Проблеми запровадження програмно-цільового методу планування місцевих бюджетів в Україні та способи їх вирішення

     Щодо економічної структури видатків за 2010 рік (табл.2.2), то найбільше видатків одержали пенсійний фонд і міністерство освіти і науки, а найменше – державна служба автомобільниx доріг і апарат міністерства економіки. Щодо пенсійного фонду і міністерства освіти і науки, то це явище є позитивне адже державі необxідно забезпечувати пенсіонерів і також важливими є видатки на розвиток освіти і науки. А службу автомобільниx доріг потрібно забезпечити більшою сумою коштів, адже в Україні погані дороги, і важливо покращити їx стан до Євро-2012. 
 
 
 

Рис. 2.1

Структура поточниx видатків за 2010 рік 

     Аналізуючи структуру поточних видатків ми бачимо  ,що найбільший обсяг поточних видатків становлять поточні трансферти органам державного управління . 

Таблиця 2.2

     Економічна  структура видатків у 2010р. 

     В Україні як і в інших розвинених країнах світу досить велика частка видатків здійснюється на соціальну сферу, і з кожним роком обсяг фінансових ресурсів збільшується.

     В умовах обмеженості фінансових ресурсів держава повинна раціонально та ефективно використовувати державні кошти. У цілому система видатків бюджету повинна забезпечувати надійне функціонування держави і сприяти економічному зростанню, що досягається за рахунок раціональної структури видатків. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     2.2 Практика запровадження програмно-цільового методу у бюджетний процес України 

     Передумовою  належного розвитку суспільства  є формування ефективної державної політики, яка передбачає обґрунтовану постановку цілей розвитку, дисципліноване, контрольоване  виконання  намічених  завдань  і  прийнятих  рішень  та  використання монетарних механізмів регулювання. 

     В умовах обмеженості фінансових ресурсів, які держава здатна спрямувати  на  економічне  зростання,  особливої  актуальності  набувають  питання вдосконалення програмно-цільового методу (ПЦМ) щодо посилення важелів бюджетної політики як  інструмента підвищення ефективності використання бюджетних коштів.

     Запровадження  програмно-цільового  методу  складання  та  виконання місцевих  бюджетів  передбачено  Концепцією  застосування  програмно-цільового методу у бюджетному процесі,  схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14.09.2002 №538-р, та Концепцією реформування місцевих бюджетів, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 №308-р. [6, 7]

     Відповідно  до  положень  Концепції  реформування  місцевих  бюджетів (далі - Концепція),  перехід усіх місцевих  бюджетів  на  програмно-цільовий метод бюджетування має відбутись у 2014 році. Згідно  із Основними підходами до запровадження програмно-цільового методу складання та виконання місцевих  бюджетів (далі - ПЦМ),  затвердженими  наказом Міністерства фінансів України від 02.08.2010 №805, 2010 рік був завершальним роком першого етапу запровадження програмно-цільового методу на місцевому рівні.

     На  сьогодні  триває  експеримент  із  запровадження ПЦМ  на місцевому рівні, у якому беруть участь 37 місцевих бюджетів, у тому числі: республіканський бюджет АР Крим, 2 обласних, 11 районних, 22 міських (міст республіканського АР Крим та обласного значення) бюджети (у чотирьох регіонах – АР Крим, Житомирській, Луганській, Львівській областях) та бюджет міста Києва.

     Основна  робота  щодо  поетапного  впровадження  ПЦМ  у  бюджетний процес на місцевому рівні проводиться у рамках діяльності Міжвідомчої робочої групи з проведення підготовчої роботи щодо запровадження програмно-цільового методу  складання  та  виконання місцевих  бюджетів,  створеної при Міністерстві фінансів України,  та робочої підгрупи «Регіональний розвиток і реформа міжбюджетних відносин» Комітету з економічних реформ.

     Минулий рік став роком створення методологічної бази щодо  запровадження ПЦМ, яка забезпечить можливість органам місцевої влади працювати  на  правовій  основі,  для  систематизації  бюджетних  програм  розроблено проекти  кодифікатора  бюджетних  програм,  коду  відомчої  класифікації  та структури коду програмної класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів.

     Одним  із важливих моментів у ПЦМ бюджетування є здійснення моніторингу  та  аналізу  виконання  бюджетних  програм,  оцінки  їх  ефективності, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.07.2010 №679.

     Так, за даними Міністерства фінансів України протягом 2009-2010 років у відповідних галузях затверджено понад 150 бюджетних програм з обсягом фінансування понад 2,0 млрд. грн. (табл.2.3).

