інтелектуальна властність

формування  статутних фондів господарчих товариств;

примусове вилучення майна або прав за рішенням суду або у випадку примусового  відчуження прав на об’єкти інтелектуальної  власності;

використання  державою прав на винаходи, корисні  моделі і промислові зразки, що складають  державну таємницю;

постановка  на бухгалтерський облік і ведення  бухгалтерського обліку;

відчуження  майна;

застава;

страхування та ін.

Необхідно зазначити, що наразі всі підприємства незалежно від форми власності  повинні мати стратегію щодо інтелектуальної  власності як частину свого корпоративного планування і проводити політику у цій сфері, яка полягає в  такому:

створення портфеля об’єктів інтелектуальної  власності;

здійснення  всебічної і надійної охорони  прав об’єктів інтелектуальної власності;

запобігання порушень прав чужої інтелектуальної  власності;

пошук шляхів комерційної реалізації інтелектуальної  продукції. 

    Роз´яснення поняття „дохід”, з якого користувачі повинні виплачувати винагороду за використання об´єктів авторського права і суміжних прав. 

     Пунктом 1.21 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, що доходами з джерелом їх походження з України є „будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, сплачених резидентами України, доходи від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до портів, розташованих в Україні, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого в Україні...”

     Тобто зазначеним Законом визначено загальне поняття „доходу” для всіх суб´єктів господарювання.

     Згідно  з частиною другою статті 33 Закону України "Про авторське право і суміжні  права" авторська винагорода визначається у договорі, зокрема, у вигляді  відсотків від доходу, отриманого від використання твору. Розмір винагороди за використання об´єктів авторського права і суміжних прав визначений постановами Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 № 71 та № 72, відповідно до яких ставка винагороди (роялті) за відповідні види використання об’єктів авторського права і суміжних прав вираховується як відсоток доходів, одержаних з того виду діяльності, у процесі якої відбувається використання творів, виконань, фонограм, відеограм.

     Таким чином, у зазначених постановах Кабінету Міністрів України уточнено, що до доходів відносяться лише ті доходи, що одержані з того виду діяльності, у процесі якої відбувається використання творів, виконань, фонограм, відеограм.

     Відповідно  до пункту 7 додатка до постанови  Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 № 71 доходи встановлюються згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського  обліку.

     Доходи (недержавних (комерційних) телерадіоорганізацій, суб´єктів господарювання, які здійснюють свою діяльність в кафе, барах, ресторанах, торгових центрах тощо) визначаються згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 „Дохід”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153. Відповідно до пункту 2 цього Положення, його норми застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ). Для бюджетних телерадіокомпаній повинні застосовуватися нормативні акти, що стосуються отримання надходжень для установ і організацій, які фінансуються за рахунок державного бюджету.

     Відповідно до пункту 7 цього Положення доходи класифікуються в бухгалтерському обліку:

     1) дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

     2) інші операційні доходи;

     3) фінансові доходи;

     4) інші доходи;

     5) надзвичайні доходи.

     Склад доходів, що відносяться до відповідної групи, встановлено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 за № 397/3690.

     Для телерадіокомпаній поняття “доходів” включатиме надходження, одержані з того виду діяльності, у процесі якої відбувається публічне сповіщення або ретрансляція творів, а також фонограм, відеограм, опублікованих з комерційною метою та зафіксованих у них виконань. Статтею 19 Закону України “Про телебачення і радіомовлення” встановлено, що джерелами фінансування телерадіоорганізацій є бюджетні асигнування на виконання державного замовлення, абонентна плата, кошти, отримані від виробництва і трансляції реклами, створення телерадіопрограм на замовлення, іншої передбаченої законодавством і статутними документами комерційної діяльності, кредити, інвестиції, внески засновників, спонсорів, благодійних організацій.

     Для суб´єктів господарювання які здійснюють діяльність в кафе, барах, ресторанах та інших подібних закладах поняття “доходів” включатиме надходження, одержані з того виду діяльності, у процесі якого здійснюється публічне виконання, публічна демонстрація, публічний показ творів, а також фонограм, відеограм, опублікованих з комерційною метою та зафіксованих у них виконань. Джерелами фінансування для таких суб´єктів, у першу чергу є, дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

     Відповідно до частини 5 статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" за винятком випадків, передбачених статтями 21-25 цього Закону, автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору. Розмір і порядок виплати авторської винагороди за створення і використання твору встановлюються в авторському договорі або у договорах, що укладаються за дорученням суб'єктів авторського права організаціями колективного управління з особами, які використовують твори.

     Організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів і на основі одержаних від них повноважень функції, зокрема погоджувати з особами, які використовують об'єкти авторського права, розмір винагороди під час укладання договору (пункт „а” частини 1 статті 49 зазначеного Закону).

     Таким чином, організації колективного управління повинні погоджувати розмір винагороди з користувачами, а останні, відповідно до частини 4 статті 47 Закону України "Про авторське право і суміжні права", зобов´язані надавати організаціям інформацію про отримані доходи від використання об´єктів авторського права і суміжних прав.

     Додатково повідомляємо, що згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 № 72 давати роз´яснення з питань застосування цієї постанови уповноважене також Міністерство культури і туризму України. Роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків, інших платежів здійснює Державна податкова адміністрація України відповідно до норм, передбачених Положеннями про Державну податкову адміністрацію України, затверджених Указом Президента України від 13.06.2000 № 886/2000 та постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2007 № 778. 
 

