Почвы совхоза “Солнечный” Лебединского района Сумской области, их происхождение, агротехническая характеристика и пути повышения плод

Досвідами з озимою пшеницею на Сумській сільськогосподарській станції  встановлено, що внесення 20 т/га гною підвищувало врожай зерна на чорноземі слабозмитому на 3,6 ц/га. Повне мінеральне добриво в дозі N₄₅P₄₅О₃₀ забезпечило приріст врожаю зерна на 7,2 ц/га.

Найбільший ефект спостерігається  при спільному внесенні гною і  мінеральних добрив. Слід зазначити, що найбільший ефект від застосування органічних і мінеральних добрив одержують у комплексі з протиерозійними прийомами обробки ґрунту.

Дози внесення добрив повинні установлюватися  відповідно до ступеня забезпеченості ґрунтів рухливими формами живильних речовин, за даними агрохімічного обстеження ґрунтів. У залежності від ступеня еродованості ґрунтів у польових сівозмінах (у порівнянні з не змитими) дози добриві збільшуються на 20-25%, а на деяких ґрунтах і більше.

Тип 92а

Чорноземи опідзолені і темно-сірі опідзолені і реградовані слабозмиті середньосуглинкові на лесових породах вузьких ерозійно-небезпечних плато і пологих схилів.

(шифри ґрунтів 2, 3, 7, 8, 10).

Площа сільськогосподарського типу 92а – 33,8 га.

Землі цього сільськогосподарського типу займають площі по схилах балок і використовуються під багаторічними насадженнями (10,7 га сад на терасах і 9,7 га ліси і лісосмуги) і ріллею.

Дія поверхневого стоку, що руйнує, може бути значною мірою знижено системою змісту ґрунту саду. Для затримки стоку необхідно застосовувати переривчасте боронування, щілювання. На небезпечних в ерозійному відношенні ділянках рекомендується в міжряддя, що не засіваються травами, нарізати по горизонталях тимчасові водоперехоплювачі, що дають борозни чи канави.

На ділянках зайнятих ріллею необхідно  проводити снігозатримання, посів  поперек схилів, а в разі потреби  суцільний посів сільськогосподарських  культур. Один з ефективних і найбільш доступних видів протиерозійної агротехніки є глибока оранка (до 30 см) чи ґрунтозаглиблення без вивертання на поверхню малородючих шарів. Глибока оранка зменшує поверхневий стік, збільшує запаси вологи і забезпечує збільшення врожайності оброблюваних культур.

Тип 99а

Чорноземи типові могутні малогумусні  і реградовані слаббозмиті середньосуглинкові на лесових породах похилих схилів під природними кормовими угіддями.

(шифри ґрунтів 11, 12, 16).

Площа сільськогосподарського типу 99а - 55,3 га.

Одним з головних агротехнічних  прийомів підвищення продуктивності кормових угідь, є внесення мінеральних добрив, зокрема, азотних і фосфорних, тому що рухливі азот і фосфор вимиваються з ґрунту у  великій кількості. Тому доцільно на схилах балок вносити азоту - 30-50 кг діючого речовини на гектар, фосфору - 30-45 кг і калію - 20 кг. Причому фосфорні і калійні добрива вносяться восени, а азотні навесні і влітку по 1/2 дози (П.С. Захаров 1971 р.)

При підсіві застосовуються травосуміші  з бобових і злакових трав. Важливе  значення в заходах щодо створення  високопродуктивних пасовищ має  регульований випас худоби.

Тип 100а

Чорноземи опідзолені і темно-сірі опідзолені і реградовані середньосуглинкові і з плямами середньозмитих (10-30%) на лесових породах похилих і  сильно обмитих схилів (під природними кормовими угіддями).

(шифри ґрунтів 2, 3, 7, 8, 10).

Площа сільськогосподарського типу 100 а - 56,7 га.

Природні кормові угіддя цього типу мають потребу в  аналогічних заходах щодо відходу  і використання, описаних у типі 99а.

Тип 101а

Сірі опідзолені слабозмиті середньосуглинкові ґрунти з плямами середньозмитих (10-30%) на лесових породах вузьких ерозійно-небезпечних плато і положистих схилів  під природними кормовими угіддями.

(шифр ґрунту 1).

Площа сільськогосподарського типу 101а - 2,8 га.

Кормові угіддя, що займають цю ділянку  схилу, низько продуктивні. Ґрунти цього типу характеризуються близьким заляганням ілювіального шару, що має погані фізичні властивості (погана водопроникність, схильність ґрунтів до запливання й утворення кірки). Тому необхідно особливу увагу приділяти правильному їх використанню.

Тип 102а

Чорноземи типові могутні і темно-сірі опідзолені середньозмитих, зрідка сильнозмиті  середньосуглинкові на лесових породах  похилих і сильнопохилих схилів.

