Ситуаційний облік і аналіз страхових послуг

У системі проблемного обліку передбачається застосування декількох специфічних  способів коригування прогнозної інформації: зміна довірчих інтервалів та ймовірностей, введення додаткових реквізитів та ін. Наприклад, довірчі інтервали для таких реквізитів господарських операцій, як дата або сума, з часом, як правило, зменшуються: чим менший часовий інтервал між поточною датою і терміном здійснення операції, тим менші довірчі інтервали, і навпаки. Це пов'язано із збільшенням кількості та якості інформації про наступні події і процеси у міру наближення до них. Звичайно, можуть виникнути нетипові ситуації, пов'язані з необхідністю перенесення термінів здійснення очікуваних господарських операцій або з їх переоцінкою, але одним з головних завдань проблемного управлінського обліку є нагромадження, аналіз і уточнення зафіксованих раніше прогнозів та оцінок.

Процедура зменшення довірчих інтервалів, які характеризують окремі реквізити  очікуваних господарських операцій, зображена на рис. 1.3. У лівій частині рисунку (поточна дата – 1.01) операції С і D зображені прямокутниками, виділеними темним кольором. Ці прямокутники значно зменшуються, коли поточна дата змінюється і наближається до прогнозованого терміну здійснення господарських операцій C і D (права частина рисунку).

Рис. 1.3. Коригування у системі проблемного управлінського обліку: зменшення довірчих інтервалів [13]

Коригування довірчих інтервалів у  системі проблемного управлінського обліку тісно пов'язане з визначенням  та коригуванням ймовірностей, які  характеризують очікувані операції, явища і процеси.

Кожна гіпотетична господарська операція, яка відображається у проблемному обліку, характеризується певною імовірністю – вона може відбутися у майбутньому, а може не відбутися. Крім того, кожен прямокутник, який відображає очікувану господарську операцію, у більшості випадків повинен бути умовно поділений на декілька частин. Наприклад, часовий інтервал можна поділити на дві або більше частини, враховуючи різні імовірності здійснення господарської операції в кожному з них. Аналогічно грошовий інтервал господарської операції також можна поділити на декілька частин, оскільки існують різні імовірності для кожної з них. У деяких випадках доцільно внести уточнення або перейти від інтервалів до нечітких чисел (наприклад, трійки чисел).

Ряд очікуваних господарських операцій може бути відображений в проблемному управлінському обліку з допомогою спеціальних конструкцій на кшталт "ЯКЩО – ТО", а також таблиць ймовірностей. Для однієї очікуваної операції розробляють декілька таблиць ймовірностей (рис. 1.4), кожна з яких є результатом тієї чи іншої умови.

Рис. 1.4. Приклад відображення перспективних господарських операцій в системі проблемного управлінського обліку [13]

Припустимо, що для деякої очікуваної господарської операції (наприклад, продажу верстата) існує дві умови її здійснення. Кожна умова може бути сформульована під впливом найрізноманітніших факторів, але для прикладу візьмемо наявність двох альтернативних покупців. Ми не знаємо достеменно, коли продамо верстат, і не знаємо конкретну суму, яку за нього отримаємо.

Таким чином, ми керуємося бухгалтерськими  оцінками і прогнозами, які дозволяють визначити, що продати верстат 1-ому  покупцеві реально протягом двох місяців (в період з 1.03 до 30.04), а другому – протягом одного місяця (з 1.06 до 30.06). Очікувана вартість продажу складає: для 1-го покупця – 1000, 1250 або 1500 ум. од., для 2-го – 800, 1000 або 1200 ум. од.

Врахувавши фактор невизначеності щодо періоду і вартості продажу  верстату, необхідно також врахувати імовірність сплати різних грошових сум у різних періодах кожним з потенційних покупців. Відомо, що співвідношення попиту і пропозиції на продукцію, товари і послуги (в тому числі й на верстати) постійно коливається і може виникнути ситуація, коли покупець у квітні не захоче платити за верстат стільки, скільки був готовий заплатити в березні.

