Державний борг України: сучасний стан та перспективи розвитку

    Таблиця 2.8 – Аналіз динаміки гарантованого зовнішнього боргу України за 2007-2009 роки 

     Проаналізувавши таблицю 2.8 можна сказати,що гарантована зовнішня заборгованість зростає у 2007-2009 роках. У 2008 році вона зросла на 40270,273 млн. грн. порівняно з 2007 році, а у 2009 році на 19105,692 млн. грн. порівняно з 2008 роком. Але темп приросту у 2009 році значно менший ніж у 2008 році, і становить 133,68%.

    Найбільшу складність для держави як в плані зростання зовнішнього боргу, так і в плані використання кредитів становлять запозичення, одержані від іноземних комерційних структур під гарантії уряду. Ці кредити, як підтверджує досвід багатьох країн, мають найнижчі показники щодо ефективності використання. Слід також зазначити, що за прийнятного ринкового середовища гарантії уряду не є обов'язковим елементом кредитування.

    Заборгованість  за позиками, наданими іноземними комерційними банками поступово зменшується. Це пов’язано зі зниженням курсів євро та спеціальних прав запозичення (СПЗ) по відношенню до гривні.

    На  кінець 2009 року загальна сума зовнішнього  державного боргу становила 211751,692 млн. грн. Збільшення даного боргу відбулося, в основному, за рахунок отримання другого траншу позики Міжнародного валютного фонду (на суму 36,9 млрд. грн.), зростання курсів іноземних валют до гривні (на суму 3,0 млрд. грн.) та віднесення на державний борг України коштів МВФ, отриманих Україною в результаті спеціального розподілу СПЗ.

У даному розділі проаналізовано загальну суму державного боргу України.  Отже, державний борг України в кінці 2009 року становив 316884,612 млн. грн. За даними Міністерства фінансів України перевищення фактичного обсягу державного боргу над граничним становило 33919,559 млн. грн. і спричинене як здійсненням державних запозичень відповідно до статті 85 в сумі більшій ніж передбачено додатком №2 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», так і зростанням фактичних курсів іноземних валют порівняно із прогнозними, що застосовувались при плануванні державного бюджету (збільшення державного боргу за рахунок курсових різниць становить близько 3,0 млрд. грн. або 3% зростання державного боргу), а також віднесенням на державний борг України коштів МВФ, отриманих Україною в результаті спеціального розподілу СПЗ в сумі 1,228 млрд. (або 15,7 млрд. грн.). В умовах обмеженого доступу до зовнішніх фінансових ресурсів,спричиненого світовою фінансово-економічною кризою, темп приросту боргу України впродовж 2009 року суттєво уповільнився.

    Отже, проаналізувавши структуру та динаміку державного боргу України за 2007- 2009 роки можна зробити висновок, що сьогодні державний борг знаходиться в критичному стані. В структурі даного боргу переважають облігації внутрішньої державної позики та заборгованість за позиками, наданими міжнародними організаціями економічного розвитку. Простеживши його динаміку, встановлено, що державний борг стрімко зростає і вже на кінець 2009 року становить 211751,692 млн. грн. Тож є доцільним розробити найбільш ефективні шляхи скорочення державного боргу України. 

                РОЗДІЛ 3

         ПРОБЛЕМИ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМ БОРГОМ УКРАЇНИ     ТА ШЛЯХИ ЙОГО УДОСКОНАЛЕННЯ 
 

    На  сучасному етапі економічних  реформ в Україні набули загострення питання щодо швидких темпів зростання державного боргу України. Насамперед, це пов’язано із нинішньою фінансовою кризою, яка виникла у жовтні 2008 року, як кризою надмірної заборгованості.

    В Україні звуження зовнішніх джерел позичкових коштів, девальвація національної валюти і занепад системи внутрішнього кредитування призвели до посилення макроекономічної нестабільності та негативно позначилися на рівні сукупного попиту, що, поряд із погіршенням умов зовнішньої торгівлі, обумовило суттєвий спад виробництва та зменшення дохідної частини бюджету.

