Видатки бюджету на соціальний захист населення і соціальну сферу та їх оптимізація

Аналіз фінансування видатків на утримання соціальної сфери з державного бюджету України за 2007-2009 роки.

(млн. грн.)

Рис.2.7 - Динаміка зміни видатків (по плану і по факту) на утримання соціальної сфери з державного бюджету України.

Загалом видатки на утримання соціальної сфери в 2008 році збільшились на 8380 млн.грн., в 2008 порівняно з 2007 – на 2834 млн.грн.. В сумі приріст склав 47,8% відносно 2007 року, а плану мав скласти 52,3%.

Зокрема видатки на освіту зросли на 57,9%: в 2007 році вони становили 15149 млн.грн., в 2008 – 21554 млн.грн., в 2009 році – 23925 млн.грн. Збільшення обсягів видатків на фінансування закладів освіти перш за все викликане значним зростанням видатків на оплату праці педагогічних працівників, проведенням видатків на капітальні відновлення шкіл та інших закладів освіти.

Видатки на фінансування закладів охорони здоров'я протягом 2007-2009 років зросли на 19,1%: в 2007 році на охорону здоров'я з місцевих бюджетів було витрачено 6321 млн.грн., в 2008 – 7366 млн.грн. (на 1045 млн.грн. більше, ніж в 2007), в 2009 році - 7531 млн.грн. (приріст проти показників 2008 - 165 млн.грн.).

Видатки на фінансування духовного і фізичного розвитку в 2007 році становили 1988 млн.грн., в 2008 – 2918 млн.грн., що на 930 млн.грн. більше ніж в 2007, в 2009 – 3216 млн.грн. (на 298 млн.грн. більше ніж в 2008 році), сумарний приріст склав 61,7% за останні 3 звітні роки. Таких обсягів недостатньо для належного розвитку цієї галузі, підтримання духовного і фізичного розвитку населення.

Отже, незважаючи на значні обсяги приросту фінансування всіх галузей, значних поступів в розвитку соціальної сфери не спостерігається так як реальні обсяги надходжень зростають незначно, відповідно з темпами зростання цін та мінімального розміру заробітної плати.

Надалі треба проаналізувати структуру видатків на утримання соціальної сфери з державного бюджету України за 2007-2009 рр. Даний аналіз проведено на базі табл.2.7.

Наглядно структуру видатків на соціальну сферу в розрізі її галузей наведено на рисунку 2.6

Таблиця 2.7

Аналіз структури видатків на соціальну сферу з державного бюджету України за 2007-2009 рр.

(млн. грн.)

Рисунок 2.6 - Структура видатків на соціальну сферу з державного бюджету України в 2007-2009 рр.

Як видно з таблиці 2.7, структура видатків на соціальну сферу наступна: найбільша частка припадає на видатки на утримання закладів та установ освіти. На цю галузь в 2007 році було виділено 64,6% всіх видатків на соціальну сферу, в 2007 – 67,7%, в 2008 – 69,0%. Як видно, коливання питомої ваги є незначними і їх зростання в грошовому виразі пропорційне зростанню загального обсягу видатків.

Отже, структура видатків на освіту в значній мірі є сталою протягом досліджуваного періоду і вагомих коливань не спостерігається.

Частка видатків на утримання установ охорони здоров'я в загальному обсязі видатків на утримання соціальної сфери протягом 2007-2009 років була наступною: в 2007 році – 27,0%, в 2008 – 23,1%, в 2009 – 21,7%. Структура видатків на охорону здоров'я незначною мірою знизилось протягом 2007-2009 років.

На утримання духовного і фізичного розвитку в 2007 році було витрачено 8,4%, в 2008 році – 9,2% всіх видатків на соціальну сферу, в 2009 – 9,3%. Такі незначні асигнування аж ніяк не сприяють на духовний і фізичний розвиток. Виділених коштів недостатньо для утримання цих закладів, підтримки духовного і фізичного розвитку. В зв'язку з чим заклади вимушені шукати спонсорів, меценатів, коштами учнів та працівників придбавати інвентар та підтримувати належний технічний стан будівель та споруд цієї сфери.

Підсумовуючи все вищесказане необхідно зробити висновки. Проаналізував структуру та динаміку видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення населення, на утримання соціальної сфери, реалізацію заходів з реалізації державної соціальної політики. В результаті було встановлено, що з кожним роком фінансування структури видатків на соціальний захист населення стабільно  збільшується. Виходячи з цього можна сказати, що пріоритетними субнапрямами соціальної політики є державна підтримка соціального захисту населення та підтримка найбільш економічно вразливих категорій населення, вагома частка доходів яких напряму залежить від державної політики забезпечення прав кожного громадянина на належний рівень життя. Динаміка розвитку обсягів видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення населення протягом 2007-2009 рр. наближено відтворює ріст загального обсягу видатків державного бюджету України, тобто зростання є пропорційним росту дохідної бази та спостерігається за видатками соціальної сфери, при цьому значних змін в структурі не відбулось.

Фінансове забезпечення соціальної інфраструктури рівномірно зростало протягом досліджуваного періоду і загалом сягнуло приросту в 47,8 %. При цьому в загальному обсязі видатків його частка складала в 2007, 2008 і 2009 рр. відповідно 66,2 %, 65,8 % і 59,8 %. В структурі цих видатків переважають видатки на утримання закладів освіти (від 64,6% до 69,0 %), охорони здоров'я (від 21,7 % до 27,0 %), на духовний і фізичний розвиток( від 8,4% до 9,3%).

