Судові процедури у справах про банкрутсво

Ефективність подібного правового  механізму може бути істотно підвищена  за рахунок зміни предмета оспорювання  в поєднанні зі зміною правових наслідків такого оспорювання.

Підсумовуючи викладене з приводу  визнання недійсними угод боржника в  процедурі банкрутства, треба відмітити, що цей інститут потребує суттєвих змін на законодавчому рівні. Зважаючи на це, доцільно внести зміни до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом п. 11 ст. 17 у такій редакції:

Майнові дії боржника з виконання  угод, у тому числі тих, що укладені до винесення господарським судом  ухвали про санацію, можуть бути визнані  господарським судом за заявою керуючого санацією відповідно до цивільного законодавства недійсними, якщо:

- дії боржника здійснені на  виконання угод, що укладені боржником  із зацікавленими особами і  в результаті яких кредиторам  завдані чи можуть бути завдані  збитки;

- дії боржника здійснені на  виконання угод, що укладені боржником  з окремим кредитором чи іншою  особою протягом шести місяців,  що передували дню винесення  ухвали про санацію, і надають  перевагу одному кредитору перед  іншими або пов'язані з виплатою (видачею) частки (паю) у майні боржника у зв'язку з його виходом зі складу учасників боржника.

У випадку визнання дій боржника недійсними, кредитори зобов'язані  повернути в конкурсну масу все  отримане ними в результаті цих дій, а при неможливості повернути  все отримане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах.

Розгляд заяв керуючого санацією про  визнання угод недійсними і повернення всього отриманого за такою угодою здійснюється господарським судом  у процедурі провадження у  справі про банкрутство".

Залишається сподіватися, що наявність у законодавстві України про банкрутство норми, яка встановлює правовий механізм спростування майнових дій боржника, здійснених у "підозрілий" період, у поєднанні зі зміною правових наслідків такого оспорювання, істотно розширить можливості кредиторів для поповнення ліквідаційної маси боржника.

Великий ефект буде мати і широке застосування норм кримінального права  стосовно всіх без виключення справ  про банкрутство.

Наприклад, сучасне кримінальне  законодавство передбачає кримінальну відповідальність посадових осіб за доведення підприємства до банкрутства, що справедливо та доцільно. У випадку порушення справи про банкрутство подія злочину очевидна, вона навіть офіційно як факт встановлюється ухвалою суду про порушення справи. Однак, правоохоронні органи, не дивлячись на розповсюдження справ про банкрутство, не порушують таких справ у всіх випадках.

На законодавчому рівні необхідно  ввести механізм, згідно якому слід автоматично порушувати кримінальну  справу по факту доведення боржника до банкрутства у всіх випадках.

В такому випадку кількість справ  про банкрутство зменшиться в  декілька разів, таких справ залишиться одиниці, переважно в тих випадках, коли ситуація дійсно безнадійна, і  процедура банкрутства реально  буде спрямована на відновлення платоспроможності боржника, а не використана як засіб

ухилення від виконання рішень судів і від сплати податків, розкрадання 

державної власності, інших незаконних шахрайських дій, наведених вище.

На цьому перелік недоліків  та пов'язаних з ними пропозицій про зміни до Закону про банкрутство не закінчуються, тому слід опрацювати концепцію його реформування. Логічним було б створити спільну робочу групу, складену з практиків, представників господарських судів, департаменту агентства з питань банкрутства, вчених, які б розробили якісно новий законопроект про банкрутство.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Невід’ємною частиною ринкового господарювання є інститут банкрутства (неплатоспроможності). Він є потужним стимулом для ефективної роботи суб'єктів господарської діяльності, при цьому виступає гарантом одночасно інтересів кредиторів, держави в цілому та розпорядника ринку в особистості.

1. Існування цього інституту обумовлено перш за все тим, що існує необхідність рішення проблем, пов'язаних з нездатністю суб'єкта підприємницької діяльності виконувати свої грошові зобов'язання перед кредиторами. Його значення полягає в тому, що, з одного боку, з господарського обороту при ліквідації виключаються неплатоспроможні суб'єкти, що сприяє оздоровленню ринку, а з іншого — цей інститут дозволяє підприємствам, закладам, організаціям досягнути фінансової стабільності та добробуту, за умови дотримання норм закону.