Очікувані господарські операції в  принципі обліковуються без таблиць  ймовірностей і навіть без врахування різних умов їх здійснення. В такому випадку, звичайно, цінність даних проблемного управлінського обліку зменшується, але може залишатися задовільною для потреб системи управління. Єдиною вимогою, яка має бути дотримана, є наявність жорсткого "фільтра" для відбору релевантних очікуваних господарських операцій на етапі облікової реєстрації.

Ведення проблемного управлінського обліку значно полегшує здійснення різноманітних  аналітичних розрахунків, пов'язаних зі складанням проформ фінансових звітів та проектованих звітів. За кордоном розроблено досить багато способів прогнозування балансу, варіантів звіту про доходи (фінансові результати), звіту про рух грошових коштів тощо. Майже всі вони містять ряд умовних припущень, широко застосовують метод абстрагування і, відповідно, часто мають неточності.

Але, незважаючи на свою недосконалість, основні прийоми складання прогнозних фінансових документів набули розповсюдження у фінансовій і кредитній сферах багатьох зарубіжних країн. Це пов'язано  з тим, що провідні менеджери, працівники банківських, страхових та інших фінансово-кредитних структур воліють мати хоча би приблизну інформацію, ніж не мати її взагалі. Фінансові прогнози у більшості випадків навіть якщо точно не передбачають кількісних результатів, то дозволяють визначити очікувані тенденції, імовірності виникнення тих чи інших подій, оцінити альтернативні проекти і вибрати оптимальний.

Фінансова звітність, побудована на основі даних проблемного управлінського обліку, має значно більше шансів бути визнаною менеджерами підприємства або інвесторами. Прогнозні фінансові документи і розрахунки, складені на основі екстраполяції на наступний період тенденцій, які склалися у минулому, потребують суттєвого уточнення. На практиці це досягається з допомогою трьох методів: бюджетування; експертних оцінок; проблемного управлінського обліку.

Останній метод є найменш  суб'єктивним, оскільки передбачає певну  системність у відображенні очікуваних господарських операцій, дозволяє краще  структурувати дані і використовувати  найкращі способи прогнозування.

Таким чином, проблемний управлінський облік дозволяє не тільки сконцентрувати інформацію, пов'язану з очікуваними господарськими операціями, але й створити передумови для проведення стратегічного аналізу й аудиту. Його цінність для системи управління підприємством визначається кількістю та якістю прогнозів, які дозволяють приймати управлінські рішення в умовах невизначеності.

Завершуючи дослідження сутності проблемного управлінського обліку, спробуємо сформулювати його особливості:

1. Проблемний управлінський облік створюється там, де виникає потреба, і не є обов'язковим.
2. Проблемний управлінський облік фіксує очікувані господарські операції, події і факти, які характеризуються достатньо високою імовірністю здійснення у майбутньому.
3. Очікувані господарські операції реєструються в момент отримання достовірного прогнозу щодо можливості їх здійснення у майбутньому.
4. Організація і методологія проблемного управлінського обліку передбачають обов'язкове застосування сучасної комп'ютерної техніки і спеціального програмного забезпечення.
5. У системі проблемного управлінського обліку очікувані господарські операції можуть бути відображені у декількох варіантах, кожен з яких має свою імовірність. В облікових записах застосовуються, поряд з детермінованими числами, довірчі інтервали або нечіткі числа.
6. Проблемний управлінський облік повинен закладати надійну інформаційну основу для формування фінансових планів або окремих їх частин.

Розділ 2. Ситуаційний  і аналіз облік страхових послуг

2.1. Мета і сутність управлінського (ситуаційного) обліку у страховій компанії

Процес управління передбачає своєчасне  отримання менеджером достовірної  інформації, необхідної для прийняття  оптимальних рішень. Формування та надання такої інформації є головним завданням управлінського обліку, виникнення і розвиток якого пов'язані саме з потребами менеджменту.

