Почвы совхоза “Солнечный” Лебединского района Сумской области, их происхождение, агротехническая характеристика и пути повышения плод

Згідно аналітичних  даних ці ґрунти крупнопилувато-середньосуглинкові.

Фізико-хімічні властивості  наведені в таблиці 13.

Таблиця 13.

№№ розрізів		Генетичні горизонти	Глибина в см	Гумус по Тюрину у %	Поглинуті				pH		Рухомі		Ємність вбирання, мг- екв  на 100 г ґрунту
					Са2+	Mg2+	Na+	K+	сольове	водне	P2O5	K2O
					мг- екв на 100 г ґрунту						мг- екв на 100 г ґрунту
Лугово-чорноземні глибоко-слабосолонцюваті крупнопилуватосередньосуглинові
35	Hекс		0-20	6,4	какрбонат		0,29	0,26	-	-	1,4	8,9	35,5
	Hр/і/кс		30-40	5,5	какрбонат		0,18	0,26	-	-	0,9	8,0	34,7
			60-70	3,8	какрбонат		0,37	0,25	-	-	-	-	28,3
	НРІксgl		110-120	2,0	какрбонат		0,95	0,20	-	-	-	-	20,3
	Pglкc		170-180	-	какрбонат		0,14	0,20	-	-	-	-	13,4

З таблиці видно, що лугово-чорноземні ґрунти гарно гумісовані. Вміст гумусу з глибиною поступово зменшується. Ґрунти характеризуються високою ємністю вбирання. В орному шарі вона досягає 35,5 мг- екв на 100 г ґрунту.

Сезонне коливання рівня  ґрунтових вод і зв’язане з  ним капілярне підняття вод до поверхні призвело до слабкого засолення  ґрунтового профілю бікарбонатною  содою. У зв’язку з наявністю бікарбонатної соди ґрунти мають слабколужну реакцію, рН водної витяжки у верхньому орному горизонті досягає 8,1.

Вміст водорозчинних  солей в профілі ґрунту незначний. За даними аналізу водної витяжки  кількість їх у верхньому горизонті  складає 0,09%, з них на бікарбонати ну соду припадає 0,057%.

Лугово-чорноземні ґрунти в орному шарі містять: рухомого фосфору (Р₂О₅ по Мачігіну) – 0,9-1,4 мг- екв на 100 г ґрунту, що відповідає дуже низькому ступеню забезпеченості доступними фосфатами; рухомого калію – 8,0-8,9 мг- екв на 100 г ґрунту, що відповідає також низькому вмісту калію.

Лугово-чорноземні намиті ґрунти від вище описаних відрізняються  більш потужним гумусовим профілем.

Лугово-чорноземні намиті слабоосолоділі ґрунти також мають  потужний гумусовий профіль. Але значне зволоження і промивання, зумовлене неглибоким заляганням ґрунтових вод і додатковим зволоженням водами поверхневого стоку, призвели до руйнування ґрунтової маси і виходу продуктів руйнування за межі верхніх горизонтів. У зв’язку з цим верхні горизонти ґрунту дещо збагачені присипкою, а також мають горизонтальну ділимість. Ґрунт слабокислий, слабоструктурний, легко запливає, утворює кірку.

Лугові ґрунти

Механічний склад лугових  ґрунтів наведений в таблиці 14.

Таблиця 14

№№ розрізів	Генетичні горизонти	Глибина в см	Розмір частинок в  мм, кількість у %
			0,25-0,05	0,05-0,01	0,001-0,005	0,005-0,001	< 0,001
Лугові слабошаруваті  поверхнево-слабосолонцюваті содово-слабосолончакові крупнопилуватосередньосуглинові
86	НІкl	0-20	2,8	59,0	5,6	6,2	26,4
		30-40	6,7	56,5	4,9	5,6	26,3
	Нр/і/ксal	50-60	7,7	59,4	4,4	4,5	24,0
		70-80	9,6	51,7	6,8	7,2	24,7
Лугові поверхнево-слабосолонцюваті содово-слабосолончакові крупнопилуватосередньосуглинові
186	НІкс	0-20	4,0	62,1	5,4	4,5	24,0
		30-40	1,1	61,2	6,5	7,5	23,7
	Н/і/кс	60-70	1,7	60,3	5,7	8,6	23,7
	Нрікс	90-100	3,4	58,7	4,4	6,9	26,6
Лугові намиті поверхнево-слабосолонцюваті содово-слабосолончакові крупнопилуватосередньосуглинові
128	Ніксdel	0-20	3,6	57,2	5,5	6,1	27,6
	Ніксdel	30-40	4,4	53,9	6,6	7,0	28,1
		60-70	11,1	54,8	2,7	5,9	25,5
	Нріксdel	90-100	9,2	54,5	4,0	7,3	25,0

