Вступ

     Історично інтелектуальна власність була і  залишається одним з основних і необхідних елементів розвитку суспільства і прогресу людства  загалом. З часом зростало її значення як рушійної сили процесу пізнання та створення матеріальних благ. Протягом останніх десятиріч інтелектуальна власність набуває визначального  характеру в процесах економічного, соціального і культурного розвитку країн світу.

     Вона  створює сприятливе середовище для  технологічних інновацій та художньої  творчості, що в свою чергу заохочує інвестиції, полегшує трансфер технологій, в результаті чого збільшується асортимент товарів і послуг, підвищується їхня якість, з"являються нові можливості для розвитку особистості.

     З поширенням нових засобів комунікації  полегшився доступ суспільства в  цілому і окремих користувачів до об"єктів інтелектуальної власності, що дає унікальні можливості для  освіти, культурного обміну, інтенсивного духовного та інтелектуального розвитку. Особисті інтереси людини дедалі більше виходять за рамки традиційних матеріальних потреб.

     Інтелектуальна  власність сприяє розвитку особистості, дозволяє усвідомити можливості власного розуму і реалізуватися в творчості, пробуджує гідність і громадянську свідомість. Будучи за своєю природою неполітизованою сферою, в сучасних умовах інтелектуальна власність помітно  впливає на міжнародні відносини  загалом, а також на відносини  окремих країн і регіональних угруповань. Доречно зазначити, що інтеграційні процеси в Європі розпочались  саме у патентній сфері ще наприкінці 40-х років ХХ ст.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 1. Вплив рівня розвитку інтелектуальної власності на місце держави в світовому просторі

   В якості захисту від використання технічного рішення (винаходу або корисної моделі) конкурентами можна обрати два способа - патентування або збереження в таємниці.

У патента і комерційної таємниці однакова мета – одержати вигоду від монопольного їх використовування. Однак, названі способи збереження технічного рішення від посягань принципово відрізняються. На відміну від збереження в таємниці, зазвичай це називають «Ноу-хау (англ. Know-haw, - знаю як), патентування передбачає розкриття відомостей і подальший, законодавчо забезпечений, захист. При збереженні в таємниці, відомості нікому не розкриваються, але у разі розголошування або незалежного відкриття іншою особою, заборонити використання технічного рішення стає неможливо. Права на Ноу-хау діють допоки зберігається конфіденційність.

    Але у світі сучасних інформаційних технологій і комунікацій, зберігати технічну розробку в таємниці і одночасно її використовувати - дуже непросто. Тривалий час це робити вдається лише компанії Coca-Cola, що відома за назвою однойменного напою, рецепт якого зберігається в таємниці з 1886 року.

     Певний негативом при патентування для автора технічного рішення є те, що неможливо зберегти ідею технічної розробки у секреті, з метою подальшого розвитку цієї ідеї лише ним самим, оскільки, у процесі патентування, заявка публікується і ідея стає загальнодоступною. Таким, чином, розвивати ідею може кожний, хто ознайомиться з публікацією.

     Іншим негативом є те, що винахід, після його опублікування без будь-яких санкцій зможуть використовувати особи в інших державах, де цей винахід не запатентовано.

Однак, все таки найнадійнішим способом забезпечення монопольного використання прогресивного технічного рішення  є його законодавче оформлення як об’єкта права інтелектуальної власності.

    Поняття "інтелектуальна власність" (англ. Intellectual property) виникло в процесі тривалої практики юридичного закріплення за певними особами їхніх прав на результати інтелектуальної діяльності у промисловій, науковій, художній, виробничій та інших сферах.

     Відносини у суспільстві, у зв’язку із створенням і використанням об’єктів інтелектуальної власності, регулюються системою правових норм, що узагальнено називається правом інтелектуальної власності.