    Проте, невиважена політика України щодо управління державним боргом також призводить до зростання державного боргу України. Уряд  активно намагається покрити нестачу фінансування шляхом перенесення строків сплати за існуючими борговими зобов’язаннями держави. Але в такий спосіб досягається лише тимчасове полегшення, оскільки при цьому загальна сума боргу не зменшується, а борговий тягар навіть посилюється за рахунок процентних виплат, нарахованих на відстрочену суму. І це не єдина проблема в управлінні державним боргом.

    Тож сьогодні є доцільним розробити  та удосконалити нормативно-правове  забезпечення механізму управління державним боргом України.

    Основні напрямки удосконалення управління державним боргом:

1. Покращення роботи департаменту Міністерства фінансів, який займається питаннями державного боргу України ;

2. Розробка  нової боргової стратегії уряду;

3. Розробка Закону України “Про зовнішній борг України”;

4. Розробка стратегій зовнішніх запозичень;

5. Створення жорсткого контролю за цільовим використанням державних запозичень;

6. Надання  переваги довгостроковим запозиченням;

7. За можливості надання переваги внутрішнім запозиченням;

8. Спроба  покриття державного дефіциту  неборговим шляхом;

9. Розробка  критеріїв щодо надання запозичень  під державні гарантії;

10. Розробка основних напрямків погашення державного боргу, а саме:

      1) залучення довгострокових кредитів  з низькими відсотками;

      2) випуск державних облігацій для інвестиційних цілей;

      3) використання права на емісійний дохід.

    В сучасних умовах в Україні є доцільним покращити роботу департаменту з управління державним боргом, який підпорядкований Міністерству фінансів. Пріоритетними завданнями діяльності даного департаменту мають стати мінімізація обслуговування державних боргових зобов’язань, зміни, в разі необхідності, структури державного боргу і переведення його на більш довгострокове обслуговування, а також зменшення кредитного, відсоткового, валютного і технічного ризиків при операціях із державними зобов’язаннями. Було б доцільним надати даному департаменту більшої автономності у прийняті рішень тактичного характеру, що дозволило б йому обирати найбільш ефективні стратегії щодо скорочення та фінансування державного боргу.

    Покращення  діяльності даного органу призведе до поступового скорочення державного боргу України як внутрішнього, так і зовнішнього.

     У найближчому майбутньому для  України було б добре перейти  до розробки якісно нової боргової стратегії уряду, яка має орієнтуватися  на долучення до активної роботи інвестиційно-інноваційних факторів економічного зростання. Система управління державним боргом має скеровуватися на обслуговування перспективних інвестиційних проектів. Адже інвестиції, в основному, приносять значний дохід, що дозволило б погасити позики, які були потрібні для інвестицій, а також погасити основний борг.

     Для удосконалення нормативно-правового  забезпечення механізму управління зовнішнім державним боргом є доцільним почати розробку та прийняття Закону України «Про зовнішній борг України», де необхідно чітко визначити понятійний апарат зовнішнього боргу держави; вказати механізми залучення кредитних ресурсів та обслуговування і погашення зовнішнього боргу; рекомендувати інструментарій управління зовнішнім державним боргом; законодавчо заборонити використання зовнішніх запозичень держави для фінансування поточних бюджетних витрат; заборонити отримання дорогих короткотермінових кредитів. Створення даного закону є важливим для України. Адже завдяки цього закону уряд зможе встановлювати гранично допустимі суми зовнішнього боргу, розроблювати чіткі шляхи щодо його обслуговування та скорочення, скоротити боргові запозичення під гарантії уряду.

     Сьогодні  в Україні немає чітко розробленої  стратегії щодо зовнішніх позик. Тож для України вкрай необхідною є розробка стратегії зовнішніх запозичень. Здійснення ефективного управління зовнішнім державним боргом України передбачає розробку концепції такої боргової стратегії, в якій державний борг розглядатиметься не з позиції боргового тягаря на національну економіку, а як інструмент в механізмі забезпечення економічного зростання країни.

    Можна запропонувати дві стратегії  зовнішніх запозичень:

    1) повна відмова від нових зовнішніх  державних запозичень;

    2) здійснення нових зовнішніх запозичень  у безпечних розмірах на інвестиційні  цілі.

