Організація і планування у тваринництві

     де  Q - фактично виконаний обсяг роботи або одержаної продукції, ц, т та ін.; Топр— фактичний час оперативної роботи, год.

   Продуктивність праці за робочу годину визначають як середньозважену величину всіх замірів часу протягом зміни – фактичний виробіток ділять на суму оперативного часу. Норма виробітку на ручних роботах визначається за такою формулою:

     

.

   Нормативний час на задоволення особистих потреб становить, як відомо, 10 хв. Залежно від складності виконання всі роботи вручну за нормативами часу на підготовчо-заключні роботи, відпочинок виконавця і обслуговування робочого місця ділять на чотири чи п'ять груп. На ручних роботах залежно від їх групи зазначені нормативи мають визначені показники. 
 

     3.3. Оплата праці в  рослинництві

   Для зростання продуктивності праці велике значення має забезпечення підприємств кваліфікованими кадрами, здатними ефективно використовувати засоби виробництва, удосконалювати технології, впроваджувати прогресивні форми організації виробництва на основі широкого використання інновацій у господарській практиці.

   Найважливішою умовою підвищення продуктивності праці є постійне вдосконалення її організації.

   Наукова організація праці – це комплекс заходів, що забезпечують найефективніше поєднання людей із засобами виробництва в єдиному виробничому процесі на основі досягнень науки, техніки і передового досвіду.            Основні завдання й принципи наукової організації праці такі:

  1.поділ  та кооперування праці, найповніше  використання знань, уміння й  навичок кожного працівника;

  2.вдосконалення виробничих процесів і робочих місць та обслуговування їх із метою збільшення корисного часу протягом зміни;

  3.створення  для працюючих найкращих умов  праці та відпочинку, поліпшення  трудової дисципліни;

  4.розробка  і впровадження науково обґрунтованих  норм праці; безпека праці та  підвищення професійного і культурного  рівня працівників; 

  5.зростання  відповідальності й матеріальної  заінтересованості в кінцевому  результаті виробництва, кращому  використанні землі, основних  і оборотних засобів; 

  6.дотримання  режиму економії.

   Під поділом і кооперуванням праці розуміють форми організації трудових колективів, тобто найдоцільніше розчленування виробничого процесу, добір працівників відповідних професій та встановлення певних зв’язків між ними, організацію орендних відносин, індивідуальних і сімейних ферм.

 Кооперування включає в себе наступні елементи:

• розподіл робочої сили по галузям господарства з урахуванням рівня механізації виробництва і раціональне використання її шляхом правильного розміщення по робочих місцях;
• створення найбільш досконалих форм первинних виробничих одиниць (бригад, ферм) і методи управління ними;
• організація праці в середині виробничих одиниць
• раціональну організацію окремих виробничих процесів.

   Розрізняють цехову й бригадну організаційні системи. У великих за розміром господарствах найчастіше функціонує цехова організація. Але однією з основних форм є виробнича бригада.

   Виробнича бригада – це постійний колектив робітників, об’єднаних єдиним виробничим процесом. Цей колектив виконує, як правило, своїми силами весь цикл робіт по виробництву продукції і відповідає за кінцевий результат праці.

   Також однією з важливіших умов підвищення продуктивності праці, тобто її ефективності, є поліпшення умов, в яких здійснюється процес виробництва.

   Умови праці – це сукупність факторів виробничого середовища, які в процесі праці впливають на працездатність і здоров¢я людини. Тому поліпшенню таких умов як елемента наукової організації праці необхідно приділити особливу увагу.

   У сільському господарстві робоче місце – зона дії працівника і розміщення засобів виробництва, необхідних для виконання певної роботи. На ньому залежно від виду роботи може працювати один чи кілька чоловік.

   До організації робочого місця ставляться такі вимоги:

1. точне виконання прийнятої в господарстві технології;
2. по можливості скорочення ручної праці;
3. створення умов для застосування передових методів і прийомів роботи;
4. дотримання ергометричних вимог при забезпеченні працівника засобами виробництва, сировиною та матеріалами, тарою тощо;
5. раціональне оснащення основним і допоміжним обладнанням;
6. створення необхідних санітарно-гігієнічних та комфортних умов роботи.

   Найбільш економічний ефект одержують при впровадженні не окремих пропозицій, а комплексу заходів, що передбачають поліпшення умов і безпеки праці, раціональний режим праці та відпочинку, використання передової техніки й технології виробництва.

     Організація праці в господарстві повинна  постійно вдосконалюватись. Але при  будь-якій її зміні повинні зберігатися  наступні основні умови:

- постійний склад робітників в галузі або у виробничій одиниці господарства;

- закріплення за бригадою землі (на строк не менше повної ротації сівозміни) і техніки;

- плановість в роботі і внутрішньогосподарський розрахунок;

- матеріальна відповідальність кожного колективу і кожного працівника за кінцевий результат праці;

- послідовне впровадження в життя принципу матеріальної відповідальності робітників, оплата праці за кількість виробленої продукції з урахуванням її якості.

   Оплата праці (заробітна плата) —грошовий вираз вартості робочої сили, який виступає у формі заробітку, виплаченого власником підприємства працівникові за виконану роботу. Отже, по суті заробітна плата є ціною робочої сили. Заробітна плата працівника визначається його особистим трудовим вкладом, залежить від кінцевих результатів роботи підприємства, регулюється податками і максимальними розмірами не обмежується.