В 1967 році у Стокгольмі було підписано Конвенцію, якою визначено, що до інтелектуальної  власності належать права на:

літературні, художні та наукові твори;

виконавську діяльність артистів, звукозапис, радіо- і телевізійні передачі;

винаходи  у сферах людської діяльності;

наукові відкриття;

промислові  зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування і комерційні позначення;

захист  від недобросовісної конкуренції;

 усі  інші права, що належать до  інтелектуальної діяльності у  виробничій, науковій, літературній і художній сферах.

Законодавство, яке визначає права на інтелектуальну власність, базується на праві кожного  володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, що, за визначенням, є благом не матеріальним і зберігаються за його творцями та можуть використовуватися  іншими особами лише з їх дозволу, окрім випадків, визначених законодавством.

Прийнятими, практично у всіх країнах, документами, що засвідчують першість у створенні  і права на володіння об’єктами  інтелектуальної власності, є патент на винахід, промисловий зразок; свідоцтво  на товарний знак, топографію інтегральної схеми, зазначення походження товарів; свідоцтво про реєстрацію твору (в галузі мистецтва, літератури та науки). У ряді країн, також, видаються  патенти на корисні моделі, (зокрема, патенти на корисні моделі, з деякими  відмінностями, реєструються в Україні  і Росії). Окрім державних органів, свідоцтва про реєстрацію авторських прав на твори також можуть видавати уповноважені авторські товариства.

Усі названі  охоронні документами, по суті угодами  між державою і заявниками відповідних  об’єктів інтелектуальної власності.

Суспільство змушене, на короткий термін, надавати патентно-копірайтну (англ. сopyright – авторське право) монополію, незважаючи на те, що вона, в принципі, для економічного життя є негативним явищем (шкодить конкуренції), оскільки без такої монополії не будуть створюватися нові засоби виробництва і предмети праці, на ринок буде мало надходити нових товарів, загальмується культурно-освітній розвиток.

За названою угодою, держава надає заявникові на певний строк монопольне право  на використання об’єкту інтелектуальної  власності та заборону використання його іншими особами і охороняє це право (в Україні, і ряді інших  країн, 10 і 20 років - на корисну модель і винахід; 15 років – на промисловий  зразок; 10 років, з правом безкінечного подовження, - на знак для товарів  і послуг; до кінця життя автора, або останнього із співавторів, плюс 70 років після його смерті). Заявник  за це ділиться з державою і громадськістю  інформацією про суть і зміст  об’єкту, і згідний, що об’єкт, після  завершення вказаних строків охорони, стане суспільним надбанням і  може вільно використовуватися будь-якою особою, або, у випадку його особливої  специфіки та/або важливості, може складати державну таємницю (для об’єктів у такому разі видається патент на секретний винахід чи секретну корисну  модель).

Слід  зазначити, що стосовно необхідності охорони  прав інтелектуальної власності  існує діаметрально протилежна думка, яка полягає у тому, що саме патентно-копірайтна монополія уповільнює культурний розвиток, зупиняє людський прогрес і ставить більшість інформаційних та інтелектуальних ресурсів під контроль мультинаціональних корпорацій. Прихильники такої думки є у багатьох країнах. Вони, навіть, об’єднуються в свої політичні партії. Подібна піратська партія "Піратська бухта" (Pirate Bay), що є у Швеції, і яка виступає за легалізацію порушення авторських прав, навіть одержала місце у Європейському парламенті.

Але, як би там не було, практично усі  держави, задля стимулювання розвитку продуктивних сил, науки, техніки, мистецтва  і освіти, на певний проміжок часу, надають  патентну і копірайтну монополію, за що творці і винахідники платять державам і, загалом, людству, тим що називається технологічним, науковим і гуманітарним прогресом.

Охоронні  документи на об’єкти промислової  власності (винаходи і корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів  і послуг або ж торговельні  марки, компонування або ж топографії інтегральних мікросхем тощо) мають  національний характер, тобто вони діють на території тільки тієї країни, яка видала охоронний документ.

