Звіт про виробничу практику на Зіньківської райспоживспілки «Зіньківський хлібокомбінат»

Автор: Пользователь скрыл имя, 21 Февраля 2013 в 18:09, отчет по практике

Описание работы

Я проходила виробничу практику на підприємстві Зінківської райспоживспілки «Зіньківському хлібокомбінаті» – (надалі «Зіньківський хлібокомбінат») є правонаступником спільного підприємства «Зіньківський хлібокомбінат» , має статус юридичної особи, керується в своїй діяльності Законом України «Про споживчу кооперацію», Закон України «Про підприємства в Україні», чинним законодавством в України, рішенням з’їздів, зборів Ради Укоопспілки, Правлінням Райспоживспілки, цим Статутом, має відокремлене майно, самостійний баланс, свій фірмовий бланк, печатку з найменуванням, штамп, поточний, валютний та інші рахунки в установах банків, діє на принципах повного господарського розрахунку. Основним документом, що регулює діяльність «Зіньківського хлібокомбінату» є статут(див. додаток 1).Розташований «Зіньківський хлібокомбінат» за адресою м. Зіньків, вул. Леніна, 3.

Работа содержит 1 файл

Центральна спілка споживчих товариств України.doc

— 463.00 Кб (Скачать)

   На підприємстві  витрати, що безпосередньо включаються у собівартість перевезень і їх облік ведеться на субрахунку 2331 «Витрати з експлуатації транспорту»

Дт

Кт

Зміст операції

2331

2033

Списується  вартість пального використаного  на здійснення

перевезень  в межах норм

2331

2032

Списується  частка транспортно-заготівельних витрат на

Пальне  для перевезень

2331

2093

Списується  вартість мастильних, допоміжних, використаних на здійснення перевезень

2331

661

Нараховано  заробітну плату  водіям та виробничим працівникам


 

Облік витрат на перевезення ведеться як в цілому по підприємству так і по окремим видам перевезень. Собівартість перевезень визначається шляхом калькулювання. Обчислення собівартості транспортної продукції не включає застосування складних методів, оскільки ця продукція носить масовий характер і не має залишків незавершеного виробництва на кінець звітного періоду. Облік витрат на автомобільні перевезення і послуги здійснюються в цілому по транспортному процесу без розподілу їх на окремі фази. На підставі планових норм витрат на автотранспортних підприємствах складається кошторис витрат виробництва на рік, відповідно на квартал. Виходячи з загальної суми витрат визначається планова собівартість одиниці продукції.

   На підставі даних  документів при  здійсненні господарських  операцій проводиться групування витрат на автомобільні перевезення за видами перевезень, статтями і окремими елементами. На кожний вид перевезень, робіт відкривається окремий аналітичний рахунок, на якому облік ведеться в розрізі статей витрат.

   Після бухгалтерського опрацювання витрат на автомобільні перевезення і визначення обсягу виконаних робіт розраховується фактична собівартість одиниці продукції.

На  даному підприємстві витрати автотранспорту за місяць збираються на субрахунку 2331 «Витрати з експлуатації транспорту» за статтями витрат в книзі форми К-39. Синтетичний облік витрат ведеться в книзі-ордері № 10 ат. Фактична собівартість перевезень відображається зростаючим підсумком за місяць та з поточного року.

Господарські  операції по рахунку 2331 «Витрати з експлуатації транспорту»

Дт

Кт

Зміст операції

2331

131

Нараховано  амортизацію рухомого складу

2331

6313

Вартість  ремонту рухомого складу основних засобів,

здійсненого сторонньою організацією

2331

2362

Вартість  ремонту, здійсненого  власними силами

2331

91

У вартість перевезень відповідно до розрахунку в кінці місяця

включена в загально виробничі витрати

903

2331

Списується  в кінці місяця собівартість перевезень


   Якщо ремонт рухомого  складу виконується  власними силами, витрати при цьому  відображаються на рахунку 2362 «Витрати допоміжних виробництв». В кінці місяця ці витрати включаються у вартість перевезень.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

   Заробітна плата посідає одне із центральних місць в обліку на підприємстві. Основою організації оплати праці на підприємстві є тарифна система. Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт за їх складністю, а працівників - залежно від їх кваліфікації й відповідальності за розрядами тарифної сітки. Вона служить підставою для формування і диференціації розмірів заробітної плати.

