Міністерство  освіти і науки України

   Дніпропетровський національний університет імені  Олеся Гончара 

   Економічний факультет

   Кафедра фінансів 
 
 

КУРСОВА РОБОТА 

  з дисципліни: «Фінанси» 

на тему: «Державний борг України: сучасний стан та перспективи розвитку» 
 
 

       Виконала: студентка групи ЕФ-09-01

       Білоконь О.Є.

       Перевірив: старший викладач Лиса О.В.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

  м. Дніпропетровськ 

       2010

 

ЗМІСТ

ВСТУП             3

РОЗДІЛ 1 ПОНЯТТЯ ДЕРЖАВНОГО БОРГУ, ЙОГО ВИДИ ТА РОЛЬ В

ЕКОНОМІЦІ                               5

   1.1 Сутність бюджетного дефіциту, його форми та джерела фінансування  5

1.2  Умови  виникнення державного боргу, його види та особливості

обслуговування           8

   1.3 Управління державним боргом                13

РОЗДІЛ 2 СУЧАСНИЙ СТАН ТА ДИНАМІКА  ДЕРЖАВНОГО БОРГУ УКРАЇНИ

ЗА 2007-2009 РОКИ                            16

   2.1 Аналіз структури та динаміки внутрішнього боргу України

за 2007-2009 роки                  16

   2.2 Аналіз структури та динаміки зовнішнього боргу України

 за 2007-2009 роки                  21

РОЗДІЛ 3 ПРОБЛЕМИ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМ БОРГОМ УКРАЇНИ

ТА ШЛЯХИ ЙОГО УДОСКОНАЛЕННЯ                                 30

ВИСНОВКИ                    38

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ              39

ДОДАТКИ                    42

 

ВСТУП 
 

    Державний кредит є органічною складовою фінансових систем переважної більшості країн світу, дієвим інструментом у механізмі макроекономічного регулювання та інструментом реалізації економічної стратегії держави. В Україні за роки її незалежності формування боргу відбувалося значною мірою під впливом потреб оперативного фінансування поточних бюджетних видатків, що зумовило його структуру та обсяги.

    Швидкі  тенденції зростання державного боргу України сьогодні є актуальною проблемою, яка потребує негайного вирішення.

    Управління  та обслуговування державного боргу  є одним з пріоритетних завдань  фінансової політики держави, важливою умовою стабільності її фінансової системи. Ефективне управління боргом на всіх його етапах дозволить уникнути кризових боргових ситуацій та перевантаження видаткової частини державного бюджету в розрізі витрат на обслуговування державного боргу, сприятиме забезпеченню стабілізації соціально-економічної ситуації та розвитку економіки України.

    Метою курсової роботи є дослідження сучасного стану державного боргу України та виявлення найбільш ефективних методів управління державним боргом.

    Відповідно  до поставленої мети визначено основні  завдання дослідження, спрямовані на її досягнення:

1. теоретично обґрунтувати  сутність бюджетного дефіциту та джерела його фінансування;
2. встановити зв’язок між бюджетним дефіцитом та державним боргом;
3. дослідити економічну природу державного боргу України та його місце у фінансовій системі держави;
4. зробити детальний аналіз структури та динаміки державного внутрішнього та зовнішнього боргу України за 2007-2009 роки;
5. виявити чинники, що впливають на динаміку й структуру державного боргу та зумовлюють особливості механізму його формування  в  Україні;
6. виявити основні проблеми управління державним боргом України;
7. розробити рекомендації щодо вдосконалення управління державним боргом для забезпечення стабільності фінансової системи України та стійкого соціально-економічного зростання;
8. запропонувати основні шляхи скорочення державного боргу України

    Об’єктом дослідження є сукупність фінансово-економічних відносин, що виникають між державою та її кредиторами у процесі формування, використання, погашення й обслуговування державного боргу.

   Предметом дослідження є способи та методи управління державним боргом України.

 

РОЗДІЛ 1

ПОНЯТТЯ ДЕРЖАВНОГО БОРГУ, ЙОГО ВИДИ ТА РОЛЬ В ЕКОНОМІЦІ

    1.1 Сутність бюджетного дефіциту, його форми та джерела фінансування 
 

    Бюджет  держави є основною складовою  його фінансової системи. Він по суті є основним фінансовим планом держави, який визначає його доходи і видатки. Існують три можливі стани бюджету як фінансового плану:

1. збалансований (рівновага доходів та видатків);
2. дефіцитний (перевищення видатків над доходами);
3. профіцитний (перевищення доходів над видатками).

    Складним, небажаним і негативним явищем фінансової ситуації у державі вважається бюджетний дефіцит

    Дефіцит бюджету – це сума, на яку рівень видатків бюджету перевищує рівень надходжень. Дефіцитний бюджет,зазвичай, має місце у період спаду обсягів національного виробництва, коли податкові надходження зменшуються, а потреба у видатках зростає. Тобто, основними передумовами виникнення дефіциту бюджету є кризові явища в економіці, неефективне функціонування складових частин економічної системи тощо.

