Організація і планування у тваринництві

   Досвід роботи ТОВ «Козацьке» свідчить про те, що застосування інтенсивних технологій оброблення зернових культур навіть у сформованих економічних умовах покращує процес виробництва. Неодмінною умовою одержання високого врожаю є застосування мінеральних добрив. Необхідно впровадити державну підтримку (пільгові кредити, товарний кредит) для того, щоб ґрунтова родючість не зникала, а виробництво зерна збільшувалося. Врожайність зернових із 1 га багато в чому залежить від якості насіння. При недостатньо розвинутій інфраструктурі виникають трудності зі збутом продукції, тому доцільно реалізувати не сировину, а продукцію в переробному виді. Переробка зерна в місцях його виробництва економічно вигідна, тому що дозволяє раціонально використовувати усю вирощену продукцію шляхом переробки. Проте слід зазначити, що багато сільськогосподарських підприємств перейшли на переробку сировини власними силами, не маючи ні сучасного устаткування, ні кваліфікованих кадрів. У той же час промислові підприємства, що мають відповідні виробничі потужності, що дозволяють забезпечити більш повну і раціональну переробку сировини, високий рівень якості і різноманітний асортимент продукції, простоюють через недостачу сировини. У результаті виробничий потенціал, що створюється десятиліттями використовується неефективно. 

3.2. Нормування праці  у рослинництві

     У процесі розвитку продуктивних сил  суспільства виникає об'єктивна  необхідність встановлення норм затрат праці на виконувані обсяги робіт  чи виготовлену продукцію. Практика показує, що більшість виробничих процесів без нормування праці не може бути раціонально організована. Крім того, в умовах ринку норми праці  залишаються важливим елементом  розподільчих відносин у суспільстві.

     Відомо, що в сільському господарстві широко застосовуються різноманітні засоби виробництва  і способи дії на предмети праці, це накладає свій відбиток на методику розрахунку норм праці. Залежно від  особливостей трудових процесів вони діляться на ряд груп.

1. Польові механізовані роботи. До цієї групи відносять роботи, що виконуються з допомогою мобільних машин і механізмів. Серед них оранка, посів, міжрядний обробіток, збирання врожаю тощо.

2. Роботи по обслуговуванню стаціонарних машин. Роботи виконуються в стаціонарних умовах, а функції виконавців зводяться до обслуговування машин і виконання додаткових операцій. За допомогою стаціонарних машин здійснюють сортування та сушку продукції, кормо-запарювання, обмолот і т. ін.

3. Транспортні роботи. Це роботи по переміщенню сільськогосподарських вантажів у просторі за допомогою автомобілів, тракторів, кінного транспорту.

4. Ремонтно-механічні роботи. До цієї групи відносять слюсарні, токарні, електрогазозварювальні, ковальські та інші роботи по ремонту сільськогосподарської техніки.

5. Роботи по обслуговуванню тварин. Обслуговування тварин – велика група сільськогосподарських робіт, що виконуються як вручну, так і за допомогою   машин.  

6. Ручні й кінно-ручні роботи. Зазначені роботи викопуються простими знаряддями праці: вилами, лопатами, косами, а також кінними агрегатами у польових умовах.

7. Будівельно-монтажні й будівельно-ремонтні роботи. Ці роботи пов'язані з будівництвом і ремонтом будівель житлового і виробничого призначення.

   Враховуються також допоміжні роботи по обслуговуванню, наладці, контролю й ремонту різного технологічного обладнання, навантажувально-розвантажувальні та авіа хімічні роботи, роботи по управлінню виробництвом. Зазначені види діяльності займають різну питому вагу в нормо-утворювальному процесі і розробляються спеціалізованими організаціями відповідних закладів.

   Більшість сільськогосподарських робіт у рослинництві, як відомо, виконується за допомогою машин і механізмів. Зрозуміло, що ефективність їх використання визначається, зокрема, і рівнем нормування праці зайнятих на них виконавців. У свою чергу, конкретна величина норм праці зумовлена рядом причин, або нормо-утворюючих факторів. Урахування цих факторів на польових механізованих роботах здійснюється шляхом диференціації норм виробітку на одні й ті самі види польових робіт.

