Механiзм процентноi полiтики НБУ

пояснювалося зниженням схильності населення до заощаджень унаслідок 

зменшення їх доходів та зростання  невизначеності щодо подальшого

розвитку економіки. Починаючи  з травня, на фоні поступового відновлення 

довіри до банків та певного гальмування  загальної негативної

макроекономічної ситуації, динаміка депозитів поліпшилася. Найбільше  їх

зростання (на 2,4%) відбулося у IV кварталі, проте це не змогло

компенсувати зменшення залишків коштів на початку року. Тенденція 2010

року свідчить про зниження процентної ставки за депозитами відповідно до

зниження облікової ставки (рис 2.7).41

Рис 2.7 – Динаміка процентних ставок за депозитами порівняно з

обліковою ставкою НБУ за 2005-2010 рр. [29]

Отже, облікова ставка є одним з  ефективних інструментів

стимулювання кредитування. Аналіз динаміки процентних ставок за

депозитами і кредитами в  порівнянні з облікової ставки НБУ  показав, що

вони мають спільні тенденції – зменшення облікової ставки НБУ призводить

до зменшення процентної ставки за кредитами та депозитами і навпаки [30].

Облікова ставка НБУ також має  вплив на операції на міжбанківському 

ринку. Дана тенденція просліджується на рис. 2.8, де існує значна залежність

даних показників до 2008 року, після  чого вона дещо порушується. Так у 

2005 році стан міжбанківського  кредитного ринку характеризувався  суттєвим 

зростанням обсягів кредитів, наданих  іншим банкам, та несуттєвими 

коливаннями процентних ставок за ними. Так, загальний рівень

середньозваженої процентної ставки за кредитами, наданими на

міжбанківському ринку, за 2005 рік не змінився порівняно з 2004 роком і 

становив 4,5% річних. За 2005 рік середньозважена  процентна ставка за 42

депозитами, залученими на міжбанківському  ринку, зросла на 0,5

процентного пункту й становила 4,5% річних.

Динаміка процентних ставок за кредитами, наданими на

міжбанківському ринку, впродовж 2006 року була адекватною змінам у 

динаміці ліквідності банків. Так, рівень середньозваженої процентної ставки

за міжбанківськими кредитами  коливався в межах від 3,0% річних у січні до

4,9% річних у квітні – травні. У грудні, як і в листопаді,  спостерігалося деяке 

зростання середньої вартості кредитів на міжбанківському ринку. Порівняно

з листопадом середньозважена процентна  ставка за міжбанківськими 

кредитами підвищилася на 0,1 процентного  пункту і становила 4,2% річних.

Головним чином це відбулося  за рахунок збільшення середньої  вартості

кредитів у національній валюті (з 3,1 до 3,3% річних). Вартість

міжбанківських кредитів у іноземній  валюті залишилася на рівні

попереднього місяця – 4,9% річних. Протягом 2006 року процентні ставки за

міжбанківськими депозитами коливалися під дією попиту та пропозиції на

ринку. Середньозважена процентна  ставка в 2006 році була вищою, ніж у 

попередньому році на 1,3 % річних.

У 2007 році мала місце схожа тенденція. Що ж до 2008 року, то

динаміка кредитів, наданих іншим  депозитним корпораціям на

міжбанківському ринку, зазнала змін. Зокрема уповільнення темпів

зростання кредитів змінилось на тенденцію  зменшення їх обсягів у IV

кварталі. Це насамперед було зумовлено  скороченням вільної ліквідності  в 

інших депозитних корпорацій унаслідок  відпливу депозитів, збільшенням 

попиту на кредитні ресурси та зменшенням їх пропозиції. Динаміка

залучення депозитів на міжбанківському ринку протягом звітного року

формувалась під впливом суттєвого  попиту на кредити з боку позичальників 

та стриманого приросту грошової маси.

У 2010 році процентні ставки на міжбанківському  ринку знаходились 

на досить помірному рівні, що було зумовлено достатнім обсягом вільної

ліквідності в цілому в банківській  системі. Їх динаміка відповідала 43

коливанням грошового попиту та пропозиції на ринку. Отже, за аналізований

період можна побачити тенденцію  зв’язку облікової ставки з ставками за

операціями на міжбанківському ринку. Проте дана залежність зменшується з

початком фінансової кризи в 2008 році. Що впливає на всі процентні  ставки

на економічному ринку країни (див. додаток Г).

Рис 2.8 – Динаміка процентних ставок за кредитами та депозитами на

міжбанківському ринку порівняно  з обліковою ставкою НБУ за 2005-2010 рр.

