Автор: Пользователь скрыл имя, 15 Февраля 2013 в 22:36, курсовая работа
Кількість показників і якість ґрунтових ресурсів, їх використання визначають рівень добробуту суспільства.
Раціональне використання земель і спеціалізація галузей землеробства можливі тільки на базі глибоких знань особливостей ґрунтового покриву, специфіки родючості ґрунтів, їх екологічних властивостей.
З урахуванням особливостей ґрунтів і кліматичних умов проводяться районування сільськогосподарського виробництва, його спеціалізація. Від використання ґрунтового покриву залежить виконання соціально-економічних завдань на найближчі роки і перспективу, а також розвиток біосфери в цілому.
Вступ…………………………………………..........................................3
Природні умови та фактори ґрунтоутворення..................................4
Клімат ..........................................................................................4
Геоморфологія ............................................................................8
Гідрологія та водні ресурси .......................................................9
Рослинний та тваринний світ ..................................................10
Ґрунтоутворюючі (материнські) породи ................................11
Ґрунти господарства ..........................................................................13
Номенклатурний список ґрунтів .............................................13
Опис конкретних типів ґрунтоутворення ...............................16
Агрогенетична характеристика основних груп ґрунтів ........26
Заходи по раціональному використанню та підвищенню родючості ґрунтів ..................................................................................................35
Висновки ..................................................................................................53
Список використаної літератури ...........................................................54
Геоморфологія
Рельєф господарства не дуже складний. Поверхня його розклинена трьома глибокими, протяжливими і розгалуженими балками. Балки витягнуті в основному із півночі на південь землекористування. Одна з балок проходить по західній межі господарства, друга у східній частині, третя, найдовша – у центральній частині масиву. Крім цих трьох балок у північній частині землекористування (с. Головашівка) розташована четверта балка, яка витягнута із заходу на схід. Крім того на території господарства тече мілководна річка сумка. Балки і пойма р. Сумки ділить територію господарства на ряд широких (1000-2000 м) місцевих вододілів, які мають рівну, рідшу слабковолнисту поверхню.
Поверхня місцевих
вододілів ускладнена
Схили балок, в залежності від експозиції мають різну крутизну та форму. Схили сонячних експозицій зазвичай мають випуклий профіль, сильно хвилясті, їх крутизна коливається в межах8-15°. Схили тіньових експозицій при такій же крутизні і такому ж використанні мають прямий профіль.
Схили балок не розорюються. Лінійна ерозія проявляється на крутих слабко задернованих схилах. Глибина промоїн досягає 1-1,5 м. На схилах вододілів також має місце проява лінійної ерозії. Промоїни неглибокі (30-50 см), під час обробки ґрунту заорюються.
Вирівняність поверхні вододілів дає змогу організувати нарізку компактних полів і позитивно впливає на застосування сільськогосподарських механізмів для обробки ґрунту і убирання врожаю сільськогосподарських культур.
Таким чином, із вищеописаного видно, що розподіл тепла і вологи. Він впливає на напрям вітрів, їх силу, на формування рослинності. А звідси витікає, що рельєф впливає на ґрунтоутворення. В більшій мірі ґрунтоутворення залежить від форми схилів та експозиції. Від крутизни та напрямку схилу залежить температура ґрунту та її вологість. Південні схили теплі, більш сухі, але на них більше, ніж на схилах північної експозиції (вони холодні і більш вологіші) проявляються ерозійні процеси.
Розсіченість масиву балками сприяє змиву і розмиву ґрунтів, що призводить до строкатості ґрунтового покрову і до зниження родючості ґрунтів. Крім того сприяє непродуктивній втраті вологи, яка стікає по уклону місцевості. Цій обставині сприяє також глибоке промерзання балочних схилів, викликане нерівномірним розподілом сніжного покриву на прибалочних схилах. На характер ґрунтового покриву також впливають ґрунтоутворюючі породи.
Материнські породи часто визначають положення рівня ґрунтових вод, заболочування ґрунтів і їх засолення. Від материнської породи залежить вологоємність ґрунтів.
Гідрологія та водні ресурси
Ґрунтові води на території господарства знаходяться на різній глибині. Велика дренованість масиву обумовила глибоке, залягання ґрунтових вод на вододілах (8-12 м) і вихід їх на поверхню біля основи балкових схилів. По дну балок ґрунтові води залягають, переважно на глибині 1-1,5 м, а в зниженнях - 20-40 см чи ж виходять на поверхню, викликаючи заболочування. Близьке залягання їх до поверхні безпосередньо впливає на процес ґрунтоутворення, що обумовило формування полугідроморфных і гідроморфных ґрунтів.