   Нормо-утворюючі фактори за характером впливу на нормативи праці умовно поділяються на перемінні й постійні.

1. Перемінні  фактори впливають безпосередньо на норми виробітку на механізованих роботах, але ступінь впливу цих факторів змінюється з року в рік. За своєю техніко-технологічною і біологічною однорідністю ці фактори утворюють декілька груп.

   Технічна група факторів. До неї відносяться тяглові й енергетичні показники комбайнів та інших сільськогосподарських машин, конструктивні особливості цих машин, зокрема: швидкість руху, ширина захвату, пропускна здатність, місткість бункерів, насіннєвих ящиків, резервуарів, трудомісткість обслуговування тощо. У міру оновлення машинно-тракторного парку параметри Машин також змінюються.

  Технологічна група факторів. Визначається особливостями технології виробництва й агротехнічними вимогами. Серед них: глибина обробітку фунту, норми висіву насіння і внесення добрив, ширина міжрядь, способи виконання робіт та ін. Зміна технології виробництва передбачає перегляд норм праці, що застосовуються.

  Група факторів біологічного характеру. Вони зумовлені біологічними особливостями розвитку сільськогосподарських культур. У цьому відношенні нормативи праці залежать від урожайності культур, соломистості хлібів, їх полеглості, густоти рослин, забур'яненості полів, вологості ґрунтів тощо. Ці фактори найбільше змінюються з року в рік і потребують особливої уваги економічних служб.

2. Постійні фактори безпосередньо впливають на величину норм праці, однак самі вони відносно консервативні і практично не змінюються в часі. До них відносять довжину гону, рельєф, висоту над рівнем моря, конфігурацію ділянок, наявність перешкод на полях у вигляді ліній електропередач, ярів, окремо стоячих дерев і т. д., кам'янистість ґрунту. Залежно від зазначених факторів всі норми виробітку на польових механізованих роботах диференціюються на декілька груп. Крім того, нормативи залежать від механічного складу ґрунту, через що норми праці на трудових операціях по обробітку ґрунту теж диференціюються на декілька груп. Кількісні параметри всіх зазначених постійних факторів ураховуються завдяки паспортизації полів та пасовищ.

3. Організаційні  фактори включають у себе організацію матеріально-технічного постачання трудових процесів, схеми руху агрегатів, рівень оснащеності й обслуговування робочих місць, узгодженість робіт у часі, ступінь дотримання дисципліни й оплати праці, добросовісність виконавців тощо. Через неможливість об'єктивної кількісної оцінки перераховані фактори при розрахунку норм виробітку до уваги не беруться. Технічно обґрунтовані норми праці зорієнтовані на оптимальний їх рівень при даних умовах виробництва.

   Наведені групи нормо-утворюючих факторів по-різному впливають на рівень норм виробітку, однак, у кінцевому рахунку, визначають робочу ширину захвату й припустиму швидкість руху агрегатів, а це, у свою чергу, впливає на тривалість роботи машини протягом зміни.

   На механізованих польових та інших роботах норми праці можна встановлювати двояким способом: за допомогою раніше розроблених нормативів праці на окремі елементи трудових операцій і на основі визначення погодинної продуктивності агрегатів чи виконавців. Помноживши погодинну продуктивність на розрахункову кількість годин основного часу, визначають змінну норму виробітку.

   При розрахунку норм виробітку за нормативами необхідно передбачати конкретні умови (довжину гону, рельєф, конфігурацію поля і т. ін.), що досягається паспортизацією останніх. У другому випадку проводяться хронографічні спостереження, розробляються на їх основі обґрунтовані нормативи на окремі елементи трудових операцій і в подальшому аналітичними розрахунками визначаються норми виробітку. Одночасно розраховують витрати палива, електроенергії, інших матеріалів на фізичну одиницю роботи.