2. В залежності від особливостей функціювання підприємств, їх місця в системі господарських зв'язків, ролі, яку вони відіграють в регіональному господарському комплексі та у відповідній галузі, можуть бути запропоновані різні процедури: продаж підприємства в цілому; перетворення його в акціонерне товариство та продаж контрольного пакету на інвестиційних торгах, комерційному аукціоні або конкурсі; застосування процедур зовнішнього керування; продаж на інвестиційних торгах з одночасною реструктуризацією капіталу; диверсифікація виробництв; ліквідація підприємства як юридичної особи з можливим збереженням самостійних активів підприємства, які мають значення, шляхом продажу їх єдиним майновим лотом в процесі конкурсного провадження; реструктуризація в рамках санації на підставі недержавних коштів.

Досвід роботи Агентства з питань попередження банкрутства підприємств (зараз департамент з банкрутства та санації Міністерства економіки України) та організацій свідчить, що у випадку своєчасного та грамотного застосування процедур банкрутства у відношенні підприємств-боржників вдається досягнути зниження кредиторської заборгованості, в тому числі і по заборгованості підприємства своїм робітникам по заробітній платі.

Необхідно відмітити, що процедура  банкрутства застосовується як до державних, так і підприємств інших форм власності. Кваліфікована реалізація існуючого законодавства про неспроможність та неплатоспроможність підприємств дозволяє здійснити реорганізацію, перепрофілювання на виробництво продукції, яка користується платоспроможним попитом, залучання інвестицій в підприємства, в кінцевому підсумку — економічне оздоровлення в макромасштабі.

З початком та розвитком ринкових перетворень у вітчизняне законодавство  про неплатоспроможність почали вводитися нові ринкові механізми. Це покликало ускладнення судових  процедур, що призвело в свою чергу  до виникнення нових проблем. І хоча в законодавство про неплатоспроможність вже було внесено чимало змін, в ньому ще залишилися деякі норми, що потребують вдосконалення.

В даній роботі проведено аналіз господарських та правових аспектів інституту банкрутства, а також  останніх змін законодавства про банкрутство, розкриті проблеми, що виникають при застосуванні законодавства про банкрутство, виявлено недоліки законодавства та шляхи їх усунення.

3. Як категорія, «банкрутство» з'явилася доволі давно. З часом ця категорія змінювала свою назву, певні критерії відношення її до цивільного чи кримінального права, відбувалися інші зміни. І як свідчить час, незмінним залишається одне — після своєї появи категорія „банкрутство" не зникне ніколи і нікуди, тому що це невід'ємний інструмент економіки.

4. У законодавчій і фінансовій практиці існує декілька видів банкрутства підприємств. Банкрутство підприємств обумовлено різноманітними факторами як зовнішнього, так і внутрішнього характеру. Не зважаючи на статистику розвинутих країн в нашій країні значна частина банкрутств пов'язана з зовнішніми факторами.

5. Основними дійовими особами процедури банкрутства є сторони (кредитори і боржник) та арбітражний керуючий. Інші учасники справи про банкрутство залучаються епізодично, в випадках, вказаних у Законі.

6. Порушення провадження в справі про банкрутство відбувається за заявою або кредитора (кредиторів) або боржника. Поданню заяви передують певні умови, вказані в Законі, за наявності яких можна порушувати провадження в справі.

7. Склад та розмір вимог кредиторів починає визначатися та формуватися з моменту публікації в газеті відомостей про порушення провадження по справі. Для того щоб увійти до реєстру кредиторів, кредитору необхідно подати заяву до господарського суду про це. У випадку незвернення кредиторів у встановлений строк до господарського суду, вони втрачають право на сплату боргу в рамках процедури банкрутства.

8. При практичному здійсненні банкрутства витікають певні проблеми у зв'язку з недосконалістю законодавства про банкрутство та іншого законодавства, що стосується банкрутства. Щоб уникнути цих проблем, законодавство необхідно постійно коригувати за умови суттєвої зміни економічного середовища.

9. З метою удосконалення чинного законодавства пропонується внести зміни до п. 11 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" виклавши його у такій редакції:

- дії боржника з виконання  угод, у тому числі тих, що  укладені до винесення господарським  судом ухвали про санацію, можуть  бути визнані господарським судом за заявою керуючого санацією відповідно до цивільного законодавства недійсними, якщо:

- дії боржника здійснені на  виконання угод, що укладені боржником  із заінтересованими особами  і в результаті яких кредиторам  завдані чи можуть бути завдані збитки;

- дії боржника здійснені на  виконання угод, що укладені боржником  з окремим кредитором чи іншою  особою протягом шести місяців,  що передували дню винесення  ухвали про санацію, і надають  перевагу одному кредитору перед  іншими або пов'язані з виплатою (видачею) частки (паю) у майні боржника у зв'язку з його виходом зі складу учасників боржника.

