Державний контроль у сфері ліцензійної діяльності

ліцензіатами ліцензійних  умов;

 

 5. видає розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов;

 

 6. анулює ліцензії на певний вид господарської діяльності;

 

7. формує і веде ліцензійний  реєстр.

    

    Орган ліцензування, яким є центральний орган виконавчої влади, що

 

здійснює передбачені  цією статтею повноваження, може делегувати їх своїм

 

структурним територіальним підрозділам.Повноваження органу ліцензування

не можуть бути делеговані іншим особам,у тому числі створеним  органом 

 

ліцензування.Орган ліцензування не може доручати іншим особам визначати 

 

спроможність суб’єктів господарювання виконувати ліцензійні умови згідно з

 

поданими документами.Фінансування органу ліцензування здійснюється за

 

рахунок коштів Державного бюджету України або місцевого бюджету [9].

    

     Відповідно до ст. 8 Закону ліцензійні умови є нормативно-правовим актом,

 

положення якого встановлюють кваліфікаційні, організаційні, технологічні

 

та інші вимоги для провадження  певного виду господарської діяльності.

    

     Суб’єкт господарювання зобов’язаний провадити певний вид господарської

 

діяльності, що підлягає ліцензуванню, відповідно до встановлених для

 

цього виду діяльності ліцензійних  умов.

   

 У ліцензійні умови щодо видів господарської діяльності, для провадження

 

яких необхідні спеціальні знання, включаються кваліфікаційні вимоги до

 

працівників суб’єктів господарювання — юридичних осіб та (або) до

 

фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності.

    

 У разі якщо для провадження певних видів господарської діяльності, що

19

підлягають ліцензуванню, необхідні особливі вимоги щодо будівель,

 

приміщень, обладнання, інших  технічних засобів, такі вимоги включаються

 

до ліцензійних умов.

   

     Ліцензійні умови та порядок контролю за їх додержанням затверджуються

 

спільним наказом спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування

 

та органу ліцензування.

 

    

     Ліцензійні умови та зміни до ліцензійних умов підлягають оприлюдненню у

 

порядку, встановленому законодавством, і набирають чинності через десять

 

днів з дати державної  реєстрації нормативно-правового акта, якщо в ньому

 

не передбачений пізніший строк набрання чинності [9].

 

1.3. Процедура ліцензування певних видів господарської діяльності

 

     У Законі України «Про ліцензування певних видів господарської

 

діяльності» встановлено  не тільки єдиний перелік видів діяльності, що

 

підлягають ліцензуванню, а й єдина, уніфікована дозвільна процедура

 

ліцензування.

    

    Перший етап процедури ліцензування — звернення суб'єкта господарювання

 

до органу ліцензування із заявою про видачу ліцензії.Іншими словами, це

 

ініціювання процедури ліцензування, тобто добровільне

 

волевиявлення суб'єкта господарювання. Регламентація цього етапу

 

здійснюється Законом  стосовно форми заяви, даних, Що містяться  в ній, а

 

також документів, що додаються  до заяви.

  

       Таким чином, для початку процедури ліцензування досить здійснення дій

20

одним учасником ліцензійних  відносин — суб'єктом господарювання. Закон

 

не вимагає на цьому  етапі видання яких-небудь актів  з боку органу

 

ліцензування.

    

     Подання суб'єктом господарювання заяви про видачу ліцензії має важливе

 

процедурне значення в  тому змісті, що з цією дією пов'язується початок

 

перебігу процедурних  строків, установлених Законом.

    

     Згідно зі ст.10 Закону суб'єкт господарювання, який має намір провадити

 

певний вид господарської  діяльності, що ліцензується, особисто або через

 

уповноважений ним орган  чи особу звертається до відповідного органу

 

ліцензування із заявою встановленого зразка про видачу ліцензії.Ліцензія

 

видається органами ліцензування, перелік яких встановлено

 

постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2000 № 1698.

