Ситуаційний облік і аналіз страхових послуг

Ситуаційний облік і аналіз страхових послуг

курсова робота з бухгалтерського  обліку 
ЗМІСТ

 

 

 

Вступ

Актуальність теми дослідження. Глобалізаційні процеси, що відбуваються в світі і зокрема в Україні, призводять до зближення міжнародних і національних стандартів бухгалтерського обліку. В історії питання про управлінський облік взагалі і зокрема у страховій сфері існують дві протилежні точки зору. По-перше, деякими фахівцями управлінський облік розглядається як складова частина бухгалтерського обліку в який крім нього ще входить фінансовий облік. Їх опоненти незгодні з цим твердженням і наполягають на відносному самостійному позиціюванні управлінського обліку.

Тут є різні підходи, наприклад  це такі як англо-американської так  і німецької моделі управлінського обліку та його розуміння. Справа в  тому, що народжений в США управлінський  облік там почав розвиватись  швидкими темпами, що в свій час вплинуло на зріст конкурентноздатності американських компаній. В Україні ми маємо чудову нагоду слідкувати за представниками різних напрямів управлінського обліку Американських та Європейських страхових компаній це Страхова компанія "АІГ Україна" та Страхова компанія "Граве Україна" відповідно. Щодо вітчизняних страхових компаній, то за виключенням небагатьох серед яких як приклад можна привести страхову компанію "ТАС-лайф", де панує американська модель управлінського обліку, у решти страховиків засади управлінського обліку майже не застосовуються.

Отже поки вітчизняні вчені сперечаються щодо предмета й методу управлінського обліку, й далі ототожнюючи облік  з рахівництвом, ця нова сфера діяльності привертає дедалі більшу увагу фахівців українських страхових компаній. З огляду на це, зростає інтерес бухгалтерів і менеджерів до управлінського (ситуаційного) обліку, можливостей його застосування у страхових компаніях. У тім, широке запровадження управлінського обліку в практику українських страхових компаній стримують певні чинники, серед яких особливо слід відзначити відсутність необхідних знань у менеджерів вищої та середньої ланки. У зв'язку з цим розуміння й підтримка управлінського обліку ключовими керівниками страхової компанії є однією з вирішальних умов його практичного застосування.

Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність теми дослідження курсової роботи.

Об'єктом дослідження курсової роботи є теоретичні засади ситуаційного обліку і аналізу.

Предмет дослідження – ситуаційний  облік і аналіз страхових послуг.

Метою курсової роботи є дослідження  проблеми ситуаційного обліку і аналіз страхових послуг.

Мета роботи реалізується шляхом виконання  таких завдань:

• дослідити сутність ситуаційного (проблемного, управлінського) бухгалтерського обліку;
• охарактеризувати ситуаційний і аналіз облік страхових послуг.

 

Розділ 1. Сутність ситуаційного (проблемного, управлінського) бухгалтерського  обліку

Поступовий перехід України  до міжнародних стандартів бухгалтерського  обліку вимагає докорінного перегляду  традиційного відношення до фінансової інформації як ретроспективного, так і стратегічного (прогнозного) характеру. Однією з причин глибокої економічної кризи у нашій державі є неспроможність старих управлінських кадрів ефективно працювати в ринкових умовах, використовуючи бухгалтерський облік, економічний аналіз і контроль не тільки як потужні важелі інтенсифікації поточної господарської діяльності, але й у якості засобів оцінки перспектив бізнесу. Для досягнення конкурентних переваг, формування позитивного іміджу підприємства, завоювання довіри з боку кредиторів, інвесторів і партнерів керівництво повинно мати повноцінну інформацію стратегічного характеру.

Бухгалтерський облік, який традиційно нагромаджував інформацію про господарські факти та явища, що вже відбулися, тобто мав виключно ретроспективний характер, починаючи з другої половини ХІХ ст. поступово почав розширювати свій часовий горизонт.

Не зупиняючись на аналізі численних  передумов використання балансів та інших облікових даних для  потреб прогнозування і планування, відзначимо лише, що часовий горизонт бухгалтерського обліку почав розширюватися у напрямі майбутнього тоді, коли почали розроблятися і використовуватися в управлінні кошториси (бюджети). У цих документах відображалася планова інформація, і це було першим кроком як на шляху розширення прогностичної функції бухгалтерського обліку, так і на шляху поступової інтеграції обліку, планування і контролю.

Ряд провідних європейських вчених ще у минулому столітті усвідомлювали  і визнавали необхідність прогнозування майбутнього на основі даних бухгалтерського обліку. Зокрема, наприкінці XIX ст. відомий італійський бухгалтер К. Гіділья писав: "Хоча неможливо відвернути шкідливі події або викликати чи прискорити події, корисні для господарства, однак необхідно передбачати ті й інші для того, щоб вживати заходів для послаблення впливу шкідливих фактів і робити все можливе для появи корисних" [13].