Заплава р. Сумка має ширину 200-300 м. Ріка мілководна, улітку майже пересиха, русло слабке виражено, заболочено, вузьке. Ґрунтові води залягають на глибині 0,4 - 0,8 м, на більш знижених ділянках вони виходять на поверхню. У весняно-літній період заливаються паводковими водами на 15-20 днів. В осінній період паводки більш затяжні, що приводить до заболочування ґрунтів заплави і знижують продуктивність природних кормових угідь.
Ґрунтові води заплави р. Сумка і днищ балок засолені бікарбонатами і дуже слабко хлоридами і сульфатами, що обумовило слабке засолення ґрунтів, що сформувалися в даних умовах.
Рослинність
Найбільш взаємозалежним із ґрунтами фактором ґрунтоутворення є рослинність, що у межах господарства дуже багата і різноманітна.
Природна трав'яниста рослинність на території господарства збереглася по балках, а також на пасовищах і косовицях розташованих у заплаві ріки Сумка.
Рослинність природних кормових угідь по схилах балок представлена, в основному, малоцінним в кормовому відношенні різнотрав'ям: деревій, подорожники, цикорій дикий, молочай лозний, ікотник сірий, вівчарська сумка, вероніка, шавлія, полинь гірка.
Із злакових у травостої переважають: мятлик вузьколистий, вівсянниця борозниста, мятлик луговий; а серед бобових - конюшина лугова (червона), конюшина біла, конюшина гірська, люцерна жовта і люцерна хмільовидна.
По дну балок, де ґрунтові води знаходяться ближче до поверхні, ростуть: типчак, бухарник, вівсянниця лугова, щучка дерниста, дрібні осоки.
Коштовні злакові і бобові трави поступово зникають із травостою в результаті нерегульованого випасу худоби. Густота рослинного покриву схилів і днищ балок складає 60-70%. Тому першочерговою задачею є поліпшення травостою шляхом внесення добрив, посіву коштовних злакових і бобових трав, регулювання випасу.
У заплаві р. Сумка поширені, осока середня, осока дрібна, ситники. З різнотрав’я: кульбаба осіння, щавелек, хвощ луговий, гусячі лапки, герань лугова.
Злаки займають невелику площу. Серед злаків зустрічаються мятлик луговий, мітлиця лугова. Бобові зустрічаються рідко – конюшина біла, люцерна хмільовидна.
Недостатньо високий
рівень землеробства неминуче сприяє
появі бур’янів, що наносить велику
шкоду сільськогосподарським
Найбільш поширені на орних землях бур’яни: осот рожевий, пирій повзучий, суріпка, молочай лозний, мишій сизий.
На заболочених ділянках заплави і днищах балок ростуть вільха чорна, верба, лози.
Ґрунтоутворюючі (материнські) породи
Територія господарства розташована на Середньо-Руській височині. Тут найбільш характерною ґрунтоутворюючою продою є леси, які залягають на вододільних плато і схилах балок. Вони однорідні, без валунні мають жовто-палевий або буро-палевий колір, високу мікро пористість і рихлий склад, характеризуються високим вмістом карбонату кальцію і в переважаючий більшості відсутністю шкідливих для рослин солей та оглеєння.
Леси виділяються тим, що в них
часто виявляється слоїстість, пов’зана
з неоднорідним механічним складом.
Зустрічаються про слойки іншого
механічного та мінералогічного складу.
Механічний склад їх крупно-пилувато-
На території господарства на ґрунтоутворення впливають делювіальні відклади. Ці породи залягають по дну балок і представляють собою в тій чи іншій мірі гумусований матеріал змитий з прилеглих схилів і перевідкладень водними потоками. Ці відклади слабкошаруваті, не засолені і оглеєні. На них формуються лугові ґрунти, а при близькому заляганні ґрунтових вод – болотні.
Сучасні алювіальні (річні) відклади характеризуються шаруватістю, неоднорідним забарвленням. Товщина відкладів частіше всього складається із шарів гумусованого жовтувато-сизого суглинку. Місцями алювіальні відклади представлені шарами суглинка сизо-зеленуватого забарвлення, що чергуються із мергелезованими бельосними прошарками, які бурно закипають від соляної кислоти. На них сформувались лугові, болотні ґрунти і торф’яники.
Ґрунти господарства
Територія господарства відноситься до Сумсько-Миргородському агрогрунтового району лісостепу Лівобережного.
Порівняно нескладний рельєф господарства, одноманітність ґрунтоутворюючих порід привело до незначної строкатості ґрунтового покриву.
При корегуванні матеріалів ґрунтового обстеження виявлено і виділено на ґрунтовій карті 38 ґрунтових видів.
Нижче приводиться номенклатурний список ґрунтів господарства.