   Підприємства і організації при складанні трудової угоди встановлюють кожному працівникові розмір тарифної ставки (посадового окладу), види доплат, компенсаційні і гарантовані виплати, передбачені чинним законодавством.

Заробітна плата поділяється на основну, додаткову, інші заохочувальні і компенсаційні виплати.

   На «Зіньківському хлібокомбінаті» застосовують дві форми оплати праці - відрядну і погодинну. Так, на даному підприємстві використовують такі системи відрядної форми оплати праці: пряма відрядна, відрядно-преміальна. При погодинній оплаті праці основним документом, який служить підставою для нарахування заробітної плати, є табель використання робочого часу (див. додаток 24). У цьому разі для розрахунку погодинного заробітку працівника достатньо знати його розряд, погодинну тарифну ставку даного розряду і кількість відпрацьованих годин за табелем.

З оплати праці членів трудового колективу  і осіб, що працюють на підприємстві за трудовими угодами  відбуваються різного  роду утримання.

  Із заробітної плати робітників і службовців можуть здійснюватись тільки дозволені законом утримання: прибутковий податок; утримання збору до Пенсійного фонду (в розмірі 1% заробітку, якщо сукупний оподатковуваний доход не перевищує 150 гри., і 2%, - якщо такий доход перевищує 150 гри.), до Фонду соціального страхування на випадок безробіття (в розмірі 0,5% заробітку), за виконавчими листками (аліменти тощо); за рішенням адміністрації (у відшкодування втрат від браку, нестачі матеріальних цінностей тощо).

Відповідно  до Закону України  «Про оплату праці» загальна сума утримань не повинна перевищувати 20% (а в окремих випадках, передбачених законодавством, - 50%) суми заробітку, який залишається після вирахування прибуткового податку, збору до Пенсійного фонду і Фонду соціального страхування на випадок безробіття.

   Рахунок № 66 "Розрахунки з оплати праці" призначений для обліку розрахунків за всіма видами оплати праці: заробітної плати, премій, виконання громадських обов'язків та ін.

На  кредиті субрахунку № 66 "Розрахунки з оплати праці" відображаються:

  • нарахована заробітна плата робітникам основного виробництва, виробництва напівфабрикатів, допоміжних виробництв;
  • нарахована заробітна плата робітникам за обслуговування і ремонт обладнання цехів основного виробництва;
  • нарахована заробітна плата службовцям та обслуговуючому персоналу;
  • нарахована заробітна плата спеціалістам;
  • нарахована плата працівникам житлово-комунального господарства;
  • нарахована заробітна плата за впровадження нової техніки, технології, за виконаний ремонт основних засобів;
  • суми нарахованої допомоги з тимчасової непрацездатності;
  • суми премій, нараховані за рахунок коштів Фонду економічного стимулювання або Фонду спеціального призначення;
  • оплата праці за рахунок коштів Резерву наступних витрат і платежів та інші.

   На дебеті субрахунку № 66 "Розрахунки з оплати праці" відображаються виплачена заробітна плата, депонована заробітна плата, відрахований прибутковий податок із заробітної плати працівників та службовців на користь державного бюджету, відрахування до Пенсійного фонду, відрахування сум за лікарняними листками, збір на випадок безробіття та ін.

