Державний контроль у сфері ліцензійної діяльності

апараті Ліцензійної палати та її представництвах;

 

•  створює Єдину інформаційну систему ліцензування підприємницької

 

діяльності та державної  реєстрації суб'єктів підприємництва;

 

•  здійснює інші функції, що випливають з покладених на неї завдань. [21;649]

 

Ліцензійна палата має  право:

 

   представляти Кабінет Міністрів України за його дорученням у

 

міжнародних організаціях та під час укладання міжнародних договорів

 

України;

 

    вживати відповідно до чинного законодавства заходів у разі порушення

 

підприємцем зазначених у ліцензії особливих умов і правил здійснення

 

відповідного виду підприємницької  діяльності;

 

     створювати групи координації та супроводження відповідних програм і

 

43

проектів з питань ліцензування підприємницької діяльності та державної

 

реєстрації суб'єктів  підприємництва;

 

     залучати спеціалістів центральних та місцевих органів виконавчої влади,

 

підприємств, установ і організацій (за погодженням з їхніми керівниками)

 

для розгляду питань, що належать до її компетенції;

 

     створювати за погодженням з іншими заінтересованими центральними

 

органами виконавчої влади  комісії, робочі групи, брати участь у роботі

 

урядових, галузевих та інших  комісій, а також залучати на контрактній

 

основі вітчизняних та іноземних вчених, фахівців і експертів для

 

консультацій з питань, пов'язаних з діяльністю Ліцензійної  палати;

 

     скликати в установленому порядку наради з питань, що належать до її

 

компетенції;

 

     одержувати в установленому законодавством порядку безплатно від

 

центральних та місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого

 

самоврядування інформацію, документи, матеріали, необхідні для  виконання

 

покладених на неї завдань.

 

     Рішення Ліцензійної палати, прийняті у межах її компетенції, є

 

обов'язковими для виконання  центральними та місцевими органами

 

виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами,

 

установами і організаціями  всіх форм власності та підприємцями-громадянами.

 

Висновки до розділу 2:

 

     Державний контроль у сфері ліцензійної діяльності за своїм характером має

 

44

зовнішню спрямованість  і, на відміну від державного контролю

 

підприємницької діяльності, стосується тих видів підприємницької  діяльності,

 

які є об’єктом сфери  державного контролю – ліцензовані  види діяльності.

 

     Об’єкти державного контролю у сфері ліцензійної діяльності слід розглядати

 

як суспільні відносини, які виникають, змінюються і припиняються у сфері 

 

діяльності органів контролю за дотриманням загальнообов’язкових ліцензійних 

 

правил. Можна виділити три групи об’єктів державного контролю у зазначеній

 

сфері. Це – суспільні  відносини щодо: 1) дотримання встановлених законами й 

 

іншими нормативними правовими  актами правил (порядку) здійснення того або 

 

іншого виду діяльності; 2) дотримання встановлених вимог (стандартів) за

 

якістю і властивостями  товарів та послуг, а також відповідності  товарів

 

(послуг) оголошеним властивостям; 3) дотримання фізичними та юридичними 

 

особами відповідних обов’язків у сфері здійснення ліцензованих видів

 

підприємницької діяльності, покладених на них законами або іншими

 

нормативними правовими  актами.

 

     Ліцензійна палата України діє згідно із положенням про неї, що затверджено

 

Указом Президента України  від 27.11.1997 p. Вона є центральним органом

 

виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізацію державної 

 

політики у сфері ліцензування підприємницької діяльності та державної 

 

реєстрації суб'єктів  підприємництва. Ліцензійна палата підпорядкована

 

Державному комітету України  з питань розвитку підприємництва. [21;652]

 

 

 

45

ВИСНОВКИ

 

     У висновках викладено загальні теоретичні підсумки вироблені у процесі

дослідження проблеми державного контролю у сфері ліцензійної діяльності.

     Ліцензування підприємницької діяльності-спеціальний  дозвіл на 

здійснення  окремого виду діяльності.Головне завдання ліцензуваня-захист

економічних інтересів та інших інтересів  держави.[20;341]

     Ознаки ліцензування: здійснюється уповноваженими органами із метою

організації діяльності громадян та юридичних осіб у сферах, які потребують

неухильного виконання параметрів та дотримання визначеної правової

поведінки; засноване на принципах: обмеження  державного втручання в 

підприємницьку  діяльність, дотримання громадянами  умов ліцензування,

координація та спеціалізація управлінського впливу; є формою контролю за

набуттям  спеціального статусу у сфері  підприємницької діяльності;

особливим адміністративно-правовим режимом, який виражений у комплексі 

правових  засобів, що характеризують особливе сполучення взаємодіючих

між собою дозволів, заборон, позитивних зобов’язань і полягає у одержанні 

суб’єктом спеціального правового статусу, у  структурі якого переважають 

обов’язки, визначені уповноваженими органами згідно з чинним

законодавством; імперативні розпорядження і  заборони для ліцензійних 

видів діяльності встановлені з метою  реалізації публічного інтересу;

реалізується  у правовій формі – ліцензії.[22]

     Особливості правового режиму ліцензування: є адміністративно-

правовим; встановлення залежить від волевиявлення  суб’єкта, що

46

добровільно вступає до цієї сфери суспільних відносин; уповноважені органи

(їх  посадові особи) наділені компетенцією  щодо набуття правового статусу 

суб’єктів; більшість зобов’язаних суб’єктів  у ліцензійних правовідносинах  є 

суб’єктами, котрі володіють спеціальним  правовим статусом, який вони

набувають внаслідок відповідної діяльності уповноважених органів у межах 

компетенції.

