Механiзм процентноi полiтики НБУ

диференційованим залежно від  забезпечення кредиту, але він має  бути не

нижчим, ніж облікова ставка плюс один процентний пункт (процентний

пункт – це не обов’язково один процент, це різниця між двома якимись

ставками, наприклад, в одну соту або  тисячну процента). Розмір процентної

ставки за кредитами овернайт без  забезпечення (бланковий) установлюється

не нижчим, ніж облікова ставка Національного банку плюс два  процентних

пункти, яка є найвищою процентною ставкою Національного банку.

У випадку існування у комерційного банку тимчасово вільних 

фінансових ресурсів, він може зберігати  їх в НБУ, але не на рахунку, а у 

вигляді депозитного сертифіката  Нацбанку. У подальшому, у разі

необхідності залучення грошових коштів, комерційний банк може

достроково продати дані сертифікати  на вторинному ринку цінних паперів.

Здійснюючи продаж чи купівлю власних  депозитних сертифікатів Нацбанк 

тим самим зменшує або збільшує обсяг надлишкових резервів комерційних

банків, що впливає на макроекономічні  показники вітчизняної економіки 

через сповільнення або прискорення  темпів зростання грошової маси в  обігу.

З метою забезпечення дієвості даного інструмента НБУ повинен 

встановлювати величину відсотка за депозитними сертифікатами таким

чином, щоб умови їх придбання  і продажу зацікавлювали комерційні банки і 

стимулювали здійснення даних операцій останніми.

Висновки до розділу 124

Отже, в першому розділі було розглянуто теоретичні основи

процентної політики центрального банку і можна зазначити, що існує багато

різних підходів до визначення поняття  процентної політики. Автором було

проаналізовано зазначені визначення і запропоновано найбільш повне 

визначення: процентна політика центрального банку – це один з найбільш

дієвих та гнучких інструментів грошово-кредитної політики, дія  якого 

визначається зміною процентних ставок, які впливають на економічний 

розвиток країни шляхом врахування певних макроекономічних тенденцій  та

монетарних параметрів.

В даному розділі було зазначено місце процентної політики в грошово-

кредитній політиці центрального банку, також роль та головні цілі, які 

повинна виконувати процента політика, впливаючи на макроекономічну 

ситуацію в країні, через вплив  на процентні ставки комерційних банків.

Зазначено переваги та недоліки процентної політики та механізм її дії на

економіку держави в цілому.

Автором був зазначений спектр процентних ставок, які визначаються в 

діяльності НБУ, механізм їх встановлення та вплив даних ставок на зміну 

грошової маси країни. Головною серед яких є облікова ставка, яка є

найменшою і основою для визначення інших ставок. Було звернено увагу  на

групи причин, що впливають на рівень облікової ставки, основні фактори, від 

яких залежить облікова ставка та головні принципи визначення розміру

облікової ставки.

Слід звернути увагу, що вплив облікової  ставки НБУ, поряд з іншими

офіційними процентними ставками, на процентні ставки за міжбанківськими 

кредитами овернайт є незначущим, що свідчить про недостатню дієвість

процентної політики у регулюванні  грошово-кредитного ринку, а відповідно

й обмежені можливості впливу центрального банку на сукупний попит та

інфляцію. Було зазначено, що процентні ставки на міжбанківському ринку за 25

кредитами овернайт є орієнтиром для банків при корегуванні процентних

ставок  за кредитними та депозитними операціями в національній валюті.

Зазначалось, що механізм процентної політики реалізується двома 

шляхами, відповідно до яких і відбувається вплив на економіку країни.

Загалом процентна політика впливає на рівень інфляції, обсяги вартості

валового  внутрішнього продукту, на курс національної валюти по

відношенню  до іноземної, на ліквідність та ділову активність фінансових

установ, на загальний рівень кредитування економічних  суб’єктів.

Отже, у  даному розділі було виконано такі завдання:

досліджено  поняття процентної політики та зазначено  її місце в 

реалізації  грошово-кредитної політики країни;

визначено роль та цілі процентної політик;

зазначено переваги та недоліки процентної політики;

проаналізовано вплив та механізм встановлення процентних ставок

НБУ;

описано механізм реалізації процентної політики в країні.26

РОЗДІЛ ІІ

ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОЦЕНТНОЇ СТАВКИ

2.1 Аналіз динаміки процентних  ставок

Сутність облікової ставки, як інструмента  грошово-кредитної політики,

полягає у зміні відсотків за кредитами, що їх центральний банк надає

комерційним банкам.

