Стратегічний управлінський облік на промислових підприємствах

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ  
НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

«ХАРКІВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»  

Кафедра «Фінансів»

 

 

 

 

 

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

з дисципліни «УПРАВЛІНСЬКИЙ ТА ПОДАТКОВИЙ ОБЛІК»

на тему «Стратегічний управлінський  облік на промислових підприємствах»

 

 

 

 

Виконала: студентка IV курсу, групи БФ 29-г

Рогожина Ольга Сергіївна

  Науковий керівник: Могилко О.В.

 

 

 

ХАРКІВ 2012  
ЗМІСТ

 

Вступ………………………………………………………………………………….3

1.Стратегічний управлінський облік в обліковій системі підприємства………...4

1.1 Стратегічний облік як частина облікової системи підприємства…………….4

1.2. Етапи стратегічного планування……………………………………………….8

1.3 Складові моделі «С-циклу»……………………………………………………..9

1.4 Види управлінських рішень……………………………………………………11

2. Аналіз підприємства з досліджуваної  теми……………………………………12

2.1 Стисла характеристика ринку кондитерських виробів………………………12

2.2. Аналіз підприємства "Харківська  бісквітна фабрика"………………………13

  2.2.1 Стислий опис підприємства………………………………………………...13

2.2.2 Організаційна структура і  центри відповідальності………………………16

2.3 Стратегічний і управлінський  облік на підприємстві "Харківська  бісквітна фабрика"………………………………………………………………………………….20

3. Пропозиції по удосконаленню  стратегічного управлінського обліку……….27

3.1 SWOT-аналіз……………………………………………………………………27

3.2 Аналіз п'яти конкурентних  сил Майкла Портера…………………………….28

3.3 Зміна методу обліку витрат  і калькулювання собівартості  продукції та операційного прибутку підприємства……………………………………………………...30

3.4 Зміни організаційної струтурі підприємства…………………………………32

 Висновок……………………………………………………………………………33

 використана література……………………………………………………………35

 

 

ВСТУП

Дана тема роботи є дуже актуальною, адже в наш час розвиток ринкових відносин значно впливає на процес реформування бухгалтерського обліку в нашій країні.

Законодавство України примушує бухгалтерів  по новому підходити до питань організації  обліку, керуючись своєю професійною  думкою, вміти використовувати облікові дані для планування, аналізу та ведення стратегічного обліку в  залежності від характеру і сутності управлінських рішень.

Бухгалтерський облік адміністративної системи сьогодні не в змозі задовольнити потреби сучасного "ринкового" підприємства. В цих умовах стало неминучим виникнення стратегічного обліку як самостійної галузі бухгалтерської діяльності.

Проблеми стратегічного управління вивчають багато вітчизняних науковців,  серед яких:  Г. Кіндрацька,  В. Герасимчук,  І. Цигилик,  І. Нємцов, А. Міщенко, Т. Ткаченко, Б. Мізюк, В. Василенко.

Головна мета мого курсового проекту  полягає у зрозумінні суті стратегічного  управлінського обліку на підприємстві, та спробі вдосконалити його, з метою  підвищення ефективності використання ресурсів та збільшення прибутку підприємства.

У курсовому проекті я досліджую  як здійснюється стратегічний управлінській  облік на підприємстві "Харківська бісквітна фабрика". Та проаналізувавши  основні фінансові показники, особливо затрати, та їх об'єм по кожному з  їх видів, пропоную більш ефективний спосіб ведення стратегічного управлінського обліку, завдяки проведенню двох нових  аналізів ефективності роботи підприємства, та впровадженню нового методу калькуляції операційного прибутку підприємства.

 

Отже, стратегічний облік є надзвичайно  важливим і актуальним в наш час, оскільки процес прогнозування в  системі стратегічного планування витрат дає змогу виявити існуючі  проблеми підприємства, а саме це є  запорукою успішного існування будь-якої компанії.

I. СТРАТЕГІЧНИЙ УПРАВЛІНСЬКИЙ ОБЛІК В ОБЛІКОВІЙ СИСТЕМІ ПІДПРИЄМСТВА

 

1.1 Стратегічний облік  як частина облікової системи  підприємства.

Стратегічне управління витратами  – це динамічний процес аналізу  витрат, вибору стратегії, планування, реалізації, контролю та гнучкого коригування розроблених планів.  Об'єктами стратегічного управління є їх рівень,  формування і структура, метою – їх зниження.

Метою стратегічного обліку, як особливої підсистеми обліку, є обробка інформації для планування, контролю, аналізу та прийняття рішень.

