Організація і планування у тваринництві

     Для підбирання і обмолочування валків зернозбиральними комбайнами приступають  на 3 – 4-й день після скошування при  вологості зерна не вище 18%. Напрям руху комбайнів має відповідати  напрямку руху жаток. Площа скошених у валки хлібів повинна бути такою, щоб їх можна було підібрати і  обмолотити комбайнами в оптимальні агротехнічні строки. Хліб у валках не повинен лежати більше 6 днів.

     Збирання  прямим комбайнуванням потрібно проводити, коли основна маса зерна  (більше 90%) в масиві дозріває і його вологість  не перевищує 18%. Щоб втрати зерна  були найменшими, збирання прямим комбайнуванням проводять в короткі строки (5-6 днів).

     На  збиранні зернових, зернобобових і  круп’яних культур використовують комбайни СК-5М “Нива”, СК-6П “Колос”, Дон-1500, “Славутич”, “Джон Дір” та інші.

     При прямому комбайнуванні агрегат  рухається круговим (при збиранні на прямокутних ділянках з довжиною гону понад 500 м) способами. При збиранні полеглих посівів вибирають напрямок руху комбайна під кутом 30-45˚ до напрямку полягання хлібів.

     Для забезпечення своєчасного збирання врожаю і створення сприятливих  умов для одержання високих врожаїв  наступних культур слід застосовувати  потоково – груповий метод збирання зернових і зернобобових культур. Він  передбачає формування в господарствах  спеціалізованих збирально –  транспортних комплексів, до складу яких входять такі виробничі підрозділи: ланка з підготовки полів до збирання, комбайно – транспортна ланка, ланка  для збирання незернової частини  врожаю, ланка з технічного обслуговування, ланка з побутового обслуговування.

     Продуктивність  зернозбиральних машин значною  мірою залежить від узгодженості роботи комбайнів і транспортних засобів. Зерно від комбайнів  транспортують автомобілями ГАЗ-САЗ-53Б, ЗИЛ-130 та ін. На коротких відстанях  доцільніше використовувати автомобілі – самоскиди. Більш ритмічної  роботи комбайнів і транспортних засобів при груповому способі  досягають при закріпленні транспорту не за окремими, а за всіма комбайнами. Зібране кожним комбайнером зерно  обліковують за допомогою талонів (жетонів) за кількістю вивантажених бункерів.

     Для післязбиральної обробки зерна  використовують стаціонарні зерноочисні  сушильні пункти або мобільні зерноочисні  машини, зерносушарки, зернонавантажувачі. Зерно пшениці, жита, ячменю, гречки, гороху, проса закладають у сховище  при вологості 12-13%.

     Для організації безперебійної роботи визначають кількість необхідних транспортних засобів за такою формулою:

     К = У*П*r /В,

     де  К – кількість автомобілів; У  – урожайність культури, ц/га; П  – продуктивність комбайна, га/год; r – час одного рейсу, год; В – вантажопідйомність одного авто, ц.

    Також необхідною умовою підвищення врожайності  є систематичне науково обґрунтоване внесення органічних та мінеральних  добрив.

    Щодо  мінеральних добрив, то вони мають  бути внесені в чітко визначених пропорціях і у визначені строки.

      Так, наприклад, фосфор необхідно  використовувати з першого дня  розвитку і до кінця вегетації  на першому і другому році  життя. Фосфор забезпечує енергетичну  життєдіяльність рослин. Нестача  його впливає на міцність проростків, уповільнює ріст листя і коренеплодів.

    Калій збільшує врожайність коренеплодів, зокрема цукрових буряків, підвищує їх цукристість і загальний вихід  цукру. Калій має велике значення для підвищення ростових процесів фотосинтезу, утворення і переміщення вуглеводів, підвищує ефективність використання азоту  і фосфору в рослин.

    Якщо  в рослині не достатньо калію, азот і фосфор із листків, які старіють, надходить у молоді, тобто реалізуються. 

4. Економічна  ефективність виробництва  продукції рослинництва

   Найголовнішим завданням розвитку зернового господарства є неухильне, стабільне підвищення врожайності зернових культур. При цьому досягається збільшення виробництва зерна та підвищення його ефективності. Ефективність виробництва як економічна категорія відображає дію об’єктивних економічних законів, яка виявляється в результативності виробництва. Ефективність показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, а також сукупних їх вкладень.

   Сільське господарство має свої специфічні особливості. Зокрема в сукупності факторів досягнення високоефективного господарювання особливе значення має земля як головний засіб виробництва, а в тваринництві – продуктивна худоба. Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва означає одержання певної кількості продукції з одного гектара земельної площі, від однієї голови худоби при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції. Ефективність сільського господарства включає не тільки співвідношення результатів і витрат виробництва, в ній відбиваються також якість продукції і її здатність задовольняти ті чи інші потреби споживача. продукції. 

   Суть проблеми підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва полягає в тому, щоб на кожну одиницю витрат - матеріальних, трудових і фінансових – досягти істотного збільшення обсягу виробництва сільськогосподарської продукції, необхідної для задоволення матеріальних і культурних потреб суспільства.

    Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва визначається на різних рівнях. Залежно від цього використовують відповідні економічні показники, які повинні бути органічно взаємопов’язані і відповідати критерію ефективності. Вони не можуть бути єдиними для оцінки ефективності сільськогосподарського виробництва на різних рівнях. В умовах товарно-грошових відносин витрати підприємств набувають форми собівартості продукції. Собівартість як економічна категорія об’єднує всі витрати підприємства в грошовій формі, відшкодування яких необхідне для здійснення процесу простого відтворення. Вона показує витрати кожного виробника на виробництво і збут продукції. Собівартість одиниці продукції визначається відношенням витрат виробництва до обсягу виробленої продукції. Собівартість продукції включає спожиті засоби виробництва за фактичними цінами. Для обчислення собівартості продукції важливе значення має визначення складу витрат, які в неї включаються. Як відомо, витрати підприємства відшкодовуються за рахунок собівартості і прибутку. Тому зниження собівартості продукції має велике значення в підвищені ефективності виробництва. Зниження собівартості – основний шлях зміцнення економіки сільськогосподарських підприємств і важлива передумова підвищення матеріального добробуту їх працівників.

   Рентабельність є важливою економічною категорією, яка властива діяльності підприємств на принципах господарського розрахунку і свідчить про його прибутковість. Тому рентабельність – це такий показник, який свідчить про те, що діяльність відповідного підприємства отримало прибуток. Він визначається відношенням прибутку до понесених витрат або активів, які зумовили його одержання в процесі підприємницької діяльності.

                                                                                

                                                                                                  Таблиця 7.

Собівартість  і рентабельність виробництва зерна

    З даної таблиці можна побачити, що собівартість 1 ц реалізованого  зерна  з кожним роком зростала, тобто вона у 2007 році дорівнювала  53,7 грн., а в 2009 році 74,4 грн., тобто  зросла на 38,5%. Ціна реалізації 1 ц  зерна у 2009 році порівняно з  2007 та 2008 роками зменшилася на 19,8%. В результаті прибуток на 1 ц  зерна у 2009 році зменшився і становив лише 3,4 грн. Отже, бачимо, що рівень рентабельності у 2007 році становив 80%, а у 2009 році спостерігається значне зниження, яке сягає 4%.

   Основними причинами спаду зернового  виробництва і зниження його  рентабельності ТОВ «Козацьке»  є:

1) незначна  інфляція цін у товарному обміні  між сільським господарством  і іншими галузями народного  господарства;

2) невеликі  трудності у реалізації продукції,  відсутність гарантованих ринків  збуту зерна;

3) необхідно  більше поповнювати оборотні  кошти на паливо і мастильні  матеріали, насіння, добрива, отрутохімікати.

 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ  ІІ. Організація планування галузей рослинництва

2.1.Обгрунтування виробничої програми з рослинництва 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

  2.2. Динаміка розвитку виробництва зерна

                                                                                                                     Таблиця 6.

      Динаміка розвитку виробництва зерна у ТОВ «Козацьке»

   У даному розділі відображається динаміка розвитку виробництва зерна, яка насамперед визначає обсяги виробництва зерна, тому виділяють такі показники, як площа посіву, урожайність, реалізація зерна, валовий збір. Що стосується урожайності, то вона посідає одне з головних місць у сільськогосподарській діяльності. Щоб підвищити рівень урожайності необхідно покращити систему сівозміни, технологію вирощування, догляд та збирання. Найважливішою умовою піднесення врожайності є використання мінеральних і органічних добрив.

     У наведеній вище таблиці досліджуються  показники, до яких, я хочу зробити  висновок. Згідно даної таблиці  площа посіву за 2007 рік становила 1720 га, що на 130 га менше ніж у 2009 році, а якщо це порівняти у відсотках, то вона зросла на 7,5%. Валовий збір у 2009 році збільшився по відношенню до 2007 року на 25,9%, це свідчить про підвищення врожайності, яка у 2007 році дорівнювала 33,8 з 1 га, ц, а вже в 2009 році вона зросла на 17,1%, тобто вона сягала 39,6 з 1 га, ц. Реалізація зерна теж має тенденцію до збільшення у ці порівняльні роки, а саме вона збільшилась в 18346 ц, або на 44,5%. В підсумку можна сказати те, що дане підприємство за останній рік покращило своє виробництво зерна.  

2.3. Економічна ефективність  виробництва зерна

   Найголовнішим завданням розвитку зернового господарства є неухильне, стабільне підвищення врожайності зернових культур. При цьому досягається збільшення виробництва зерна та підвищення його ефективності. Ефективність виробництва як економічна категорія відображає дію об’єктивних економічних законів, яка виявляється в результативності виробництва. Ефективність показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, а також сукупних їх вкладень.

   Сільське  господарство має свої специфічні  особливості. Зокрема в сукупності  факторів досягнення високоефективного  господарювання особливе значення  має земля як головний засіб  виробництва, а в тваринництві  – продуктивна худоба. Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва означає одержання певної кількості продукції з одного гектара земельної площі, від однієї голови худоби при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції. Ефективність сільського господарства включає не тільки співвідношення результатів і витрат виробництва, в ній відбиваються також якість продукції і її здатність задовольняти ті чи інші потреби споживача. продукції.