Процентна політика НБУ здійснюється відповідно до «Положення про 

процентну політику Національного  банку України» та Закону України  «Про

Національний банк України», згідно якого можна зробити деякі висновки:

рефінансування комерційних банків є невід’ємною складовою частиною

процентної політики і виділення  в п. 3 ст. 25 Закону України «Про

Національний банк України» як окремого засобу грошово-кредитної 

політики поряд з процентною політикою не має достатніх підстав.

Процентна політика не зводиться лише до встановлення процентних

ставок за операціями центрального банку України, а має ширше  значення.

По-перше, згідно визначення «Положення про процентну політику

Національного банку України» вона включає в себе і рекомендації щодо

встановлення процентних ставок за активними і пасивними операціями

банків з метою впливу на процентні  ставки суб’єктів грошово-кредитного

ринку та дохідність фінансових операцій. Звідси випливає, що процентна 

політика охоплює всі відносини, на які впливають процентні ставки, в

економіці та соціальній сфері життя  суспільства (тут маються на увазі 

споживчі кредити), а тому саме її (а не ставки) можна розглядати як окремий 

напрямок грошово-кредитної політики [19].

Можна виділити дві групи причин, які впливають на рівень облікової 

ставки центрального банку:

— причини, обумовлені загальними тенденціями  розвитку національної

економіки;27

— причини, пов’язані з рішенням центрального банку щодо грошової

сфери.

Перша група причин є первинною щодо другої, оскільки розвиток

секторів економіки вливає на рішення  центрального банку в грошово-

кредитній сфері. Маніпулювання обліковою  ставкою слід розглядати як

запобіжний активний важіль впливу на попит і пропозицію на грошовому

ринку. Механізм регулювання облікової  ставки та її вплив на економіку 

виглядає таким чином:

— підвищення облікової ставки має  на меті підвищення ціни грошей. Це

обмежує попит комерційних банків на кредити центрального банку та їх

можливості щодо кредитування економічних суб’єктів, що в свою чергу

призводить до зростання процентних ставок за кредитами та зменшення 

попиту на кредити з боку економічних  суб’єктів;

— зниження облікової ставки пожвавлює  ділову активність та стимулює

економічне зростання, зокрема збільшуються обсяги кредитування

центральним банком комерційних банків, що розширює їх ресурсну базу і 

веде до зниження процентних ставок за кредитами і, відповідно, зростання 

попиту на банківські кредити з  боку суб’єктів господарювання [28].

Що ж до конкретних значень облікової  ставки в Україні (рис. 2.1), то

просліджується тенденція до зниження облікової ставки до початку світової

економічної кризи, а саме до 2008 року. Проте в 2010 році Національний

банк вирівняв рівень облікової  ставки до рівня, який був встановлений у 2007

році. Далі проаналізуємо ситуація, що склалась конкретного на протязі 2005-

2010 рр. ( див. додаток В).

Так у 2005 році, ураховуючи макроекономічну  ситуацію, відбувалося 

посилення інфляційних чинників під  дією чого з метою забезпечення

стабільності на грошово-кредитному ринку і створення сприятливіших  умов

для залучення банками коштів населення, Національний банк України з 10

серпня 2005 року підвищив облікову ставку з 9,0 до 9,5 % річних.28

У 2006 році облікова ставка Національного банку України залишалася

на рівні 8,5 % річних (з 10 червня 2006 року її рівень було знижено на 0,5

процентного пункту).

Ситуація, що склалась в 2007 році, з  метою сприяння ефективнішому 

спрямуванню банками ресурсів на кредитування реального сектору

економіки, з 1 червня 2007 року облікову ставку Національного банку 

України було знижено з 8,5 до 8,0 % річних, яка до кінця року залишалася на

тому ж рівні.

Із 1 січня 2008 року, з урахуванням  тенденцій розвитку

макроекономічних і монетарних показників у 2007 році та з метою

стримування інфляційних процесів, Національний банк України підвищив

облікову ставку до рівня 10,0 % річних, а з 30.01.2008 р. – 12,0% річних.

Протягом 2008 року Національний банк України  проводив процентну

політику, спрямовану на підвищення вартості національної валюти.

