Державний борг України

Згідно з класифікацією  Світового банку Польщу і Болгарію було віднесено до категорії країн, значно обтяжених зовнішнім боргом з середнім рівнем доходу, для реструктуризації зовнішньої заборгованості приватним кредиторам застосовувалася програма зниження боргу і його обслуговування в рамках плану Брейді.

В Польщі можна виділити ряд періодів в програмному управлінні зовнішнім  боргом. Перший — 80-ті роки, коли Польща заключила чотири угоди про реструктуризацію свого боргу Паризькому клубу (офіційним кредиторам) і сім угод з Лондонським клубом (який об'єднує комерційні банки). Але дані домовленості не дали бажаного результату, а зовнішній борг Польщі за це десятиріччя практично подвоївся - з 26,2 млрд. дол. до 48,5 млрд. дол. і розподілявся між кредиторами наступним чином: 2/3 загальної суми припадало на заборгованість Паризькому клубу і 1/3 - на кредити комерційних банків. В 1990 році величина сукупного боргу складала 340% експорту товарів і послуг, а обслуговування зовнішнього боргу - 26,3% експорту.

Перший етап другого періоду (постсоціалістичного) продовжувався з січня 1991 року по квітень 1994 року. В 1991 році було укладено угоду з Паризьким клубом про  зниження боргу і його обслуговування на 50% за торонтськими умовами на суму 15 млрд. дол. А частина боргу, яка залишилась, реструктуризувалась на 20 років з використанням значного пільгового періоду виплати основної частини боргу.

З квітня 1994 року розпочався другий етап, який продовжується до теперішнього часу. Було укладено додаткову угоду з Паризьким клубом про зниження величини боргу ще на 20%. Також передбачалась схема конверсії боргів в національну валюту. У вересні 1994 року було підписано угоду з Лондонським клубом про реструктуризацію боргів комерційним банкам на загальну суму 113 млрд. дол. Відповідно до прийнятих умов борг знижувався на 6,6 млрд. дол. до 6,4 млрд. дол. за рахунок викупу частини зобов'язань на суму 2,2 млрд. дол. з 55% дисконтом, обміну зобов'язань на облігації Брейді із зниженим номіналом (55 центів за 1 долар) терміном обертання ЗО років (до 2024 р.).

Таким чином, Польща успішно використала  практично весь арсенал коштів, передбачених планом Брейді. Реалізація цих заходів  здійснювалась при чіткому їх погоджені з МВФ, продовженні реформування національної економіки. Але зниження зовнішньої заборгованості Польщі проходить досить повільно. Головним результатом досягнутих домовленостей є те, що галопуючий ріст боргу було зупинено, абсолютна його величина знижена, внаслідок чого країна відновила кредитоспроможність на міжнародних ринках.

Використані схеми дозволили  цим країнам суттєво полегшити  борговий тягар, зміцнити свою позицію і кредитоспроможність на світовому ринку, а також відкрити шляхи для подальших іноземних інвестицій. В свою чергу, приватні кредитори одержали можливість проведення подальшого кредитування більш платоспроможних, оздоровлених економік країн-боржників. Зниження заборгованості перед комерційними банками дозволяло розв'язати суперечності, які склались між країнами і банками-кредиторами та сприяти розвитку зовнішньої торгівлі.

Досвід країн, що розвиваються, свідчить, що обов'язково настає час, коли обслуговування зовнішнього; боргу починає систематично перевищувати нові надходження зовнішніх фінансових ресурсів до країни, якщо борги спрямовувалися не на виробничі потреби, які ведуть до одержання прибутку і зростання ВВП. Така картина спостерігається і в Україні, про що свідчать дані табл. 3.3, у якій подано характеристику динаміки обслуговування зовнішнього державного боргу у видатках держбюджету України.

                                                                                                                        Таблиця 6

Динаміка  обслуговування зовнішнього боргу  у видатках Державного бюджету України

Джерело: Климко Г.Н. Альтернативні  можливості залучення іноземних  кредитів в Україну //Фінанси України. - 1998. -№10. - С.11 - 12

Табл. 3.3 відображає розвиток залучення  в Україну іноземних кредитів під гарантії уряду, що відбилося у видатках державного бюджету країни. При цьому візьмемо до уваги, що всі надходження іноземних фінансових позичок в Україну й до нині відбуваються за умови надання по них державних гарантій.