  

       Приватний підприємець, який має намір здійснювати вид діяльності, що

 

підлягає ліцензуванню, повинен подати до органу ліцензування такі

 

документи:

 

1. Заяву встановленого  зразка про видачу ліцензії, у якій зазначаються:

 

• прізвище, ім'я, по батькові, паспортні дані (серія, номер паспорта,

 

ким і коли виданий, місце  проживання), ідентифікаційний номер  фізичної

 

особи — платника податку  та інших обов'язкових платежів;

 

 • господарської діяльності, на здійснення якої заявник має намір

 

одержати ліцензію.

 

2. Копію свідоцтва про  державну реєстрацію суб'єкта  підприємницької

 

21

діяльності [14; 45].

    

     Для окремих видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню,

 

до заяви про видачу ліцензії також додаються документи, вичерпний

 

перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням

 

спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування. Перелік

 

документів, які додаються  до заяви про видачу ліцензії для  окремого виду

 

господарської діяльності, затверджено постановою Кабінету Міністрів

 

України від 04.07.2001 р. № 756.

    

     Органу ліцензування забороняється вимагати від суб'єктів господарювання

 

інші документи, не вказані  у цьому Законі, крім документів, передбачених

 

ч. 5 ст. 10 Закону.

    

     Другий етап процедури ліцензування — розгляд заяви та прийняття органом

 

ліцензування рішення про видачу ліцензії або про відмову в її видачі.

   

    Згідно з ч. 8 ст. 10 Закону заява про видачу ліцензії залишається без

 

розгляду, якщо: заява подана (підписана) особою, яка не має на це

 

повноважень; документи оформлені  з порушенням вимог цієї статті.

    

     Про залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду заявник

 

повідомляється в письмовій  формі із зазначенням підстав залишення заяви

 

про видачу ліцензії без  розгляду у строки, передбачені для  видачі

 

ліцензії.

 

     Після усунення причин, що були підставою для винесення рішення про

 

залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду, заявник може повторно

 

22

подати заяву про видачу ліцензії, яка розглядається в порядку,

 

встановленому цим Законом. Ст. 11 Закону регламентує прийняття  рішення

 

про видачу або відмову  у видачі ліцензії. Орган ліцензування приймає

 

рішення про видачу ліцензії або про відмову у її видачі у строк не

 

пізніше ніж десять робочих днів з дати надходження заяви про видачу

 

ліцензії та документів, що додаються до заяви, якщо спеціальним законом,

 

що регулює відносини  у певних сферах господарської діяльності, не

 

передбачений інший строк  видачі ліцензії на окремі види діяльності.

 

     Повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії або про відмову у

 

видачі ліцензії надсилається заявникові в письмовій формі

 

протягом трьох робочих  днів з дати прийняття відповідного рішення. У

 

рішенні про відмову у  видачі ліцензії зазначаються підстави такої

 

відмови.

   

      Підстави відмови у видачі ліцензії конкретизовані у відомчих

 

нормативно-правових актах, де вони визначені по-різному. Щоб уникнути

 

різночитань і відомчого суб'єктивного підходу, необхідно орієнтуватися

 

на вичерпний перелік  підстав відмови у видачі ліцензії виключно на

 

законодавчому рівні, передбачений у ст. 11 Закону «Про ліцензування

 

певних видів господарської  діяльності».

    

     Хоча в Законі прямо не зазначено, однак, враховуючи те, що перелік

 

підстав для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії має

 

вичерпний характер, слід дійти висновку, що така відмова за іншими

 

23

підставами неприпустима. Це означає, що, наприклад, орган ліцензування

 

не може відмовити здобувачеві  ліцензії у видачі ліцензії з мотивів

 

недоцільності дії різних ліцензіатів в тій самій галузі діяльності.

    

     Третій етап — видача ліцензії. З одержанням ліцензії суб'єкт

 

господарювання, що є здобувачем ліцензії, здобуває статус ліцензіата.Ліцензія

 

на здійснення підприємницької  діяльності видається Кабінетом Міністрів

 

України або уповноваженим  ним органом у термін не більший  ніж 30 днів із

 

дня одержання заяви.

    

     У ліцензії вказуються: найменування, ідентифікаційний код органу, що

 

видав ліцензію; прізвище, ім'я, по батькові, адреса проживання,

 

ідентифікаційний код  фізичної особи або найменування і місцезнаходження,

 

ідентифікаційний код  юридичної особи; вид діяльності, на яку видається

 

ліцензія; місце її здійснення; особливі умови і правила здійснення

 

даного виду діяльності (ліцензійні умови); номер реєстрації ліцензії,

 

дата її видачі й термін дії [15; 56].