     Проведений аналіз результативності бюджетних програм, які виконувались  у  рамках  реалізації  експерименту  із  запровадження  програмно-цільового методу на рівні місцевих бюджетів, показав, що  застосування  зазначеного  методу  передбачає  встановлення  взаємозв’язку  між  виділенням бюджетних коштів та результатами їх використання, що накладає відповідальність на виконавців бюджетних програм та вимагає від них досягнення поставлених цілей. 

Таблиця 2.3

Порівняльний  аналіз обсягів фінансування бюджетних  програм у 2009-2010р.р 

     Поряд  з  тим,  незважаючи  на  ряд  отриманих  досягнень,  слід  відмітити неповноцінну  реалізацію програмно-цільового методу  через  відсутність достатньої нормативно-правової бази та бюджетної стратегії на середньо- й довгострокову перспективи, що не враховує наслідки та ризики у використанні бюджетних коштів та прийнятті управлінських рішень.

     Так,  наприклад,  за  умов  планування  довгострокових  проектів  місцеві бюджети  мають  брати  зобов’язання  за  отриманим  кредитом, фінансування якого здійснюється з загального фонду. У 2010 році, у зв`язку з здісненням фінансування  протягом  чотирьох  місяців  за  тимчасовим  розписом,  тобто лише захищених статей за рахунок тимчасової позички органів казначейства, створювало складнощі в обслуговуванні кредиту [2].    

     Низьким  є  рівень  прийнятих  управлінських  рішень  та  неефективність окремих бюджетних програм, зокрема показники витрат як в цілому, так і на одиницю отриманого продукту зростають, практика отримання громадянами суспільних благ  та послуг  є нестабільною  та має  тенденцію до скорочення, бюджетні програми часто запроваджуються без реальних розрахунків, мети, джерел фінансування [5].

     Все це свідчить про відсутність дієвого механізму визначення пріоритетності відбору та джерел фінансування бюджетних програм.

    Держава, яка має гарантувати виконання своїх зобов`язань перед громадянами, не може забезпечити надання суспільних послуг населенню, використовуючи механізм управління коштами, у формі субвенцій, наданих місцевим бюджетам. Підтвердженням  цього  є  дані  про  не  виконання  планових  показників окремих державних бюджетних програм за 2008-2009роки (табл.2.4)

Таблиця 2.4

Динаміка  рівня виконання планових показників державних бюджетних програм за 2008-2009 роки по місцевих бюджетах Дніпропетровської області, % 

     Як наслідок, незабезпеченість бюджетними коштами створює проблеми у їх розподілі. Більш того, надмірна централізація коштів не дає змоги більшості органів місцевого самоврядування проводити політику „врядування” – повноцінного розпоряджання фінансовими ресурсами [4].

     Тоді,  як  досвід  застосування ПЦМ Великобританією  характеризується посиленням бюджетної дисципліни  та  ефективності бюджетних  видатків  за рахунок детального розгляду в парламенті,  з послідуючим визначенням щодо ухвалення Угод про бюджетні послуги (РSA) і Угод про якість послуг .

     Вказана  процедура  характеризує  високий  рівень  системи   державного управління  Великобританії  та  зумовлює  необхідність  її  реформування  в Україні, а саме: підвищення  професійності  учасників  бюджетного  процесу, якості  надання  управлінських  послуг,  удосконалення інформаційного-технічного забезпечення і т.д. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 3

ПРОБЛЕМИ  ЗАСТОСУВАННЯ  ПРОГРАМНО-ЦІЛЬОВОГО  МЕТОДУ ТА ШЛЯХИ ЇХ РІШЕННЯ 

     3.1 Проблеми запровадження програмно-цільового методу планування місцевих бюджетів в Україні та способи їх вирішення 

     Запровадження ПЦМ у бюджетному процесі набуває надзвичайної актуальності  в  умовах  інтеграції  України  до  Європейського  Союзу, оскільки підготовка  бюджету  у  програмному форматі  є  однією  з  головних  вимог  до країн-членів ЄС та кандидатів до вступу до ЄС. Більшість країн ЄС надають допомогу іншим країнам у формі цільових програм, виконання яких має бути забезпечене досягненням конкретних визначених результатів.

     Аналіз публікацій дав підстави виокремити такі проблеми щодо запровадження програмно-цільового методу:

     1. Відсутність стратегії розвитку  регіону.  Стратегія  розвитку  регіону необхідна для досягнення конкретних цілей управління та ефективного розподілу ресурсів. Пріоритетним  завданням для регіонів  та України на шляху до збалансованого, ефективного, сталого розвитку залишається досягнення такого стану, коли територіальне планування поступово перейде  із площини наукових проектів у площину конкретних і реальних дій на всіх рівнях управління,  і  стане невід'ємним  елементом у формуванні  стратегії  соціального й економічного розвитку кожного регіону.