[29]

Слід зазначити, що проаналізувавши  дані показники, можна дійти 

висновку, що до 2008 року відбувався більший  вплив облікової ставки на

операції комерційних банків та на міжбанківський ринок, після чого дана

тенденція змінилася. Це перш за все  пояснюється світовою фінансовою

кризою. Тому слід також прослідкувати  вплив облікової ставки на індекси 

інфляції за відповідними роками і  виявити, що відбувалося в зазначені  роки.

Простежимо спочатку інфляційні процеси, починаючи з 2007 року, так 

як саме цей рік є початком фінансової кризи. Так зрозуміло, що для 44

подолання інфляції у 2007 та наступних  роках потрібні були кроки із

зростання цих процентних ставок для  зменшення попиту на платіжні

ресурси. (рис. 2.9)

Однак, починаючи з червня 2007 року, коли інфляція підстрибнула

практично удвічі, і до січня 2008, НБУ  не підвищував облікову ставку, а 

середні ставки центрального банку  за кредитним рефінансуванням зросли

лише у листопаді, і то тільки на 2-3 % (див додаток Г).

Така ж практика «фізичних регулювань»  продовжилася й у 2008 році:

облікова ставка НБУ не змінювалася  чотири місяці до 30 квітня, коли вона

зросла з 10 до 12 %; середній же відсоток за операціями з рефінансування

банків підвищився з січня до червня лише на 0,8 з 14,6 до 15,4 %; грошовий

регулятор «мобілізував» 23,6 млрд. грн. банківських ресурсів (і це тоді коли

економіка відчувала дефіцит кредитно-платіжних  коштів).

Тобто на обсяги грошей та кредитів впливали лише «ручні» дії

Центрального банку України, а  встановлені ним нормативи вартості

грошових засобів (процентні ставки рефінансування) для банків особливого

впливу не мали.

Однією з причин такого стану  є ненормативна фінансова поведінка 

Кабінету Міністрів України, що проявлялася у порушенні ним зобов'язань

автоматичного перерозподілу у  національному господарстві отриманих  до

державного бюджету фіскально-податкових доходів та у відсутності 

нормативу залишків коштів бюджету  на кінець року.

Так, 2007 року Уряд щомісячно, загальмувавши бюджетне

фінансування економіки , збільшував залишок коштів на своєму скарбничому 

рахунку – з 8,5 млрд. на 1 січня 2007 р. до 16 млрд. грн. на 1 грудня того ж 

року. Але протягом грудня Кабмін здійснив форсовані бюджетні

асигнування, що зменшили залишок  його коштів до 3,5 млрд. грн. На початку 

2008 р., відновлюючи кошти на своєму  рахунку, Кабмін збільшив їх  залишок 

за 3 місяці до 11,2 млрд. грн. Щоб вирівняти  дисгармонію фінансових 45

потоків між владою й економікою, НБУ в цих умовах й додавав або віднімав

кошти у комерційних банків.

Іншою причиною невикористання Нацбанком  механізму процентних

ставок і необхідності його прямих втручань у зміну обсягів грошових

ресурсів є мізерність емісійно-грошових потоків, що переливаються в

економіку через канали банківського рефінансування.

Так, протягом 2007 року, обсяги кредитно-банківського

рефінансування трохи перевищили 2,5 млрд. грн., в той час як загальний 

приріст базових грошей в економіці  дорівнював 44,9 млрд. грн., тобто у 18

разів більше. В даному разі поганим  у незастосуванні регулюючого впливу

процентних ставок НБУ на динаміку обсягів грошей є те, що грошовий

регулятор не включається у процес врівноваження попиту і пропозиції

кредитно-платіжних ресурсів на ринку між банками та їх клієнтами. А

саморегулюючі ринкові сили досягають  необхідної рівноваги лише із

відставанням у часі і з втратами для обох сторін: банки із запізненням 

піднімають позикові ставки у періоди  інфляції та у періоди перевиробництва,

надто довго надаючи кредити потенційно неплатоспроможним клієнтам. А у

періоди зростання платоспроможного попиту і цінової дефляції – навпаки, із

запізненням знижують відсоткові нарахування  на кредити, залишаючи 

економіку невиправдано довго на «голодній  пайці».

Події на кредитному ринку України  у період з ІІ півріччя 2007 року

підтвердили це правило. За інертної поведінки грошового регулятора

комерційні банки підняли відсоткові ставки лише у травні-липні 2008 року,

ігноруючи увесь цей період темпи  інфляції і, очевидно, сподіваючись на

дешеві кредити рефінансування від НБУ.