На певному етапі економічного розвитку традиційний бухгалтерський облік (рахівництво) вже не задовольняє  ускладнені потреби управління страхової  компанії.

З рештою виник новий напрям діяльності облікових працівників, що являє собою синтез рахівництва, калькулювання, аналізу, прогнозування, економіко-математичних та інших методів, де бухгалтер став повноправним і шановним членом управлінської команди. Такий бухгалтер має вміти використовувати облікові дані для планування та контролю діяльності страхової компанії, інтерпретувати інформацію залежно від характеру та сутності управлінських рішень що приймаються на її основі.

В кожній страховій компанії успіх  її бізнесу залежить від ефективного  використання в процесі надання страхових послуг наявних ресурсів. Відтак успішна діяльність страхової компанії залежить від успіху у трьох складових: в операційній (безпосередньо у страховій), фінансовій та інвестиційній діяльності. Для узгодження цих видів діяльності і існує специфічна функція управління. Управління забезпечує планування, організацію, мотивацію, контроль та регулювання діяльності.

Планування охоплює встановлення мети діяльності, визначення необхідних ресурсів і шляхів досягнення мети.

Досягнення будь якої мети можливе тільки в разі плідної праці колективу страхової компанії. Тому необхідно організувати діяльність персоналу, узгодити його зусилля та врахувавши інтереси людей, заохотити їх. Контроль забезпечує порівняння досягнутих результатів з запланованими. У разі виявлення значних розбіжностей здійснюють регулювання, тобто вносять відповідні корективи в організацію або плани – залежно від причин відхилень.

Для нормального виконання розглянутих  функцій управління необхідна інформація. Таку інформацію має надавати, насамперед система бухгалтерського обліку, яка виявляє і систематизує дані про діяльність страхової компанії. Ту частину системи бухгалтерського обліку, що забезпечує потреби управління в інформації, називають управлінським обліком. Бухгалтер відіграє важливу роль на всіх етапах управління. В процесі планування діяльності страхової компанії бухгалтер бере участь в складанні й узгодженні бюджетів, розробленні стандартів витрат, надає інформацію про минулі події й розраховує можливі наслідки майбутніх подій. Роль бухгалтера в процесі контролю полягає в тому, що він здійснює зіставлення фактичних даних про діяльність з планами або бюджетами, розраховує, аналізує й інтерпретує відхилення. Для забезпечення прийняття рішень на різних стадіях та рівнях управління бухгалтер узагальнює, систематизує і надає необхідну інформацію, готує рекомендації щодо можливих наслідків обраного напряму дії.

Отже, функції, що їх виконує бухгалтер, який обслуговує керівників у середині страхової компанії, значно ширші, ніж бухгалтера, який тільки реєструє господарські операції у системі рахунків методом подвійного запису. Тому, бухгалтера, котрий здійснює інформаційне забезпечення системи управління страхової компанії, називають бухгалтером аналітиком або управлінським бухгалтером. Інформація, яку надає управлінський облік, зорієнтована на задоволення потреб як стратегічного, так і поточного управління, на оптимізацію використання ресурсів, забезпечення об'єктивної оцінки діяльності підрозділів та окремих менеджерів страхової компанії. Тобто управлінський облік є складовою процесу управління; він надає інформацію важливу для:

1. визначення стратегії та планування майбутніх операцій страхової компанії;
2. контролювання її поточної діяльності;
3. оптимізації використання ресурсів;
4. оцінки ефективності діяльності;
5. зниження рівня суб'єктивності в процесі прийняття рішень [15].

Кінцевою метою управлінського обліку є допомога керівництву у  досягненні стратегічної мети страхової  компанії. Тому управлінський облік  є необхідним для функціонування системи управлінського контролю.

Управлінський контроль – це процес впливу керівництва на членів страхової  організації з метою здійснення стратегії.

Між фінансовим та управлінським обліком  існує взаємозв'язок та відмінності.

Розглянемо ці відмінності за допомогою порівняльної таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Відмінності між управлінським  та фінансовим обліком  [6, 11]