Ситуаційний облік і аналіз страхових послуг

2.3. Системи і методи калькулювання

Системи і методи калькулювання  страхової діяльності передбачають різні засади наприклад калькулювання за замовленням, за процесами, повних і змінних витрат, на основі діяльності. Саме від якості калькулювання залежить асортименту політика страхової компанії та визначення пріоритетних та найбільш прибуткових видів страхування, а калькулювання змінних витрат потрібне для прийняття управлінських рішень щодо доцільності впровадження того чи іншого виду страхування.

Калькулювання – це процес визначення собівартості певного об'єкту витрат.

Об'єктом витрат є предмет або  сегмент діяльності, що потребує окремого вимірювання пов'язаних з ним витрат.

Методологічні засади формування в  бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття  у фінансовій звітності визначає положення (стандарт) бухгалтерського  обліку 16 "Витрати", норми якого застосовуються страховиками з урахуванням страхової діяльності.

Діяльність страховика передбачає здійснення витрат, пов'язаних з виконанням страхових зобов'язань і веденням справи.

Приклади об'єктів витрат наведено в таблиці 2.4.

Таблиця 2.4

Приклади об'єктів витрат страхової  компанії  [15]

Об'єкти витрат	Приклад
Продукт	Титульне страхування
Послуга	Консультації щодо страхування, перестрахування
Проект	Будівництво офісу
Замовник	Страхування корпорації "Нафтогаз України"
Бренд	Тас-лайф
Діяльність	Автоматизація страхової діяльності
Підрозділ	Відділ маркетингу та продажу
Програма	Програма підготовки магістрів  ділового адміністрування для фахівців страхового сектору
Регіон	Усі операції страхової компанії "Остра-Київ" на півдні України

 

Інформація про собівартість об'єктів  витрат дає змогу визначити: яку  ціну на продукт чи послугу слід встановити; який процес є найбільш економічним; який підрозділ використовує ресурси найефективніше; який клієнт забезпечує найбільший внесок у прибуток страхової компанії.

Система калькулювання визначається характером наданих послуг. Відрізняють  дві системи калькулювання: за окремими замовленнями (контрактами, роботами, партіями) та за постійно повторюваними  процесами діяльності. У межах кожної системи калькулювання можна здійснювати за повними витратами або тільки за змінними.

До витрат страховика відносяться:

• виплати страхових сум і страхових відшкодувань, які здійснюються страховиком відповідно до умов договору страхування;
• відрахування в централізовані страхові резерви;
• відрахування в технічні резерви, інші ніж резерв незароблених премій, у випадок і на умовах, передбачених актами чинного законодавства;
• витрати на проведення страхування;
• інші витрати, що включаються до собівартості страхових послуг.

Розподіл накладних витрат у  страховій компанії може здійснюватись  не тільки методом прямого розподілу, а за системою калькулювання на основі діяльності. Ідеї, покладені в основу такого підходу, висловлювалися доволі давно. Вперше, такий підхід було запроваджено у США на початку 60-х років ХХ століття, але сфера його застосування обмежувалася витратами на збут. Поширенню цього методу сприяли публікації, авторами яких були професори Гарвардського Університету Р.Купер і Р.Каплан, які системно описали й обґрунтували систему калькулювання на основі діяльності у сучасному її вигляді. На відміну від традиційної системи калькулювання, побудованої за принципом "продукція споживає ресурси", калькулювання на основі діяльності передбачає, що продукція споживає діяльність (операційні процеси, операції), а діяльність споживає певні ресурси. При цьому накладні витрати, що традиційно вважалися постійними, розглядаються як довготермінові змінні витрати, зміна яких пов'язана зі зміною відповідних чинників, відмінних від обсягів операційної діяльності.

На приклад, є різниця між  витратами по індивідуальному та колективним видам страхування  життя, бо витрати на укладання та обробку одного полісу змішаного  страхування та собівартість його бути вищою ніж за договором колективного страхування життя.

Отже, слід зазначити, що системи і  методи калькулювання витрат страхової  компанії задають певний вплив на оцінку ефективності порівняно одного виду страхування з іншим, та у  порівнянні з іншими страховими компаніями, а також мають важливе значення щодо прийняття управлінських рішень.

2.4. Аналіз взаємозв'язку витрат, обсягу діяльності та прибутку

Конкурентне середовище вимагає постійного зниження страхових тарифів по добровільних видах страхування, тому кожному страховикові необхідно знати де знаходиться його точка беззбитковості. Саме в цьому, та формуванні продуктово-цінової ринкової стратегії має бути в нагоді аналіз взаємозв'язку "витрати-обсяг-прибуток". Ніби мисливець, який прагне знайти, де ховається здобич, кожен менеджер страхової компанії хоче знати про можливі наслідки власних рішень.

Перед менеджером страхової компанії постійно постають питання:

• Який обсяг страхування забезпечить відшкодування всіх витрат?
• Яку кількість договорів слід укласти, щоб одержати бажаний прибуток?
• Як вплине на прибуток зниження страхових тарифів та збільшення обсягу продажу?
• Чи виплачувати персоналові премії, страховим агентам, брокерам комісійні та в якому обсязі?
• Наскільки треба збільшити обсяг продажу, щоб зберегти існуючий рівень прибутку в разі збільшення витрат на рекламу до 100000 гривень на місяць? [15]

Відповіді на всі ці та подібні  запитання можна дістати шляхом аналізу взаємозв'язку "витрати-обсяг-прибуток".

Аналіз взаємозв'язку "витрати-обсяг-прибуток" – метод системного дослідження взаємозв'язку витрат, обсягу діяльності та прибутку страхової компанії з метою визначення:

• обсягу продажу, що забезпечує відшкодування всіх витрат і отримання бажаного прибутку;
• величини прибутку за певного обсягу продажу;
• впливу зміни величини витрат, обсягу продажу та ціни реалізації страхових послуг на прибуток страховика;
• оптимальної структури витрат.

