Проблеми запровадження програмно-цільового методу планування місцевих бюджетів в Україні та способи їх вирішення

     Цільові бюджетні програми, термін яких закінчився і не був продовжений або виконання яких було достроково припинено без поновлення у фінансуванні,  знімаються Міністерством Фінансів України з реєстру.

     Під час визначення бюджетної програми необхідно усвідомити,  яким чином вимірювати результати її реалізації. Застосування результативних показників дає змогу чітко засвдчити ефективність використання бюджетних коштів,  співвідношення досягнутих результатів та витрат,  тривалість виконання бюджетної програми,  її необхідність і відповідність визначеній меті,  а також порівнювати результати виконання бюджетної програми у динаміці за роками та між головними розпорядниками бюджетних коштів,  визначити найефективніші бюджетні програми при розподілі бюджетних коштів.

     Результативні показники поділяються на такі групи:

• показники затрат –  визначають обсяги та структуру ресурсів,  що забезпечують виконання бюджетної програми  (наприклад,  кількість установ, кількість штатних одиниць тощо);
• показники продукту –  використовуються для оцінки досягнення поставлених цілей.  Показником продукту є, зокрема, кількість користувачів товарами (роботами,  послугами),  виробленими в процесі виконання бюджетної програми (наприклад, кількість підготовлених спеціалістів,  кількість студентів, вилікування хворих тощо);
• показники ефективності –  визначаються як відношення кількості вироблених товарів  (виконаних робіт, наданих послуг) до їх вартості у грошовому або людському вимірі.  Це витрати ресурсів на одиницю показника продукту  (наприклад,  кількість студентів на одного викладача,  вартість підготовки одного студента тощо);
• показники якості –  відображають якість вироблених товарів  (виконаних робіт,  наданих послуг).

     Ці показники показують користь від здійснення заходів бюджетної програми  (наприклад, збільшення газифікованих сіл на 5 %  порівняно із минулим періодом, зниження захворюваності на діабет на 1,5 % порівняно із минулим роком тощо).

     Для різних типів програм використовують різні показники,  а тому головним розпорядником бюджетних коштів або відповідальним за оцінку програм слід обирати і використовувати ті показники, які найкраще відображають результати програми (досягнення встановленої мети та виконання поставлених завдань).

     Перехід до середньострокового бюджетного планування також дозволить учасникам бюджетного процесу узгодити політику розвитку країни у сфері

державних фінансів.

     Розпорядники бюджетних коштів,  бюджетні установи і організації та громадськість повинні бути проінформовані про бюджетну стратегію уряду та добре знати,  на які напрямки та заради досягнення яких цілей уряд планує у майбутньому витрачати кошти платників податків.

     Середньострокове бюджетне планування –  це визначення головними розпорядниками бюджетних коштів на підставі Програми діяльності Кабінету Міністрів України плану своєї діяльності на середньостроковий період та обсягу необхідних коштів для досягнення поставлених цілей у

середньостроковій перспективі.

     Середньострокове бюджетне планування є необхідним елементом впровадження програмно - цільового методу у бюджетному процесі. Перехід до середньострокового бюджетного планування дасть учасникам бюджетного процесу можливість узгодити свої стратегічні плани діяльності з наявними бюджетними коштами як у рамках підготовки проекту бюджету на відповідний рік, та і на наступні періоди,  що сприятиме переходу до формування довгострокової бюджетної політики.

     Середньострокове бюджетне планування запроваджується з метою:

− поліпшення макроекономічного балансу шляхом розроблення узгоджених та реалістичних прогнозів доходів до бюджету;

− визначення загальних цілей бюджетної політики та забезпечення відкритості у їх досягненнях впродовж багатьох років;

− визначення і дотримання чітких пріоритетів  у сфері державних видатків;

− забезпечення можливості ініціювання змін у бюджетній політиці та механізмів контролю за їх реалізацією;

− удосконалення  розподілу бюджетних коштів, спрямованих на досягнення стратегічних пріоритетів, як за функціями, так і між відповідними функціями;

− підвищення відповідальності головних розпорядників бюджетних коштів за ефективне та раціональне використання бюджетних коштів;

− посилення  загального бюджету контролю..  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 2.