Організація стратегічного обліку на підприємстві є частиною антикризового  управління, що дозволяє запобігати кризових ситуацій. На сучасному етапі розвитку облік повинен приймати до уваги  стратегічні питання. Це можливо  в межах стратегічного обліку, що являє собою глобальну модель інформаційної технології, яка з’єднує в межах єдиної системи фінансовий та управлінський облік та забезпечує керівників та спеціалістів підприємства інформацією для прийняття ефективних рішень.^[1]

Облік і фінанси складають основу ефективної діяльності будь-якого підприємства.Традиційно фінансовий облік був пов'язаний із забезпеченням інформацією зовнішніх користувачів, особливо акціонерів (які вклали капітал в підприємство), кредиторів – банків та інших фінансових установ, кредиторів (які забезпечили підприємство товарами та послугами в кредит), замовників (покупців товарів та послуг підприємства), робітників підприємства та їх агентів, таких як професійні союзи та організації, податкові органи, державні органи статистики тощо.

Разом з тим, фінансовий облік використовується також керівництвом як найбільш важливий засіб звітності перед акціонерами фірми.

Управлінський облік повинен надавати інформацію, що базується на фінансових даних, для прийняття управлінських  рішень. Проте на великих підприємствах  служби фінансового та управлінського обліку частково перекриваються за своїми функціями (рисунок 1.1), адже системи фінансової звітності та інформаційні системи управлінського обліку настільки дублюють один одного, що немає реальних шляхів їх розумного розподілу. На малих підприємствах система фінансової звітності часто виконує функції системи управлінського обліку та використовується керівництвом для управління підприємством на підставі обліку прибутків та збитків. ^[2]

 

Рисунок 1.1 – Взаємодія  облікових та фінансових функцій

всередині підприємства

 

 

 

В стратегічному обліку ці дві області  розглядаються як єдине ціле. Але  для цього потрібен підхід, "орієнтований на прийняття рішень", що, в свою чергу, накладає критерій "потрібності" на усю інформацію, яка створюється підприємством.

Облікова діяльність впливає не тільки на поведінку окремих співробітників, а також на їх спілкування та взаємовідносини  один з одним. Тут стає досить важливим вплив цієї складової "поведінки" на управлінський облік.

За останні роки керівники підприємств  проявляють все більший інтерес  до питань підвищення ефективності традиційних процедур бухгалтерського обліку. А саме, формальний розподіл функцій управлінського та фінансового обліку став менш помітним, бо в окремих випадках інформація звичайно надходить з спільних інформаційних систем менеджменту. Крім того, жодна з цих видів інформації у ізольованій (традиційній) формі не може слугувати ефективною підставою для прийняття довгострокових або короткострокових рішень організації. Сферою стратегічного обліку є саме область перетину різних фінансових функцій. ^[3]

Обґрунтований облік витрат дає  змогу управляти діяльністю підприємства, досягати зниження витрат і збільшення нагромаджень шляхом надання даних про фактичні витрати, що відповідають критеріям точності, повноти та своєчасності. Однак розгляд витрат, винятково як об'єкта обліку, що відбувається в практиці господарювання українських промислових підприємств,  спричинює виникнення істотних вад у системі управління і свідчить про ігнорування вимог ринкових умов та недалекоглядність керівництва.

Також треба підкреслити, що спрямовуючи  свою управлінську діяльність на вирішення, відзначених пріоритетністю поточних завдань, керівники підприємства водночас повинні мислити бізнес-перспективами  ними керованих організацій, як цього  вимагають умови господарювання. У цьому контексті завдання, що вирішуються в процесі поточної діяльності, повинні підпорядковуватись досягненню стратегічної мети і цілей підприємства. Тільки така система управління може бути основою розвитку організації.

Необхідно відзначити, що дотепер  застосовувані на підприємствах  системи управління витратами виявились  неефективними,  що проявилось у  зростанні як загального їх рівня, так  і рівня непродуктивних оперативних  витрат.  Причиною таких наслідків  став задовільний стан контролю витрат, а подекуди і його відсутність. Враховуючи це, а також необхідність прогнозування підприємствами параметрів своєї діяльності на перспективу

постає завдання пошуку дієвої системи  управління витратами стратегічного характеру.

