Видатки державного бюджету

Система народної освіти в нашій країні є єдиним комплексом послідовно пов'язаних між собою ланок виховання і навчання: дошкільне виховання, загальна середня освіта, позашкільне виховання, професійно-технічне навчання, середня спеціальна і вища освіта. Це закріплено в Законі України "Про освіту", прийнятому 23 травня 1991 p., та змінами і доповненнями від 23 березня 1996 p..

Функціональна структура видатків бюджету на освіту:

1. на дошкільну освіту,
2. на загальну середню освіту,
3. на професійно-технічну освіту,
4. на вищу освіту
5. на післядипломну освіту,
6. на позашкільну освіту та заходи з позашкільної роботи з дітьми,
7. на програми матеріального забезпечення навчальних закладів,
8. на дослідження і розробки у сфері освіти,
9. на інші заклади та заходи у сфері освіти.

Фінансування  установ, закладів та заходів освіти здійснюється на нормативній основі за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів, галузей економіки, підприємницьких структур, а також додаткових джерел фінансування

Відповідно до Закону України “Про освіту” держава  забезепезчує бюджетні асигнування на освіту в розмірі, не меншому 10% від ВВП..

В Україні діє  широка мережа наукових установ, її центром є  Національна академія наук України (НАН України). Всі науково-дослідні організації мають загальнонауковий і галузевий профілі. Науково-дослідні організації загальнонаукового профілю знаходяться у віданні НАН України і займаються розробкою теоретичних проблем, що мають загальнодержавне значення.

Організаційні та економічні принципи, на яких грунтується науково-технічна політика, закріплені в Законі України “Про наукову і науково-технічну діяльність” від 1 грудня 1998 року. Відповідно до цього закону держава забезпечує фінансування і пріоритетне  

-9-

матеріально-технічне забезпечення фундаментальних досліджень, довгострокових державних науково-технічних програм.

Обсяг коштів на фінансування державних наукових і  науково-технічних програм за пріоритетними напрямами науки і техніки затверджується у законі про Державний бюджет України на відповідний рік у розмірі не менше 30% загального обсягу фінансування видатків на науку з Державного бюджету України.

Обсяги фінансування наукових і науково-технічних програм визначаються у законі про Державний бюджет України окремо по кожному пріоритетному напряму розвитку науки і техніки.

Фінансування  виконання наукових і науково-технічних робіт здійснюється за рахунок як бюджетних, так і позабюджетних коштів. Обсяги фінансування вказаних робіт за джерелами фінансування наведено в додатку 5.

Серед небюджетних джерел фінансування науки основними є кошти замовників України та кошти замовників іноземних держав.

Фінансування  науки за рахунок коштів державного бюджету у зв'язку із складним фінансовим становищем у державі є недостатнім і не відповідає нижній межі частки на фінансування науки у валовому внутрішньому продукті, встановленій Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність" та Постановою Верховної Ради України від 16 червня 1999 року № 746 "Про стан фінансування науково-технічної сфери в державі".

Згідно з бюджетною  класифікацією до закладів і заходів культури і мистецтва належать:

1. у мистецтві: театри, філармонії, музичні колективи і ансамблі.
2. у культурі: бібліотеки, музеї, заповідники, палаци і будинки культури.
3. заклади кінематографії.
4. організації, які займаються архівною справою.

Фінансування установ культури і мистецтва здійснюється за рахунок державного і місцевих бюджетів, коштів від надання платних послуг, а також коштів підприємств, організацій, громадських об'єднань та інших джерел.

Відповідно до основ законодавства про культуру для фінансової підтримки цих закладів можуть утворюватися державні та місцеві фонди розвитку культури.

Окремим закладам, що знаходяться на госпрозрахунку, планується надання з бюджету  дотацій (національні театри, філармонії, музичні колективи і ансамблі). 