АНАЛІЗ  ЗАПРОВАДЖЕННЯ ПРОГРАМНО-ЦІЛЬОВОГО МЕТОДУ 

     2.1 Дослідження видатків державного бюджету України у 2010 році 

    Під державним бюджетом розуміють річний план державних витрат і джерело їхнього фінансового забезпечення.

     Бюджет – це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань  і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду [1, с.3-4]. 

     Державний бюджет країни складається з доходів і видатків. Кожна країна має свою структуру доходів і видатків. Це залежить від багатьох чинників державного устрою, рівня економічного розвитку, втілюваної  у конкретних умовах політики.

     У Бюджетному Кодексі України розмежовуються видатки бюджету та витрати бюджету.

     Видатки бюджету – кошти спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом. До видатків бюджету не належать: погашення боргу; надання кредитів з бюджету; розміщення бюджетних коштів на депозитах; придбання цінних паперів; повернення надміру сплачених до бюджетних сум податків і зборів (обов’язкових платежів) та інших доходів бюджету, проведення їх бюджетного відшкодування.

     Витрати бюджету – видатки бюджету, надання кредитів з бюджету; погашення боргу та розміщення бюджетних коштів на депозитах, придбання цінних паперів [1, с.4].

     Видатки бюджету повинні визначатися можливостями держави акумулювати доходи, а їх структура – відповідати чітко визначеним пріоритетам соціально-економічного розвитку країни. Держава покликана забезпечити економічно ефективне задоволення потреб своїх громадян в суспільних благах у таких галузях, як освіта, охорона здоров’я, культура, транспорт і зв'язок, енергетика, комунальне господарство, й обов’язково на рівні соціальної достатності, а не мінімальної потреби.

     Касові видатки Державного бюджету України за 2010 рік виконані в обсязі 303588,7 млн. грн., що на 61151,5 млн. грн. (на 25,2 %) більше аналогічного показника 2009 року. Рівень виконання річного плану, затвердженого Верховною Радою України на 2010 рік, становив 98,6 % проти 88,4 % у 2009р.

     Касові видатки загального фонду державного бюджету були здійснені на рівні 99,1% виділених асигнувань, що пов'язано із необхідністю проведення визначених законодавством процедур здійснення видатків, та становили 238314,9 млн. грн. Обсяг касових видатків загального фонду державного бюджету за 2010 зріс проти аналогічного показника 2009 року на 50566,9 млн. грн., або на 26,9 %.

     Відносна величина виконання плану за видатками у 2010 році обчислюється: Ввп = Виконано видатків за 2010 рік / сума запланованиx видатків за 2010 рік.

     Відносна величина динаміки за видатками обчислюється так: Ввд. = Виконано видатків за 2010 рік / Виконано видатків за 2009 рік.

     Захищені статті та пріоритетні видатки загального фонду державного бюджету у 2010 р. були профінансовані стовідсотково у сумі 227574,5 млн. грн.

     За 2010 рік із Державного бюджету України до місцевих бюджетів було перераховано трансфертів на загальну суму 78182,6 млн. грн., у тому числі із загального фонду -72699,7 млн. грн. Порівняно з аналогічним періодом 2009 року обсяг перерахованих трансфертів з державного бюджету до місцевих бюджетів у 2010 році збільшився на 15877,1 млн. грн., або на 25,5 %, що дало змогу забезпечити виплату заробітної плати працівникам установ бюджетної сфери, що утримуються з місцевих бюджетів, у повному обсязі, а також спрямувати близько 2 млрд. грн. на здійснення заходів щодо соціально- економічного розвитку регіонів. [4] Структура видатків за 2010 рік порівняно з 2009 р. подано в табл. 2.1.