Вперше позиція про зовнішньоекономічну діяльність з'являється серед видатків державного бюджету в 1993 році, коли ці видатки були означені сумою в 405592,6 млн. крб., в т.ч.:

1) платежі по кредитних  угодах під гарантію уряду  (власне по обслуговуванню зовнішнього  державного боргу) - 81984,3 млн. крб., та 2) витрати по зовнішньоекономічній діяльності - 323608,3 млн. крб. З   1995  року,  коли зовнішні фінансові запозичення почали помітно наростати, у видатках державного бюджету вже безпосередньо було введено позицію про зовнішні запозичення для фінансування дефіциту бюджету та про обслуговування зовнішнього державного боргу. У 1998 році введена до державного бюджету позиція про зовнішні запозичення для погашення державного боргу та фінансування дефіциту державного бюджету. Визначено планові, намічені для уряду межі державних зовнішніх запозичень України в 1998 році у розмірі 5850300,0 тис. грн., в т.ч.: на покриття дефіциту державного бюджету - 2250000 тис. грн., та на погашення державного боргу - 3600300 тис. грн.[38, с.20]. При цьому допускається збільшення або зменшення зовнішніх (як і внутрішніх) запозичень у межах загального обсягу встановлених граничних розмірів суми державного внутрішнього боргу та зовнішніх запозичень.

Потреба в жорсткому  виконанні бюджету посилюється  вкрай напруженим обслуговуванням зовнішнього боргу в 1999 році. Законом України "Про Державний бюджет України на 1999 рік встановлено розмір державних зовнішніх запозичень в 1999 році для погашення державного боргу та фінансування дефіциту державного бюджету в сумі 825 495 тис. дол. [32,с.21].

На обслуговування зовнішнього  державного боргу в 1999 році передбачалося витратити 2 009 млн. грн. , з них на сплату процентів - 1582 млн. грн., на сплату комісій по зобов'язаннях - 19 млн. грн., на сплату інших платежів по зобов'язаннях - 22 млн. грн. і на сплату доходу (процентів) за облігаціями зовнішньої позики - 386 млн. грн.

Причина важкої ситуації з обслуговуванням зовнішнього  боргу полягає не у номінальній  сумі платежів, термін яких настав у 1999 та 2000 роках, а у тому, що Україна підірвала довіру до себе як до одержувача кредитів на міжнародних ринках капіталів й більше не може розраховувати на приватні позики для фінансування боргових зобов'язань.

На нашу думку, проблема боргу не є результатом несприятливих  змін в економічному оточенні України (азіатська чи російська фінансові кризи), а швидше віддзеркалює відсутність послідовної політики реформ, яка б викликала довіру міжнародної спільноти. Тому Україні важко розраховувати на ті джерела фінансування, якими зазвичай користуються країни для обслуговування зовнішнього боргу. Валові резерви НБУ складали на 1 січня 1999 року 1,049 млрд. дол. США [47, с.16], які вважаються недостатніми для адекватного обслуговування боргу.

Як показано у додатку  Б, загальні зовнішні боргові зобов'язання України на 1999 рік складають 2 016,8 млн. дол. США, з яких 680 млн. дол. - платежі Національного банку України Міжнародному валютному фонду. З суми 1 336,8 млн. дол. зобов'язань уряду з обслуговування зовнішнього боргу 97,8 млн. дол., винних Росії, підлягають заліку в рахунок використання об'єктів Чорноморського флоту згідно з двосторонньою угодою від 27 травня 1998 року. До представлених в таблиці платежів з обслуговування боргу входять зобов'язання Міністерства фінансів з захищених ОВДП, що деноміновані у гривнях та належать нерезидентам (1555 млн. дол. основної суми та близько 40 млн. дол. процентів). У табл. 3.4 розглянуто джерела надходжень капіталу, за рахунок яких у 1999 році Україна фінансувала свій бюджетний дефіцит і погашала зовнішній борг.

