Судові процедури у справах про банкрутсво

Автор: Пользователь скрыл имя, 20 Марта 2013 в 10:12, дипломная работа

Описание работы

Мета цієї роботі полягає в узагальненні існуючого досвіду наукової розробки та законодавчої регламентації проблем правового регулювання банкрутства, виявленні недоліків та прогалин у чинному законодавстві, внесенні пропозицій щодо їх усунення та вдосконалення законодавства, що регулює цю сферу.

Содержание

ВСТУП…………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. АНАЛІЗ ЗАГАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ПРО БАНКРУТСТВО ТА СПЕЦІАЛЬНОГО ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ВІДНОВЛЕННЯ ПРАТОСПРОМОЖНОСТІ БОРЖНИКА АБО ВИЗНАННЯ ЙОГО БАНКРУТОМ»……………………………………………………………….7
1.1 Суб’єкти та учасники в справі про банкрутство…………………………7
1.2. Порушення провадження в справі про банкрутство…………………...20
1.3. Склад та розмір вимог кредиторів в справі про банкрутство…………23

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ СУДОВОЇ ПРОЦЕДУРИ БАНКРУТСТВА (НА ПРИКЛАДІ ДІЯЛЬНОСТІ ПП «ЮРИДИЧНА ФІРМА ТКАЧ І КО», М. ЧЕРНІВЦІ )…………………………………………………………………………27
2.1 Процедура розпорядження майном як початкова судова процедура в справах про банкрутство та діяльність «юридичної фірми «Ткач і Ко» в цьому напрямку……………………………………………………………………………27
2.2. Процедура санації………………………………………………………..38
2.3. Укладання мирової угоди………………………………………………..48
2.4. Ліквідаційна процедура………………………………………………….54

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ СУДОВОЇ ПРОЦЕДУРИ БАНКРУТСТВА В УКРАЇНІ……………………….. 64
3.1. Проблеми практичного здійснення банкрутства………………………64
3.2. Недоліки законодавства про банкрутство та шляхи їх усунення……..81

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………..94
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….98
ДОДАТКИ

Работа содержит 1 файл

ДИПЛОМНА РОБОТА (СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ У СПРАВАХ ПРО БАНКРУТСВО).doc

— 420.50 Кб (Скачать)

Повноваження керуючого санацією умовно можна розділити на дві  великі групи відповідно етапам процедури  санації.

К першій групі повноважень слід віднести дії по відмові від угод і по визнанню їх недійсними. Якщо договори не виконані повністю або частково і є невигідними для боржника, то керуючий санацією може в трьохмісячний строк з дня введення процедури санації відмовитися від них. Закон встановлює вичерпний перелік таких підстав: а) виконання договору завдає збитки боржнику у порівнянні з аналогічними, які укладаються на таких самих умовах. Це може бути реалізація продукції за заниженими (по собівартості або нижче) цінами або на бартерній основі; б) договір є довгостроковим (більш 1 року) або розрахований на отримання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом більшим, ніж строки санації боржника. В процедурі санації всі попередні договори повинні бути пов'язані зі строком санації; в) виконання договору створює умови, які перешкоджають відновленню платоспроможності боржника. Це можуть бути договори на реалізацію продукції через посередницькі організації, вступ до різного роду об'єднань, договори оренди і т.п.[22].

Що стосується визнання угод недійсними, то керуючий санацією вправі ініціювати в господарському суді в межах  процедури банкрутства їх розгляд. Закон встановив спеціальні підстави для визнання угод недійсними: а) угода вчинена боржником з заінтересованими особами, в результаті якої кредиторам завдані або можуть бути завдані збитки. Це можуть бути угоди на реалізацію об'єктів нерухомості, цілісних майнових комплексів або установчі договори і т.п.; б) угода, що укладена боржником з окремим кредитором або іншою особою протягом шести місяців до прийняття рішення про санацію, надає перевагу одному кредитору перед іншими або пов'язана з виплатою (видачею) частки (паю) в майні боржника, у зв'язку з його виходом зі складу учасників боржника. Правовим наслідком таких угод є двостороння реституція. І контрагент за спірною угодою становиться поточним кредитором.

До першої групи повноважень  керуючого санацією слід ще віднести: а) прийняття в господарське відання майна боржника і організація проведення його інвентаризації; б) організація ведення бухгалтерського та статистичного обліку і фінансової звітності; в) розгляд вимог кредиторів по зобов'язанням боржника, які виникли в процедурі розпорядження майном боржника та санації.

До другої групи повноважень  слід віднести самостійне розпорядження  майном; розробку та подачу на затвердження комітету кредиторів плану проведення санації боржника; відкриття спеціального рахунку для проведення санації  та розрахунків з кредиторами; укладання цивільно-правових договорів [22].

Все вищезазначене свідчить про  те, що фігура арбітражного керуючого  є ключовою на всіх стадіях процесу  банкрутства.

На жаль, в Законі недостатньо  детально описано порядок призначення  арбітражних керуючих та відсторонення їх від виконання обов'язків. У зв'язку з цим при прийнятті рішення по тому або іншому питанню суди повинні, в основному, керуватися не правовими актами, як це передбачено статтею 4 ГПК України, а власним переконанням, що може призвести до хвилі суперечок, пов'язаних з переглядом судових рішень.