ВИДАТКИ НА ОХОРОНУ ЗДОРОВ’Я І ФІЗИЧНУ КУЛЬТУРУ

Піклування про  здоров'я людей — одна із найважливіших  соціальних функцій держави. Право на медичну допомогу закріплено в Конституції України. Воно гарантоване безплатною медичною допомогою, що надається громадянам, розширенням мережі закладів для лікування та зміцнення здоров'я, розвитком і удосконаленням техніки безпеки, виробничої санітарії, проведенням профілактичних заходів та заходів з оздоровлення навколишнього середовища.

   У листопаді 1992 року було прийнято Основи законодавства України про охорону здоров'я, де зазначено, що кожна людина має природне і непорушне право на охорону здоров'я.

  У державній  системі охорони здоров'я в  останні роки відчутний дефіцит коштів. Бюджетне фінансування лікувально-профілактичних заходів здійснюється у обмежених розмірах, що значно ускладнює їхнє функціонування.

  За обсягами витрат на охорону здоров’я у розрахунку на 10000 жителів Україна посідає  лише 111 місце серед країн ООН  і 8 місце серед країн СНД, що не відповідає потенціалу нашої країни. Законодавчо закріплено, що витрати на охорону здоров’я  в Україні не повинні бути нижчі за 8% від ВВП, тоді як у 2009 р. вони становили лише 5%

  -10-

ВВП. Відповідно це негативно впливає на здоров’я нації. Стан здоров’я населення України у більшості регіонів поганий і має тенденцію до погіршення. За останнє десятиліття населення України скоротилося на  11 млн. осіб, з яких 4 млн. померло.

Сьогодні фінансування охорони здоров'я здійснюється за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів місцевого самоврядування, фондів медичного страхування, благодійних фондів та будь-яких інших джерел, не заборонених законодавством.

Обсяги бюджетного фінансування визначаються за науково  обґрунтованими нормативами в розрахунку на одного жителя.

При плануванні видатків закладів охорони здоров’я особлива увага звертається на захищені коди витрат, які повинні фінансуватися в повному обсязі. Серед них передусім виділяють такі коди витрат: оплата праці, нарахування на заробітну плату, придбання медикаментів і перев’язувальних матеріалів, забезпечення продуктами харчування.

Заходи з фізичної культури і спорту фінансуються за рахунок державного, місцевих бюджетів, коштів професійних союзів, добровільних спортивних товариств, благодійних внесків і пожертвувань.

Згідно з бюджетною  класифікацією до видатків на фізичну  культуру і спорт належать:

1.Фінансування заходів з фізичної культури і спорту:

• видатки на утримання національних збірних команд України,
• видатки на проведення навчально-тренувальних зборів і спортивних змагань,
• видатки на підготовку і участь національних збірних команд в Олімпійських і Параолімпійських іграх,
• видатки на утримання інвалідних центрів,
• видатки на проведення навчально-тренувальних зборів і спортивних змагань серед інвалідів,
• видатки на проведення навчально-тренувальних зборів і спортивних змагань з нетрадиційних видів спорту,
• видатки на навчально-тренувальну роботу спортивних шкіл,
• видатки на утримання апарату управління спортивних організацій,
• видатки на здійснення капітального ремонту, придбання обладнання та інвентарю для баз олімпійської підготовки,
• видатки на фінансову підтримку спортивних споруд,
• інші видатки, в тому числі на: перепідготовку тренерських кадрів, міжнародне співробітництво, фінансову підтримку клубних команд та підліткових клубів, придбання обладнання для прес-центру та медичного обладнання, придбання нематеріальних активів.

2.Фінансова підтримка громадських організацій:

• видатки на проведення навчально-тренувальних зборів і спортивних змагань,
• видатки на проведення навчально-тренувальних зборів і спортивних змагань з нетрадиційних видів спорту,
• видатки на навчально-тренувальну роботу спортивних шкіл,
• видатки на утримання апарату управління спортивних організацій,
• видатки на фінансову підтримку спортивних споруд,
• інші видатки (видатки на розвиток авіаційних видів спорту).