  

      Видачу ліцензії регламентує ст. 14 Закону, згідно з якою орган

 

ліцензування повинен  оформити ліцензію не пізніше ніж за три робочі дні

 

з дня надходження документа, що підтверджує внесення плати за видачу

 

ліцензії. Орган ліцензування робить відмітку про дату прийняття

 

документів, що підтверджують внесення заявником плати за видачу

 

ліцензії, на копії опису, яку було видано заявнику при прийомі заяви про

 

видачу ліцензії. Якщо заявник  протягом тридцяти календарних днів з дня

 

24

направлення йому повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії

 

не подав документа, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії,

 

або не звернувся до органу ліцензування для отримання оформленої

 

ліцензії, орган ліцензування, який оформив ліцензію, має право  скасувати

 

рішення про видачу ліцензії або прийняти рішення про визнання такої

 

ліцензії недійсною.

    

     Строк дії ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності

 

встановлюється Кабінетом  Міністрів України за поданням спеціально

 

уповноваженого органу з  питань ліцензування, але не може бути меншим ніж

 

три роки [16; 20].

   

     У Законі імперативно встановлений мінімальний строк дії ліцензії, тому

 

неправомірною є видача ліцензії на строк менше трьох років. Слід

 

передбачити в ст.14 Закону, що рішення про видачу ліцензії на строк

 

менше трьох років може бути оскаржене в судовому порядку.Конкретні  строки

 

і максимальні строки дії  ліцензії можуть встановлюватися органами

 

ліцензування.У Законі прямо  не зазначені правила обчислення строку дії 

 

ліцензії.Вважаємо, що строк  дії ліцензії обчислюється з дня  її видачі органом

 

ліцензування, а припиняється при закінченні строку дії ліцензії.На перебіг 

 

строку дії ліцензії не впливає фактичне невикористання ліцензії ліцензіатом або

 

переоформлення ліцензії. Закінчення строку дії ліцензії означає припинення

 

права суб'єкта господарювання на здійснення зазначеного в ліцензії виду

 

господарської діяльності.

      

    25

     Згідно зі ст.15 Закону за видачу ліцензії справляється плата, розмір та

 

порядок зарахування якої до Державного бюджету України встановлюються

 

Кабінетом Міністрів України. Плата за ліцензію — це разовий платіж, що

 

вноситься суб'єктом господарювання за одержання ліцензії. Плата за

 

видачу ліцензії вноситься  після прийняття рішення про видачу ліцензії.

   

     У Постанові Кабінету Міністрів України «Про термін дії ліцензії на

 

провадження певних видів  господарської діяльності, розміри  і порядок

 

зарахування плати за її видачу» від 29.11.2000 р. № 1755 встановлено, що

 

плата за видачу ліцензії на провадження певних видів господарської

 

діяльності (крім видів господарської  діяльності, зазначених у пунктах 3

 

і 4 цієї постанови) справляється у розмірі 20 неоподатковуваних

 

мінімумів доходів громадян, якщо органом ліцензування є центральний

 

орган виконавчої влади, або 15 неоподатковуваних мінімумів доходів

 

громадян, якщо органом ліцензування є місцевий орган виконавчої влади

 

[17].

    

     Стягнення будь-яких інших відрахувань з суб'єкта господарювання

 

заборонено. Згідно з Указом Президента України «Про деякі заходи з

 

дорегулювання підприємницької  діяльності» від 23.07.1998 р. органи, що

 

видають ліцензії на певні  види підприємницької діяльності, як умову

 

видачі ліцензій, не можуть висувати відрахування коштів на користь

 

будь-яких бюджетних або  позабюджетних фондів, установ, підприємств,

 

організацій чи окремих осіб [18].

    

    26

     Таким чином, процедура ліцензування певних видів господарської

 

діяльності — це процедура  публічного посвідчення компетентним органом

 

ліцензування права суб'єкта господарювання, який є здобувачем ліцензії,