інтелектуальна властність

Промисловi зразки: форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу i призначені для задоволення естетичних та ергономiчних потреб, якщо вiн новий i промислово придатний.

Топографії  інтегральних мікросхем: зафіксоване  на матеріальному носії просторово-геометричне  розміщення сукупності елементів інтегральної мікросхеми та з’єднань між ними.

Секретнi об’єкти: об’єкти промислової власностi (винаходи, кориснi моделi i промисловi зразки), що становлять державну таємницю.

Захист  від недобросовiсної конкуренцiї: захист через адміністративні чи судовi органи вiд недобросовiсних конкурентних дiй — неправомірне використання ділової репутації підприємця, створення перешкод у процесі конкуренції, неправомірне використання комерційної таємниці.  

Засоби  індивідуалізації

Знаки для товарiв і послуг: словеснi, зображувальнi, об’ємнi та iншi позначення або їх комбiнацiї, виконанi у будь-якому кольорi чи поєднаннi кольорiв, що вiдповiдають умовам правової охорони.

Зазначення  походження товарів (назва мiсця чи географічне зазначення походження товару): визначення, що iдентифiкують певний товар, який походить з певного району чи мiсцевостi країни, коли якiсть або iншi характеристики товару, на яких базується його репутацiя, обумовленi географiчним мiсцем походження товару.

Фiрмовi назви: назва пiдприємства зареєстрованого на мiсцевому (регiональному) рiвнi, що є його вiзитною карточкою i частиною його iмiджу.  

Ноу-Хау

Комерційні  секрети: (відомості виробничого, організаційного, фінансового та ін. характеру, що складають  комерційну цінність, не відомі третім особам і недоступні необмеженому кругу  осіб).

Технічна  документація: конструкторська, технологічна, проектна, економічна, юридична, призначена для використання у виробництві  і реалізації товарів і послуг.

Творчі  розробки: незапатентовані винаходи, формули, рецепти, склади, розрахунки, дослідні зразки, результати випробовувань  і дослідів.

Системи організації виробництва, маркетингу, управління якістю продукції, кадрами, фінансами, політикою капіталовкладень. Виробничо-комерційний досвід організації  виробництва, маркетингу і навчання персоналу 

Науково-технічна документація

Види  порушень права інтелектуальної  власності

До порушення  права інтелектуальної власності  відносяться:

піратство

плагіат

підроблення та зміна інформації, тощо  
 
 
 
 
 
 

3. Міжнародний захист інтелектуальної власності

   Розвитком та захистом інтелектуальної власності в усьому світі займається Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ), заснована при ООН в 1976 році.

ВОІВ  сприяє підписанню нових міжнародних  угод та модернізації національних законодавств, заохочує адміністративне співробітництво  між країнами, надає технічну допомогу розвиваючимся країнам і утримує служби, які полегшують міжнародний захист винаходів, знаків та промислових зразків.

При ВОІВ діє центр по арбітражу та посередництву. З 1999 року ВОІВ надає послуги по врегулюванню суперечок, які виникають при  реєстрації та використанні найбільш поширених типових назв доменів  в Інтернеті (.com, .net, .org).

ВОІВ  здійснює управлання 21 угодою, які охоплюють основні аспекти інтелектуальної власності. Двома ключовими угодами є Паризька конвенція про охорону промиcлової власності (1883) та Бернська конвенція про охорону літературних та художніх творів (1886).

Законодавство України в сфері інтелектуальної власності

   Україні діють такі законодавчі акти по захисту інтелектуальної власності, як закони України

"Про  авторське право і суміжні  права" 

"Про  охорону прав на знаки для  товарів і послуг"

"Про  охорону прав на промислові  зразки"

"Про  охорону прав на винаходи і  корисні моделі",

"Про  охорону прав на зазначення  походження товарів" 

"Про  охорону прав на сорти рослин"

"Про  охорону прав на топографії інтегральних мікросхем"

   Норми щодо регулювання відносин інтелектуальної власності містяться також в інших законах, наприклад законах України

"Про  розповсюдження примірників аудіовізуальних  творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних  програм, баз даних" 

"Про  особливості державного регулювання  діяльності суб`єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом,  імпортом дисків для лазерних  систем зчитування"

"Про  племінну справу у тваринництві"

"Про  науково-технічну інформацію"

"Про  лікарські засоби" тощо  

Крім  того, при регулюванні відносин інтелектуальної  власності у разі необхідності застосовуються міжнародні договори у сфері інтелектуальної  власності, згода на обов'язковість  яких надана Верховною Радою України.