Зведене планування витрат на фізичну культуру і спорт  здійснюється на підставі показників, які характеризують спортивний захід. Так, видатки на утримання національних збірних команд України визначаються виходячи із кількості штатних команд і середніх витрат у розрахунку на одну команду, що склалися в попередні роки, з урахуванням факторів, що можуть вплинути на їх величину в прогнозованому році. Окремо визначається фонд оплати праці працівників штатних збірних, враховуючи

-11-

чисельність таких працівників і їх середньомісячну заробітну плату. Видатки на навчально-тренувальну роботу спортивних шкіл визначаються виходячи із середньої кількості учнів спортивних шкіл усіх типів і середнього розміру витрат на одного учня. Окремо планується оплата праці штатних працівників спортивних шкіл виходячи з їх чисельності і середньомісячної заробітної плати.

Видатки на фінансову  підтримку спортивних споруд розраховуються виходячи із кількості споруд, що повністю утримуються за рахунок бюджетних коштів, кількості споруд, що отримують фінансову підтримку, і середнього розміру витрат на відповідну групу споруд. Фонд оплати праці розраховується згідно з чисельністю працівників за штатним розписом і їх середньомісячною заробітною платою. 

ВИДАТКИ НА СОЦІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Пенсійне забезпечення в Україні є державною системою, яка становить основну складову системи соціального захисту населення. Реалізацію державної політики у сфері пенсійного забезпечення здійснює Міністерство праці та соціальної політики й Міністерство фінансів України. Управління фінансами пенсійного забезпечення здійснює Пенсійний фонд України, а обіг коштів у пенсійній системі відбувається через банківські установи та відділення зв'язку.

Система охоплює  всіх непрацездатних громадян похилого віку, інвалідів, осіб, котрі втратили годувальника, виплати яким проводяться у формі пенсій, надбавок і підвищень до пенсій, компенсаційних виплат, додаткових пенсій.

Станом на 1 січня 2009 року виплати разом із цільовою допомогою одержують 3,4 млн. осіб, у тому числі 1,9 млн. пенсіонерів за віком при повному стажі роботи, що становить 14,5 % загальної чисельності пенсіонерів.

Пенсії по старості й за вислугу років становили на 1 січня 2009 року 75 відсотків від усіх пенсій, що призначаються відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Пенсії при  неповному стажі станом на 1 січня 2009 року із загальної чисельності пенсіонерів одержували 172957 осіб, або 1,6% від загальної чисельності пенсіонерів за віком.

Із числа пенсіонерів, які одержували пенсії станом на 1 січня 2009 року, пенсії на пільгових умовах за списком № 1 виплачувалися: жінкам у віці до 55 років — 81217 особам, чоловікам у віці до 60 років — 161577 особам.

У загальній  чисельності пенсіонерів пенсіонери-інваліди станом на 1 січня 2003 року становили 16,2 відсотка. Із числа інвалідів І  та II групи чоловіків до 60 років — 262805 осіб, жінок до 55 років — 206111 осіб.

Пенсії у разі втрати годувальника становлять 8,2 відсотка від усіх пенсій, що були призначені станом на 1 січня 2009 року відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення". Загальна чисельність пенсіонерів, які одержують пенсію у разі втрати годувальника, — 841114 осіб, із них: на одного непрацездатного — 596126 осіб (70,9%), на двох непрацездатних — 183663 особи (21,8%), на трьох і більше — 61355 осіб (7,3%).

У сільській  місцевості нині проживають 5448465 пенсіонерів. Одним із основних джерел для виплати пенсій таким пенсіонерам є сплата фіксованого сільськогосподарського податку.

Соціальний захист позбавлених сімейного виховання  дітей здійснюється в Україні  спеціальними установами — притулками для неповнолітніх. Створення цих установ передбачено Законом України "Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх", а діяльність їх регулюється Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження типового положення про притулок для неповнолітніх і служб у справах неповнолітніх" від 09.06.97 р. № 565.

Оскільки притулки для неповнолітніх є закладами  обласного значення, тобто вони розраховані не лише на тих дітей, що проживають у певному регіоні, Бюджетним кодексом передбачено здійснювати їх фінансування з обласних бюджетів.

-12-

Зведений бюджет передбачає також кошти на забезпечення молодіжних програм і заходів.