   Відповідно до Закону України «Про оплату праці» заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу. Її розмір залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

   На сільськогосподарських підприємствах застосовують тарифну систему, яка враховує характер та умови праці, забезпечує дотримання принципу однакової оплати за рівну працю. Ця галузь народного господарства відрізняється від інших тим, що виробництво в цілому і виконання окремих робіт тут пов’язані з впливом природних факторів, дія яких залежить від зони, пори року й стадії виробництва, особливо у рослинництві. Тому більшу частину робіт доводиться виконувати в обмежені строки, недотримання яких призводить до зменшення обсягу виробництва продукції та погіршення її якості. Існують роботи, пов’язані з використанням шкідливих речовин (гербіциди, пестициди тощо), для виконання більшості робіт потрібні певна професійна підготовка і кваліфікація. Це зумовлює необхідність значної кількості професій для успішного ведення господарства.

   Тарифна система складається з трьох основних частин: тарифних сіток, тарифних ставок і тарифно-кваліфікаційних довідників.

   Система оплати праці поєднує основну оплату з додатковою і преміальною. Вона значно посилює вплив оплати праці на кінцеві результати виробництва, сприяє посиленню режиму економії, впровадженню прогресивних технологій виробництва, нової техніки, вдосконаленню організації підприємства й застосування наукової організації праці.

Основна оплата праці здійснюється за:

• кількість виробленої продукції;
• відпрацьовані людино-години;

• обсяг виконаних робіт.

Додаткова оплата - за:

• якість виконаних робіт;
• стислі строки виконання робіт;
• підвищена оплата на збиранні врожаю;
• стаж роботи в цьому господарстві;
• кваліфікація виконавця (класність);
• надбавки за роботу із захисту рослин;

• надбавки за роботу на різних видах техніки. Преміювання - за:

• збереження і ефективне використання техніки;
• подовження строків служби техніки;
• економію енергоносіїв та інших прямих витрат;
• досягнення високих врожаїв і прибутків;
• навчання молодих спеціалістів.

  Разом з тим ці категорії пов'язані між: собою і взаємозалежні одна від одної. Чим вища основна оплата праці, тим більша її додаткова, оскільки остання нараховується у відповідних відсотках. Дещо інакша система преміювання, яка встановлюється за визначеними показниками від суми економії витрат та встановлених розмірів за збереження техніки, збільшення строків служби техніки і навчання молодих кадрів. Преміювання за результати діяльності здійснюється у відсотковому розмірі за рішенням трудового колективу.

На відрядній  формі ґрунтуються проста необмежена відрядна та відрядно – преміальна системи. Розвитком останньої є  акордно-преміальна система, яка передбачає підвищення заробітку при збільшенні обсягу виробництва та скороченні витрат на одиницю продукції. На принципах  почасової оплати побудовано просту необмежену почасову й почасово-преміальну системи. Почасово-преміальна система  характеризується стимулюванням працівників  за умови виконання і перевиконання  планових показників виробництва.

   Системи оплати праці вдосконалюються з розвитком форм організації виробництва і праці, а тарифні ставки збільшуються в разі підвищення рівня мінімальної оплати.

   Найбільш поширена – акордно-преміальна система оплати праці з поточним авансуванням працівників. Вона ґрунтується на встановленні планових розцінок за одиницю продукції певного виду або певну суму її вартості. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                   Висновок

   Ознайомившись з річними звітами сільськогосподарського підприємства ТОВ «Козацьке» за 2007 – 2009 роки та відповідною літературою, що допомогло мені при написанні курсової роботи, можна зробити слідуючи висновки:

1. Досягнення основних цілей будь-якого підприємства здійснюється за рахунок економічної ефективності виробництво. Вона забезпечує покращення якості та збільшення кількості продукції, отримання прибутку з гектара землі, отримання чистого та валового доходу, при цьому зменшує відповідні затрати праці.
2. ТОВ «Козацьке» має вигідне кліматичне розміщення для розвитку не лише рослинництва, але й тваринництва. У структура сільськогоспо-дарських угідь одне з головних місць займає рілля, яка за 2009 рік становила 88%. Господарство не добре забезпечене трудовими ресурсами, загальна кількість працюючих у 2009 році сягала 59 чоловік у тому числі в рослинництві 52, а у тваринництві 7. основні виробничі фонди у порівняльні роки зросли. . Напрямами діяльності підприємства є вирощування високоякісних сортів озимої пшениці, жита, гороху, кукурудзи, гречки; технічних культур – цукрового буряку; олійних – ріпаку озимого. На протязі останніх чотирьох років ТОВ «Козацьке» займається вирощуванням ячменю пивоварного високоякісних сортів «Престиж», «Паса дена». Також господарство займається вирощуванням свиней та реалізацією молодняку і м’яса.
3. Площа посіву за 2007 рік становила 1720,0 га, що на 130 га менше ніж у 2009 році, валовий збір у 2009 році збільшився по відношенню до 2007 року на 25%, це свідчить про підвищення врожайності, яка у 2007 році дорівнювала 33,8 з 1 га, ц, а вже в 2009 році вона зросла на 17%, тобто вона сягала 39,6 з 1 га, ц.
4. Собівартість 1 ц реалізованого зерна зросла на 38%. Ціна реалізації зменшилась на 20%.  2009 році підприємство отримало прибуток  у розмірі 3,4грн., рівень рентабельності  5%. Взагалі в порівнянні 2009 року з 2007 роком прибуток зменшився на 93%.
5. Як економічний процес інтенсифікація у рослинництві відображає одну з важливих закономірностей його розвитку — збільшення витрат засобів виробництва на одиницю земельної площі, що супроводжується науковими, технічними і організаційно-економічними заходами вдосконалення виробництва.
6. Необхідно також приділяти увагу вдосконаленню організації оплати праці, посиленню матеріальної заінтересованості працівників, підвищенню трудової дисципліни у виробничих підрозділах.