Аналіз взаємозв'язку "витрати-обсяг-прибуток" здійснюють за допомогою різних методів (таблиця 2.5).

 

Таблиця 2.5

Методи аналізу "Витрати-обсяг-прибуток"  [15]

Математичні методи	Графічні методи
Метод порівняння	Графік беззбитковості, Графік взаємозв'язку "обсяг-прибуток"
Маржинальний метод	Графік маржинального доходу

 

Важливим елементом аналізу взаємозв'язку "витрати-обсяг-прибуток" є аналіз беззбитковості.

Аналіз беззбитковості побудований  на основі розподілу витрат на змінні та постійні, а також обчислення точки беззбитковості, що визначає критичний обсяг продажу.

Точка беззбитковості – обсяг  продажу(діяльності), за якого:

Доходи страхової компанії дорівнюють витратам;

Маржинальний дохід дорівнює загальним  постійним витратам.

Маржинальний дохід – це обсяг  продажу страхової компанії мінус  змінні витрати.

Наприклад: У страховій компанії "Н" наступні показники діяльності за місяць.

Таблиця 2.6

Звіт про прибуток страхової  компанії "Н"  [15]

Стаття	Разом, грн.	Відсоток
Продаж	1000000	100
Змінні витрати	700000	70
Маржинальний дохід	300000	30
Постійни витрати	240000	Х
Операційний прибуток	60000	Х

 

В таблиці 2.6 ми можемо визначити точку  беззбитковості за допомогою методу рівняння:

Точка беззбитковості = Змінні витрати +Постійні витрати = 700000 + 240000 = = 940000 грн.

Алгоритм графічного методу складається  з декількох кроків:

1. Побудова осей графіка.

На осі Х відображають обсяг  діяльності у грошовому вимірі, а  на осі Y відображають витрати з розподілом їх на змінні й постійні та дохід від продажу

2. Нанесення ліній постійних  витрат.

Лінію постійних витрат проводять  паралельно осі Х, оскільки постійні витрати не змінюються при зміні обсягу продажу.

3. Обчислення загальних витрат.

Для кількох зручних обсягів  діяльності обчислюють суму загальних  витрат.

4. Нанесення лінії змінних витрат.

5. Розрахунок доходу від продажу.

6. Нанесення загального доходу

Побудуємо графік маржинального доходу скориставшись даним алгоритмом і даними наведеними в таблиці 2.7 по страховій компанії "Н".

Таблиця 2.7

Показники діяльності страхової компанії "Н" [15]

Продаж	500000	600000	700000	900000	1000000
Змінні	260000	350000	440000	610000	700000
Маржинальний дохід	240000	250000	260000	280000	300000
Постійні витрати	240000	240000	240000	240000	240000
Прибуток	0	10000	20000	40000	60000

 

Рис. 2.1. Графік маржинального доходу страхової компанії [15]

З наведеного графіку видно, що обсяг  надання страхових послуг менше, ніж 500000 грн. можуть бути збитковим  для страхової компанії "Н"

Таким чином, можна зазначити, що аналіз взаємозв'язку обсяг-витрати – прибуток є важливим інструментом щодо прогнозування ключових параметрів страхової діяльності.

2.5. Аналіз релевантної інформації  для прийняття управлінських  рішень

Значну частину робочого часу менеджер страхової компанії витрачає на прийняття  різних управлінських рішень. Ці рішення можуть стосуватись як довгострокових перспектив розвитку страхової компанії так і поточних проблем, що виникають у процесі операційної діяльності. Типовими для довгострокових або стратегічних рішень можуть бути інвестиції, розробка та впровадження нових видів страхування, опанування нових ринків тощо. Короткостроковими або поточними є рішення щодо використання ресурсів, обсягів відповідальності, страхових тарифів, розширення або скорочення діяльності.

Процес підготовки і прийняття рішення містить п'ять етапів:

1. Вибір мети (постановка проблеми);
2. Визначення можливих варіантів дій;
3. Збирання даних про альтернативи;
4. Аналіз кількісних показників з урахуванням якісних факторів;
5. Прийняття рішення.

Завданням бухгалтера є забезпечення менеджера такою інформацією. Облікова інформація, що використовується для прийняття управлінських рішень, мусить бути релевантною, своєчасною, достовірною.

Релевантність означає, що дані обліку мають задовольняти конкретні інформаційні потреби користувачів. У системі бухгалтерського обліку накопичується багато інформації, але це не означає, що вся ця інформація буде корисною для менеджера. Релевантною є тільки та інформація, що може бути оперативно передана менеджерові, оскільки з часом вона втрачає свою цінність. Нарешті, дані обліку не мають містити помилок або упереджених оцінок. Таким чином, роль бухгалтера в процесі підготовки рішення полягає в своєчасному забезпеченні менеджера достовірною та релевантною інформацією. Різні типи управлінських рішень потребують різних даних. Наприклад, для визначення тарифної політики слід зібрати інформацію про страхові тарифи конкурентів, попит на ці страхові послуги, витрати на ведення страхової справи.

Оскільки значна частина рішень у страховій компанії пов'язана з аналізом витрат і доходів, йдеться, насамперед, про релевантні витрати і доходи. Релевантними є витрати і доходи, які можуть бути змінені внаслідок прийняття рішення. Але розв'язання будь якої проблеми стосується лише майбутніх витрат и доходів. В таблиці 2.8 наведені критерії релевантності витрат і доходів, використовуючи які, ми можемо за цими ознаками віднести до тих релевантних або нерелевантних доходів і витрат.