Теоретичні аспекти організації обліку й аудиту кредитних операцій

Зовнішній аудит здійснюється незалежними  аудиторськими фірмами: його основною метою є підтвердження вірогідності фінансової звітності.

Зовнішній аудитор зосереджує свою увагу на таких аспектах, як:

• дотримання правил бухгалтерського обліку та звітності по операціях, що здійснює банк;
• стан внутрішнього контролю в банках та його оцінка;
• дотримання банком положень законодавчих та нормативних актів України;
• виконання економічних нормативів, встановлених Національним банком України.

Різноманітність форм власності створює  передумови реформування методів фінансового  контролю за господарською і комерційною  діяльністю акціонерних, кооперативних, спільних і інших фірм, а також банків.

Засновники  та акціонери зацікавлені в незалежній оцінці стану справ, і поряд із традиційними формами контролю ступінь  якості діяльності їхніх фірм установлюється спеціальною службою - службою аудита: внутрішнього і зовнішнього, що широко функціонує в міжнародній ринковій сфері. При цьому створений контрольний орган всередині акціонерного чи іншого підприємства здійснює внутрішній аудит, а його керівник підкоряється тільки зборам засновників, чи з їх доручення, першій посадовій особі. Підсумки проведених аудиторських обстежень показали, що важливою умовою успішної діяльності аудиторів є взаємна зацікавленість, банку, що перевіряється, так і осіб, які перевіряють, у забезпеченні вірогідності обліку і звітності, у виявленні й усуненні причин, що заважають обстежуваному банку досягти високого рівня діяльності.

До прав аудиторів відносяться такі, як:

• перевірка всіх бухгалтерських, грошових і інших первинних документів, наявності грошей, цінностей і цінних паперів у касі, у підзвітних осіб, регістрів бухгалтерського обліку, звітності кошторису й інших документів по грошових, розрахункових і кредитних операціях;
• ознайомлення з наказами, розпорядженнями правління банку і його голови, протоколами засідань Ради і правління банку;
• пред'явлення вимог про надання всіх необхідних документів, а також довідок, розрахунків, засвідчених копій окремих документів для залучення до акта;
• одержання усних чи письмових пояснень з питань, що виникають у ході аудита;
• огляд касових приміщень, комор і інших службових приміщень, місця й умови збереження цінностей з метою з'ясування відповідності їх необхідним вимогам.

Обов'язки аудиторів визначаються на основі задач, поставлених при  перевірці банківської діяльності. Основний обов'язок полягає в тім, щоб при виявленні фактів неправильного здійснення банківських операцій, порушень установленого порядку бухгалтерського обліку, зловживань і т.д. точно визначити розмір заподіяного збитку банку чи державі (бюджету), причини розкритих порушень посадових осіб, винних у порушеннях. У зв'язку з цим аудитор також несе відповідальність за неправильне висвітлення дійсного стану справ в обстежуваному банку, навмисне перекручення фактів чи приховання виявлених порушень чи помилок, що допускаються працівниками.

Перед початком аудиторської перевірки важливо чітко визначити перелік питань, що підлягають перевірці. Цей перелік встановлюється угодою сторін і може включати як повну перевірку всіх сторін діяльності банку, так і окремих ділянок.

Крім  зовнішнього аудиту, для якого запрошуються сторонні аудитори, у банку здійснюється і внутрішній аудит - ревізії і перевірки службами самого банку. На початку аудиторської перевірки аудитору варто знайомитися з інформацією, що характеризує обсяги банківської діяльності, організацію роботи, рівень кваліфікації керівників, загальну організацію внутрішнього контролю. Далі, вже в процесі самої аудиторської перевірки розглядаються ті ділянки, де можливі помилки. При аудиті результатів фінансової діяльності банку, законності нарахування і використання прибутку, як правило, виявляються помилки в розподілі прибутку, особливо при численних пільгах, установлених при оподатковуванні. Стимулюється діяльність по зниженню тиску на ринок коштів і зменшенню їхньої маси в обороті шляхом придбання комерційними банками державних облігацій, відсотки і дивіденди по яких, так само як і доходи, отримані від розміщення цінних паперів, не підлягають оподатковуванню.