Згідно аналітичних  даних ці ґрунти крупнопилувато-середньосуглинисті. У зв’язку з солонцюватістю ґрунти мають погані фізичні властивості. Верхній горизонт легко ущільнюється, запливає, утворює кірку і тим самим створює негативний водно-повітряний режим. Вони погано провітрюються, мають низьку водопроникність, внаслідок чого води атмосферних опадів застоюються, обумовлюючи періодичне заболочування поверхні.

Ґрунт має слабо лужну реакцію – рН водної витяжки дорівнює 8,0-8,1, к низу 7,6.Кількість легкорозчинних солей у верхньому горизонті 0,123%. В складі солей переважає бікарбонат натрію – 0,079%. Такий вміст солей негативного впливу росту рослин майже  не завдає, але в сухі періоди року трави вигорають.

Вміст гумусу у верхньому  горизонті 0,1-4,8%, з глибиною його кількість  зменшується.

Болотні ґрунти

Кількість легкорозчинних солей у верхньому горизонті 0,077%. Ґрунти містять багато гумусу і поживних речовин, але внаслідок постійного перезволоження, ці речовини знаходяться у недоступній для рослин формі.

 

Заходи по раціональному  використанню

та підвищенню родючості  ґрунтів

Для правильної організації території  господарства, розміщення і підбора  сільськогосподарської культури, планування і проведення протиерозійних заходів, підбора сільськогосподарської техніки, а також якісного обліку земель величезне значення має не тільки ґрунтовий покрив (його генетична природа), але і будівля поверхні тих ділянок, де поширені ці ґрунти, їхні ухили; експозиція, розвиток ерозійних процесів, умови зволоження й інші показники, що впливають на сільськогосподарської виробництво.

З огляду на все це, у господарстві виділено 16 сільськогосподарських  типів земель.

Сільськогосподарський тип земель поєднує ґрунти, що сформувалися в однакових умовах ґрунтоутворення, що володіють близькими властивостями і вимагають однакової агротехніки і меліоративних заходів.

Розміщення сільськогосподарських  типів земель подані на відповідній  картограмі, нумерація їх дана по загальному українському списку.

Характеристика  сільськогосподарських типів земель

Тип 77 а

Чорноземи типові потужні малогумусні  і чорноземи реградовані середньосуглиністі на лесових породах рівних вододільних  плато і пологих схилах.

(шифр ґрунтів 13,14,15).

Площа сільськогосподарського типу 77а - 2888,6 га.

Чорноземні ґрунти відрізняються  дуже високою родючістю, і в цьому  відношенні вони є кращими ґрунтами, що маються на території господарства. Маючи високу родючість, чорноземні ґрунти в даний час цілком розорані.

Незважаючи на їхню високу родючість основною причиною, що впливає  на зниження врожаїв, є нестача вологи в ґрунті. Тому в комплексі агрозаходів, спрямованих на створення високих  і стійких врожаїв на чорноземах, першорядне значення має збереження вологи.  

Заходи щодо нагромадження і  збереження вологи в ґрунті можуть бути дуже різноманітні. Велике значення в цьому відношенні здобувають насамперед полезахисні лісонасадження, глибока  зяблева оранка з попереднім лущенням стерні. З метою нагромадження зимових опадів, затримка талих вод, необхідно застосовувати снігозатримання (установка щитів, створення куліс).

Пізнє осіннє боронування зябу ефективне  для затримки талих вод. На Сумській досслідній станції цей агротехнічний  прийом забезпечив збільшення весняних запасів вологи на 568 т на гектар, тоді як одне снігозатримання - тільки на 328 т (Ф.А.Попов,1969 г).

Велику роль у підвищенні врожайності  грає глибока оранка, особливо під  цукровий буряк. Глибока оранка сприяє кращому заощадженню вологи в ґрунті і нагромадженню у великій кількості розчинних поживних речовин для рослин. Разом з тим, глибока оранка є надійним засобом боротьби з бур'янами.