Для усунення недоліків законодавства  про банкрутство слід опрацювати концепцію його реформування. Логічним було б створити спільну робочу групу з практиків, представників господарських судів, департаменту агентства з питань банкрутства, вчених, які б розробили якісно новий законопроект про банкрутство.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Конституція України від 28.06.1996 р. Офіційне видання. Урядовий кур'єр, 1996, 07, 13.07.96 N 129 - 130.
2. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. з наступними змінами.// Офіційний вісник України, 2003, N 11 (28.03.2003), ст. 462.
3. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. з наступними змінами.// Офіційний вісник України, 2003, N 11 (28.03.2003), ст. 461.
4. Господарський процесуальний кодекс України від 11.06.1991р. з наступними змінами.// Відомості Верховної Ради України, 1992, N 6(11.02.92), ст. 56.
5. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001р. з наступними змінами.// Офіційний вісник України, 2001, N 21 (08.06.2001), ст. 920.
6. Закон України «Про поновлення платоспроможності підприємства або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 р. з наступними змінами.//Відомості Верховної Ради України, 1992, N 31 (04.08.92), ст. 440.
7. Закон України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» від23.06.2005 року. //Урядовий кур'єр, 2005, 08, 03.08.2005 N 142.
8. Закон України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991р. знаступними змінами.//Голос України, 1991, 08, 09.08.91 N 153.
9. Закон України «Про банки та банківську діяльність» від 12.07.2000р. знаступними змінами. // Відомості Верховної Ради України, 2001, N 5-6(09.02.2001), ст. 30.
10. Закон України  «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. знаступними змінами. //Урядовий кур'єр, 1999, 06, 03.06.99 N 101-102.
11. Закон України «Про власність» від 07.02.1991р. з наступними змінами. // Голос України, 1991, 04, 24.04.91 N 79.
12. Закон України «Про господарські товариства» від 19.09.1991р. знаступними змінами. // Голос України, 1991, 10, 11.10.91 N 198.
13. Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від10.04.1992р. з наступними змінами. // Голос України, 1992, 06, 02.06.92 N101.
14. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. з наступними змінами. // Урядовий кур'єр, 1997, 06, 12.06.97 N105-106.
15. Закон України «Про приватизацію державного майна» від 04.03.1992р. з наступними змінами.// Голос України, 1992, 05, 06.05.92 N 82.
16. Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. з наступними змінами.// Урядовий кур'єр, 2001, 02, 21.02.2001N33.
17. Постанова Кабінету Міністрів України «Про ліквідацію державної госпрозрахункової установи «Агентство з питань банкрутства» від24.09.2005 року № 942.//Офіційний вісник України, 2005, N 39(14.10.2005), ст. 56.
18. Наказ Міністерства економіки України «Про порядок продажу активів у рахунок погашення податкового боргу боржника в процедурах банкрутства». від 7 червня 2001 р. № 123, з наступними змінами.// Офіційний вісник України, 2001, N 26 (13.07.2001), ст. 1189.
19. Поляков Б.Н. Процедура банкротства. - . К., 2002 - с. 546.
20. Мамутов В.К., Знаменский Г.Л., Хахулин В.В и др. Хозяйственное право.; под ред. В.К. Мамутова. - К. Юринком, 2002- с. 912.
21. Иванова Г.П. Антикризисное управление: от банкротства - к фінансовому оздоровленню/ Закон и право, ЮНИТИ,1995.-с.130.
22. Поляков Б.Н. Судебные процедуры банкротства в Украине//Хозяйственный процесе. - 2002. - №9 - с.22.
23. Бланк И. А. Основи финансового менеджмента. Т2. - К.: Ника-Центр,1999. - 512с. - (Серия «Библиотека финансового менеджера»; Вып. 3).
24. Цитович П.П. Очеркосновных понятий торгового права. — К.: 1886. —С. 23.
25. Поляков Б.М. Совершенствование правового регулирования отношений несостоятельности (банкротства) в Украине. — Донецк: 2001. — С. 440.
26. Трайнин А.Н. Несостоятельность и банкротство. — С-Пб.: 1913. — С. 27.
