Стратегічний управлінський облік на промислових підприємствах

– менеджери є агентами різноманітних  зацікавлених груп (найчастіше власників підприємства), вони не завжди виконують зобов'язання у відповідності з прийнятою стратегією підприємства або найбільш ефективним  способом.  Крім того,  право визначення зобов'язань розподіляється по різних рівнях менеджменту та в деяких випадках делегуються окремим особам або організаціями за межами даної фірми;

– зобов'язання призводять до зміни  цінностей підприємства, які реалізуються в матеріальній формі у вигляді  грошових потоків. Готівка –"первинний  ресурс" будь-якої організації. Готівка  зазнає безпосередніх грошових змін та, за визначенням, є найбільш ліквідним  фінансовим активом. Розуміння механізму  руху готівки є ключем до вирішення  проблеми добробуту підприємства та його подальшого життя;

– зобов'язання беруть керівники, що мають права на управління потенціалом  підприємства. Завдання визначення цього  потенціалу, підвищення його рівня  і прийняття рішення про його найбільш ефективне використання є  основною проблемою, яку вирішує керівництво підприємства. ^[6]

На рисунку зображений "С-цикл", який дозволяє підтримувати підприємство в стійкому стані і нарощувати його потенціал. Потенціал підприємства визначає діапазон його альтернативних можливостей, які воно може використовувати. Разом з тим для прийняття  рішення про їх використання потрібно визначити, чи призведуть прийняті зобов'язання до збільшення готівки. Після прийняття цих рішень необхідно контролювати та аналізувати результати (в залежності від успіху або невдачі). Тим самим створюються умови для наступного підвищення потенціалу.

З теорії "С-циклу» випливають принципи, на основі яких можна розглядати фінансові проблеми підприємств різних форм власності та господарювання. ^[7]

Рисунок 1.1 – "С-цикл"

1.4 Види управлінських рішень

Довгострокові рішення потребують придбання основних засобів та їх експлуатації у визначеному процесі або діяльності. Наприклад, залучення довгострокових фінансових засобів, вкладення коштів в будівлі та обладнання, створення спільного підприємства та відкриття ринку нових продуктів – все це потребує довгострокових вкладень праці та ресурсів. Крім того, у більшості випадків прийняття (або відміна) подібних рішень призводить до зміни структури виробництва та нестійкості становища підприємства протягом кількох років. ^[8]

Короткострокові рішення, як правило, не потребують змін структури основних засобів фірми та (у більшості  практичних ситуацій) не мають тривалого  впливу на діяльність фірми – час  змін не перевищує одного звітного періоду (зазвичай рік). Звичайно, в  цілому короткострокові управлінські рішення виходять з будь-якого  довгострокового рішення. Час є  критичним фактором, у тому числі  і при прийнятті рішень. ^[9]

Прийняття довгострокового рішення  реалізується через послідовне прийняття  відповідних короткострокових рішень. В процесі прийняття довгострокових рішень потрібно пам'ятати про вже  прийняті рішення, що обмежують варіанти вибору для того, хто приймає рішення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

II. АНАЛІЗ ПІДПРИЄМСТВА З ДОСЛІДЖУВАНОЇ ТЕМИ

 

2.1  Стисла характеристика ринку кондитерських виробів в Україні

Щорічно в Україні з'їдають близько 600 тис. тонн борошняних кондитерських  виробів. Кондитерський ринок один з небагатьох, на якому рівень споживання в Україні випереджає аналогічний  показник в Европпе. Ми споживаємо борошняної "кондитерки" на 45% більше, ніж  французи, і на 53% більше, ніж німці. Середня укрінская сім'я витрачає на кондитерські вироби близько 10% свого  бюджету. Солодощі традиційно вважаються жіночим стравою: жінки старше 30 років складають близько 50% від всіх покупців борошняних кондитерських виробів, друга за чисельністю категорія споживачів тістечок і печива - діти до 18 років (30%). За даними компанії ACNielsen, у першій половині 2006 року український ринок борошняних кондитерських виробів був сегментований так: 47,3% - солодке печиво, 22,9% - вафлі, 17,5% - випічка, 10,3% - пряники, 2, 1% - солоне печиво.     

Кондитерський ринок Укаріни в  останні десять років, що минули після  кризи 1998 р., розвивається випереджаючими темпами. За оцінками експертів, в 2005-2008 рр.. середні річні темпи зростання  виробництва кондитерських виробів  склали 4,5-7%, і є всі передумови до збереження досягнутих темпів в  найближчому майбутньому.

У 2009 р. зростання дещо скоротилося - ринок в найбільших містах наближається до насичення. Що стосується невеликих населених пунктів, то вони досі не грають великої ролі: споживчі можливості їх населення порівняно невеликі. Крім того, регіони поки залишаються недостатньо перспективними для розвитку малих кондитерських компаній. Більша частина ринку зайнята великими місцевими виробниками.    