В січні 2004 року було прийнято новий Цивільний  кодекс України, в якому чітко  визначається поняття "право інтелектуальної  власності", відображається його співвідношення з правом власності на річ, визначаються об'єкти, суб'єкти права, зміст майнових і особистих немайнових прав інтелектуальної  власності, підстави їх виникнення, умови  використання об'єктів інтелектуальної  власності і передачі прав на них, визначаються наслідки порушення права  інтелектуальної власності і  способи судового захисту. ЦК України  також дає перелік об'єктів  права інтелектуальної власності. Цей перелік не виключний і  може постійно поповнюватися новими результатами творчої діяльності. і  мита. 
 
 
 

4. Формування глобального ринку прав на об'єкти інтелектуальної власності 

Сучасне господарство активно перетворюється на неподільну глобальну цілісність, у якій постійно формуються та реалізуються різнопланові та різноспрямовані процеси, виникають нові глобальні ринки (капіталів, страхування, інтелектуальної  власності), з'являються нові засоби передачі інформації (інформаційні системи, Інтернет, стільниковий зв'язок), утверджуються  нові дійові особи (транснаціональні корпорації, міжнародні організації, громадські рухи), розробляються нові "правила гри" у вигляді багатосторонніх угод з питань економічного співробітництва.

Зростання обсягів міжнародної торгівлі та інвестицій уможливило розвиток міжнародного трансферу об'єктів інтелектуальної  власності, загостривши проблему формування відповідного інституційного середовища та розробки узгоджених правил взаємодії  між окремими країнами та між суб'єктами прав інтелектуальної власності  цих країн.

Важливо також зазначити, що в умовах формування глобального конкурентного середовища результати творчої інтелектуальної  праці можуть бути скопійовані та впроваджені конкурентами майже  миттєво, внаслідок чого виробники  втрачатимуть прибуток. Відтак економічний  аспект охорони та захист прав інтелектуальної  власності набуває першочергового значення в умовах глобалізації.

    Слід також наголосити на тому, що механізми регулювання та захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності справляють суттєвий вплив на обсяги прямих іноземних інвестицій, ліцензійних угод, рівень розвитку національних інноваційних систем та конкурентоспроможність суб'єктів господарювання усіх рівнів. Водночас проблеми врегулювання міжнародних відносин у сфері інтелектуальної власності є складними та суперечливими внаслідок посилення нерівномірності економічного розвитку країн світу та наявних відмінностей у співвідношенні імітаційних та інноваційних стратегій національних економік.

    Розвинені країни, країни-інноватори зацікавлені у високому рівні захисту прав інтелектуальної власності, дієвому механізмі комерціалізації результатів інтелектуальної діяльності з метою підвищення власної конкурентоспроможності, пожвавлення інвестиційної активності та нарощування експорту високотехнологічної продукції.

У доповіді Комісії з прав на інтелектуальну власність "Поєднання захисту  прав на інтелектуальну власність з  політикою розвитку" (Велика Британія, 2002) зазначається, що в розвинених країнах  інтелектуальна власність сприяє економічному зростанню, зниженню рівня бідності, залученню іноземних інвестицій і трансферу технологій завдяки  стимулюванню винахідництва та нових  технологій1. Наполягаючи на впровадженні більш жорстких "правил гри" на глобальному ринку прав на об'єкти інтелектуальної власності, урядовці цих країн звертають увагу  на зниження конкурентоспроможності не захищеної виключними правами продукції; зростаючі ризики навмисного та ненавмисного порушення прав третіх осіб, у тому числі за транскордонних переміщень об'єктів інтелектуальної власності; слабкість позицій інноваційних підприємств та організацій, які  ігнорують капіталізацію своїх  нематеріальних активів, тощо. Відтак проблеми охорони інтелектуальної  власності в цих країнах прирівнюються  до стратегічних проблем розвитку та національної безпеки.