За даними Сумської дослідної  станції (1959-1961 рр.) на чорноземах потужних малогумусних врожай зерна кукурудзи склав: при оранці на 20-22 см - 46,1 ц/га, на 25-27 см - 51,1 ц/га і на 30-32 см -52,9 ц/га (С.М.Бугай). Найбільш високий врожай цукрового буряка був отриманий при оранці на 35 див, поглиблення оранки під буряк до 35 см, позитивно позначилося й у наслідку на врожаї вівса, жита, гороху (Сумська досвідчена станція Ф.А. Попов 1969 г).

Незважаючи на гарну  забезпеченість живильними речовинами ґрунтів даного типу, рослини, що виростають на них, чуйні до внесення мінеральних  добрив. Внесення в ґрунт тих чи інших мінеральних добрив повинен погоджуватися в кожнім конкретному випадку з особливостями ґрунтів і з вимогою самої культури під яку призначене добриво.

Найбільш ефективне внесення суперфосфату (за даними Сумської дослідної станції) при нормі 60-75 кг/га Р₂О₅ на чорноземах потужних вилужених, дало збільшення врожаю озимої пшениці 2 ц, а цукрових буряків 30 ц/га (О.Ф. Гримало 1970г).

Великого значення набувають на ґрунтах цього типу органічні  добрива як засіб збагачення ґрунтів  живильними речовинами, поліпшення структури, а разом з тим фізичних і біохімічних властивостей. Тому періодичні внесення в ґрунт органічних добрив у виді гною чи компостів є необхідною умовою підтримки родючості чорноземних ґрунтів на високому рівні.

Тип 80

Чорноземи типові потужні малогумусні в сполученні з лучно-чорноземними слабоосолоділими ґрунтами (10-30%) на лесових породах широких вододільних плато і слабопологих схилів.

(шифр ґрунтів 37, 38, площа 253,9 га).

Ґрунти цього типу використовуються як орні землі. Хоча основний фон цих ґрунтів зайнятий чорноземами типовими, наявність западин з осолоділими ґрунтами значно позначається на обробленні сільськогосподарських культур. Врожайність їх знижується оскільки в западинах застоюється вода, ґрунти перезволожуються, в результаті чого затримується посів ранніх ярових, відбувається часткове вимокання озимих, йде нерівномірний розвиток і дозрівання культур, а також деякою мірою погіршуються умови механізованої обробки ґрунтів, догляд за посівами і збір врожаю

Внесення добрив і  агротехніка на ґрунтах цього типу не відрізняється від застосовуваної на ґрунтах типу 77а.

Для боротьби з перезволоженням  ґрунтів і вимоканням озимих у  замкнутих западинах рекомендується проводити вертикальний дренаж.

Тип 88а

Чорноземи типові могутні малогумуені, чорноземи реградовані слабозмиті середньосуглинисті на лесових породах вузьких ерозійно-небезпечних вододільних плато і положистих схилів.

(шифри ґрунтів 11, 12, 16)

Площа сільськогосподарського типу 88а - 1356,0 га зайняті орними землями.

Описувані ґрунти по своїх властивостях подібні з ґрунтами типу 77а. Відрізняються вони тим, що залягають на положистих схилах вододілів, небезпечних у ерозійному відношенні.

Врожай сільськогосподарських  культур на цих ґрунтах на 10-15% менше, ніж на чорноземах незмитих. У зв'язку з цим вони вимагають більш посиленого протиерозійного  захисту, тому всі заходи, що рекомендуються в 77а типі, необхідно проводити в сполученні з протиерозійними заходами .

Дослідами ряду науково-дослідних  установ доведено, що процеси водяної  ерозії призводять до різкого погіршення азотного режиму еродованих ґрунтів.

Це обумовлює сильно виражений  дефіцит азоту і високу ефективність азотних добрив.

У більшості типів змитих ґрунтів, особливо еродованих чорноземів, ґрунтові фосфати мають дуже низький ступінь  рухливості, що й обумовлює слабку доступність фосфору рослинам.

Однак, при недостатній кількості  азоту, внесення тільки фосфорних добрив забезпечують їхню найбільшу ефективність.

Зі збільшенням ступеня змитості ґрунтів позитивний вплив калійних добрив зменшується.

Найбільший ефект забезпечує застосування повного мінерального добрива. Для більш швидкого окультурювання змитих ґрунтів, поліпшення їх водно-фізичних властивостей необхідно застосовувати органічні добрива й у першу чергу гній.