 Традиційно на кондитерському  ринку виділяють сегмент борошняних  кондитерських виробів і сегмент цукрових кондитерських виробів. До борошняним кондитерським виробам відносяться, в першу чергу, печиво та вафлі, а також кекси, рулети, пряники, торти і тістечка, східні борошняні солодощі.

До цих пір для найбільших українських кондитерських компаній основним орієнтиром була Росія - найближчий великий ринок у товарному  і в грошовому вираженні. Компанії масово розширювали обсяги поставок і старалися закріпитися на ньому (наприклад, у компанії "АВК" торгівля з Російською Федерацією зріс на 47%, перевищивши обсяги продажів докризового 2008 року). Однак з відкриттям зони вільної торгівлі з ЄС для українських  кондитерів відкриваються більш  привабливі перспективи: доступ на європейський ринок, який в сім разів більше російського і незрівнянно вище по платоспроможності. ^[10]

 

  Корпорація «Харків-Бісквіт» займає почесне 6те місце у рейтингу кондитерськіх компаній в Україну за величиною чистого доходу в 2010 році. на думку експертів. Так чистий дохід корпорації «Харків-Бісквіт» в 2010 році склав 870 млн. грн., що на 26,7% більше ніж у 2009 році. ^[11]

 

 

2.2 Аналіз підприємства "Харківська бісквітна фабрика"

 

2.2.1 Стислий опис підприємства 

Харківська бісквітна фабрика - єдине спеціалізоване підприємство кондитерської галузі України по виробництву борошняних кондитерських виробів: печива, крекеру, вафель, бісквітів, рулетів.

Підприємство засноване в 1935 році. Очолює АТЗТ "Харківська бісквітна  фабрика" відомий і досвідчений фахівець, лауреат багатьох нагород, Заслужений працівник промисловості України, Алла Арестовна Коваленко.

У грудні 1995 року фабрика була приватизована  трудовим колективом. Чисельність персоналу - більше 1200 осіб. Фабрика має два основних цехи-бісквітний (5 ліній) та вафельний (2 лінії та 4 автомати), і цех з виробництва тари з гофрованого картону. Устаткування - сучасні технологічні лінії виробництва провідних фірм-виробників: Minel, Sasib, Orlandi (Італія), HAAS (Австрія), Polin, Reon. Обсяг виробництва - понад 100 тонн на добу, асортимент - близько 100 найменувань. У 1998-му "бісквітки" придбала контрольний пакет акцій харківської кондитерської фабрики - одного з найстаріших кондитерських підприємств України, заснованого в 1896 році постачальником Імператорського двору Жоржем Борманом, де працюють в даний час близько 1300 чоловік. Обсяг виробництва цукристих кондитерських виробів - 90 тонн на добу, асортимент - близько 150 найменувань. Фабрика має 5 виробничих високомеханізованих цехів: карамельний (6 ліній), ірісоконфетний (9 ліній), цукерково-шоколадний (4 лінії і 5 ділянок виробництва), шоколадний, цех производствав пастило-мармеладних виробів (8 ділянок виробництва). Продукція реалізується через дистриб'юторську мережу в Україні, експортується в Росію, Казахстан, Молдову, країни Балтії, Монголію, США, Німеччину, Ізраїль.

Готова продукція ХБФ сертифікована  ще з 1993 року. У липні 1998 року на АТЗТ "Харківська бісквітна фабрика" початі розробка і впровадження системи  якості відповідно до вимог міжнародного стандарту ISO 9001.

Фірма першою з усіх вітчизняних  кондитерських підприємств пройшла  сертифікацію виробництва за міжнародними стандартами ISO-9001. На думку керівництва  ХБФ, з отриманням сертифікату якості ISO-9001, в історії підприємства почався  принципово новий період.

За останні роки отримано чимало нагород. Особливо престижно отримання  в 1997 році Диплома лауреата 2-го Українського національного конкурсу з якості, в 1998 - Диплома лауреата Всеукраїнської акції "Золота Фортуна", вручення у 1999 році Генеральному директору Диплому  лауреата VI Всеукраїнського відкритого рейтингу популярності та якості "Золота Фортуна" в номінації "Кращий керівник підприємства". У 2000 році в загальнонаціональному  конкурсі "ВИЩА ПРОБА" бісквіти і  рулети "Фірмові", вафлі "Дебют" відзначені дипломом за оригінальні  і єдині в Україні рецептури  виготовлення, чудові смакові якості і високі споживчі властивості, широкий  спектр смакових відтінків.

Технічне оснащення фабрики  постійно вдосконалюється, вона співпрацює з всесвітньо відомими фірмами: Orlandi, HAAS, Sasib bakery.

Харківська бісквітна фабрика  входить до складу ЗАТ "Укркондитер" (До складу ЗАТ входить ще 27 кондитерських  фабрик, таких як "А.В.К.", АТЗТ "Дніпропетровська кондитерська фабрика", АТЗТ "Херсонська кондитерська фабрика" АТЗТ "Миколаївська кондитерська фабрика" , АТ "Світоч", ВАТ "Полтавкондитер", ЗАТ "Одеса", та інші. У 1992 році фактично на його базі було створено АТЗТ. Засновниками структури стали юридичні особи - 22 підприємства кондитерської галузі. З іншими фабриками "Укркондитер" співпрацює на підставі двосторонньої домовленості, надаючи всіляке сприяння.)

