Сутність,значення,завдання та джерела інформації аналізу дебіторської та кредиторської заборгованості в умовах трансформації економіки

    Слід зазначити, що з огляду на імовірнісний характер прогнозу, не слід прагне до збігу розрахункових  показників. Однак прогнозна тенденція  щодо зниження тривалості оборотності  дебіторської заборгованості  повинна  стати визначальною при управлінні дебіторською заборгованістю.

     Щоб зробити прогноз як дебіторської так і кредиторської заборгованості на майбутнє використовується така формула:

                                                                                                      (3.1)                                                                                         

де:К-середній коефіцієнт росту;

n-кількість аналізованих періодів;

Yo-минулий період;

Yn-звітний період;

     Розрахунки щодо визначення приблизних прогнозних показників дебіторської та кредиторської заборгованості на ПАТ«Красноїльський ДОК» на 2013 рік відображено в таблиці 3.1.Даний розрахунок буде корисним для управлінського складу підприємства та дозволить прийняті адекватні управлінські рішення щодо оптимізації розміру дебіторської та кредиторської заборгованост в майбутньому.                                                                                                                               

                                                                                                                     Таблиця 3.1

Прогноз рівня дебіторської та кредиторської заборгованості на ПАТ«Красноїльський ДОК» на кінець 2013 рік

Показники	2010 рік	2012 рік		2013 рік
Поточна дебіторська  заборгованість	1380	2863	5940,73
Поточна кредиторська заборгованість	13851	21363		32941,75
Доовгострокова кредиторська заборгованість	3350	753		169,43
Коефіцієнт д.з.	2,075
Коефіцієнт поточної  к.з.	1,542
Коефіцієнт довгострокової кредиторської заборгованості	0,225

 

К д.з.= =2,075

Прогноз д.з. на 2013 рік=2863*2,075=5940,73 тис.грн 

К п. к.з.= =1,542

Прогноз поточної к.з. на 2013 рік=21363*1,542=32941,75 тис грн

К д.к.з.= =0,225

Прогноз  довгострокової к.з. на 2013 рік=753*0,225=169,43 тис.грн 

        На підставі таблиці 3.1 побудуємо графік щоб наочно побачити динаміку двох видів заборгованості.

                                                                                                                     Графік  3.1

       Висновок:В ході  прогнозування дебіторської та кредиторської заборгованості  на майбутнє виходячи їз розрахунків за останні три роки можна припустити що ситуація суттєво не зміниться. Відбудеться різький скачок дебіторської заборгованості ,але це це зумовлено суттєвим зменшення товарів і готової продукції на кінець 2012 роки,отже логічно припустити що дебіторська заборгованість збільшилася через більший обсяг реалізації і відповідно кредитування ібільшоє кількості покупців.Неможна дати однозначний висновок добре чи погано.З одного боку це вилучення коштів з обороту,а з другого збільшення обсягу продажів приносить нам і більший дохід.Все залежить від строків погашення такої заборгованості тобто повернення коштів в оборот підприємства.Щодо прогнозу поточної кредиторської заборгованості то ми бачимо що дана заборгованість має тенденцію до збільшення що є негативно,але відбудеться зменшення довгострокової кредиторської заборгованості.Проте всі ці розрахунки є досить неточними тому що протягом 2013-го року може відбутися безліч непередбачених процесів які так чи інакше можуть вплинути на дебіторську і кредиторську заборгованість.

 

 

    3.2 Шляхи оптимізації розмірів дебіторської та кредиторської                                     заборгованості на підприємстві

 

 

       У сучасній практиці фінансового менеджменту в Україні управління дебіторською заборгованістю (ДЗ) є одним з найважливіших і водночас складних елементів управління оборотними активами. Порушення нормального циклічного процесу її утворення та погашення може бути не тільки причиною виникнення проблем для підприємства (зниження рентабельності активів, втрата їхньої ліквідності), а спричинити розвиток глобальної кризи неплатежів в економіці країни.

        Більшість вітчизняних підприємств приймають рішення щодо утворення і погашені дебіторської заборгованості на інтуїтивній основі. Часто з цього питання відсутня навіть більш-менш обгрунтована і постійна політика.

        Це може призвести до прямих фінансових втрат або до недоотримання частини прибутку.

