Видатки бюджету на соціальний захист населення і соціальну сферу та їх оптимізація

Піклування про здоров'я людей - одна з найважливіших соціальних функцій держави. Право на медичну допомогу закріплено в Конституції України. Воно гарантоване безоплатною медичною допомогою, що надається громадянам, розширенням мережі закладів для лікування та зміцнення здоров'я, розвитком та удосконаленням техніки безпеки, виробничої санітарії, проведенням профілактичних заходів та заходів з оздоровлення навколишнього середовища.

У листопаді 1992 року прийнято Основи законодавства України про охорону здоров'я, де зазначено, що кожна людина має природне і непорушне право на охорону здоров'я. Суспільство і держава відповідальні перед сучасними і майбутніми поколіннями за рівень здоров'я і збереження генофонду України, забезпечують пріоритетність охорони здоров'я, поліпшення умов праці, навчання, побуту і відпочинку населення, удосконалення медичної допомоги і пропаганди здорового способу життя.

Основи законодавства України про охорону здоров'я визначають правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров'я в Україні, регулюють суспільні відносини в цій галузі з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності та довголітнього активного життя громадян, усунення факторів, що погіршують їхнє здоров'я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості. [15, С.112]

Система закладів охорони здоров'я включає: лікарні, спеціалізовані медичні заклади, поліклініки і амбулаторії, фельдшерсько-акушерські пункти, санітарно-епідеміологічну службу.

Сьогодні фінансування охорони здоров'я здійснюється за рахунок державного та місцевих бюджетів, благодійних фондів та будь-яких інших джерел, не заборонених законодавством.

Кошти державного та місцевого бюджетів, асигновані на охорону здоров'я, використовуються для забезпечення населенню гарантованого рівня медико-санітарної допомоги, фінансування державних і місцевих програм охорони здоров'я, фундаментальних наукових досліджень з цих питань.

За рахунок державного та місцевих бюджетів фінансуються загальнодоступні для населення заклади охорони здоров'я. Кошти, не використані закладом охорони здоров'я, не вилучаються і відповідне зменшення фінансування на наступний період не провадиться.

Відомчі заклади охорони здоров'я, що обслуговують окремі категорії населення за професійною, відомчою або іншою, не пов'язаною зі станом здоров'я людини ознакою, фінансуються, як правило, за рахунок підприємств, установ і організацій, які вони обслуговують. Допускається фінансова підтримка таких закладів за рахунок державного або місцевого бюджетів, якщо працівники відповідного відомства, підприємства, установи або організації становлять значну частину населення цієї місцевості.

Усі заклади охорони здоров'я мають право використовувати для підвищення якісного рівня своєї роботи кошти, добровільно передані підприємствами, установами, організаціями і окремими громадянами, а також з дозволу власника або уповноваженого ним органу, встановлювати плату за послуги в галузі охорони здоров'я.

Важливим напрямом поліпшення фінансового забезпечення охорони здоров'я може стати створення і функціонування системи медичного страхування населення. Страхування громадян здійснюється за рахунок державного бюджету, коштів підприємств, установ і організацій та власних внесків громадян. Питання організації медичного страхування населення і використання страхових коштів вирішуються згідно із законодавством.

В Україні заклади культури і мистецтва виконують велику роботу з культурного обслуговування населення, сприяють розвитку народної творчості.

У 1992 році Верховна Рада України прийняла Основи законодавства України про культуру [3], де визначені правові, економічні, соціальні, організаційні засади розвитку культури та її спрямованість на такі цілі:

-       реалізацію суверенних прав України у сфері культури;

-       відродження і розвиток культури української нації та культур національних меншин, які проживають на території України;

-       забезпечення свободи творчості, вільного розвитку культурно-мистецьких процесів, професійної та самодіяльної художньої творчості;

-       реалізацію прав громадян на доступ до культурних цінностей;

-       створення матеріальних і фінансових умов для розвитку культури.

Фінансування культури здійснюється на нормативній основі за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів та додаткових джерел фінансування.

Надання платних послуг закладами культури і мистецтв повинно забезпечувати максимально ефективні умови їх отримання, сприяти скороченню втрат робочого часу, більш повному задоволенню культурних потреб населення, створювати сприятливе середовище для максимального залучення позабюджетних джерел фінансування їх діяльності. У разі одержання коштів з інших джерел бюджетні асигнування установ культури не зменшуються. Заклади культури можуть надавати платні послуги, які є додатковими джерелами фінансування, це зокрема:

- проведення вистав, театральних і музичних постановок, концертів, оперних і балетних спектаклів, інших постановок, діяльність артистичних груп, труп, оркестрів; проведення концертів-презентацій, фестивалів, бенефісів, естрадних шоу, циркових вистав, демонстрація кіно-відеофільмів тощо;

- навчання у школах, студіях, заняття в літературно-музичних вітальнях, ігрових кімнатах для дітей, у гуртках гри на музичних інструментах, співу, акторської майстерності, класичного, народного, бального і сучасного естрадного танцю, кіно-, фото-, образотворчого і декоративно-ужиткового мистецтва;

- навчання на курсах іноземних мов, швидкого читання, крою і шиття, в'язання, вишивки, моделювання одягу, кулінарії, машинопису, стенографії, технічної творчості, комп'ютерної підготовки, фізкультурно-оздоровчих напрямів;

- проведення спектаклів і концертів художньої самодіяльності, театралізованих свят, фестивалів, конкурсів, обрядових заходів, виставок книг і творів образотворчого мистецтва, вечорів відпочинку, танцювальних вечорів, балів, дискотек;

- розробка сценаріїв, постановочна робота і проведення заходів за заявками підприємств, установ і організацій;