27. Васильєв Е.А. Правовоерегулирование конкурсного производства вкапиталистическихстранах. — М.: 1989.—С. 64.
28. Щербина В. С. Господарське право України: Навч. посібник. - 2-е вид.,перероб. і доп. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - 384 с.
29. Телюкина М.В. Соотношение понятий «несостоятельность» и «банкротство» в дореволюционном и современном праве. // Юрист. —1997.—№12—С. 9.
30. Бланк И.А. Стратегия и тактика управленияфинансами. - К.: ИТЕМ-лтд: Адеф - Украина, 1996. - 534с.
31. Бондик В. Особенностифункционированияинститута мирового соглашения в арбитражномпроцессе // Предпринимательство, хозяйство и право. — 2000. - № 11. —С. 33-35.
32. Витрянский В. Новоезаконодательство о несостоятельности (банкротстве)//Хозяйство и право. — 1998. - № 3. — С. 38-48.
33. Власов В. И. Социальнаязащита в условиях банкротства // Государство и право. - 1995. - № 4. - С. 48-54.
34. Германское право. - Часть : — Пер. с нем. / Исследовательский центр частного права. Германский фонд международного правового сотрудничества; Науч. ред. Р.И. Каримуллин. М.:Статут, 1999. — 224 с. (Сер.: Современноемеждународное и частное право).
35. Господарське право / Під ред. В.С.Щербини. — К.: Юрінком Інтер, 2001. —336 с.
36. Гражданское право / Под ред. Е.О.Харитонова. —X.: Одиссей, 1999. -382с.
37. Дедов Д. Признаки несостоятельностикаккритерийэффективности нового Закона о банкротстве // Хозяйство и право.- 1999. -№8.- С. 30-36.
38. Дубинчин А. Институт несостоятельности и внеконкурсное удовлетворение требований к должнику-юридическомулицу//Хозяйство и право. - 1999. - №10. - С. 26-31.
39. Зинченко С., Казачанский С., Зинченко О. Поискновоймоделизаконодательства о банкротстве // Хозяйство и право. — 2001. - № 3. - С.29-40.
40. Знаменский Г.Л. ХозяйственноезаконодательствоУкраины. — К.: Наук, думка, 1996. — 64 с.
41. Колпаков В.К. Адміністративне право України. — К.:Юрінком Інтер, 1999.—736с.
42. Кращенко Д. Банкротство предприятий: его признаки //Право и экономика.- 2000. - № 6. - С. 15-18.
43. Мамутов В. К. КодификацияхозяйственногозаконодательстваУкраины в новыхэкономическихусловиях // Государство и право. - 1994. - № 6. - С.77-87.
44. Орловский Ю.П. Банкротство предприятий и право трудового коллектива//Право и экономика. — 1997. - № 5 — 6. - С. 34-41.
45. Основныеинститутыгражданского права зарубежныхстран. Сравнительно-правовоеисследование / Под ред. В.В.Залесского. - М.: Норма, 1999.-648с.
46. Семишоцький Л. Кого захищатиме інститут неспроможності?// Закон і бізнес. - 1999. - 15 травня. - (№ 20). - С. 7.
47. Скворцов М.Н. Як запобігти банкрутству тдприемства? Від виживання до процвітання. — К.: Будівельник, 1995. — 143 с.
48. Степанов В.В. Несостоятельность (банкротство) в России, Франции, Англии, Германии. — М.: Статут, 1999. —208с.
49. Терещенко О. О. Фінансова санація та банкрутство підприємств: навчальний посібник. — К.:КНЕУ, 2000. — 410 с.
50. Тітов М.І. Банкрутство: матеріально-правові та процесуалъні аспекти. —X.: Консум, 1997. — 192 с.
51. Торкановский Е. Антикризисноеуправление// Хозяйство и право. - 2000.- № 1. - С. 14-30.
52. Басалюк Т.В. Визнання недійсними заінтересованих угод боржника в процедурі банкрутства. // Вісник господарського судочинства. – К. 2005.- №4.- С. 187- 191.
53. Селіванов А.О. Правові проблеми щодо поновлення платоспроможності підприємств: колізії між законодавством і судовою практикою. // Вісник Верховного Суду України. – К. 2005. - №8.- С. 28- 32.
54. Селіванов А.О. Процедура „штучного банкрутства” підприємств: колізії у законодавстві та практика господарських судів. // Вісник господарського судочинства. – К. 2005.- №2. – С .137- 144.
55. Ляпунова Н. Стійка фінансова неспроможність як ознака приховування банкрутства. // Вісник Академії правових наук України. – Х., 2000.- №3(22). – С.176- 181.
56. Поляков Б.М. Принципыинститута банкротства. // Підприємництво, господарство і право. – К., 2002. - №1. – С.6- 10.
57. Ющенко С. Соотношениеисполнительногопроизводства с процедурой банкротства. // Підприємництво, господарство і право. – К., 2003. - №1. – С.16- 18.