       Не нормальний перебіг операційної діяльності підприємства спричинює те, що у загальному обсязі дебіторської заборгованості найбільшу частку займає заборгованість покупців за відвантажені їм товари. Тому політика управління дебіторською заборгованістю насамперед повинна націлюватись на розширення обсягів реалізації продукції і оптимізацію її розміру і своєчасному погашенні.

      Досягнення більших прибутків за рахунок регулювання товарообігу визначається не тільки політикою ціноутворення, а й політикою реалізації товарів у кредит. При цьому оборотність товарних запасів підвищується, але збільшується обсяг інвестицій в дебіторську заборгованість, що затримує повернення коштів. Тому обґрунтоване управлінське рішення щодо доцільності надання товарного кредиту та його розміру повинно базуватися на визначенні оптимальної дебіторської заборгованості (і в абсолютному вимірі, і як частки продажів у кредит в загальному товарообігу).

       Дебіторська заборгованість – сума боргів, що належать підприємству і свідчать про вилучення коштів з його обігу дебіторами – юридичними чи фізичними особами, що мають відповідну фінансову заборгованість підприємству. Це – форма існування обігових активів.

      Дебіторська заборгованість вигідна певним чином для підприємств:

 зростає їхній товарообіг, а отже, й маса валового доходу  та прибутку (за інших незмінних умов). Це – основна вигода ,оскільки швидше реалізуються запаси, що дає змогу скоротити частку змінних витрат на них;

     Разом з  тим дебіторська заборгованість  по суті, є відволіканням з  господарського обігу обігових  коштів підприємства, що супроводжується непрямими втратами його доходів: чим довший період погашення заборгованості, тим менший доход від коштів, вкладених у дебіторів (адже дебіторська заборгованість, як і інші активи, повинна давати прибуток, який за інших однакових умов тим вищий, чим вища оборотність);

 На рівень дебіторської  заборгованості впливає чимало внутрішніх і зовнішніх (екзогенних) факторів:

• вид та специфіка товару;
• місткість ринку;
• ступінь насиченості ринку;
• застосування різних методів стимулювання попиту та їхня відносна

ефективність;

• система розрахунків, прийнята на підприємстві;
• фінансовий стан підприємства;
• кредитна політика підприємства тощо.

     Умовами  кредиту, звичайно, оговорюються: період  надання кредиту і дисконт  (знижку) за ранню оплату (наприклад, 2/10 повна (net) ЗО - 2% знижки при сплаті  протягом 10 днів, повна оплата протягом ЗО днів). Ці умови тісно пов'язані з іншими елементами кредитної політики.

     Визначення кредитного періоду – строк оплати заборгованості дебіторами або просто стандартної тривалості надання кредиту. Подовження кредитного періоду збільшує дебіторську заборгованість – частково за рахунок умов кредиту, частково за рахунок збільшення обсягу продажів. Якщо прирощуваний прибуток (ціна продажів мінус прямі витрати на виробництво, продаж і кредитні витрати, пов'язані з додатковими продажами), перевищує граничну вартість подовження кредитного періоду (на практиці використовується вартість капіталу для фінансування дебіторської заборгованості), то зміна кредитної політики є вигідною. Відповідно, оптимальний кредитний період - це такий період, коли граничні прибутки дорівнюють граничним витратам на зберігання більшої суми для розрахунків з дебіторами.

    Дисконти та інші методи стимулювання дострокової оплати заборгованості. для визначення оптимальності має використовуватись аналогічний принцип.

     Подальша  політика управління заборгованістю  формується залежно від аналізу  даних. При цьому застосовується  здебільшого статичний порівняльний  аналіз: на підставі даних господарського  та управлінського обліку  визначається  коло показників, що відобража­ють стан активів підприємства у певному періоді (зокрема, абсолютний розмір заборгованості, її частка у структурі активів, оборотність тощо). На підставі прогнозних показників розвитку підприємства можна оцінити ступінь впливу обраної політики управління заборгованістю і кредитної політики зокрема на ефективність операційної діяльності підприємства. Навіть прогресивніша методика динамічного аналізу або прирістного аналізу впливу окремих факторів  не забезпечує приблизної відповіді на питання, як обґрунтувати оптимальний рівень заборгованості за продані в кредиті товари.