Також на основі проведеного аналізу виконання планів можна говорити про те, що фактичні і планові показники видатків на соціальний захист та утримання соціальної сфери в 2007-2009 рр. трохи відрізнялися, в кожному з періодів спостерігається невеликий обсяг недофінансування потреб установ соціальної інфраструктури, але в 2008 і 2009 році спостерігалося значне недовиконання планових показників видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення населення.

Висновки за розділом 2

1.     Стан справ в соціальній сфері не є критичним, однак обсяги фінансування не відповідають сучасній економічній обстановці, потребам населення, але цьому є достатньо об'єктивні причини, усунення яких потребує значних обсягів ресурсів та часу.

2.     На даний момент держава об'єктивно не може в повній мірі забезпечити потребу в фінансових ресурсах програм соціального захисту населення та потреби установ соціальної інфраструктури для їх постійного розвитку та вдосконалення в зв'язку з недостатніми обсягами коштів, що перерозподіляються через бюджетну систему.

3.     Законодавчо закріплені економічно обгрунтовані соціальні нормативи як мінімальна заробітна плата, прожитковий мінімум на практиці не виконуються в зв'язку з недостатністю ресурсів.

4.     Ці проблеми та потреби потребують вирішення шляхом реформування існуючою системи, зокрема зміни структури видатків бюджетів, більш об'єктивного їх планування, зміни системи виплат допомог незахищеним категоріям населення, що на даний час є неможливим через економічну кризу, що зачепила світову економіку і сильно вдарила абсолютно по всіх верствах населення.

РОЗДІЛ 3.

ОСНОВНІ НАПРЯМИ ОПТИМІЗАЦІЇ ВИДАТКІВ БЮДЖЕТУ НА СОЦІАЛЬНУ СФЕРУ І СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ

Основними проблемами економічного та соціального розвитку України протягом всього часу її незалежності були постійні нестачі фінансових ресурсів, акумульованих в централізованих та децентралізованих фондах, необхідних для виконання державою покладених на неї функцій, в тому числі обов'язків забезпечення кожній людині відповідного рівня життя та умов відпочинку, розвитку її спортивних, духовних здібностей як особистості. Це викликано в першу чергу тим, що хоча економіка України і є ринковою, однак багато елементів все ще залишилися в тій же формі в якій були успадковані від командно-адміністративної системи Радянського Союзу, що спричинило утворення макроекономічних диспропорцій. Вони в свою чергу значно зменшують ефективність бюджетного фінансування соціальної сфери.

Також на стан соціальної сфери впливають непослідовність проведення реформ виконавчими органами влади, їх неузгодженою діяльністю, а іноді і бездіяльністю, значні вади в реалізації державної соціальної політики. Все це веде до того що в Україні можна виділити низку основних проблем, які з часом приведуть до кризових явищ в соціальній інфраструктурі:

1) недостатні розміри фінансування соціальної сфери;

2) непослідовність та фрагментарність фінансування;

3) неефективна його структура (основна вага витрат припадає на заробітну плату, що веде до занепаду матеріальної інфраструктури);

4) відсутність стимулів для переходу до децентралізованого фінансування частини соціальних витрат [11, C 34].

Одним з важливих напрямів вирішення проблеми з фінансуванням соціальної інфраструктури є вирішення проблем зв'язаних з бюджетним процесом в Україні. Першочерговою з таким проблем можна виділити відсутність в нашій державі ефективної системи планування і контролю за виконанням бюджетних програм. Доцільним як показує досвід розвинутих країн є впровадження системи середньострокового бюджетного планування. Впровадження відповідних рішень дає змогу більш ефективно і прозоро планувати видатки на соціальний захист і соціальну сферу України, що зв'язано в першу чергу з тим, що оцінити результати роботи в даних напрямах можливо лише при аналізі декількох періодів за допомогою єдиної системи взаємозв'язаних показників. Заходи, об'єднані в рамках соціальної політики, не є тимчасовими для вирішення певних нагальних потреб, а цілеспрямованим комплексом дій результат якого проявляється протягом тривалого відрізку часу, до того ж проблем в цій сфері за майже 20 років тотального дефіциту коштів накопичилося немало, а саме тому планування на середньо- і довгостроковій основі програм соціального захисту та розвитку соціальної сфери може бути одним із тих шляхів, які вирішать наявні соціальні протиріччя в суспільстві [6, С. 23].

Інша актуальна проблема полягає в тому, що видатки бюджетів за всіма статтями є економічно необгрунтованими. Не секрет, що реальні потреби кожної з галузей соціальної сфери значно перевищують виділення коштів. Так за різними оцінками установи охорони здоров'я потребують коштів мінімум в 4-5 разів більше ніж виділяється щороку, тобто рівень забезпечення реальної потреби в коштах не перевищує 20-25 %, а звідси випливає незадовільний стан медичного забезпечення, практична відсутність реально "безкоштовної" медичної допомоги, право на яку гарантується Конституцією України, так як лікарні, амбулаторії, поліклініки та інші заклади медицини забезпечені лікарськими засобами в основному невідкладного характеру. Також на стан речей впливає скромна оплата праці в цих соціально важливих галузях, відповідно корупція, погане ставлення до осіб, що споживають освітні, медичні, культурні послуги.