    Державний контроль у сфері ліцензійної діяльності є різновидом  

державного  контролю підприємницької діяльності, що здійснюється

уповноваженими  державними органами (їх посадовими особами) у 

конкретній  сфері господарювання та за конкретними  умовами і полягає у 

визначенні  видів підприємницької діяльності, яка підлягає ліцензуванню,

оцінці  реального стану господарської  діяльності суб’єкта підприємництва,

що  є предметом ліцензування, застосуванні визначеного чинним

законодавством  порядку ліцензування, використання відповідних форм

контролю  та притягнення до юридичної відповідальності суб’єктів (фізичних

та  юридичних осіб – підприємців), які порушили загальнообов’язкові

правила у сфері ліцензування. Обґрунтовано доцільність прийняття єдиного

нормативно-правового акту програмного спрямування – закону про

державний контроль підприємницької діяльності.

     Форми державного контролю у сфері ліцензійної діяльності можна

класифікувати за різними ознаками. Разом з тим, контроль найчастіше

здійснюється  у таких правових формах як ревізії  та перевірки. Різні ознаки

класифікації  мають і методи контролю. Застосування різних методів

47

контролю  у сфері ліцензійної діяльності зумовлюється наступними

чинниками: необхідність забезпечення самостійності  суб’єктів 

підприємництва, наявність різних форм власності, реалізація демократичних 

принципів розвитку держави. Крім цього, існує окремий метод, використання

якого повинно бути чітко врегульоване нормами чинного законодавства –

примус.[22]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

48

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:

 

1.Новоселов В.И. Правовое положение граждан в советском государственном

 

управлении. - Саратов, 1976. - С. 61.

 

2. Алехин А.П., Козлов Ю.М.  Административное право. - М., 1995. - С. 140. 

3. Про ліцензування окремих  видів господарської діяльності: Закон України 

 

від 01.06.2000 // ВВР України. - 2000. - № 36. - Ст. 299. 

4. Алексеев С.С. Общие  дозволения и общие запреты  в советском праве. –

 

М., 1989. - С. 185. 

5. Горшенев В.М. Способы  и организационные формы правового

 

регулирования в со-циалистическом обществе. - М., 1972. - С. 30. 

6. Про Національну раду  з питань телебачення та радіомовлення:  Закон 

 

України від 23.09.97 // ВВР. - 1997. - № 48. - Ст. 296. 

7. Козлов Ю.М. Советское  административное право. - М., 1989. - С. 17

 

8. Бекірова Е. Правова природа інституту ліцензування певних видів

 

господарської діяльності // Підприємництво, господарство і право. –

 

2007, №10, ст. 95 - 97.

 

9. Закон України «Про ліцензування певних видів господарської

 

діяльності» // Відомості  Верховної Ради України (ВВР), 2000, N 36.

 

10. Господарський кодекс України: Коментар. – Х.: «Одіссей», 2004. – 848 с.

 

11. Курило В. Державне ліцензування як правова підстава підприємницької

 

діяльності з надання  послуг щодо охорони власності та громадян //

 

Юридична Україна. – 2004, № 2, ст. 50 - 54.

 

49

12. Ліцензування в Україні / За ред. А.В. Шашкевич: Державний комітет

України з питань регуляторної політики та підприємництва. – К.: Юрінком

 

Інтер, 2005. – 414 с.

 

13. Господарське право України: Навчальний посібник / За заг. ред. проф.

 

Н.О. Саніахметової. – X.: «Одіссей», 2005. – 608 с.

 

14. Господарське право України: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / М.

 

К. Галянтич, С. М. Грудницька, О. М. Міхатуліна та ін. – К.: МАУП, 2005.

 

– 424 с.

 

15. Господарське право: Навчальний посібник / Л.А. Жук, І.Л. Жук, О.М.

 

Неживець. – К.: Кондор, 2003. – 400 с.

 

16. Щербина В. С. Господарське право України: Навч. посібник. – К.:

 

Атіка, 1999. – 336 с.

 

17. Постанова Кабінету Міністрів України «Про термін дії ліцензії на

 

провадження певних видів  господарської діяльності, розміри  і порядок

 

зарахування плати за її видачу» від 29.11.2000 р. № 1755

 

18. Указ Президента України «Про деякі заходи з дорегулювання

 

підприємницької діяльності»  від 23.07.1998 р.

 

19.Економічна енциклопедія:Том-2/За  редакцією 

 

В.Д,Гаврилишин,С.В.Мочерний,О.А.Устенко.-К.:Академія,2001

 

20.Адміністративне право  України:Навчальний посібник/З.С.Гладун.-Т.:Карт-

 

бланш,2004.-579 с.

 

21.Адміністративне право  України:Підручник /В.К.Колпаков– К.: Юрінком

 

Інтер,2000.-752 с.

50

22. Диссертационная работа:. Вітвіцький Сергій Сергійович. Державний

контроль у сфері ліцензійної діяльності: дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 /

 

Національний ун-т внутрішніх справ. - Х., 2004.