(шифр ґрунтів 4, 9, 17, 18).

Площа сільськогосподарського типу 102а - 212,4 га.

Ґрунту цього типу розташовані на похилих і сильнопохилих схилах. Зайняті вони, в основному, природними кормовими угіддями і невеликі ділянки ріллею.

Середньозмиті ґрунти відрізняються  від ґрунтів описуваних у типі 88а значної змитістю верхньої частини  профілю і більш низькою родючістю. У них змитий майже цілком верхній обрій і на поверхню виходить нижній менш багатий живильними речовини, особливо   азотом.

З метою запобігання подальшого змиву ділянки, що розорюються, варто  відвести під ґрунтозахисну сівозміну, а на природних кормових угіддях провести поверхневе поліпшення травостою.

Тип 111

Сильно змиті суглинні ґрунти на лесових породах сильнопохилих  і великих схилів.

(шифр ґрунтів 5, 6).       

Площа сільськогосподарського типу  111 - 16,7 га.

Ґрунти цього типу розташовані на сильнопохилих і крутих схилах і зайняті природними кормовими угіддями і лісонасадженнями  - 2,8 га.

Тип 121

Виходи порід яружних схилів (лесові породи).

(шифр ґрунту 35).

Площа сільськогосподарського типу 121 - 1,8 га.

Тип представлений виходами крупнопилувато-середньосуглинкових лесових порід, що приурочені до оголених яружних укосів і ділянок кар'єрних розробок.

Землі цього типу використовуються частково під природними кормовими  угіддями, частина зайнята чагарниками.

Кормові угіддя низько продуктивні. Тому першочерговою задачею на ділянках цього типу є закріплення і залісення.

Тип 132

Лучно-чорноземні слабосолонцюваті содово-слабосолончакові суглинні ґрунти на алювіально-делювіальних відкладеннях заплав.

(шифр ґрунтів 20, 21).

Площа сільськогосподарського типу 132 - 108,7 га.

Ґрунту цього типу залягають  на підвищених ділянках заплави р. Сумка. Використовуються під ріллею і невеликою  площею (2,1 га) під природніми кормовими  угіддями.

Описувані ґрунти мають  сприятливий водяний режим, що забезпечується неглибоким рівнем залягання ґрунтових вод. Тому навіть у посушливий час року, рослини на таких ґрунтах не випробують недоліку вологи.

У зв'язку з тим, що ґрунти солонцюваті, спостерігається перерозподіл колоїдів по профілю, що викликає погіршення фізичних властивостей ґрунтів цього типу. Верхній шар слабоструктурний, запливає, утворює кірку, що погіршує повітряний режим.

Для поліпшення фізичних і хімічних властивостей необхідно довести  глибину оранки до 28-30 див.

Органічні добрива варто вносити  в дозах 30-35 т/га з неглибоким їх заорюванням (на 16-18 см). З мінеральних добрив найбільш  ефективні фізіологічно  кислі і нейтральні форми.

Для ліквідації солонцюватості використовують гіпс у дозах 2-3 ц/га, в рядки під  час посіву сільськогосподарських  культур.

Ґрунти зайняті природними кормовими угіддями мають потребу  в поверхневому поліпшенні травостою.

Тип 145а

Лугові слабозсмиті слабосолонцюваті лугові поверхнево-слабобсолонцюваті  содово-слабосолончакові средньосуглинкові  ґрунти на алювіально-делювіальних відкладеннях заплав і знижень.

(шифри ґрунту 25, 26).

Площа сільськогосподарського типу 145а  – 53,5 га.

Ґрунту цього типу розташовані  в заплаві р.Сумка і по днищах балок. Використовуються вони під природними корковими угіддями і невеликою  площею зайнята ріллею.

Укладаючи в собі значний  запас живильних елементів, постійно поповнювані алювіальними і делювіальними  водами, ці ґрунти володіють високою  природною родючістю, що забезпечує одержання високих врожаїв трав. Проте лугові ґрунти унаслідок відсутності належного догляду за ними і нераціональним їхнім використанням відрізняються низькою продуктивністю і дають врожаї трав нижче природних можливостей.

Деякі ділянки цих  ґрунтів покриті чагарниками  і деякими неїстівними та шкідливими рослинами. Тому для підвищення продуктивності лугових ґрунтів потрібно провести покращення природних кормових угідь.

Тип 150а

Лугово-болотні, болотні  середньо суглинисті ґрунти, їх солонцюваті  і засолені різновиди на алювіальних  і алювіально-делювіальних відкладах  заплав і понижень.

(шифри ґрунтів 28, 29, 30, 31, 33, 36)

Площа сільськогосподарського типу 150а – 160,4 га.