У ході аудиторської експертизи варто ретельно перевіряти правильність розрахунку бази оподатковування, особливо її видаткової частини, оскільки тут найчастіше допускаються помилки, і , крім того, у випадку виявлення податковим інспектором яких-небудь неточностей аудитор несе матеріальну та моральну відповідальність.

Діяльність аудитора детально планується керівником аудиторської фірми. Розрізняють стратегічне планування і детальне планування.

Стратегічне планування потребує визначення:

• обсягу роботи на основі знання і досвіду;
• визначення ризиків;
• очікування клієнтів (фірм, банків).

Сукупні аудиторські знання і досвід дозволяють оцінити обсяг роботи аудитора і ступінь ризику аудитора при перевірці даного банку. Розрізняють наступні види ризиків:

1)  ризик професійної здатності аудитора. Він визначається суворим підходом до вибору фірми, що перевіряється, з урахуванням її репутації (порядність, чесність фірми, ступінь ризику операцій даного банку).

2) ризик очікування клієнта - ризик не задовольнити висновками свого клієнта. У випадках, коли клієнт не задоволений аудиторською перевіркою, він може надалі відмовитися від послуг цієї аудиторської компанії;

3) аудиторський ризик - аудиторський висновок може бути невірним.

У сучасних нових умовах господарювання найбільше “небезпечними” для аудитора є ризики першої групи.

Аудиторські ризики підрозділяються на властиві ризики; контрольні ризики; ризик виявлення помилок.

Властиві ризики - це ризики, властиві самому характеру діяльності банку чи фірми. Робота банку характеризується великою кількістю операцій, здійснюваних протягом звітного періоду. Чим більше кількість операцій, тим більше можливість помилок. Тому важливо виявити саме ту помилку, що приводить до зміни (перекручування) фінансових результатів.

Контрольні ризики. Бухгалтерський облік банка містить визначені контрольні системи. При гарній контрольній системі контрольні ризики нижче, при поганій - вище.

Ризик виявлення помилок означає, що не всі помилки можна знайти визначеними аудиторськими методами. Якщо помилка не буде виявлена, то вона може вплинути на подальшу діяльність банку.

Якщо на цій стадії буде встановлено, що аудиторський ризик високий, аудитор робить висновок, що в даного клієнта при підтвердженні звіту має бути великий обсяг роботи.[7]

2 ОБЛІКОВА ЧАСТИНА. Методика  бухгалтерського обліку кредитних  операцій АКБ “Промінвестбанк”

2.1 Документальне оформлення обліку кредитних операцій

Бухгалтерський та податковий облік  операцій з кредитування в Філії  “Красногвардійське відділення Промінвестбанку  в м. Дніпропетровськ” (далі АКБ  “ПІБ”) здійснюється відповідно до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, “Правил бухгалтерського обліку  доходів і витрат банків України” (затверджені постановою  Національного банку України від 18.06.03 № 225),  Плану рахунків бухгалтерського обліку в банках України та інших нормативних актів Національного банку України та Промінвестбанку.

АКБ “ПІБ” має право за самостійним  рішенням здійснювати операції з  кредитування юридичних та фізичних осіб в межах повноважень, наданих  Правлінням Банку, відповідно до вимог  та умов, визначених Положенням Промінвестбанку, а також при наявності достатнього обсягу вільних кредитних ресурсів та забезпеченні необхідного рівня ліквідності.

Кредитуванням в АКБ “ПІБ” проводить  відділ комерційної діяльності.

Після звернення позичальника в  відділ кредитування за позикою, кредитний працівник проводить переговори з потенційним позичальником (з керівниками або відповідальними працівниками) для отримання інформації щодо особливостей його господарської діяльності, ринків збуту продукції або послуг, оцінює рівень компетентності та порядності керівництва позичальника, його наміри щодо використання та повернення кредиту, здійснює попередній аналіз його грошових потоків.

Під час переговорів  кредитний працівник повинен  визначити ціль кредитування, узгодити з позичальником вид кредиту та умови його надання (суму, плату, термін, забезпечення), окреслити можливі шляхи повернення кредиту та виконання всіх інших умов кредитного договору.

 Після переговорів  для отримання більш повної  картини про діяльність потенційного  позичальника кредитний працівник разом з представником служби банківської безпеки повинен наявно перевірити отриману під час переговорів інформацію, отримати документальні підтвердження щодо майбутнього предмету застави та скласти акт перевірки наявності застави. 