    У новітній практиці порушення прав інтелектуальної власності можна виділити такі основні напрямки: 1) нелегальне відтворення й розповсюдження компакт-дисків та CD-ROM; 2) розповсюдження програм неправомірним шляхом (без здійснення продажу); 3) розповсюдження комп'ютерних програм через мережу Інтернет. Дані Альянсу комп'ютерних програм свідчать, що піратство комп'ютерних програм в 1998 р. призвело економіку США до втрати 109 000 робочих місць та 1,6 млрд. дол. податкових платежів. Асоціація інтерактивних цифрових комп'ютерних програм (ІДБА) оцінює втрати від виробництва контрафактної продукції для Індустрії комп'ютерних розваг у 2000 р. у 3 млрд. дол. Цих грошей вистачило б для розробки 1600 нових ігор. Музична індустрія оцінює втрати від світового впливу піратства в 2000 р. у 4,2 млрд. дол.

   За даними Асоціації кіно Америки (МРАА), 1 млн фільмів розповсюджується через мережу Інтернет щодня. Нікого вже не дивують масштаби піратства: контрафактні примірники фільму "Гаррі Потер і Філософський камінь" з'явилися в продажу в Китаї ще до прем'єри фільму. У січні 2002р. газета "Нью-Йорк таймс" повідомила, що нелегальні примірники фільму "Володар кілець", який на той час щойно вийшов на екрани кінотеатрів у США, вже продавалися на вулицях Джеллалабада (Афганістан), а програма Windows ХР активно розповсюджувалась у Москві за два місяці до її презентації компанією "Майкрософт". Не здивує споживачів і той факт, що відеогру, яка в США коштує 50 дол., у містах Китаю можна придбати за 75 центів.

Водночас  країни з низьким рівнем економічного розвитку, держави, які є споживачами  інтелектуального продукту або імітаторами  інновацій, не зацікавлені у вжитті жорстких заходів щодо охорони прав інтелектуальної власності. У цих  країнах поширені переконання, що права  власності не спроможні стимулювати  винаходи та науково-дослідні роботи з  огляду на відсутність необхідного  кадрового та технічного потенціалу, низького життєвого рівня населення, неспроможного пред'являти попит на інноваційну продукцію.

Відстоюючи  свої інтереси у глобальному економічному середовищі країни, що розвиваються, розглядають  жорстку систему захисту цих  прав як один із чинників "приватизації знань" у світовому масштабі, монополізації  ринків транснаціональними корпораціями, зростання розриву у рівнях технологічного розвитку промислово розвинених країн  і країн "третього" світу, уповільнення загальноцивілізаційного процесу створення і впровадження інновацій та перешкоду розвитку інформаційного суспільства. Саме тому Декларація і Програма дій форуму тисячоліття о Ми, народи: ООН в XXI ст." (26 травня 2000 р.) містить заклик до Організації Об'єднаних Націй щодо "звільнення країн, які розвиваються, від дотримання угод Світової організації торгівлі про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності і недопущення винесення цих питань на обговорення в рамках будь-яких нових раундів переговорів ".

    Загальновизнано, що вдосконалення технологій відтворення та передачі інтернаціональних продуктів інтелектуальної діяльності у вигляді цифрових даних (CD, CD-ROM, DVD), збільшення користувачів на нових ринках та доступність піратського програмного забезпечення, зокрема через Інтернет і файлообмінні мережі сприяють швидкому поширенню піратства та контрафакції, які є глобальною проблемою сьогодення. За оцінками міжнародних експертів, обсяги щорічної світової торгівлі контрафактною продукцією становлять 500 млрд. євро. При цьому рентабельність одного підпільного цеху, що виробляє таку продукцію, може досягти від 500 до 1000 %. Результати досліджень компанії ІДС засвідчують, що у 2003 р. у світі було витрачено понад 50 млрд. дол. на комерційне програмне забезпечення для персональних комп'ютерів. Однак фактично було встановлено програмне забезпечення на суму майже 80 млрд. дол.