      Багато авторів  зазначають, що цей оптимальний рівень заборгованості існує, однак визначити його формально досить важкої через невизначеність та непропорційний характер впливу задіяних факторів. Водночас дні такої складової частини оборотних активів, як товарні запаси, існують і широко використовуються на практиці різні оптимізаційні моделі, з  яких найвідомішою є модель оптимального розміру замовлення (EOQ).

     Рівень товарообігу можна відобразити за допомогою функції, що зростає залежно від кредитної політики. Якщо відповідні кредитні умови стають сприятливішими, тобто подовжується кредитний період та зростають цінові дисконти, то це сприяє й збільшенню товарообігу. Така тенденція з позицій потенційних дебіторів аналогічна неявному зниженню ціни, тому зростає як кількість клієнтів, що використовують запропоновані умови, так і обсяг товару, який купує окремий клієнт. Крім того, кредитна політика може бути важливою складовою конкурентної стратегії підприємства. Через невиправдано жорстку кредитну політику або й відсутність такої підприємство може втратити частину покупців, що віддадуть перевагу сприятливішим умовам конкурентів. При цьому ефект (приріст товарообігу) від поліпшення кредитних умов поступово зменшується, адже збільшення товарообігу обмежено потенціалом товарного ринку, а для клієнтів поліпшення умов стає дедалі менш важливим.

     Зростання дебіторської заборгованості тягне за собою збільшення пов'язаних з нею витрат. По перше, це витрати на її утримання, головним чином недоотриманий прибуток від активів, які в ній «заморожені». По-друге, це витрати, пов'язані з негативним впливом кредитної політики - зростає сума ризиків, що гроші повертатимуться невчасно (фактично тимчасово вилучені з обігу) або й не повер­татимуться зовсім. Чим ризикованіша кредитна політика, тим більше витрат на заходи щодо уникнення цих ризиків. Витрати першого типу пропорційні сумі заборгованості і часу її утримання, витрати другого типу залежать від кредитних умов. Додатково зазначимо, що до витрат, залежних від кредитної політики, можна віднести витрати через овертрейдинг -ситуацію, коли швидке зростання товарообігу не підкріплене власними фінансовими ресурсами і може призвести до кризи ліквідності.

     Існує певний максимальний рівень дебіторської заборгованості Dmax, якого взагалі можна досягнути за ринкових умов, якщо кредитна політика є найліберальнішою. Як уже зазначалося вище, поняття «кредитна політика» багатогранне, але не всі її складові рівнозначні як за впливом на ефективність політики в цілому, так і з точки зору оптимізації розмірів заборгованості. Стандарти кредитування можна назвати умовно сталою величиною на підприємстві, адже вони тільки визначають, більшій чи меншій частці потенційних дебіторів надаватиметься товарний кредит. Фактори, пов'язані з інкасацією дебіторської заборгованості, мають визначальне значення при опера­тивному управлінні заборгованістю та для поліпшення платіжної дисципліни дебіторів. Проте вони не мають першочергового значен­ня для формування структури активів і абсолютного розміру заборгованості.

     Отже, за фактор, який поєднує кредитну політику і політику визначення оптимального розміру інвестицій у заборгованість, приймемо саме кредитний період. Розмір дебіторської заборгованості, що утворюється, пропорційний терміну кредитного періоду, але ця залежність не є лінійною. Якщо ситуацію розглядати спрощено, то можна сказати, що відхилення у менший бік від максимального значення заборгованості обернено пропорційно кредитному періоду.

     Запропонована модель оптимізації справедлива при дотриманні таких   припущень:

• інші параметри кредитної політики, крім кредитного періоду, є незмінними, або суттєво не впливають на розмір заборгованості (як ми вже з'ясовували, навпаки, частіше трапляється, що кредитна політика залежить від цільового розміру заборгованості);
• для різних типів витрат передбачається лінійна залежність від факторів, які їх визначають, при використанні інших типів залежності можливе суттєве уточнення і ускладнення наведеної моделі. Наприклад, можливо доцільнішим буде застосування коефіцієнта дисконтування для відображення зміни вартості заборгованості у часі при розгляді витрат на її зберігання;
• стабільні показники якості та структури дебіторської заборгованості;
• потенційні дебітори розглядаються як однорідна і досить велика сукупність.