   Розробка норм праці, як типових, так і єдиних, здійснюється переважно експериментально-аналітичним способом. Типові норми, що наводяться в довідниках, порівнюються і в необхідних випадках уточнюються насамперед за матеріалами хронографічних спостережень. При проведенні таких спостережень об'єктивно визначаються умови виробництва і, зокрема, місце проведення досліджень, склад агрегатів і виконавців, висвітлюється характер умов виконуваного виробничого завдання і прийнята організація трудових процесів, наводяться основні показники роботи тракторних агрегатів. Матеріали спостережень обробляються у встановленому порядку, і на їх основі розробляються необхідні трудові нормативи, час основної і допоміжної, підготовчо-заключної роботи тощо, а також оптимальні показники робочої ширини захвату, швидкості руху агрегату.

   Різниця в підходах при визначенні норм виробітку на механізованих роботах не змінює суті аналітичних розрахунків при їх розробці. Насамперед, доцільно визначити раціональний баланс часу зміни, який має такий вигляд:

      , де

      - тривалість зміни; - норматив часу на підготовчо-заключні роботи; - час основної роботи; - час,  витрачений на повороти та заїзди; - час на завантаження посівних агрегатів, розвантаження бункерів комбайнів; - час внутрішньо змінних переїздів з ділянки на ділянку; - час організаційно-технологічного обслуговування агрегату в загоні; - норматив часу на відпочинок виконавця; - норматив часу на особисті потреби. Виходячи з цього, норму виробітку на механізованих польових роботах можна визначити за формулою:

      , де 

      - погодинна продуктивність агрегату, га; - робоча ширина захвату агрегату, м; - робоча швидкість руху агрегату, км/год; - час основної роботи.

   Методика нормування та визначення норм праці на ручних роботах. Послідовне розширення використання різноманітних машин у сільському господарстві веде до помітного скорочення витрат ручної праці, але поки що не усуває остаточно його застосування в цій галузі. Особливо великі затрати ручної праці спостерігаються в овочівництві, садівництві, табаківництві, виноградарстві та інших галузях.

   До ручних робіт у трудових процесах відносять самостійні чи допоміжні після механічної обробки, виконані за допомогою найпростіших знарядь виробництва - - лопат, серпів, ножів і т. д. без залучення сторонніх джерел енергії. До таких робіт належать багато трудових операцій, серед яких прополка просапних культур, виготовлення різного роду щитів, збір овочів та ін. В організаційному плані виділяють ручні роботи, виконувані за схемою простої кооперації праці (до очистка коренів, косовиця, перебирання картоплі тощо) і взаємопов'язані єдиною поставленою метою. Для таких робіт, як, наприклад, стогування сіна, скиртування соломи, характерні поділ праці і складна його кооперація. Одиниці виміру обсягів ручних робіт — площа, маса, штуки та ін.

   Ручні роботи у сільському господарстві характеризуються різноманітністю й динамізмом зміни нормо-утворюючих факторів. Ступінь впливу цих факторів на нормативи праці може змінюватись протягом зміни і має свою специфіку для кожного виду робіт. Так, при внесенні органо-мінеральних добрив слід ураховувати вид добрив, їх стан, а також норму внесення. На посадочних роботах до уваги беруть схеми посадки, розміри коренеплодів, густоту насаджень, прийоми роботи та ін.; на догляді за посівами - густоту сходів, ступінь забур'яненості полів, щільність і вологість ґрунту. Врожайність, стан рослин, вид культури визначають норму виробітку на збиральних роботах.

   Норми праці на роботах вручну диференціюються, як правило, на декілька груп залежно від конкретних умов виробництва. Зокрема, за рівнем забур'яненості посівів виділяють три ступені забур'яненості ділянок: слабку, середню й сильну. Критерієм    відрахування    в    одному   випадку    слугує    кількість    бур'янів    на квадратному метрі, взятому по діагоналі поля.

   Як і на інших роботах, норми на роботи вручну наведені у збірниках типових норм і нормативів. За необхідності норми виробітку уточняють чи розробляють за матеріалами спостережень. Для цього перш за все визначають погодинну продуктивність виконавця (W):