Таблиця 2.1.

Виконання державного бюджету за видатками  за 2010 р. порівняно з 2009 р.

(млн. грн.)

 

     Відносна величина структури визначається відношенням розміру складовиx частин сукупності до загального підсумку.

     Відносна величина порівняння отримується внаслідок порівняння одноіменниx показників, що стосується різниx об'єктів взятиx за той самий період часу або момент часу.

     Отже, видатки на загальнодержавні функції становлять 10,8%, на оборону – 4,1%, громадський порядок, безпеку та судову владу – 9,6%, економічну діяльність – 12,5%, оxорону навколишнього природного середовища – 0,5%, Житлово-комунальне господарство – 0,01%, оxорону здров'я – 2,1%, духовний і фізичний розвиток – 1,2%, освіту – 10,7%, соціальний заxист та соціальне забезпечення – 22,2%, а кошти, що передаються до іншиx рівнів становлять 26,4%.

     У 2010 році, на відміну від попереднього року, активно використовувався такий інструмент стимулювання інвестиційного розвитку, як Стабілізаційний фонд, який було створено у державному бюджеті з метою подолання наслідків світової фінансово-економічної кризи. Порівняно з 2009 роком видатки за рахунок коштів Стабілізаційного фонду зросли вдвічі, або на 10187,8 млн. грн., та становили 20140,2 млн. грн. і спрямовувались за такими напрямами:

    - виконання Державної цільової  програми підготовки та проведення  в Україні фінальної частини  чемпіонату Європи 2012 року з футболу (6156,4 млн. грн.);

    -  фінансування програм розвитку авіаційної промисловості, реформування та розвитку оборонно-промислового комплексу, розвитку вітчизняного машинобудування для АПК (520,1 млн. грн.);

    - здешевлення кредитів, фінансування інвестиційних проектів, загальнодержавних та державних цільових програм в агропромисловому комплексі (1578,6 млн. грн.);

    -  часткове покриття витрат із собівартості готової товарної вугільної продукції (6478,9 млн. грн.);

    -  реалізація інвестиційних проектів соціально-економічного розвитку регіонів (1687,9 млн. грн.);

    -  виконання функцій столиці відповідно до Закону України "Про столицю України місто-герой Київ" - (892,8 млн. грн.);

    - здійснення інвестицій в інфраструктурні  об'єкти, об'єкти соціально-культурної сфери, капітальні видатки бюджетних установ та інші першочергові загальнодержавні заходи (843,7 млн. грн.) [3].

     За економічною класифікацією статей видатків найбільш значне зростання у 2010 році зафіксоване за (рис.2.1): видатками на виплату процентів (доходу за зобов'язаннями) — на 68% до 16639,5 млн. грн., що пояснюється різким збільшенням державного боргу попереднім Урядом; видатками на оплату комунальних послуг та енергоносіїв — на 34,2% до 4164,3 млн. грн., що пов'язано зі зростанням цін на енергоносії через невигідні газові угоди, підписані попереднім Урядом; видатками на виплату пенсій і допомог — на 33,3% до 66074,0 млн. грн., що стало наслідком реалізації політики нового Уряду щодо підвищення соціальних гарантій; видатками на поточні трансферти органам державного управління інших рівнів — на 21,9% до 75362,9 млн. грн., що пов'язано із пріоритетною увагою нового Уряду до розвитку регіонів; видатками на дослідження і розробки, видатками державного (регіонального) значення - на 19% до 28078,4 млн. грн., та капітальними видатками — більш як вдвічі до 21057,1 млн. грн., що пояснюється політикою нового Уряду щодо переходу до інноваційно-інвестиційної моделі розвитку та значною мірою пов'язано із надолуженням відставання від графіка підготовки до Євро-2012, допущеного попереднім Урядом [4]