    Зовнішні державні запозичення необхідні для забезпечення платоспроможності держави та досягнення економічного зростання. Тому другий напрямок розробки боргової стратегії, а саме  здійснення нових  зовнішніх запозичень у безпечних розмірах для інвестиційних цілей, є більш прийнятним та вигідним для України. Тобто стратегічною метою державної боргової політики України має стати залучення фінансових ресурсів для ефективної реалізації програм інституційного та інвестиційного розвитку країни із одночасним забезпеченням стабільного співвідношення державного боргу до ВВП.

    Було  б доцільним використовувати  державні запозичення в Україні лише для капіталовкладень у розвиток економіки. Залучення позик з будь-якою іншою метою не тільки не даватиме імпульсу для пожвавлення економічних процесів, а й буде стримуючим чинником зростання ВВП надалі.

    Під час зростання рівня корумпованості в Україні є доцільним створити жорсткий контроль над цільовим використанням державних запозичень. Наприклад, зовнішні запозичення мають продуктивно використовуватися і спрямовуватися на розширення виробничих потужностей, що створить можливості для зростання обсягів експорту продукції, забезпечення майбутнього фінансування відсоткових та амортизаційних виплат за зовнішнім державним боргом.

    Для забезпечення економічної безпеки держави за можливістю при виборі боргового джерела пріоритет має надаватися внутрішнім запозиченням, ніж зовнішнім. Внутрішні запозичення Україна бере у гривневому еквіваленті, віддає борги за цими запозиченнями також у гривневому еквіваленті, тому Україна застрахована від коливань курсів міжнародних валют. Адже, беручи кредити у міжнародних організацій, таких як МВФ, Україна отримує кошти в іноземній валюті, і сплачуючи їх, Україна ризикує переплатити за рахунок підвищення курсу цієї ж  валюти та знецінення власної. Тому було б доцільним створити певні межі зовнішніх запозичень та надавати переваги внутрішнім.

    Зменшення частки заборгованості, яку необхідно  погасити в короткостроковому періоді є пріоритетним завданням управління структурою державного боргу. Так як відсоток по кредиту у короткостроковому періоді є значно вищий, ніж у довгостроковому. Тому є доцільним здійснити рефінансування державного боргу за рахунок нових запозичень на більш прийнятних відсоткових умовах, що дозволить пролонгувати частину української заборгованості. Це також призведе до скорочення боргового навантаження на бюджет у короткостроковій перспективі.

    Як  відомо, основним методом покриття державного дефіциту в Україні є  державні зовнішні та внутрішні запозичення. Тож  метою боргової політики найближчих років має стати насамперед дотримання принципу фінансування дефіциту державного бюджету за рахунок неборгових джерел. Наприклад, шляхом збільшення дохідної частини через створення нової системи оподаткування, або зменшення державних видатків уряду. Також було б доцільним стимулювати збільшення експорту і скорочення імпорту, адже надходження від українського експорту товарів і послуг не покривають витрат по імпорту, і тому відбувається збільшення державних витрат на покриття даного імпорту, що призводить до зростання державного дефіциту.

    При наданні державних гарантій виникає  потенційний державний борг, що стає реальним в умовах відшкодування  кредитору суми зобов’язань позичальника, по яких держава виступала гарантом. Гарантований державний борг України зростає також швидкими темпами. Тож сьогодні є доцільною  розробка прозорих та переконливих критеріїв надання державних гарантій та встановлення певних меж на суми запозичень під державні гарантії.

    Розмір державних позик не повинен перевищувати обсяги державних інвестицій, аби не покладати на наступні покоління тягар сплати державних боргів.

    Встановлення  твердого контролю над часткою кредитів із плаваючою процентною ставкою, а  також кредитів, залучених на термін до одного року в загальному обсязі боргового портфеля та встановлення лімітів за даними показниками.

    Основною  метою управління державним боргом є його погашення. Тож є доцільним розробити основні шляхи його скорочення.

    Перш  за все є необхідним погасити зовнішній  державний борг, аби не допустити в країни тяжкої ситуації. Для цього країна може взяти позику на довгостроковий період на внутрішньому ринку та під порівняно низькі відсотки. Завдяки цій позиції Україна змогла б повністю або частково звільнитися від зовнішнього боргового тягаря та поступово виплачувати внутрішній борг.