В 2009 році процентна  політика Національного банку України 

проводилась відповідно до макроекономічної ситуації та була спрямована на

забезпечення  рівноваги на грошово-кредитному ринку, достатнього рівня

ліквідності банківської системи, нівелювання  девальваційного тиску та

підтримання оптимального рівня процентних ставок щодо рівня інфляції.

Так, якщо на початку року процентна політика Національного банку України 

мала на меті створення стимулів до повернення коштів вкладників у

банківську  систему, то зі стабілізацією ситуації з ліквідністю та задля 

активізації кредитування банками реального  сектору економіки процентні 

ставки  поступово зменшувалися. Зокрема, облікова ставка Національного

банку України  протягом 2009 року знижувалась двічі: у червні – з 12,0 до

11,0% річних, у серпні – до 10,25% річних, залишаючись  на цьому рівні до 

кінця року.

Протягом 2010 року Національний банк України проводив

збалансовану грошово-кредитну політику, спрямовану на створення стимулів

для поліпшення ситуації в реальному  секторі економіки, з одного боку, та 29

запобігання формуванню монетарних ризиків  стабільності національної

валюти, з іншого. У 2010 році процентна політика Національного банку

України була спрямована на забезпечення рівноваги на грошово-кредитному

ринку, недопущення розбалансування  ситуації на валютному ринку та

підтримання оптимального рівня процентних ставок щодо рівня інфляції.

Зокрема, облікова ставка Національного банку України протягом 2010 року

знижувалася тричі: у червні – з 10,25 до 9,5% річних, у липні – до 8,5%

річних, у серпні – до 7,75% річних, залишаючись на цьому рівні до кінця 

року.

Передумовами для зміни облікової  ставки в 2010 році стали наступні

процеси: за попередньою оцінкою  ВВП за I квартал 2010 року (у постійних 

цінах 2007 року) порівняно з I кварталом 2009 року збільшився на 4,8%.

Обсяги виробленої промислової  продукції за січень-квітень 2010 року

порівняно з відповідним періодом попереднього року збільшилися на 12,6%.

У квітні другий місяць поспіль спостерігався  профіцит зведеного сальдо

платіжного балансу, кумулятивний обсяг якого за 4 місяці поточного  року

становив 0,6 млрд. дол. США . Індекс промислової  продукції в січні-червні

2010 року порівняно з січнем-червнем  2009 року становив 112,0%. У червні 

(четвертий місяць поспіль) спостерігався  профіцит зведеного сальдо 

платіжного балансу, кумулятивний обсяг якого за перше півріччя поточного 

року становив 4,4 млрд. дол. США [28].30

Рис. 2.1 – Динаміка облікової ставки НБУ за 2005-2010 рр. [29]

Думки експертів, щодо впливу зниження облікової ставки в 2010 році

на українську економіку розходяться.

Зокрема, такі економісти як В. Клименко, Н. Королевська, В.

Вавринчук та інші, вважають, що необхідність зниження облікової ставки

визрівала вже давно і полягала у тому, що Уряд спільно з Нацбанком  повинні 

вжити термінових заходів з відновлення  кредитування економіки. Зниження

облікової ставки дозволить зробити  кредити більш доступним, а в

найближчому майбутньому необхідно  буде її знизити і до 7% – до

українського історичного мінімуму, досягнутого в 2002 р.

Рішення НБУ про зміну процентних ставок відображає позитивні

тенденції грошово-кредитного ринку  та означає потенційне здешевлення

ресурсів і відображає загальне зниження ставок на фінансовому ринку. Крім

того, свідчить про те, що банки  йдуть правильним шляхом, знижуючи і 

кредитні, і депозитні ставки.

Зміна облікової ставки, швидше, є  сигналом для економіки, ніж має

прямий вплив на неї. Національний банк прагне підтримувати облікову

ставку на рівні річної інфляції і оскільки в квітні-червні спостерігалася

дефляція (показник інфляції у річному  вираженні у червні 2010 року 31

скоротився до рівня 6,8%), логічним було чекати зниження облікової ставки.

Якщо зіставляти номінальну ставку з поточним рівнем інфляції, то реальна 

облікова ставка склала 1,7% річних. Це дало українському центральному

банку основи ослабити грошово-кредитну політику шляхом зниження

облікової ставки. Проте це послаблення грошово-кредитної політики носить

формальний характер. Облікова ставка сама по собі мало впливає на ринок.

Вона використовується переважно  для нарахування штрафів і  пені, тож її