Державний контроль у сфері ліцензійної діяльності

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ІНАУКИ УКРАЇНИ

 

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ

ВНУТРІШНІХ СПРАВ

 

КАФЕДРА АДМІНІСТРАТИВНОГО  ПРАВА ТА

АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУ

 

 

 

ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ У СФЕРІ 

ЛІЦЕНЗІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

КУРСОВА РОБОТА

 

 

 

 

Студентки 2курсу 5 групи

Юридичного факультету

Матвіяс Олени Ігорівни

 

Науковий керівник:

Кисіль Зоряна Романівна

 

Львів 2011

 

2

ЗМІСТ

 

 

Вступ……………………………………………………………………………………..3

 

Розділ 1.Поняття та юридичний зміст ліцензування………………………………….6

 

1.1.Поняття ліцензування  та його особливості………………………………………..6

 

1.2.Суб'єкти ліцензування,ліцензійні  умови…………………………………………16

 

1.3. Процедура ліцензування певних видів господарської діяльності……………. .19

 

Розділ 2.Особливості державного контролю у сфері ліцензійної  діяльності………32

 

2.1.Нагляд,контроль та  відповідальність у сфері ліцензування……………………..32

 

2.2.Ліцензування експорту  та імпорту. Заходи адміністративного  контролю у 

 

сфері ліцензування……………………………………………………………………..37

 

Висновки ……………………………………………………………………………….45

 

Список використаної літератури ……………………………………………………..48

 

3

ВСТУП

     Запровадження ліцензування в Україні зумовлено змінами у характері

впливу держави на суспільні  відносини, що розвиваються в сфері соціально-

економічного розвитку держави. Проникаючи у багато сфер виробничої і 

соціальної діяльності, воно дає  можливість дотримуватися балансу  інтересів 

споживачів, підприємців та інших  суб’єктів, з одного боку, і держави  з 

іншого. Саме ліцензія є документом-дозволом, на підставі якого фізична або

юридична особа має право  здійснювати певний вид діяльності, а споживачі 

мають можливість споживати товари та послуги, рівень яких відповідає

державним вимогам і стандартам.

     Основу правового режиму ліцензування становить добровільний вступ

суб’єкта, який не наділений  владними повноваженнями, до сфери 

адміністративно-правових відносин, усвідомлене і бажане виконання 

обов’язків, покладених чинним законодавством. Важливим моментом є 

встановлення меж цього  режиму, не допускаючи їх надмірного розширення

чи необґрунтованого скорочення. Це стосується не тільки чіткого визначення

у нормативно-правових актах  правового статусу суб’єктів  підприємництва,

діяльність яких підлягає ліцензуванню. Потребують правової регламентації 

повноваження багатьох державних  органів, що здійснюють державний 

контроль у сфері ліцензійної  діяльності. Вони повинні діяти у межах власної

компетенції, але з метою  виконання загальнодержавних завдань. При цьому у 

сфері регулювання ліцензійних  правовідносин має бути дотриманий баланс

між загальнодержавними і приватними інтересами, забезпечення якого

дозволить реалізувати норму  ст.42 Конституції України про  право кожного

4

на підприємницьку діяльність, що не заборонена законом.

     Правовідносини у сфері ліцензійної діяльності досліджувались

фрагментарно, в основному, науковцями – представниками науки

господарського права. У  науці адміністративного права  комплексний аналіз

проблеми державного контролю у сфері ліцензійної діяльності залишився 

поза увагою науковців.Томуактуальність  курсової роботи , присвяченої

дослідженню державного контролю у сфері ліцензування,зумовлена 

труднощами  у недостатніх розробках на теоретичному рівні, наявністю

правових прогалин, а також, у зв’язку з цим, необхідністю проведення

комплексного адміністративно-правового  дослідження проблеми державного

контролю у сфері ліцензійної  діяльності .

     Метою дослідження є визначення сутності, змісту державного контролю у

сфері ліцензійної діяльності, характеристика особливостей його правового

регулювання, форм та методів на основі аналізу теоретичних положень,

чинного законодавства України.