Така ситуація стала можливою внаслідок  використання в Законі нечітких формулювань, якими оперують не на користь інтересам  справи деякі кредитори.

Можна сказати, що передбачені всі  можливі заходи для захисту інтересів кредиторів. На жаль, контрзаходи для попередження дії недобросовісних кредиторів в Законі відсутні.

Процедура санації боржника реалізується шляхом плану санації. План санації  представляє собою комплексну програму фінансового оздоровлення боржника і застосування спеціальних заходів з відновлення платоспроможності боржника і строк їх реалізації.

В плані санації в обов'язковому порядку повинні бути передбачені  умови участі інвесторів (при їх наявності) в повному або частковому задоволенні вимог кредиторів, в тому числі шляхом переводу боргу (частини боргу) на інвестора, строк та черговість виплати інвестором боргу кредиторам та умови відповідальності інвестора за невиконання взятих, згідно плану санації, обов'язків [20].

В плані санації повинен передбачатися строк відновлення платоспроможності. Якщо план санації не вміщує всіх перелічених суттєвих умов, то він не може бути затверджений судом.

Заходами відновлення платоспроможності  можуть бути: реструктуризація підприємства; перепрофілювання виробництва; закриття нерентабельних виробництв; ліквідація дебіторської заборгованості; продаж частини майна боржника; виконання зобов'язань боржника власником або інвестором; продаж майна боржника як цілісного майнового комплексу та інші засоби.

В Законі не розкривається (ст. 18) або  дається фрагментарно (ст. 1) зміст  всіх пропонуємих заходів з відновлення  платоспроможності боржника (см. ст. 18 Закону), що значно знижує ефективність застосування процедури санації. Процедура  санації в такому Законі повинна бути детально регламентована, оскільки інвестування будь-якого виробництва повинно мати чітку програму та юридичні гарантії її збереження [22].

Процедура санації може здійснюватися  за рахунок наступних джерел: боржника, кредитора або інвестора. Внутрішнє інвестування виробництва можливо при наявності невеликого боргу та низького рівня зносу основних засобів. Інвестування можливо шляхом обміну боргів на акції або на майно. Що ж стосується інвестора, то його поява в якості процесуальної фігури можлива за умови подання заяви після публікації в офіційному печатному органі об'яви про порушення справи про банкрутство боржника (см. п. 1 ст. 14) і згоди комітету кредиторів (см. п. 2 ст. 17) [2].

Як свідчить практика, інвестори  з'являються тільки після введення процедури санації, без дотримання порядку їх виявлення, встановленого п. 7 ст. 14 Закону.

Вибір конкретного заходу фінансового  оздоровлення боржника залежить від  ряду факторів: виду виробництва, наявності  соціальної сфери, зношеності основних засобів, суми кредиторської заборгованості, організаційно-правової форми діяльності боржника і т.д.

Практика свідчить, що в більшості  випадків кредитори обирають реструктуризацію підприємства в формі реорганізації  підприємства шляхом розділу. В результаті такого розділу створюється нова юридична особа, в якій зосереджено головне (основне) виробництво боржника. Інші структурні підрозділи, соціальна сфера перетворюються в другі юридичні особи. Якщо об'єкти соціальної інфраструктури все ж передаються на баланс органам місцевого та регіонального самоврядування, то юридичні особи, створені на підставі майна, що залишилося від попереднього боржника, вже не можуть самостійно займатися підприємницькою діяльністю і їх чекає або самоліквідація, або банкрутство. Безумовно, така форма санації у вигляді реорганізації підприємства боржника далеко не завжди призводить до відновлення платоспроможності боржника.

Тому слід використовувати таку форму фінансового оздоровлення, як обмін боргів на акції або передачу акцій інвестору в обмін на погашення боргу акціонерного товариства.

Виступаючи як орган управління боржником, керуючий санацією наділений  правом прийняття рішення про  реструктуризацію статутного фонду  боржника, реорганізацію підприємства, внесення змін до статуту боржника. Єдина умова полягає в тому, що всі дії керуючого санацією повинні бути регламентовані в плані санації, схваленому кредиторами, погодженому з органом, уповноваженим керувати державним майном (при наявності в майні боржника частки державної власності більш 50%), та затвердженому господарським судом.

План санації розробляється  арбітражним керуючим протягом трьох  місяців з моменту введення процедури  санації. Потім план санації підлягає розгляду на засіданні комітету кредиторів. Зібрати його керуючий санацією зобов'язаний в чотирьохмісячний строк з дня введення процедури санації.

План санації вважається схваленим, якщо за нього на засіданні комітету кредиторів було віддано більше половини голосів кредиторів — членів комітету. Як свідчить практика, строки підготовки та схвалення плану санації є дуже тривалими і було б розумним скоротити їх вдвічі.

Справа в тому, що фактично керуючий санацією здійснює свої повноваження без плану протягом тривалого (більш  ніж 4 місяці) строку. При цьому арбітражний  керуючий може відмовитися від невигідних угод тільки в 3-місячний строк.

