Автор: Пользователь скрыл имя, 23 Декабря 2011 в 00:46, курс лекций
Бухгалтерський облік — це система збирання, вимірювання, обробки, інтерпретації та передачі інформації про господарську діяльність підприємства, установи, організації внутрішнім і зовнішнім користувачам для прийняття оптимальних рішень.
Принципи — це базові концепції, що лежать в основі відображення в обліку та звітності господарської діяльності підприємства, його активів, зобов’язань, капіталу, доходів, витрат, фінансових результатів. Відомо, що облікові системи формувалися в різних країнах чи групах країн під впливом національних особливостей їхнього економічного й політичного розвитку. Історично формувались і принципи бухгалтерського обліку. Проте процес економічної інтеграції у світовому масштабі, інтернаціона¬лізація економіки, бізнесу привели до необхідності інтернаціоналізації та стандартизації обліку, який є мовою бізнесу. Інформаційне взаєморозуміння є важливою передумовою бізнесу, економічної інтеграції країн.
Виходячи з цього, світова практика виробила принципи бухгалтерського обліку, загальноприйняті для всіх країн. Назвемо найважливіші з них.
1. Загальноприйняті принципи бухгалтерського обліку.
2. Міжнародні та національні стандарти бухгалтерського обліку.
3. Фінансовий та управлінський облік, принципи їх побудови.
4. Технологічний процес і процедури фінансового обліку
У касі може бути виявлено нестачу або надлишки грошей. Вони відносяться на рахунок «Нестачі або надлишки по касі», який є активно-пасивним. Цей рахунок дебетується на величину нестачі й кредитується на величину надлишку.
Наприклад:
Касовий апарат показує, що виручка магазину за день становить 4546 дол. У касира в наявності було 4537 дол. Нестача становить 9 дол. Оприбуткування готівки з урахуванням нестачі грошей та відображення доходу від реалізації здійснюють таким бухгалтерським записом:
Д «Грошові кошти» 4537
Д «Нестачі або надлишки по касі» 9 К «Доходи від реалізації» 4546
У разі великої нестачі готівки адміністрація здійснює певне розслідування, з’ясовуючи причини та обставини її виникнення.
Наприкінці звітного періоду дебетове сальдо рахунку «Нестачі або надлишки по касі» відображають у Звіті про прибутки та збитки як операційні (торговельні) витрати. Кредитове сальдо вказаного рахунку відображається у Звіті про прибутки та збитки як «інші доходи».
Операції по касі відображають і групують у касовому журналі надходжень і видатків, підсумки переносять у Журнал реєстрації операцій, а потім — на рахунки бухгалтерського обліку Головної книги. Форма журналів надходжень і видатків грошей здебільшого довільна, пристосована до умов підприємства.
2. Облік створення й використання фонду дрібних сум
Для здійснення невеликих витрат, наприклад канцелярських, поштових, представницьких, фірми створюють фонд дрібних сум. Цю систему операцій називають ще «авансова система» (або система підзвітних сум). Вона передбачає створення фонду, здійснення виплат за рахунок фонду та поповнення фонду.
Створення фонду дрібних сум. Адміністрація планує необхідні витрати та їх обсяг і на цій підставі визначає розмір фонду з розрахунку на 2—4 тижні.
Гроші видають підзвітній особі, яка зберігає їх у своєму сейфі. Видачу оформляють чеком, гроші видають з каси. При цьому роблять проводку:
Д «Фонд дрібних сум» 200 К«Каса (Грошові кошти)» 200
Фонд створюють на постійній основі, тобто в цьому фонді постійно має бути, наприклад, 200 дол. або інша встановлена сума. Під час видачі грошей підзвітній особі також видають пронумеровані чеки (квитанції) або ваучери для запису витрат грошей.
Виплати з фонду дрібних сум. Витрата грошей відбувається тільки на передбачені цілі. На кожну виплату підзвітна особа складає квитанцію або ваучер, у якому проставляє суму й призначення виплати. Підписує цей документ особа, яка одержує гроші.
Поповнення фонду дрібних сум. Підзвітна особа на встановлену дату складає звіт про витрати й подає його в бухгалтерію (звіт складається за даними квитанцій, ваучерів).
Фонд дрібних сум поповнюють на суму витрачених коштів, виписуючи чек на ім’я підзвітної особи.
Наприклад, сума витрат за ваучерами (квитанціями) становить на певну дату 160 дол., зокрема:
Фонд дрібних витрат поповнюють на суму 160 дол. з одночасним відображенням витрат:
Д «Поштові витрати» 80 К«Грошові кошти (Каса)» 160
Д «Транспортні витрати» 36
Д «Канцелярські витрати» 34
Д «Інші витрати»
10
Контроль здійснюють так, щоб залишок у фонді плюс сума квитанцій на витрати завжди дорівнювали сумі ліміту фонду (у цьому прикладі 200 дол.).
Нестачі або надлишки у фонді дрібних сум відображають на рахунку «Нестачі або надлишки по касі».
Нестачі: Д«Нестачі або надлишки по касі» К«Грошові кошти».
Надлишки: Д«Грошові кошти» К «Нестача або надлишки по касі».