   Аналітичний облік розрахунків по заробітній платі має стільки ж рахунків, скільки працюючих на підприємстві за обліковим складом, тобто це облік розрахунків по заробітній платі по кожному працюючому окремо. Сума всіх нарахувань заробітної плати по кожному аналітичному рахунку (тобто по кожному працюючому) дорівнюватиме кредитовому обороту синтетичного рахунка № 66 за звітний місяць, тобто сумі нарахованої заробітної плати по цеху, відділу, підприємству в цілому.   Сума всіх відрахувань за аналітичними рахунками дорівнюватиме дебетовому обороту синтетичного рахунка № 66 "Розрахунки з оплати праці".

   Заробітна плата є одним з елементів витрат виробництва і однією з важливих статей собівартості продукції. Для   нарахування   заробітної   плати,   яка   належить   кожному працівникові, розраховують заробіток за місяць і від цієї суми здійснюють необхідні відрахування. Розрахунок на підприємстві  здійснюють у Розрахунковій   або  Розрахунково-платіжній відомостях (див. додаток 25). Розрахунково-платіжні відомості складають щомісячно по кожному цеху, допоміжних і підсобних службах, відділах з групуванням прізвищ працюючих у розрізі категорій. Нарахування заробітної плати здійснюється на підставі відповідних первинних та групових документів.

   Згідно Закону України «Про відпустки» №504/96/3Р від 15.11.1996 року, який встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів. У разі надання щорічної відпустки складається наказ по підприємству (див. додаток 26). Тривалість відпустки повинна становити не менше 24 календарних днів (без врахування святкових і неробочих днів).

У разі, коли працівник  не може виконувати свої обов’язки, йому надають допомогу з тимчасової непрацездатності. Щоб отримати допомогу працівник повинен надати в бухгалтерію лист непрацездатності (див. додаток 27). Потім на засіданні комісії із соціального страхування по підприємству складається протокол (див. додаток 28) в якому зазначається  П.І.Б. працівника, причина непрацездатності, кількість днів непрацездатності, сума допомоги, яку виплачує підприємство та сума, яку виплачує фонд соціального страхування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

   Облік власного капіталу здійснюється згідно П(С)БО 5 «Звіт про власний капітал».

   Кожне підприємство для здійснення бізнесу повинно мати економічні ресурси. Їх називають активами підприємства. Найчастіше активи підприємства формуються за рахунок власних коштів. Якщо за звітний період доходи перевищують витрати, то підприємство має бути прибуток і навпаки, у випадку перевищення витрат над доходами, підприємство має збиток. Отже, доходи та інвестиції збільшують власний капітал, витрати і вилучення – зменшують.

   Складові власного  капіталу відображають суму, яку власники передали в розпорядження підприємства як внески або залишки в формі прибутку, або підприємство одержало цю суму в своє розпорядження зі сторони на умовах неповернення. Власний капітал складається з:

  • статутного капіталу;
  • пайового капіталу;
  • додаткового капіталу;
  • резервного капіталу;
  • вилученого і неоплаченого капіталу;
  • нерозподіленого прибутку.

   Основним елементом  власного капіталу  є статутний капітал.  Для обліку статутного капіталу використовують рахунок 40 «Статутний капітал». Бухгалтерський облік статутного капіталу починається з моменту реєстрації підприємства в Єдиному державному реєстрі підприємств та організації України і припиняється в день виключення підприємства із цього реєстру в результаті завершення діяльності у випадку банкрутства, реорганізації, ліквідації. Всі операції, пов’язані з формуванням, змінами, ліквідацією статутного капіталу, відображається на рахунку 40 «Статутний капітал».  Збільшення статутного капіталу відбувається за рахунок додаткової емісії акцій, підвищення номінальної вартості акцій, обмін раніше випущених облігацій та акцій, додаткового, резервного, пайового капіталу; зменшення – номінальної вартості акції, вартості акцій шляхом їх викупу та анулювання. Аналітичний облік ведеться за видами капіталу по кожному засновнику, учаснику, акціонеру.

Информация о работе Звіт про виробничу практику на Зіньківської райспоживспілки «Зіньківський хлібокомбінат»