     Сформульована мета дослідження зумовлює поетапне виконання таких

завдань:

- з’ясувати особливості  становлення і розвитку ліцензування  у сфері 

підприємницької діяльності;

- проаналізувати основи  і порядок введення режиму  ліцензування;

- визначити поняття та  сформулювати принципи державного контролю у

сфері ліцензійної діяльності;

- розробити класифікацію  суб’єктів державного контролю  у сфері ліцензійної 

діяльності та проаналізувати їх функції;

5

- проаналізувати форми  та методи державного контролю у зазначеній сфері.

     Об'єкт дослідження - суспільні відносини, що складаються у зв’язку із

здійсненням державного контролю підприємницької діяльності, котра 

підлягає ліцензуванню.

     Предмет дослідження є державний контроль у сфері ліцензування

України.

    Джерела матеріалу:навчальні посібники,енциклопедії,дисертації,

автореферати.

     Методи дослідження:емпіричний та теоретичний.

     Теоретичне і практичне значення одержаних матеріалів:

- у правозастосовній практиці  органів, що здійснюють ліцензування, при 

удосконаленні контрольно-наглядової діяльності органів ліцензування та

інших контролюючих органів;

- у науковому дослідженні проблеми державного контролю окремих сфер

господарської діяльності;

- у навчальному процесі –  при викладанні дисципліни “Адміністративне 

право” в юридичних вузах, а  також на курсах підвищення кваліфікації

практичних працівників, при підготовці лекцій і навчальних посібників з 

окресленої проблеми.

 

 

 

 

 

6

РОЗДІЛ 1

ПОНЯТТЯ ТА ЮРИДИЧНИЙ  ЗМІСТ ЛІЦЕНЗУВАННЯ

1.1.Поняття ліцензування  та його особливості

Здобуття у 1991 році Україною незалежності поставило перед нею  цілий 

 

ряд проблем, адже визначення на рівні Конституції України  людини найвищою

 

соціальною цінністю потребувало  та потребує і сьогодні значних перетворень  у 

 

державі. Так, у нашій країні з'явилася приватна власність, а разом з нею і цілий

 

ряд проблем. З появою Закону "Про підприємництво" для ведення окремих

 

видів господарської діяльності було введено ліцензування. 

       Проблематика ліцензування в радянському праві до останніх років

 

існування Радянського Союзу  практично не піднімалася, хоча цими питаннями 

 

займалися такі вчені, як Алексєєв С., Єропкін М., Малько О., Новосьолов В. та

 

інші. В українському праві проблеми ліцензування почали розв'язуватися на

 

початку 1990-х років. Нині вони здобули новий рівень вирішення, але

 

комплексному аналізу ліцензування як адміністративно-правовий інститут не

 

піддавалися. 

Безсумнівно, ліцензія є  важливим засобом управлінського впливу, "окремі

 

права й обов'язки з'являються  у громадян лише у зв'язку з наявністю 

 

ненормативного акта, яким є акт-дозвіл" [1]. Необхідність істотного

 

розширення інституту  ліцензування багатьох видів діяльності в Україні ,була

 

обумовлена змінами в  характері впливу держави на суспільні  відносини, що

 

складаються в сфері  економіки. 

7

Тривалий час у законодавстві  не було визначено дане поняття із

 

переліком усіх істотних ознак  ліцензування. Крім того, законодавець,

 

уживаючи  термін "ліцензування", часто підмінює його словосполученням

 

"видача ліцензій". На  сьогодні існує декілька сотень нормативних документів,

 

які врегульовують питання  ліцензування. Така велика їх кількість  говорить, у

 

першу чергу, про те, що інститут ліцензування не досить чітко визначений

 

Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", а

 

також про необхідність удосконалення  інституту ліцензування на теоретичному

 

та практичному рівнях.  

     У Концепції розвитку державної  системи ліцензування підприємницької

 

діяльності за її видами,що затверджена постановою Кабінету Міністрів  України 

 

від 23 вересня 1996р.,зазначено,що ліцензування-ліцензування є складовою 

 

частиною державного регулювання  підприємництва в Україні. Воно

 

спрямовано на забезпечення єдиної державної політики у цій  сфері і 

 

впроваджується відповідно до Конституції України,щодо права  кожного на 

 

здійснення підприємницької  діяльності,яка не заборонена законом.