Схвалений комітетом кредиторів план санації підлягає затвердженню судом. При розгляді такого плану суд  дає тільки правову оцінку обраних  заходів з відновлення платоспроможності  боржника, порядку переходу майна боржника, строкам відновлення платоспроможності боржника. Якщо план санації вступає в протиріччя законодавству, то суд відмовляє в затвердженні плану.

Ця обставина не перешкоджає  приведенню плану санації у відповідність  з вимогами законодавства та наданню його до господарського суду.

В Законі встановлено механізм реалізації в процедурі санації таких  заходів фінансового оздоровлення боржника, як продаж цілісного майнового  комплексу і частини майна  боржника. Продажу такого майна передують процесуальні дії суду по скасуванню заходів з забезпечення вимог кредиторів.

Продаж цілісного майнового  комплексу (недержавної власності) здійснюється з метою задоволення  вимог кредиторів в процедурі  санації і збереження виробничо-господарського потенціалу підприємства. Тут відбувається заміна власника, а підприємство залишається "живим". Цим даний захід відрізняється від продажу майна в ліквідаційній процедурі, де відчужується набір індивідуально визначених речей [20].

До складу майнових активів боржника не включаються грошові зобов'язання і зобов'язання по сплаті податків та зборів (обов'язкові платежі) на момент порушення справи про банкрутство.

Всі трудові договори (контракти), укладені на момент продажу підприємства, зберігають свою силу, при цьому права та обов'язки роботодавця переходять до покупця майна боржника.

Таким чином, продаж цілісного майнового  комплексу являє собою реорганізацію  юридичної особи з елементами правонаступництва. Це означає, що покупець становиться правонаступником майнового комплексу боржника в об'ємі, визначеному Законом.

Продаж цілісного майнового  комплексу відбувається на відкритих  торгах, якщо інше не передбачено планом санації.

Організатором торгів виступає керуючий санацією або залучає для цих  цілей спеціалізовану організацію. Керуючий санацією зобов'язаний опублікувати об'яву про продаж такого майна в офіційних печатних органах за тридцять днів до дати проведення торгів. У випадку, якщо в строки, вказані в об'яві, отримана заявка тільки від одного учасника, торги з продажу цілісного майнового комплексу не проводяться. При наявності згоди комітету кредиторів таке майно може бути продано цьому заявнику без проведення повторних торгів. У випадку проведення торгів в формі конкурсу, умови конкурсу повинні погоджуватися з комітетом кредиторів [19].

Переможець аукціону (конкурсу) та керуючий санацією (організатор торгів) підписують протокол та договір купівлі-продажу  цілісного майнового комплексу.

Суми, отримані від продажу цілісного  майнового комплексу, включаються  до складу майнових активів боржника. У випадку, коли така сума задовольняє вимоги кредиторів в повному обсязі, виробництво по справі підлягає припиненню господарським судом за заявою керуючого санацією.

Іноді по-іншому складається справа при недостатності грошових коштів. Тоді керуючий санацією пропонує кредиторам укладати мирову угоду. У випадку не укладання мирової угоди, господарський суд визнає боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру. До винесення судових актів керуючий санацією не має права здійснювати розрахунки з кредиторами.

Переможець торгів зобов'язаний сплатити продажну ціну майна боржника в строк, визначений протоколом або договором  купівлі-продажу, але не пізніше  місячного строку після дня проведення торгів.

Якщо майно боржника не було продано на перших торгах, то воно виставляється на повторні торги, якщо інше не передбачено планом санації. У випадку не реалізації майна на повторних торгах, воно може бути продано керуючим санацією з згоди комітету кредиторів на підставі договору купівлі-продажу, укладеного без проведення торгів.

За підсумками процедури санації  арбітражний керуючий надає письмовий  звіт зборам кредиторів не пізніше  ніж за п'ятнадцять днів до спливу встановленого строку процедури  санації або при наявності  підстав для її дострокового припинення.

Звіт керуючого санацією повинен  вміщувати: баланс боржника на останню  звітну дату; рахунок прибутків та збитків боржника; відомості про  наявність вільних грошових коштів боржника, які можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів боржника; відомості про дебіторську заборгованість боржника на дату надання звіту про нереалізовані права вимоги боржника; інші відомості про можливості погашення кредиторської заборгованості, що залишилася. До звіту керуючого санацією повинно бути надано реєстр вимог кредиторів. За підсумками розгляду звіту та з урахуванням пропозиції керуючого санацією про оцінку процедури санації збори кредиторів приймають одне з таких рішень: про виконання плану санації; про закінчення процедури санації і відновлення платоспроможності боржника; про звернення до господарського суду з клопотанням щодо дострокового припинення процедури санації у зв'язку з відновленням платоспроможності боржника і переходу до розрахунків з кредиторами; про звернення до господарського суду з клопотанням щодо подовження встановленого строку процедури санації; про звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом і про відкриття ліквідаційної процедури; про укладання мирової угоди [20].

Информация о работе Судові процедури у справах про банкрутсво