-експлуатаційних підрозділів,
• видатки на утримання розвідувальних органів,
• витрати, пов'язані із зміцненням правопорядку за рахунок реалізації конфіскованого митними органами майна, товарів та 
  інших предметів, конфіскованих правоохоронними й іншими уповноваженими органами, а також конфіскованої валюти,
• видатки на утримання національного бюро розслідувань.

ІНШІ  ВИДАТКИ

У структурі  витрат державного бюджету України  є такі, що мають специфічний характер.Так, починаючи з 1994 p. в бюджеті передбачаються кошти для надання позик заготівельним підприємствам та організаціям для заготівлі сільськогосподарської продукції за державним контрактом.

-16-

Зазначені кошти  передаються Міністерству сільського господарства і продовольства за спеціальним договором і підлягають поверненню після реалізації продукції споживачам.

Група інших  витрат містить також видатки  на ліквідацію стратегічних озброєнь, реставрацію пам'яток архітектури, охорону навколишнього середовища, заходи, пов'язані з поверненням депортованих народів на попередні місця проживання. Сюди відносять також видатки на окремі програми, такі як фінансування заходів з підвищення безпеки і поліпшення гігієни праці та виробничого середовища, придбання обладнання для виробництва цінних паперів та документів суворого обліку.

Значну частку в інших витратах займають видатки  на зовнішньоекономічну та зовнішньополітичну діяльність. Це витрати на поставки продукції за угодами з іншими державами, витрати, пов'язані з утриманням установ за кордоном, сплата внесків до міжнародних організацій. Крім того, до цих витрат належить фінансування робіт зі спорудження будинків для посольств і представництв інших держав в Україні.Передбачені в бюджеті також витрати разового характеру. До них відносять будівництво потужностей для виготовлення валюти України, фінансування Національної космічної програми, програми досліджень і використання ресурсів Азово-Чорноморського басейну та ін.

Усі зазначені  види витрат плануються згідно з окремими рішеннями Верховної Ради і Кабінету Міністрів. Розмір витрат визначають на основі спеціальних розрахунків і експертних оцінок.

Висновок

Розглядаючи проект Закону України Про Державний бюджет України на 2010 рік,можна сказати,що, залучивши колосальні кошти, уряд зберіг соціальну стабільність, але фінансування цих досягнень переклав на наступників, чим заклав значні макроекономічні ризики. Новий уряд буде змушений або реструктурувати борги, що призведе до дефолту, або покривати зобов'язання за рахунок нових розміщень облігацій.

Політична боротьба за крісло президента країни, посади з досить обмеженими повноваженнями, розбалансувала державні фінанси України до критичних меж.

Намагання уряду  підтримати "докризовий" рівень соціальних гарантій в умовах різкого падіння ВВП, при цьому паралельно рятувати банківську систему, підтримувати пріоритетні галузі економіки та розширювати державні інвестиції прогнозовано закінчилося формуванням значного дефіциту бюджету.

Дії опозиції зводяться лише до тотальної, часто необґрунтованої критики діяльності уряду та прагнення додатково розхитати бюджетну систему.

Як наслідок, замість того, щоб почати реалізовувати  свої обіцянки, новому президенту і новому уряду потрібно ,напевно, декілька бюджетних періодів, щоб подолати комплекс проблем, залишених їм у спадок.

2009 рік виявився  найскладнішим для української  економіки за останні півтора  десятиліття. Різке скорочення  ВВП, падіння товарообігу, погіршення  фінансових результатів діяльності  підприємств та зниження доходів населення зумовило звуження дохідної бази бюджету.

В умовах політичного  тиску, обмеженості ресурсів та актуалізації нових викликів, пов'язаних з розгортанням кризи, в уряду були вкрай обмежені можливості. Проте він мав досить великі амбіції: прагнув одночасно зберігати і навіть підвищувати рівень соціального захисту, підтримувати реальний сектор економіки, рятувати банківську систему і розвивати інфраструктурні проекти. Визначені пріоритетні напрямки

-17-

антикризової  політики не викликали заперечень, більш дискусійними стали механізми реалізації поставлених завдань.

З тактичної  точки зору, уряд створив бюджетне "міні-диво", зумівши мобілізувати до казни 225,32 мільярда гривень, що лише на 6,37 мільярда гривень або на 2,7% менше порівняно із сприятливим 2008 роком.При цьому порівняно з планом на 2010 рік, який розраховувався з прогнозу зростання реального ВВП на 0,4%, недобір доходів склав лише 13,9 мільярда гривень або 5,8%. Такі темпи падіння можна вважати значним досягненням.

важливим досягненням  бюджетно-податкової політики уряду у 2009 році варто назвати мобілізацію до бюджету значного фінансового ресурсу в умовах різкого обвалу економіки.

Фундаментальною проблемою стало те, що уряд не дотримався принципу збалансованості та взяв на себе ще більші зобов'язання, чим створив колосальні багатоукладні дисбаланси у державних фінансах.

В кінцевому  підсумку, уряду таки довелося визначати  пріоритети, і головним з них стало  збереження соціальної стабільності. Він майже повністю профінансував  поточні видатки, передусім оплату праці і трансферти населенню.

Це безумовне  досягнення, бо в умовах глибокого  падіння ВВП Кабмін зберіг високі як для України соціальні стандарти. Проте із стратегічної точки зору уряд пожертвував заради цього 3-4% відсотками економічного зростання у 2010 році.