 

      Головним завдання ліцензування є захист економічних та інших інтересів

держави,її громадян  шляхом встановлення  з боку держави  певних умов і 

правил здійснення  окремих  видів підприємницької діяльності.[21;646]

Зокрема О. Олейник зазначає, що ліцензування - це правовий режим 

 

початку здійснення окремого, визнаного законодавством виду підприємницької 

 

діяльності, що припускає: 

8

- державне підтвердження  і визначення меж права на  ведення господарської 

 

діяльності; 

 

- державний контроль за  здійснюваною діяльністю; 

- можливість припинення  діяльності на особливих підставах  органами держави. 
          

     А.П. Альохін і Ю.М. Козлов розглядають ліцензування як один з видів

 

правових форм управління [2].  

      Ліцензування можна віднести до правових форм виконавчої діяльності,

 

оскільки воно оформляється і здійснюється на основі правового акта (ліцензії),

 

у результаті якого настають юридичні наслідки, що виражаються  у виникненні

 

адміністративно-правових відносин між ліцензіатом і органом  виконавчої

 

влади, що видали ліцензію (контроль з боку органу, що ліцензує, можливість

 

залучення ліцензіата до адміністративної відповідальності у випадку

 

порушення умов, що складають  зміст ліцензії). 

     Ліцензування можна розглядати і як правовий інститут, тобто сукупність

 

правових норм, що регулюють  такі групи відносин: 

- відносини, що виникають  стосовно створення системи органів, які мають

 

право видавати ліцензії на провадження окремих видів господарської

 

діяльності; 

- відносини щодо організації  діяльності органів, які здійснюють  ліцензування; 

- відносини, що виникають  між органами виконавчої влади  й особою, яка бажає 

 

одержати, одержала чи втратила ліцензію на проведення того чи іншого виду

 

 

9

господарської діяльності. 

           Поняття "ліцензування" дане у ст. 1 Закону України "Про ліцензування

 

певних видів господарської  діяльності", прийнятому 1 червня 2000 р. [3].

 

     Відповідно до цієї статті під ліцензуванням розуміються видача,

 

переоформлення та анулювання ліцензій, видача дублікатів ліцензій, ведення 

 

ліцензійних справ і ліцензійних  реєстрів, контроль за додержанням 

 

ліцензіатами ліцензійних  умов, видача розпоряджень про усунення порушень

 

ліцензійних умов, а також  розпоряджень про усунення порушень законодавства 

 

у сфері ліцензування. Під ліцензійними умовами законодавець розуміє

 

вичерпний перелік організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних

 

вимог, обов'язкових для  виконання при провадженні видів  господарської 

 

діяльності, що підлягає ліцензуванню. 

     Однією з обов'язкових ліцензійних вимог і умов при здійсненні ліцензіатами

 

окремих видів діяльності є дотримання законодавства України, екологічних,

 

санітарно-епідеміологічних, протипожежних норм і правил, а  також положень

 

про ліцензування конкретних видів діяльності.  

     Щодо ліцензійних видів діяльності, що вимагають для їхнього здійснення

 

спеціальних знань, у ліцензійні вимоги й умови можуть додатково  включатися

 

кваліфікаційні вимоги до здобувача ліцензії та ліцензіата, зокрема 

 

кваліфікаційні вимоги до працівників юридичної особи чи громадянина, що є

 

приватним підприємцем. Перелік додаткових кваліфікаційних вимог на рівні

 

законодавства України на сьогодні не визначений. Це вносить  певні 

 

10

незручності та нестабільність при провадженні окремих видів господарської

 

діяльності, оскільки підприємець  не може бути впевнений в тому, що орган 

 

ліцензування не висуне до нього додаткових умов при переоформленні чи

 

поновленні дії ліцензії.  

          Таким чином, поняття ліцензування не є однозначним, у зв'язку з цим

 

можна виділити такі його особливості: 

- система державно-виконавчих  відносин, змістом яких є організація  діяльності