    За  своєю природою бюджетний дефіцит, як і будь-яка інша економічна категорія, має конкретний інтервал дії, що визначається, з одного боку,законами зростання вартості, з другого - законами інфляції. Якщо бюджетний дефіцит тяжіє до законів зростання вартості, він об'єктивно набирає активної економічної форми, якщо ж до законів інфляції - то пасивної. Регулювання бюджетного дефіциту полягає в тому, щоб за допомогою фінансового механізму обома формами бюджетний дефіцит ефективно адаптуватися до тенденцій зростання граничних суспільних витрат виробництва. Водночас це означає і стимулювання розвитку продуктивних сил країни. Застосування такої політики дасть змогу суспільству залежно від рівня економічного розвитку і потенціалу грошових ресурсів планувати прийнятний розмір бюджетного дефіциту.

    Насправді не всякий дефіцит державного бюджету є небезпечним. Якщо він не перевищує 2-3%, він не є небезпечним. Якщо ж перевищує 3%, існує загроза інфляційних явищ в економіці.

Основними причинами виникнення бюджетного дефіциту є:

1. спад виробництва внаслідок циклічних коливань, який призводить до зниження рівня доходів ( а відтак і податків), що надходять до державного бюджету;
2. зменшення приросту національного доходу;
3. інфляція;
4. зменшення акцизних податків, які надходять в держбюджет;
5. надзвичайні події (війни, епідемії, стихійні лиха тощо), що потребують використання великих грошових затрат;
6. збільшення державних витрат на розвиток військово-промислового комплексу (ВПК), реалізацію соціальних програм, фінансування збиткових підприємств тощо;
7. значний сектор «тіньової економіки», що уникає сплати податків;
8. непомірні втрати, приписки, розкрадання державних ресурсів

тощо  [3, с.484].

Дефіцит бюджету можна класифікувати  за наступними критеріями:

1. За формою прояву розрізняють:

• відкритий - це офіційно визнаний дефіцит у законі про бюджет на відповідний рік;

• прихований. Виникає в результаті завищення обсягів планових доходів та включення у склад доходів джерел покриття бюджетного дефіциту.

2.     За причинами виникнення:

• вимушений дефіцит,який є наслідком скорочення обсягів валового внутрішнього продукту (ВВП) і, відповідно, обмеженості фінансових ресурсів країни;
• свідомий дефіцит виникає внаслідок дискретної фіскальної політики,яка передбачає цілеспрямовані зміни в розмірі державних витрат, податків і сальдо Державного бюджету.

    Вкрай негативні наслідки (фінансові, економічні, соціальні) величезного бюджетного дефіциту потребують здійснення системи  заходів для його подолання, проведення активного фінансової політики, використання узвичаєних у світовій практиці методів  боротьби з дефіцитом. За напрямками фінансування бюджетний дефіцит може мати пасивне або активне спрямування. Пасивне спрямування дефіциту зумовлюється спрямуванням бюджетних ресурсів на фінансування по­точних потреб держави, а активний — на фінансування інвестицій, і в першу чергу, капітальних вкладень у високоефективні інвестиційні проекти.

    Відповідно  до 15 статті Бюджетного кодексу України  основними джерелами фінансування дефіциту бюджету є:

   1. Державні внутрішні та зовнішні запозичення, внутрішні запозичення органів влади Автономної Республіки Крим, внутрішні та зовнішні запозичення органів місцевого самоврядування, а також вільний залишок бюджетних коштів;

2. Кабінет  Міністрів України може брати  позики в межах, визначених законом про Державний бюджет України. Запозичення не використовуються для забезпечення фінансовими ресурсами поточних видатків держави, за винятком випадків, коли це необхідно для збереження загальної економічної рівноваги;

3. Міністр  фінансів України з метою економії коштів та ефективності їх використання має право вибрати кредитора, вид позики і валюту запозичення;

4. Витрати  на погашення зобов'язань із  боргу здійснюються відповідно до кредитних угод, а також нормативно-правових актів, за якими виникають державні боргові зобов'язання та боргові зобов'язання Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування, незалежно від обсягу коштів, передбачених на цю мету в законі про Державний бюджет України або рішенні про місцевий бюджет;

5. Якщо  витрати на обслуговування та  погашення державного боргу перевищать обсяг коштів, передбачений в законі про Державний бюджет України на таку мету, Міністр фінансів України невідкладно інформує про це Кабінет Міністрів України. Кабінет Міністрів України невідкладно інформує про очікуване перевищення таких витрат Верховну Раду України та подає у двотижневий термін пропозиції про внесення змін до закону про Державний бюджет України;

6. Емісійні  кошти Національного банку України  не можуть бути джерелом фінансування дефіциту Державного бюджету України [5].

    Нагромаджена сума позичених урядом коштів для фінансування дефіциту державного бюджету утворює державний борг.

    Найдоцільнішим станом, найголовнішою метою і одним із найважливіших завдань реалізації бюджетного процесу є забезпечення його збалансованості у часі, тобто урівноваження видатків держави має забезпечуватися у розмірі надходженням доходів. Відхилення у такій рівновазі є недоцільними і призводять до виникнення бюджетного дефіциту. За наявності бюджетного дефіциту держава повинна обирати оптимальні заходи для його зменшення та фінансування.  
 

    1.2 Умови виникнення державного боргу, його види та особливості обслуговування