Відхилення від потреб спостерігаються  в обидва боки – грошей то

надлишок, то дефіцит, і це якнайкраще продемонстровано в Україні у 2007–

2008 рр. Виходячи з цього досвіду,  можна прогнозувати, що і після

подолання сплеску теперішньої  інфляції Україна буде зазнавати  браку 

позикових фондів і недоступності  кредитів для перспективних проектів та 46

підприємств (ця закономірність вже  почала проявлятися на практиці у  липні-

серпні 2008 р., коли за низької інфляції продовжують зростати процентні

ставки за кредити) [31].

Рис 2.9 – Динаміка зміни індексу  інфляції порівняно з обліковою 

ставкою НБУ за 2006-2010 рр. [32]

Даний рис. 2.9 підтверджує вплив  облікової ставки на загальний рівень

інфляції. Хоча, звичайно, даний фактор не є визначальним при зміні індексу

інфляції, проте між ними спостерігається  пряма взаємозалежність.

У 2009 році грошово-кредитна політика здійснювалась у складних

умовах економічної та фінансової кризи і спрямовувалася на якнайшвидше

подолання її наслідків. Для забезпечення належного рівня ліквідності,

збільшення кредитування економіки, підтримки банків Національний банк

проводив гнучку політику рефінансування з удосконаленням відповідних 

механізмів. Слід відзначити, що в процесі регулювання грошово-кредитного

ринку вагома роль відводилася процентним важелям, завдяки використанню

яких Національний банк України  сприяв досягненню одразу кількох цілей.

Насамперед це мало свою реалізацію у регулюванні рівнів облікової

ставки та ставок рефінансування. Через регулювання облікової  ставки та 47

ставок за інструментами рефінансування Національний банк України впливав 

на вартість кредитів і депозитів  на грошово-кредитному ринку. Процентна 

політика спрямовувалася на утримання вартості грошей на позитивному рівні

щодо інфляції з метою стимулювання повернення вкладів у банківську

систему.

Відповідно до зниження інфляційного тиску Національний банк

коригував значення облікової ставки. Зокрема, протягом червня – серпня

2009 року двічі приймалося рішення  про зниження облікової ставки.

Середньозважена процентна ставка за операціями з рефінансування в 

цілому за 2009 рік становила 16,7 % і була позитивною відносно як

фактичного, так і прогнозного  рівня інфляції.

Утримання вартості коштів на позитивному рівні щодо інфляції було

одним із вагомих чинників відновлення (починаючи з квітня) зростаючої

динаміки коштів населення в  банківській системі. Стабілізація ресурсної бази

банків з перспективою її подальшого розширення за рахунок нових

депозитів, у свою чергу, створювала умови для зниження вартості кредитів

навіть в умовах зростання вартості депозитів. Це відбувалося як за рахунок 

фізичного збільшення пропозиції кредитних  ресурсів на ринку, так і за

рахунок зменшення премії за ризик, яка була збільшена в період загострення

ситуації на ринку [33].

Отже, в умовах нестабільності на фінансовому  ринку Національний

банк застосовував гнучкі підходи  щодо регулювання ліквідності банків,

змінюючи спрямованість своїх  операцій залежно від ситуації на грошово-

кредитному ринку. Нормалізації ситуації з ліквідністю банків сприяли  дії 

Національного банку України з  її підтримки через механізми 

рефінансування. НБУ впорядкував  можливість доступу банків до постійних 

механізмів підтримки ліквідності, оптимізувавши кількість та періодичність

звернень, а також обсяги можливого  отримання кредитів овернайт.

Мета даних заходів – унеможливлення використання цих інструментів

для покриття системних проблем, що виникають у діяльності того чи іншого 48

банку. Поряд із цим, протягом серпня – вересня 2009 р. були посилені вимоги

до формування банками обов’язкових резервів. Зокрема, було запроваджено

вимогу щодо зберігання частини  обов’язкових резервів на окремому рахунку 

в НБУ з нарахуванням плати в розмірі 30% від облікової ставки на залишки

коштів.

Та все-таки НБУ припустився  помилок. Якщо обсяг рефінансування

ним банків у 2009 р. становив трохи більше 64 млрд. грн., то обсяг операцій

із мобілізації коштів (тобто  їх вилучення з економіки) досяг майже 97 млрд.

грн. Цікаво, що у 2008 р. обсяг рефінансування банків (у порівнянних 

показниках) сягнув 169,5 млрд. грн. Своєю  чергою НБУ мобілізував 57 млрд.

грн. [34].

Починаючи з лютого 2010 року, тривала  тенденція до зменшення 

інфляційного тиску, яка проявляється у постійному зменшенні індексу

споживчих цін як у розрахунку до попереднього місяця, так і в річному 

обчисленні. У липні (четвертий  місяць поспіль) була зафіксована дефляція

споживних цін. У розрахунку до відповідного місяця попереднього року