6 .Інноваційна модель розвитку у сфері інтелектуальної власності в Україні 

Сучасна світова економіка характеризується суттєвими змінами у визначенні напрямів економічного прогресу. Основні  акценти нині зміщуються на прискорений  інноваційний розвиток, перехід до стратегії економіки, яка базується  на знаннях та інтелекті. В її основу закладено інтелектуальні ресурси  нації, наукові досягнення, процеси  трансферу результатів творчої  діяльності у виробництво матеріальних і духовних благ, які за умов світової кризи набули особливого значення. Сьогодні конкуренція між розвинутими  державами перетворилася на конкуренцію  новітніх технологій, створених на основі досягнень науки.

     Саме права інтелектуальної власності стають одними з найбільш вартісних елементів суспільного продукту, а відтак потребують максимального законодавчого захисту та підтримки з боку держави.

 Нині  є всі підстави стверджувати, що за роки незалежності в  Україні зроблено головне для  забезпечення гарантованих Конституцією  України прав громадян на захист  інтелектуальної власності, авторських  прав, моральних і матеріальних  інтересів, які виникають у  зв’язку з різними видами інтелектуальної  діяльності. Відповідно до міжнародних  норм, створено нормативно-правову  базу в галузі інтелектуальної  власності, запроваджено ефективні  механізми реалізації законів,  сформовано дієздатну інфраструктуру, котра забезпечує здійснення  державної політики у цій сфері.  Сприяння розвитку творчої діяльності, забезпечення на законодавчому рівні набуття прав інтелектуальної власності та їх ефективного захисту, підготовка фахівців із питань інтелектуальної власності та розповсюдження знань у цій сфері є найважливішими завданнями Державного департаменту інтелектуальної власності.

Головна проблема, на нашу думку, полягає у  відсутності в нашій державі  реальної стратегії наукового та інноваційного розвитку, яка водночас має стати головним індикатором  ефективності витрат на науку й визначити  національні інноваційні пріоритети на перспективу. При цьому важливим є розуміння того, що навіть найкращу стратегію не буде втілено в життя, якщо не розробити ефективні механізми  її реалізації.

Останнім  часом винахідницька активність наших учених, новаторів, творців  має стійку тенденцію до зростання. Україна впевнено набуває авторитету держави з високим інтелектуальним  потенціалом і сучасною державною  системою правової охорони інтелектуальної  власності.

      Саме тому прикро визнавати, що значна частка винаходів наших талановитих співвітчизників, визнаних на світовому рівні, залишаються нереалізованими. Ось лише кілька фактів. Державний департамент інтелектуальної власності з 2000 року щорічно проводить Всеукраїнський конкурс “Винахід року”, який включає кілька номінацій. Мета конкурсу – популяризувати винахідницьку діяльність серед широких верств громадськості, виявити найбільш талановиті й перспективні розробки та привернути до них увагу вітчизняних та іноземних інвесторів і підприємців. Новітні технології в державі є. Тільки ще не всі розуміють, що вони потрібні!

      Маємо надію, що оприлюднення відомостей про перспективні об’єкти винахідницької діяльності сприятиме практичному використанню і просуванню на вітчизняний та світовий ринки винаходів, які можуть успішно використовуватись у майбутньому.

Уже давно  настав час сформувати й запровадити  сучасну модель інтеграції інтелектуального потенціалу нації у внутрішній і  світовий ринки, враховуючи як національну  специфіку процесів перетворення інтелектуального надбання в конкурентоспроможну  продукцію, так і відповідний  світовий досвід. Треба просто від  розмов про необхідність інноваційного  розвитку економіки перейти до реальних справ.

На жаль, більшість керівників підприємств, організацій, установ мають слабке уявлення про можливості комерційного використання об’єктів права інтелектуальної  власності. Вони впроваджують новітні  розробки й намагаються продовжувати цю роботу в нових економічних  умовах, але просування інтелектуальної  продукції на ринку, особливо зовнішньому, вимагає спеціальних економічних  знань, володіння методами маркетингу цього специфічного товару.

   Це мають робити фахівці, які пройшли відповідну підготовку, обізнані в таких питаннях, мають необхідні знання і, головне, можуть дивитись хоча б на кілька років уперед. Наші бізнесмени орієнтовані на “швидкі гроші”, а новітні технології – це п’ять і більше років. Проте вихід є.

    Поза сумнівом, забезпечення комерційної реалізації результатів інтелектуальної діяльності має здійснюватись через формування спеціальних комплексних структур, які б стали безпосередніми учасниками процесу створення об’єктів права інтелектуальної власності (венчурні фонди, інтелектуальні містечка тощо), здійснювали експертну оцінку їх комерційної привабливості, досліджували кон’юнктуру ринку, а також мали змогу надавати інноваційним розробкам дієву маркетингову та фінансову підтримку.

Як свідчить світовий досвід, інноваційні зрушення в національних економіках визначалися  не лише науковими та технічними досягненнями, а й загальним інтелектуальним  проривом за допомогою створення  відповідних інституцій соціального, освітнього, науково-технологічного та маркетингового спрямування, які поєднали інтелект, виробництво, бізнес.

Також дуже важливо об’єднати людей  єдиною національною ідеєю – стати  високорозвиненою країною з високою  духовністю та гідним талановитого народу України рівнем життя. Думаю, ніхто  не має сумніву, що ми того варті.