Обсяг виробництва: 1999 р - 40989 тис. тон, 2000 р - 46424 тис. тон кондитерських виробів, що становить 113,3% приросту. На 2012 рік, виручка від реалізації за 2011 рік склала 1066302 грн., І значно зросла за сравнеіню з 2010, коли випучка від реалізації товару була 995690 грн. Харьковская бисквитная фабрика продолжает увеличивать объемы производства по сравнению с 1999 годом, хотя и не такими темпами, как раньше (1999 год - 18,1 тыс.тон, прирост - 14,2%,; 2000 год - 19,4 тыс.тон, прирост - 10%).

Більш високі темпи зростання в 2000 році - 25% показує підшефна Харківська кондитерська фабрика. В цілому, в 2000 році ХБФ вийшла на обсяг у 25,5 тис.тон  продукції проти 24,3 тис тон у 1999 році. Разом дві фабрики випустили  в 2000 році 43 тис тон солодких виробів, що дозволило цьому тандему зберегти третє місце серед всіх українських  виробників (після "Рошен" і "А.В.К."). Найбільшу питому вагу в структурі  виробництва ХКФ припадає на карамель - приблизно 66%; на другому місці - глазуровані  і неглазуровані цукерки - 21,6%; на мармеладно-пастильно вироби - 3,5%; на іриси - 3,1%; на шоколад - 2,4%. Найближчим часом ця структура зазнає істотних змін.

В асортимент ХКФ входить 196 найменувань  продукції. Але для оптимальних  обсягів продажів і беззбитковості деяких найменувань продукції, керівництво  ХКФ і вирішило провести ревізію  номенклатури, і зупинилися на 120 найменуваннях. Основна увага при цьому приділяється кільком групам: зі збивані і кремовими  начинками, шоколадним, помадним цукеркам в шоколадній глазурі. Крім цього, ХБФ  випускає як дорогі елітні, так і  недорогі цукеркові набори.

Хоча й обсяги виробництва все  зростають, але зараз з'явилося  дві проблеми для виготовлювачів солодощів. ^[12]

По-перше, для кондитерської промисловості  потрібен цукор. У 2000 році ціна на український  цукор досягала 2,4 -2,5 тис. грн. за 1 тону, в той же час в Росії ціна 1 тони цукру відповідно 1,7 - 1,8 тис. грн. У нинішньому 2001 цукор виробники  змушені купувати по 2,37 грн. за кг.

По-друге, російські кондитери позаздрили успіхам українських виробників на російському ринку і звернулися до свого уряду з проханням - українців  з "самостійності" цукерками не пускати на ринок. З моменту введення Росією спецмита на карамель обсяги експорту цієї продукції з України зменшилися приблизно на 20-25%. Відповідно майже на 30% скоротилися і обсяги виробництва карамелі.

Існують також проблеми у кондитерів-експортерів, зокрема і у "Харківської бісквітної фабрики", з відшкодуванням ПДВ. Іноді, повернути ПДВ буває просто дуже складно, а інколи - практично неможливо. Це відбувається через вольових рішень ДПАУ, не відповідають закону України. Такі труднощі приводять до "вимивання" оборотних коштів на підприємствах і стримування процесу відтворення.

 

2.2.2 Організаційна структура і  центри відповідальності "Харківської  бісквітної фабрики

 

Рисунок 2.1 – Організаційна структура "Харківської бісквітної фабрики"

Генеральний директор:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконавчий орган. Здійснює управління компанією, стверджує перспективні плани розвитку;   

1) керує роботою Дирекції, видає  накази, розпорядження, інструкції  та інші акти з питань, що  входять до компетенції Дирекції;    

2) - представляє інтереси Товариства  у відносинах з органами державної  влади та місцевого самоврядування;   

3) - у відповідності до чинного  законодавства розпоряджається  майном і коштами Товариства, представляє його в усіх організаціях, як в Росії, так і за кордоном, видає довіреності, встановлює порядок підписання договорів та інших угод від імені Товариства;   

 

Директор з виробництва:   

1) відповідає за організацію  виробництва;   

2) координує дії служб і цехів,  що знаходяться в його підпорядкуванні;    

3) стежить за дотриманням технології  виробництва;   

4) планує модернізацію виробництва  та вдосконалення технології;

 

Директор з загальних питань:    

1) Керівництво господарсько-фінансовою  діяльністю підприємства в області  планування і управління його  виробничо-економічною політикою;   

2) Участь у розробці поточних  і перспективних планів підприємства, визначенні довгострокової стратегії  комерційної діяльності;   

3) Вивчення тенденцій ринку і  прогнозування обсягу продажів  у залежності від зовнішнього  середовища;