На думку вітчизняного вченого  Н. Чумаченка, модель стратегічного  управління витратами, на нашу думку, повинна  охоплювати такі складові:

1. облік та аналіз витрат підприємства;

2. формулювання стратегічних альтернатив  та вибір стратегії; 

3. планування та прогнозування  рівня витрат;

4. оптимізація та контроль процесу  формування витрат;

5. виявлення відхилень від планових  показників та ідентифікація  причин

таких відхилень, їх нейтралізація  або врахування;

6. пошук та кількісна оцінка  резервів зменшення витрат суб'єкта  господарювання, визначення, обґрунтування та запуск механізмів їх мобілізації;

7. контроль виконання та гнучке  коригування розроблених планів. ^[4]

 

Центральне місце в системі  стратегічного управління витратами  посідає процес стратегічного планування і прогнозування.

Планування витрат на довгостроковий період передбачає досягнення їх оптимального рівня, внаслідок чого можливе зниження витрат та використання резервів з метою здобуття конкурентної переваги.  Складанню плану витрат передує їх попередній аналіз, в процесі якого з'ясовуються тенденції в динаміці витрат та фактори,  що вплинули на їх зміну.  Надалі плануванню підлягає послідовність конкретних дій із забезпечення реалізації поставлених цілей та мети, яку вони конкретизують.

Процес прогнозування в системі  стратегічного планування витрат дає  змогу виявити існуючі проблеми і базується на аналізі господарської діяльності підприємства.  Прогнозування витрат сприяє уточненню стратегії їх зниження, що довго може залишатися незмінною, а іноді уточнюватись в результаті щорічної перевірки її спрямованості.

Однак,  вітчизняні підприємства для  прийняття рішень про майбутнє організації  або зовсім не застосовують прогнози, або застосовують їх незначною мірою, тому і терплять крах під впливом  будь-якої, навіть незначної загрози. Оскільки за сучасних умов господарювання мінімізація витрат є не завжди доступним  й доцільним варіантом їх зниження, тому ставиться акцент на оптимізації  витрат.

Оптимізація витрат підприємства має  спрямовуватись на вирішення

питань: 

• оцінки обґрунтованості абсолютної величини витрат;

• її відповідності плановим величинам;

• оцінки факторів формування величини та структури витрат;

• своєчасне виявлення резервів зменшення витрат;

• виявлення та обґрунтування механізмів мобілізації таких резервів

 

Вирішення завдань щодо оптимізації  та контролю процесу формування витрат повинні забезпечити керівники  функціональних підрозділів,  в основу стимулювання ефективності управління якими варто покласти особисту відповідальність менеджера за результати розроблення та виконання і дотримання окресленого курсу стратегії зниження витрат.

 

1.2 Етапи стратегічного  планування

Стратегічне планування об’єднує 5 етапів:

1) визначення офіційної мети (цілі) та завдань;

2) проведення позиційного аналізу  з метою визначення положення  підприємства відносно зовнішнього  середовища (конкуренти, ринок, технології, економіка, політичний клімат  і т. ін.). Для цього часто  використовують аналіз сильних  і слабких сторін підприємства, можливостей і загроз: SWOT- аналізa(від англ. слів: Strengths, Weaknesses, Opportunities, Threats). Сильні і слабкі сторони – це внутрішні фактори підприємства, а можливості та загрози – це фактори середовища існування підприємства (зовнішнього середовища);

3) визначення і оцінка стратегічних  варіантів дій;

4) вибір стратегічних варіантів  і формування стратегічного плану;

5) виконання, перегляд і контроль.

Отже, стратегічне управління, на відміну  від традиційного, виявляє більший  інтерес до того, що відбувається за межами підприємства.

А тому стратегічний управлінський  облік повинен зосередитися на зовнішніх  факторах (таких як прибутковість  конкурентів, доля на ринку і т. ін.), тоді як для традиційного обліку характерна зосередженість на внутрішніх процесах і явищах. ^[5]

 

1.3 С-цикл

Стратегічним обліком називається  певний спосіб відображення фінансових і облікових проблем підприємства. Стратегічний облік фокусується  на певних ключових елементах діяльності підприємства, яка дає можливість створювати економічні цінності і називається "С-циклом". Модель "С-цикл" концентрується на чотирьох основних елементах стратегічного  обліку: зобов'язаннях, потенційних  можливостях (потенціалі), витратах і  контролі.

Теорія стратегічного обліку зосереджує увагу на зобов'язаннях підприємства та альтернативних можливостях:

– підприємства беруть на себе ряд  ділових зобов'язань, які призводять до обміну економічними цінностями в результаті господарських операцій. Досліджуючи ці зобов'язання, можна зрозуміти, як змінюється ціна підприємства за визначений період часу та ступінь його схильності до ризику. Проблема полягає в тому, щоб оцінити фінансові наслідки прийнятих зобов'язань;