58. Захарченко В. Практика организационно – правового регулирования процедур банкротства в странах с развитойэкономикой. // Підприємництво, господарство і право. – К., 2002. - №4. – С.107- 112.
59. Рыбак В.В. Рыночная трансформація системы доходов местного самоуправления: теория и практика. — Донецк, 2000. — С. 168—169.
60. ВитрянскийВ.В. Особенности банкротства отдельных категорій должников // ВестникВысшегоарбитражногосуда РФ. — 2001. —№ 3. — С. 117.
61. Сгара Е. Особенностизаключения мирового соглашения в процедуре банкротства финансовыхучреждений // Предпринимательство, хозяйство и право.— 2002. — №9— С. 19-21.
62. Барбашова Н., Сгара Є. Мирова угода в процедурі банкрутства: роль економіко-правових факторів // Право України.— 2003. — № 1.— С.42- 47.
63. Фролова О.Г. Об’єктивні ознаки доведення до банкрутства. // Вісник господарського судочинства. – К. 2005.- №8. – С .227- 236.
64. Бутирський А.А. Місце та роль мораторію на задоволення вимог кредиторів у процедурах банкрутства. // Вісник господарського судочинства. – К. 2005.- №2. – С. 34- 40.
65. Джунь В.В. Проблемні питання вдосконалення організації провадження у справах про банкрутство. // Вісник господарського судочинства. – К. 2004.- №2. – С. 184- 191.
66. Джунь В.В. Проблема процесуального плюралізму у справах про неспроможність. // Вісник господарського судочинства. – К. 2005.- №1.- С. 216- 223.
67. Джунь В.В. Нормативний комплекс про неспроможність як підгалузь господарського права. // Вісник господарського судочинства. – К. 2003.- №1.- С. 139- 145.
68. Поляков Б.М. Порядок установления и измененияпассивадолжника в отношенияхнесостоятельности (банкротства). //Підприємство, господарство і право. – К. 2004.- №8.- С. 11- 15.
69. Поляков Б.М. Правове регулювання штрафних санкцій у відносинах неспроможності. // Вісник господарського судочинства. – К. 2004.- №2.- С. 47- 52.
70. Поляков Б.М. Акционер банкрота видит, да суд неймет. // Юридическая практика. – 2006.- №12. – С. 11- 14.
71. Тытыч В. „Исполнительное” банкротство в законе. // Юридическая практика. – 2006.- №18. – С. 14.
72. Вечирко И. Третейский и процедура банкротства. // Юридическая практика. – 2006.- №12. – С. 11- 12.
73. Пригуза П. Банкрутство відсутнього боржника. // Юридичний вісник України. – 2005.- №44. – С. 8- 9.
74. Болдарь Г. Співвідношення незаконних дій у разі банкрутства та суміжних складів злочинів. // Прокуратура. Людина. Держава. – К. 2005. - № 8. – С. 51- 59.
75. Можайская Л. А. Уголовнаяответственность за деяния, связанные с банкротством по уголовному кодексу Германии. // Государство и право. – М., 2005. - №3. – С.72- 76.
76. Газета «Юридическая практика». Стенограма спільного засідання Пленуму Вищого господарського суду України та Ради суддівгосподарських судів України Выпуск № 3 (265) от 15.01.2004 г.
77. Газета «Юридическая практика». Последствияподачизаявления о приобщения к делу о банкротстве. Выпуск № 5 от 1.02.2005 г.
78. Опадчій І.М. "Банкрутство як останній аргумент". Юридичний журнал. 2004 рік. № 5(23). - с. 104.
79. Вісник господарського судочинства. 2005 рік. №4 «Визнання угод боржника недійсними» — с. 189.
80. Архів Вищого господарського суду України. Справа 16/71-6-2 за 2002р.
81. Газета «Юридическая практика». «Банкротство во спасенне. Некоторыеособенностинациональногозаконодатальства, регулируещего процедуру банкротства». Выпуск №7 от 13.02.2002.
82. Газета «Юридическая практика». «Банкротство по инициативе ГНАУ»Выпуск № 23 (285) от 10.06.2004 г.
83. Газета «Юридическая практика». «Мораторий в процедуре банкротства»Выпуск № 15 (381) от 11.04.2005 г.
84. Газета «Юридическая практика». «Дутый кредитор, которого не ждали»Випуск № 27 (393) от 06.07.2005 г.
85. Газета «Юридическая практика». «Летучиебанкроты не умирают»Випуск № 37 (403) от 14.09.2005 г.
86. Газета «Юридическая практика». «Заморатореное» требованиякредиторов» Випуск № 23 (389) от 06.06.2005 г.