- користування атракціонами, ігровими автоматами, настільними і комп'ютерними іграми, більярдами, тирами;

- обслуговування екскурсійних груп і окремих відвідувачів на територіях та в приміщеннях музеїв, виставок;

- додаткові бібліотечні послуги (позачергове користування літературою підвищеного попиту під заставу, нічний абонемент, продовження терміну користування документами, користування каталогами і журналами мод, інформаційно-бібліотечне обслуговування підприємств, підготовка аналітичних довідок, надання послуг в оформленні реєстраційних документів користувачів бібліотек);

- роздрібна торгівля сувенірами, виробами народних промислів, декоративно-ужиткового мистецтва в неспеціалізованих магазинах;

- прокат музичних інструментів, культурно-спортивного інвентаря, сценічних костюмів, театрального реквізиту, платівок, магнітофонних і відеокасет із записами, експозиційного обладнання;

- фотокопіювання, репродукування, ксерокопіювання з книжок, брошур, газет, журналів, музейних експонатів, документів з фондів бібліотек, музеїв;

Доходи, одержані від надання платних послуг, спрямовуються насамперед на відшкодування витрат, пов'язаних із наданням цих послуг, сплату податків, обов'язкових згідно чинного законодавства внесків, відрахувань, зборів, платежів. У першу чергу, доходи від надання платних послуг мають спрямовуватися на покриття потреби в коштах на заробітну плату працівників і нарахувань на неї, оплату витрат, пов'язаних із господарським утриманням закладу, інші невідкладні витрати закладу в цілому. Прибуток, який залишається після виплат вищезазначених сум, може спрямовуватися на придбання обладнання, капітальний ремонт приміщень, матеріальне заохочення працівників.

Розмір витрат на утримання закладів культури визначається на підставі затвердженого кошторису доходів і видатків.

Згідно бюджетної класифікації до закладів культури і мистецтва належать:

- мистецтво: творчі спілки, театри, філармонії, музичні колективи і ансамблі та інші мистецькі заходи;

- культура: бібліотеки, музеї та виставки, заповідники, палаци і будинки культури, клуби, школи естетичного виховання дітей;

- кінематографія;

- архівна справа;

- інші заклади та заходи у галузі культури та мистецтва. [14, С.123]

Заходи з фізичної культури і спорту фінансуються за рахунок державного, місцевих бюджетів, коштів професійних союзів, добровільних спортивних товариств, благодійних внесків і пожертвувань.

Згідно з бюджетною класифікацією до видатків на фізичну культуру і спорт належать:

Фінансування заходів з фізичної культури і спорту:

        видатки на утримання національних збірних команд України;

        видатки на проведення навчально-тренувальних зборів і спортивних змагань;

        видатки на підготовку і участь національних збірних команд в Олімпійських і Параолімпійських іграх;

        видатки на утримання інвалідних центрів;

        видатки на проведення навчально-тренувальних зборів і спортивних змагань серед інвалідів;

        видатки на проведення навчально-тренувальних зборів і спортивних змагань з нетрадиційних видів спорту;

        видатки на навчально-тренувальну роботу спортивних шкіл;

        видатки на утримання апарату управління спортивних організацій;

        видатки на здійснення капітального ремонту, придбання обладнання та інвентаря для баз олімпійської підготовки;

        видатки на фінансову підтримку спортивних споруд;

        інші видатки.

Фінансова підтримка громадських організацій:

        видатки на проведення навчально-тренувальних зборів і спортивних змагань;

        видатки на проведення навчально-тренувальних зборів і спортивних змагань з нетрадиційних видів спорту;

        видатки на навчально-тренувальну роботу спортивних шкіл;

        видатки на утримання апарату управління спортивних організацій;

        видатки на фінансову підтримку спортивних споруд;

        інші видатки.

Зведене планування витрат на фізичну культуру і спорт здійснюється на підставі показників, які характеризують спортивний захід. [13, С. 328-331].

Висновки за розділом 1

1.   Однією з найважливіших сфер діяльності держави є її соціальна політика, яка прямо впливає на продуктивність праці, задоволеність суспільства діями влади, національну безпеку.

2.   Рівень життя - для більшості громадян є критерієм оцінки ефективності економічної і соціальної політики держави.

3. Головна мета видатків бюджету на соціальний захист населення і соціальної сфери - зняти всі обмеження на шляху до оптимізації, дати можливість кожній людині одержувати соціальний захист та задовольняти потреби суспільства та населення.

4.  Соціальна функція держави передбачає реалізацію маси заходів, спрямованих на забезпечення належних умов життя та достатку доходів для забезпечення всіх життєвих потреб відпочинку, отримання освіти, медичної допомоги, матеріальної допомоги підчас критичних ситуацій, при втраті можливості піклуватися про себе та свою сім'ю.

5. Держава забезпечує всім громадянинам доступ до благ загальносуспільного значення за допомогою фінансування мережі установ, які надають такі послуги для населення та програм освіти, медицини, культурного, спортивного розвитку.

РОЗДІЛ 2

ОЦІНКА ВИДАТКІВ БЮДЖЕТУ НА СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ НАСЕЛЕННЯ І СОЦІАЛЬНУ СФЕРУ

2.1 Аналіз динаміки і структури видатків бюджету на соціальний захист.

Проаналізуємо видатки бюджету України на соціальний захист, для цього треба оцінити структуру та динаміку видатків на соціальний захист з державного бюджету України на 2007-2009 роки, показники виконання планових обсягів фінансування.

Проаналізуємо питому вагу видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення населення державному бюджеті України, використовуючи дані табл.2.1.

Таблиця 2.1

Питома вага видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення населення з державного бюджету України

(млн.грн.)