Разом з тим, для бажаючих розповсюдити охорону об’єкту промислової  власності заявленого для реєстрації у будь якій країні-учасниці Паризької  конвенції про охорону промислової  власності від 20.03.1883р. (набула чинності для України 25.12.1991р.), існує пільговий  термін (12 місяців - для винаходу і 6 місяців – для товарного знаку), на протязі якого можна подати заявку на цей же об’єкт у будь-якій іншій країні-учасниці, із збереженням  пріоритету за заявкою поданою у  першій країні. Такий перехідний пріоритет  називається конвенційним.

Умовою  надання конвенційного пріоритету є правильне оформлення національної заявки відповідно до внутрішнього законодавства країни.

Охоронний документ на об’єкт інтелектуальної  власності видається якщо заявлений  об’єкт відповідає умовам надання  правової охорони. Винахід можна  запатентувати, якщо він є новим, має винахідницький (неочевидний  для фахівця) і промислово придатний. Для корисної моделі і промислового зразка такими умовами є тільки новизна  і промислова придатність. Що стосується знаку для товарів і послуг, то свідоцтво про його реєстрацію для вибраних товарів і/або послуг можна одержати якщо заявлений знак володіє розрізняльною здатністю.

Охоронні  документи на об’єкти інтелектуальної  власності видаються за умови  сплати відповідних зборів і мита.  

2. Об’єкти інтелектуальної власності  

Об'єтки авторського права

Твори лiтератури: письмовi твори белетристичного характеру, збiрники творiв.

Твори мистецтва: музичнi, драматичнi, хореографiчнi, аудiовiзуальнi твори; твори образотворчого та прикладного мистецтва, архiтектури, фотографiї; сценiчнi обробки, аранжування, переробки та переклади творiв.

Твори мистецтва: музичнi, драматичнi, хореографiчнi, аудiовiзуальнi твори; твори образотворчого та прикладного мистецтва, архiтектури, фотографiї; сценiчнi обробки, аранжування, переробки та переклади творiв.

Комп’ютерні програми: набір інструкцій, виражених  у формі, придатній для зчитування комп’ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети.

Бази  даних: сукупність творів, даних, або  будь-якої іншої незалежної інформації у довільній формі, підбір і розташування складових частин якої, та її упорядкування  є результатом творчої праці.  

Об'єкти суміжних прав

Виконання творів: виконання вперше на територiї України, зафiксовано на фонограмi чи включено в передачу органiзацiї мовлення.

Фонограми і відеограми: мiсце знаходження виробника i перша публiкацiя фонограми — на територiї України, чи протягом 30 днiв вiд дня першої публiкацiї в iншiй державi.

Програми  телерадіоорганізацій: мiсце знаходження i здiйснення передач з передавача розташованого на території України. 

Об'єкти науково-технічної  інформації

Науково-технiчна документація: результати науково-дослiдної, дослiдно-конструкторської, проектно-технологiчної, виробничої та громадської дiяльностi, зафiксованi у формi, яка забезпечує їх вiдтворення, використання та поширення.

Науковi вiдкриття: встановлення ранiше невiдомих, об’єктивно iснуючих закономiрностей, властивостей i явищ матерiального свiту.

Рацiоналiзаторськi пропозицiї: пропозицiя нова i корисна для пiдприємства, якому вона подана i передбачає створення, або замiну конструкцiї виробiв, технологiї виробництва i застосовуваної техніки, або складу матерiалу. Сорти рослин (селекцiйнi досягнення): сорт є новим та вiдповiдає умовам вiдмiнностi, однорiдностi i стабiльностi.

Породи  тварин (селекцiйнi досягнення): порода є новою та вiдповiдає умовам вiдмiнностi, однорiдностi i стабільності.  

Об'єкти промислової власності

Винаходи: продукт (пристрiй, речовина, штам мiкроорганiзму, культура клiтин рослин i тварин), спосіб, застосування раніше відомого продукту чи способу за новим призначенням, якщо вiн новий, має винахiдницький рiвень i є промислово придатним. Кориснi моделi: конструктивне виконання пристрою, що є новим i промислово придатним.