Загальна сума зовнішнього фінансування, що може бути використана на обслуговування зовнішнього боргу, є меншою за передбачувані  зобов'язання на 300 млн. дол. Крім цього, приватні запозичення в сумі 103 млн. дол. є малоімовірними, та враховуючи 157 млн. дол., необхідних для зовнішнього фінансування дефіциту бюджету, нестачу коштів для України у 1999 році можна оцінити у майже 560 млн. дол. Тому потрібно запровадити надзвичайний стан в управлінні фінансами, який би дозволив країні вчасно обслуговувати свої зовнішні зобов'язання покриття дефіцитів та критичного імпорту, Урядом України, особливо останнім часом, для існування в параметрах економічної політики, яка здійснюється, доводиться звертатися до такої форми іноземного кредитування, як випуск державних облігацій, в тому числі зовнішніх. Це і випуск облігацій державної зовнішньої позики України в 1995 році, і розміщення в 1997 році короткострокових (9-12 місяців) облігацій через японський банк Номура, що принесло 780 млн. дол. США під 12% річних, розміщення у лютому 1998 року трирічних державних зовнішніх облігацій на 750 млн. німецьких марок під 16% річних. А на початку березня 1998 року були випущені українські державні облігації на суму в 500 млн. євро (до введення євро - ЕКЮ) під 15%, тобто всього дві останні позики за облігації склали майже 1 млрд. дол. США.

Для оцінки майбутніх наслідків  від таких випусків державних  зовнішніх

облігацій зазначимо, що, наприклад, Туреччина  платить за свої облігації 5,6%, Польща - 6,7%, Хорватія - 8,4%. Навіть Росія, що нині вважається досить ризиковим позичальником, платить 10%. Для України її річні проценти за облігації означають, що за позику через банк Номура треба вже в 1998 році повернути не тільки основну позику, а й процентний додаток у 100 млн. дол. США.

По двох останніх зазначених позиках у вигляді тільки сум за проценти доведеться віддавати понад 15 млн. дол. США річних. Підкреслимо, що справа не в сумах позик, навіть не у процентах самих по собі. Головне, куди підуть отримані гроші. Останні мають працювати й приносити нові гроші шляхом перетворення в інвестиції у виробництво. Але позики за облігації використовуються на покриття дефіцитів, в т.ч. боргів за постачання енергоносіїв, по заробітній платі, пенсіях тощо, щоб запобігти соціальному вибуху. Повертати ж борги доведеться досить швидко. І знову будуть не виробничі, а споживчі запозичення. Цільова функція отриманих позик під облігації - виживання, а не розвиток виробництва, який тільки й може відкрити шлях до їх повернення без збільшення боргів в майбутньому.

Таблиця 3.4

 Оцінка іноземних надходжень в Україну в 1999 р., млн. дол.

*3а умови поновлення  надходжень за ЕРР та їх неприпинення впродовж року, з урахуванням платежів, накопичених з 1998 року.

Джерело: Оцінки UEPLАС //Тенденції української економіки. - грудень. - 1998. - С.13.

 Нарощування витрат  по обслуговуванню боргу значно скорочує фінансові можливості держави в фінансуванні виробничих бюджетних витрат, тому найбільші зусилля потрібно зосередити саме в напрямку здешевлення вартості запозичень.

Прогнозні розрахунки видатків Державного бюджету України на 2000 -2013 роки, що пов'язані з обслуговуванням зовнішнього державного боргу відповідно до угод, які набули чинності станом 01.12.1997 року, можна простежити додатку Д.

При надто важкому стані наповнення державного бюджету в умовах глибокої всеосяжної кризи, значному від'ємному сальдо як торговельного, так і платіжного балансів, складності отримання іноземних кредитів для повернення та призупинення в подальшому його росту лежить у площині знаходження відповідних сум з внутрішніх джерел фінансування економіки країни. Отримання таких фінансів можливе, зокрема, за рахунок:

1. Переходу до проведення приватизації  за вивіреною в інтересах національної економічної безпеки стратегією з отриманням належної ціни за державне майно що має продаватися. Згідно з визначенням навіть керівництвом Фонду держмайна України за останні роки було продано державної власності на 120 млрд. грн., а в державний бюджет надійшло менше 1 млрд. грн.