Організація рослинництва і перспективи його розвитку в Дослідному господарстві «Еліта»

З таблиці бачимо: якщо фондовіддача трохи зростає, а фондомісткість зменшується, це є позитивним явищем, тобто господарство працює добре.

1.2Спеціалізація господарства.

Спеціалізація - є формою суспільного поділу праці на різних стадіях виробничого процесу. Вона визначає виробничий напрям господарств, районів, зон, їх місце у загальному обсязі виробництва певних видів товарної продукції. Це одна із ланок системи ведення господарства. Для успішного роз­витку кожного сільськогосподарського підприємства потрібно всебічно враховувати його економічні, ґрунтово - кліматичні умови з метою правильного розміщення сільськогосподарського виробництва.

Спеціалізація сільського господарства - це зосередження господарської діяльності сільськогосподарських підприємств і об'єднань на виробництві певних видів товарної продукції.

Вона характеризується багатьма показниками, основними з яких є структура товарної продукції. Тому значення певної галузі сільськогосподарського підприємства визначається часткою її товарної продукції у загальній кількості товарної продукції господарства.

Додатковими показниками спеціалізації виробництва є: структура валової продукції; структура затрат праці у галузях; структура засобів виробництва, капітальних вкладень за ряд років; структура посівних площ та ін.

Головний показник внутрішньогосподарської спеціалізації сільськогосподарських підприємств - структура валової продукції.

Рівень спеціалізації господарства визначають за часткою вартості товарної продукції головних галузей у загальній вартості його товарної продукції. Високий рівень спеціалізації мають глибоко спеціалізовані підприємства, які виробляють переважно один вид продукції.

Залежно від структури грошових надходжень підприємства поділяють на:

• вузькоспеціалізовані. Дані підприємства характеризуються тим, що в структурі грошових надходжень від реалізації продукції на головну галузь припадає 90%;

• підприємства, які спеціалізуються на виробництві продукції однієї галузі. До них відносяться ті підприємства, які спеціалізується на виробництві продукції однієї галузі, яка в структурі грошових надходжень займає до 50%;

• підприємства, які спеціалізовані на виробництві продукції двох галузей. До них відносять ті підприємства, які в даній галузі в сукупності в структурі грошових надходжень складає 60-70%;

• підприємства, які спеціалізуються на виробництві продукції трьох галузей. Для даних підприємств характерним є те, що в структурі грошових надходжень на ці галузі повинно припадати 75%;

• багатогалузеві підприємства, до складу яких входять підприємства, які не підпадають під жоден із перерахованих критеріїв.

Таблиця № 4

Структура товарної продукції Дослідного господарства «Еліта»

Аналізуючи таблицю структури товарної продукції підприємства, можна сказати, що господарство двох галузеве так як продукція рослинництва і тваринництва приносять майже однакову кількість прибутку; і що за аналізований період воно не змінювало своєї спеціалізації.

1.3 Організація галузі рослинництва.

Рівень розвитку рослинництва свідчить про раціональне використання землі і продуктивного потенціалу сільськогосподарських рослин. Рослинництво - це важлива частина агропромислового комплексу, галузь, яка є основою сільськогосподарського виробництва. Розвиток рослинництва відбу-вається на основі тісного зв'язку з другим важливим комплексом галузей – тваринництвом, яке перетворює рослинницьку продукцію, включаючи побічну продукцію і відходи, в надзвичайно цінні продукти харчування та си-ровину. Галузі рослинництва мають велике значення для виробництва про-дуктів харчування, вони дають сировину для харчової та легкої промисло-вості, корми для тваринництва.

Враховуючи види рослин та основної продукції, що при цьому вироб-ляється, у рослинництві виділяють такі галузі: виробництво зерна і технічних культур, картоплярство, овочівництво і баштанництво, садівництво і вино-градарство, кормовиробництво. Відповідно до цього створюються певні типи господарств, які відрізняються один від одного технологією та організацією виробництва, характером виробленої продукції. У кожному з них ство-рюються науково - виробнича система з деталізацією виробництва певних видів продукції галузей, що визначають його спеціалізацію.

В організації системи ведення господарства головна роль відводиться рослинництву. Його науково обґрунтованими складовими є: обробіток і удобрення ґрунту, сортовий склад культур і насінництво; меліоративні заходи (зрошення, осушення, полезахисне насадження); боротьба з хворобами, шкідниками сільськогосподарських культур, а також забур'яненістю полів; комплекс машин для промислового виробництва продукції. Основне місце відводиться таким складовим, як організація території землекористування, система сівозмін, раціональна структура посівних площ.