3. Документальне оформлення та облік операцій з банківськими рахунками
Зарубіжні фірми для зберігання готівки та ведення розрахунків відкривають банківські рахунки. Це зводить до мінімуму кількість готівки в обігу фірми, а також посилює контроль за грошовими коштами.
Є кілька видів банківських рахунків, які може відкривати фірма: банківський чековий рахунок, простий (загальний) банківський рахунок, рахунок для розрахунків з персоналом, а також рахунки для кредитних ліній тощо.
Для відкриття банківського рахунку фірма (як і окрема особа) подає в банк картку з підписом (зразок) осіб, які матимуть право підписувати чеки та інші банківські документи. В окремих випадках банк може вимагати від клієнта фінансової інформації про результати діяльності.
Після відкриття рахунку банк друкує й видає чекову книжку з пронумерованими чеками (та корінцями), а також депозитні бланки (аркуші). На цих документах друкується (вже надрукована банком) інформація, що ідентифікує банк і фірму (клієнта), тобто назва, адреса тощо.
На практиці можуть бути розходження між залишками на банківському рахунку за даними обліку фірми й за даними витягу банку. Причинами цих розходжень можуть бути:
Відставання в часі: фірма здала гроші у вечірню касу 30.04, а банк відобразив це 1.05. Або: чек направили для оплати постачальникам, а банк провів його пізніше. Усі розходження мають бути відрегульовані. Слід сказати, що, на відміну від нашої практики, коли записи операцій здійснюються тільки на основі банківського витягу, у зарубіжних країнах перевага надається не витягу, а клієнтові. Після одержання витягу банку його ретельно перевіряють і складають для врегулювання погоджувальну таблицю.
Передусім у таблицю записують залишки — за даними витягу й за даними обліку фірми.
Потім відображають усі розходження. Приклад погоджувальної таблиці наведено в табл. 3.1.
Таблиця 3.1
УЗГОДЖУВАЛЬНА ТАБЛИЦЯ 30 квітня 2004 р.
|
Результати узгоджувальної таблиці відображають в обліку для коригування залишку на рахунку «Грошові кошти». Про допущені банком помилки сповіщають банк для їх виправлення.
Відображення результатів погоджувальної таблиці
1) Облік банком нашого векселя:
Номінальна вартість 1000 дол.; % — 50 дол. Банківський гонорар: 15 дол.
Д Грошові кошти 1035,00 К Векселі одержані 1000,00
Д Фінансові витрати 15,00 К Фінансові доходи (%) 50,00
2) Виправлення помилки чека № 443: Д Грошові кошти К Постачальники - 36,00
3) Неоплачені покупцями чеки: Д Клієнти К Грошові кошти - 425,60
4) Оплата банківських послуг: Д Фінансові витрати К-т Грошові кошти - 30,00
4. Облік поточних (короткострокових) фінансових інвестицій
З метою одержання дивідендів або відсотків чимало компаній вкладають вільні грошові кошти (особливо в період високих відсоткових ставок) у короткострокові цінні папери (фінансові інвестиції).
Фінансові інвестиції — це активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигід для інвестора.
Залежно від терміну утримання на підприємстві фінансові інвестиції поділяють на поточні (короткострокові) та довгострокові. Докладнішу характеристику фінансових інвестицій наведено на рис. 3.1.
Рис. 3.1. Фінансові інвестиції, їх собівартість і складові
До короткострокових фінансових інвестицій належать:
Найчастіше фірми вкладають грошові кошти в акції та облігації інших підприємств.
Короткострокові фінансові інвестиції є високоліквідними активами. За рівнем ліквідності вони посідають зазвичай друге місце після грошових коштів. Частина з них прирівнюється до грошових коштів, є їх еквівалентами. До еквівалентів грошових коштів належать цінні папери, які, згідно з умовами угоди, конвертуються в грошові кошти в термін до трьох місяців (наприклад, депозитні сертифікати).
Облік короткострокових фінансових інвестицій передбачає такі операції:
Згідно із загальним правилом, усі цінні папери, що надходять у результаті купівлі, обліковуються первісно за фактичною собівартістю, до складу якої входять ціна придбання, комісійні винагороди, мито, податки, збори, обов’язкові платежі та інші витрати, безпосередньо пов’язані з придбанням фінансових інвестицій.
Облік акцій
Підприємства вкладають вільні грошові кошти в акції інших корпорацій з метою одержання фінансового доходу у вигляді дивідендів.
Наприклад: Корпорація «А» придбала 1.07.04 у корпорації «В» 1000 простих акцій по 40 дол. кожна. Брокерські витрати становлять 500 дол. Таким чином, фактична собівартість придбаних акцій — 40 500 дол. Бухгалтерський запис 1.07.04 буде такий:
Д «Поточні фінансові інвестиції (Акції)» К «Грошові кошти» - 40 500
За придбаними акціями корпорація одержує дивіденди, що відображаються в обліку мірою їх надходження. Так, 31.12.04 корпорація «А» одержала дивіденди в розмірі 2 дол. з кожної акції, тобто 2000 дол. (2 дол. ´ 1000).
31.12.04.
Д «Грошові кошти» К «Фінансові доходи (Дивіденди)» - 2000
Методика обліку може передбачати попереднє відображення дивідендів до одержання за інформацією («Авізо») корпорації «В», а саме:
Д «Дивіденди до одержання» К «Фінансові доходи (Дивіденди)» - 2000