Лугово-болотні і болотні  ґрунти приурочені до заплави р. Сумка і по заболочених днищах балок, де спостерігається вихід на поверхню ґрунтових вод.

Використовуються ці ґрунти природними кормовими угіддями, частина зайнята лісом і чагарниками і невелика площа зайнята ріллею (підвищені ділянки заплави і осолоділі ґрунти на вододілах).

Ці ґрунти характеризуються наявністю великих запасів поживних речовин, але із-за поганих водно-фізичних умов, що склалися тут, ці запаси не можуть бути використані в повній мірі. В цих умовах ростуть лише малоцінні в кормовому відношенні крупностеблові осоки, комиш, тросик, деякі злаки. Основним прийомом підвищення родючості цих земель є зниження рівня ґрунтових вод, що дозволить покращити і змінити склад травостою. Ділянки, зайняті лісонасадженнями і чагарниками покращення  не потребують.

Ділянки під оранкою  потрібно удобрювати як мінеральними, так і органічними добривами, слідкувати за рівнем ґрунтових вод.

Тип 157

Торф’яники низинні  глибокопогребенні содово-слабосолончакові неосушені заплав і днищ балок.

(шифр ґрунту 32)

Площа сільськогосподарського типу 157 – 13,5 га.

Ґрунти цього типу приурочені до найбільш понижених ділянок  днищ балок розташованих біля с.Новомихайлівка і с.Олександрівка.

Торф’яники глибокопргребенні  слабкорозкладені, поверхня їх заболочена і в господарстві не використовується.

Торф’яники низинні  характеризуються високим вмістом  загального азоту, але у зв’язку  з негативним водно-повітряним режимом і низькою біологічною активністю, він знаходиться в недоступній для росли формі – органічні рештки. Використовувати їх  можна як джерело органічних добри і як об’єкт для освоєння і перетворення їх в культурні угіддя.

Тип 165а

Чорноземи, лугово-черноземні і лугові намиті середньо суглинисті ґрунти днищ балок.

(шифри ґрунтів 19, 22, 23, 24, 27)

Площа сільськогосподарського типу 165а – 56,1 га.

Ці ґрунти розташовані  по днищах і схилах балок. Використовуються як природні кормові угіддя і оранку. Ґрунти, які входять в цей тип, мають велику потужність гумусового горизонту, який утворився в насідок намиву водою змитих з прилеглої місцевості часток. Значне зволоження і промивання водами поверхневого стоку, призвели до руйнування ґрунтової маси і виносу продуктів розкладу за межі верхніх горизонтів. В зв’язку з цим верхні горизонти дещо збагачені кремнеземною присипкою, а також мають горизонтальну ділимість. Ґрунти слабо кислі, саблабоструктурні, легко запливають, утворюють кірку.

Для усунення недоліків фізичних властивостей ці ґрунти потребують вапнування (внесення дефекату 1-1,5 т/га).

Усі види обробки цих  ґрунтів потрібно проводити так, як і для типу 77а. Для знищення кірки і покращення повітряного  режиму вони потребують більш частого рихлення.

Лугові ґрунти внаслідок  неглибокого залягання ґрунтових  вод і накопичення вод поверхневого стоку мають гірші фізичні  властивості порівняно із чорноземами  намитими і лугово-черноземними намитими ґрунтами. Вони слабозасолені і слабобсолонцюваті. Ці ґрунти потребують покращення водно-повітряного режиму, що призводить до посилення біологічної діяльності мікроорганізмів, у зв’язку з чим покращується структура ґрунту, збільшується забезпеченість поживними речовинами, тобто збільшується родючість ґрунту і продуктивність природних кормових угідь.

Тип 166а

Яружні делювіальні  наноси на делювії помірно зволожених днищ балок.

(шифр 34)

Площа сільськогосподарського типу 166а – 3,8 га.

Землі цього типу мають  невелику площу і залягають по шлейфу схилу днищ балки. Використовуються як природні кормові угіддя і невелика ділянка зайнята ріллею. Родючість низька. Щорічні відклади делювіальних наносів замулюють травостій, тому він сильно розріджений і представлений різнотрав’ям. Для підвищення продуктивності цих ділянок, слід провести корінне покращення травостою, а для попередження делювіальних наносів потрібно провести посадку мулофільтрів.  

Захист ґрунтів  проти ерозії

Землі господарства підлягають дії водної ерозії в значній мірі, а вітрової ерозії в господарстві не спостерігається.

За багаторічними даними Сумської державної дослідної станції  при недотриманні  комплексу протиерозійних заходів з 1 га ріллі  в середньому за рік змивається 20-25 тон верхнього  найбільш родючого шару ґрунту, що приводить  до різкого зниження родючості.