Важливе значення має питання реалізації продукції, яке об'єктивно відбиває умови виробництва, планування рівня урожайності як основного показника галузей рослинництва. Важливо ретельно проаналізувати досягнутий рівень урожайності культур за досліджуваний період.

Таблиця № 5

Динаміка посівних площ і урожайності сільськогосподарських кульТур у Дослідного господарства «Еліта»

Висновок: розглянувши динаміку посівних площ і урожайності сільськогосподарських культур в дослідного господарства «Еліта», можна сказати, що у 2005 році порівняно з 2003 роком зменшилися урожайність по культурах: кукурудза, овес, ячмінь, гречка,, кукурудза на силос і зелений корм, гороху, а урожайність озимої пшениці та цукрових буряків з соєю збільшилась.

Не абияке значення для ефективного введення господарства має структура посівних площ. При обґрунтуванні посівних площ окремих культур перевагу надають тим, які в умовах господарства дають вищі врожаї або краще задовольняють потребу тваринництва в кормах, при менших затратах коштів і праці на одиницю продукції, дають більше прибутку з одиниці площі.

Таблиця №6

Виробництво та реалізація зерна у Дослідного господарства «Еліта»

Розглянувши виробництво та реалізацію зернових культур у господарстві, можна сказати, що зернова галузь розвивається з кожним роком все менше, про що свідчить насамперед питома вага площі, відведеної під зернові культури, а також прибуток, який зменшився, а собівартість збільшилась.

Технологія вирощування сільськогосподарських культур є основою виробництва продукції. За послідовністю виконання технологічних операцій у процесі виробництва рослинницької продукції можна виділити чотири основних періоди:

• Основний обробіток ґрунту і внесення добрив;

• Передпосівний обробіток ґрунту і сівба;

• Догляд за посівами;

• Збирання врожаю

Необхідно дотримуватись принципів пропорційності, ритмічності, узгодженості і безперервності при організації виробничих процесів у рослинництві.

Технологічний комплекс робіт з основою обробітку ґрунту і внесення добрив включає лущення або дискування стерні, внесення мінеральних і органічних добрив, оранку або безполицевий обробіток ґрунту. При напівпаровому обробітку ґрунту після оранки, у міру його ущільнення та проростання бур'янів, поле обробляють боронами або культиваторами в агрегаті з боронами до закінчення строку вирощування осінніх польових культур.

Лущення і дискування стерні проводять з метою збереження вологи в ґрунті, зниження вологи в ґрунті, знищення бур'янів, шкідників та збудників хвороб сільськогосподарських культур. Залежно від ступеню забур'яненості полів, стану ґрунту, попередника, лущення і дискування здійснюють тракторами класу 1,4,3 - 5 т в агрегаті з дисковими лущильниками ЛДГ - 5, ЛДГ - 10, ЛДГ -15, ЛДГ - 20, або лемішними лущильниками ППЛ - 5 - 25, ППЛ - 10 - 25 чи важкими дисковими боронами БДТ - З, БДТ - 7, БДТ - 10.

При інтенсивних технологіях вирощування сільськогосподарських культур використовують три способи внесення добрив: до посівне (основне), припосівне (рядкове) і післяпосівне (підживлення). Перед першим чи другим лущенням або перед оранкою можна вносити мінеральні добрива та рідкий гній. При внесенні мінеральних добрив застосовують прямоточну і перевалочну технологічні схеми.

Оранка - основний виробничий процес, від неї значною мірою залежить врожайність (може бути полицевою та безполицевою), її слід виконувати з дотриманням слідуючи вимог: оптимальні строки і глибина, добре прилягання стикових гребенів і подрібнення скиби, прямолінійність борозен, добре загортання гною і поживних рослинних залишків. Оранка здійснюється загінним способом, тому спочатку потрібно розбити поле на загони, площу якого можна зорати за 2 - 3 дні. При виконанні робіт загінним, груповим методом її потрібно збільшити відповідно до кількості агрегатів. Оптимальними є прямокутні за­гони з співвідношенням сторін 1:8 і 1:10. Орють поле усклад і врозгін. По краях поля треба залишити поворотні смуги на 4 м ширини захвату агрегату, які розорюють останніми. На оранці використовують п'ятикорпусні і чотирикорпусні навісні плуги з тракторами ДТ-75, Т-150, восьми і девятикорпусні плуги з енергонасиченими тракторами Т-150, К-701, Джон Дір, а також трикорпусні навісні плуги з тракторами МТЗ. Для безполицевого обробітку використовують плоскорізи-глибокорозпушувачі.

Своєчасне і якісне проведення посівних робіт забезпечується при потоковому виконанні взаємозв'язаних операцій - боронування, шлейфування, культивацій, сівби і коткування.