 Перелік документів, які повинен отримати від позичальника кредитний працівник:

• звернення  позичальника до Банку за кредитом;    
• клопотання власника господарського товариства на одержання кредиту (крім акціонерних товариств та підприємств державної або комунальної форми власності)(Додаток 1);
• заявка на одержання кредиту  (гарантії) (Додаток 2);
• копії нотаріально посвідчених документів позичальника: щодо створення підприємства і предмету його діяльності (свідоцтво про державну реєстрацію тощо), установчих документів (зі змінами та доповненнями на момент розгляду можливості надання кредиту).

При цьому при перевірці  обсягу цивільної правоздатності юридичних  осіб,  які  беруть  участь  у  правочинах,  необхідно ознайомитись  з  установчими документами  (статут,  засновницький договір),  установчими актами, свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької  діяльності  (витягом  з Єдиного  державного  реєстру  підприємств та організацій України), положенням про філію та представництво  юридичної  особи,  наказом юридичної особи про призначення керівника філії або представництва і перевірити,  чи  відповідає  правочин,  який  вчиняється, обсягу цивільної правоздатності юридичної особи.

У випадках,  передбачених законодавством,  необхідно перевіряти наявність спеціального дозволу (ліцензії) на здійснення юридичною особою окремого виду діяльності.

• документи, що підтверджують повноваження керівника (Голови Правління, Директора, Генерального директора тощо) або іншої особи на укладення, підписання угод та розпорядження майном та/або майновими правами підприємства (рішення відповідного органу управління про обрання на посаду або найом, трудовий договір (контракт), рішення органів управління про погодження (затвердження) укладення угод, довіреність тощо).
• копії документів, що підтверджують право власності на майно, яке пропонується в заставу  та/або договір, майнові права по якому пропонуються в заставу;
• копії нотаріально посвідчених документів поручителів та/або гарантів: щодо створення підприємства і предмету його діяльності (свідоцтво про державну реєстрацію тощо), установчих документів (зі змінами та доповненнями на момент розгляду можливості надання кредиту), документи, що підтверджують повноваження керівника (Голови Правління, Директора, Генерального директора тощо) або іншої особи на укладення, підписання угод та розпорядження майном та/або майновими правами підприємства (рішення відповідного органу управління про обрання на посаду або найом, трудовий договір (контракт), рішення органів управління про погодження (затвердження) укладення угод відповідно до статуту поручителів та/або гарантів, довіреність тощо);
• бізнес–план (у разі необхідності та для інвестиційних проектів);
• план техніко-економічного обґрунтування (розрахунку) кредитної пропозиції (Додаток 3);
• баланси за попередні роки (не менше ніж за два останні роки) та звітні періоди поточного року (в разі потреби), а також на останню звітну дату з необхідними розшифровками дебіторської і кредиторської  заборгованості, звіт про фінансові результати діяльності підприємства (при можливості - копії висновків аудиторських фірм, що здійснювали перевірку діяльності позичальника);
• підтвердження відсутності податкової заборгованості та податкової застави (витяг з відповідного державного реєстру обтяжень майна) або рішення податкового органу про звільнення з-під податкової застави активів позичальника, запропонованих в заставу (рішення податкового органу має бути максимально наближене до дати укладання кредитної угоди та договорів забезпечення);
• баланси поручителів або гарантів за останній рік та на останню звітну дату, інформацію щодо їх фінансового стану та боргів перед бюджетом (податкової застави);
• дані про грошові потоки позичальника - для доповнення аналізу фінансового стану клієнта та визначення джерел погашення кредиту;
• відомості про наявність (ухвала господарського суду) чи відсутність (засвідчене позичальником відповідне письмове підтвердження та довідка Агентства з питань банкрутства) порушеної відносно позичальника (поручителя та/або гаранта, а в разі застави майнових прав рекомендується ще й дебітора позичальника (крім нерезидентів), при цьому якщо майнові права є єдиним забезпеченням за кредитом – перевіряється обов’язково) справи про банкрутство;
• копії документів (договорів, контрактів тощо), які складають основу кредитного проекту: 
• будуть підтверджувати цільове використання кредиту;
• свідчать про узгодження термінів надходження і розміру виручки  від реалізації (послуг, продукції тощо) з термінами повернення та розміром кредиту і відсотків;