Для вивільнення  фінансових ресурсів на поточні потреби  уряд суттєво обрізав капітальні видатки. Порівняно з попереднім бюджетним періодом, у 2009 році обсяг капітальних видатків зменшився на 30,81 мільярда гривень або учетверо.

У підсумку, частка капітальних видатків зменшилася до 4,3% від загального обсягу видатків бюджету, що є критично низьким рівнем. Наприклад, для країн центрально-східної Європи цей показник складає близько 25%.

Таким чином, бюджет 2009 року був повністю використаний на підтримку поточної діяльності, а тому не створив ніяких передумов для економічного зростання у 2010 році. Без інвестицій відновлення економіки буде обмежуватися підвищенням рівня завантаження існуючих потужностей.

Соціальна складова бюджету була настільки роздутою, що навіть за рахунок скорочення капітальних видатків уряду не вдалося збалансувати бюджет. За даними Мінфіну, дефіцит держбюджету-2009 склав 19,87 мільярда гривень, тобто менше 2% ВВП при запланованих річних планових показниках у 31,56 мільярда гривень.

Проте при підрахунку дефіциту уряд свідомо не врахував наступні факти.

По-перше, видатки бюджету склали 242,36 мільярда гривень, що на 25,32 мільярда гривень менше, ніж було заплановано. Фактично уряд не виконав видаткову частину на 10,4%, щоб зменшити дефіцит бюджету. 

-18-

По-друге, з дохідної частини необхідно виключити авансовані податкові платежі та неповернутий ПДВ, який уряд зарахував до бюджету як доходи, а також 2,04 мільярда доларів кредиту МВФ.

По-третє, видаткову частину необхідно розширити обсягом облігацій внутрішньої державної позики, які уряд випустив для поповнення статутного капіталу банків та "Нафтогазу" - близько 44 мільярдів гривень.

З урахуванням цих уточнень реальний дефіцит бюджету склав близько 82 мільярдів гривень або 8% прогнозованого ВВП 2009 року.

Частково колосальний  дефіцит бюджету уряд покрив за рахунок  залучення боргових ресурсів. Загалом, за 2009 рік він взяв у борг 97,07 мільярда гривень, що у 5,5 рази більше, ніж у 2008 році. Зовнішні запозичення зросли ушестеро за рахунок частки кредиту МВФ, спрямованої до основного фонду казни, а внутрішні - уп'ятеро.

Надмірна активність уряду на внутрішньому ринку створила додаткові ризики для фінансової системи. У першу чергу, це вимивало ліквідність з банківської системи та звужувало її здатність до кредитування економіки. Крім того, посилився ризик технічного дефолту України через вибудовування боргових пірамід.

В кінці 2009 році Кабмін розміщував шестимісячні облігації  з граничною дохідністю до 30%. Новому уряду вже з травня доведеться обслуговувати ці борги, проте зобов'язання держави і без цього стрімко зростають.

Новий уряд буде змушений або реструктурувати борги, що призведе до технічного дефолту, або  покривати зобов'язання за рахунок  нових розміщень облігацій.

Загалом, залучивши колосальні кошти, уряд зберіг соціальну стабільність, але фінансування цих досягнень переклав на своїх наступників, чим заклав макроекономічні ризики на середньострокову перспективу.

Ситуацію ускладнює  те, що основна частина грошей пішла  на поточне споживання і нецільові видатки, які не тільки не приносять доходів, але й "з'їдають" сам ресурс, залишаючи майбутньому поколінню лише непокриті зобов'язання.

У деяких західних країнах популярна концепція  функціональних фінансів. Її суть полягає  у тому, що збалансованість бюджетної системи - не самоціль, а інструмент для досягнення інших макроекономічних цілей: сталого зростання ВВП, рівня зайнятості та інвестицій.

Яскравим прикладом  втілення цього підходу є США, де багатоаспектні дисбаланси бюджету  вже давно перейшли у хронічну стадію.

Проте якщо українські урядовці хочуть керуватися такою методикою, вони повинні розуміти: навіть концепція  функціональних фінансів попри усю  свою внутрішню суперечність є цілісною концепцією, а не хаотичним переліком  локальних заходів.

Нинішній чи новий уряд має зробити належні  висновки з допущених прорахунків, бо поглиблення бюджетно-податкових проблем призведе до втрати найважливішого ресурсу - часового.

-19-

Аналізуючи політику 2009 року, варто відзначити моменти, які мають стати уроками на майбутнє.

1. Бюджетний процес повинен бути публічним.

Уряд у 2009 році обмежував інформацію про динаміку та структуру доходів фінплану. Крім того, уряд почав маніпулювати бюджетним  розписом, підганяючи його під фактичні доходи казни.

Очевидно, у більшій  мірі така практика здійснювалася для  формування ілюзії про стабільне  виконання бюджету, проте вона мала і певні юридичні передумови.

Відповідно до статті 54 Бюджетного кодексу, у разі, якщо за результатами квартального звіту  про виконання держбюджету має місце недоотримання доходів загального фонду більш ніж на 15% від суми, передбаченої розписом, уряд має подати до парламенту законопроект про внесення змін до фінплану.

Оскільки реальної більшості у Верховній раді не було, то переглядати бюджет Кабмін явно не хотів.

Приховування  реального стану доходів та джерел наповнення бюджету зіграло проти  уряду. Очевидно, що в умовах різкого  скорочення ВВП і національного  доходу падіння доходів бюджету  є невідворотним.

Якби уряд прозоро  та відкрито звітував про ці тенденції, то більшість експертів і громадян з розумінням поставилися б до таких цифр. Проте Кабмін вирішив утаємничити реальний стан прав.