Спочатку прогностична функція  обліку базувалася на простій екстраполяції  балансових даних за минулі роки у  наступні часові періоди. Ця тенденція протрималася досить довго – до початку 70-х років ХХ ст., коли вчені почали обговорювати інші наукові підходи до прогнозування і планування, пов'язані з виникненням філософії стратегічного управління. Наприклад, у середині ХХ ст. французький вчений Шарль Ханон де Луве вважав можливим визначення тенденцій розвитку підприємства та передбачення майбутніх ситуацій за допомогою даних балансів, розташованих послідовно, за роками.

За деякий час М.К. Уелсом в теорії обліку було виділено сім парадигм: 1) антропологічна – традиційний підхід до бухгалтерського обліку, коли практика облікових працівників визначає теорію бухгалтерського обліку, тобто рахівництво визначає рахунковедення; 2) кон'юнктурна – теорія обліку формується виходячи з потреб економіки ринку; 3) орієнтована на події (ситуаційна) – вбачає мету обліку не у реєстрації фактів господарського життя, а у розвитку прогностичної функції обліку; 4) процесуальна – зосереджена на вивченні процесів господарської діяльності і прийнятті управлінських рішень; 5) ідеалізована – зводить теорію обліку до вимірювання результатів господарської діяльності; 6) інформаційна – підпорядкована оцінці інформації про факти господарського життя; 7) біхевіористична – вивчає поведінку осіб, що приймають управлінські рішення.

Серед перерахованих парадигм була так звана ситуаційна бухгалтерія  з прогностичною спрямованістю  і дотриманням таких умов: 1) метою  обліку є представлення інформації про всі суттєві події, які  можуть бути використані у множині моделей прийняття рішень; 2) функцією обліку є не пряме надання даних для моделі прийняття рішень, а нагромадження максимально можливого обсягу даних, з яких користувач (адміністратор) міг би з урахуванням індивідуальних особливостей його моделі прийняття рішень вибрати необхідну йому інформацію; 3) завданням обліку є максимально точне прогнозування майбутніх подій за даними про зміни у зовнішньому середовищі підприємства.

Більшість прихильників ситуаційної  бухгалтерії вважають основним методом  отримання прогнозів екстраполяцію і спрямовують свої зусилля на досягнення точності прогнозованих показників. Звичайно, екстраполяція є необхідним елементом процесу розробки будь-якого економічного прогнозу, але її результати є надто неточними. Тому прогнозування виключно на основі екстраполяції є досить примітивним і неефективним.

За останні двадцять-тридцять років  відбулися важливі зрушення у  методології та забезпеченні прогностичної  функції обліку. В умовах поширення  персональних комп'ютерів стало можливим практичне впровадження нових форм обліку, які за допомогою спеціального програмного забезпечення дозволяли нагромаджувати і відображати не тільки ретроспективну, але й прогнозну інформацію.

Однією з таких форм бухгалтерського  обліку була константна форма, розроблена Ф. Гюглі, яка, за словами проф. В.Ф. Палія, "була великим, неоціненним досі, внеском в теорію і практику форм рахівництва. Тут вперше вказувалася можливість враховувати не тільки те, що вже відбулося, але й те, що ще повинно відбутися, тобто реєстрації очікуваних фактів господарського життя".

На даний час прогностична функція  бухгалтерського обліку поступово  реалізується в межах різних програмних засобів, починаючи від так званих домашніх бухгалтерій на зразок CashFly або "К2 Фінанси" до потужних інтегрованих управлінських інформаційних систем R/3 та Triton, які підтримують функцію планування майбутніх операцій. Звичайно, можливості кожної автоматизованої інформаційної системи є різними, але мета переслідується одна – інформаційно-експертна підтримка прийняття стратегічних управлінських рішень [13].

У країнах, де прийнято поділяти бухгалтерський облік на фінансовий (для зовнішніх  по відношенню до підприємства користувачів) і управлінський (для внутрішніх користувачів), прогностична функція  очікується від останнього. Для того, щоб зрозуміти зміст і спрямованість системи сучасного бухгалтерського обліку, його можна представити у своєрідній системі координат (рис. 1.1), утвореній з допомогою двох пар різноспрямованих векторів. Одна пара векторів позначає часове спрямування обліку, інша – орієнтацію на користувачів (зовнішніх та внутрішніх).

Дві пари векторів поділяють поле на чотири сектори. У 1-ому секторі  позиціонується фінансовий облік; його характерною рисою є спрямованість  у минуле, а основними користувачами інформації, представленої у формі публічної фінансової звітності, – акціонери, інвестори, державні статистичні та фіскальні органи тощо.

Рис. 1.1. "Система координат" сучасного бухгалтерського обліку [13]

2-й і 3-й сектори призначені  для управлінського обліку. У  науковій економічній літературі  ряд авторитетних вчених, таких  як професори Е.А. Мізіковський та Я.В. Соколов, поділяють управлінський облік на дві частини – систематичний і проблемний облік. Цю думку підтримують також інші автори.

Систематичний облік значною мірою  відповідає суті виробничого обліку, доповненого спрощеним статистико-математичним апаратом аналізу даних. В той же час у проблемному управлінському обліку поєднуються функції прогнозування, планування, калькуляційного обліку, контролю, програмування, системного економічного аналізу, математичних методів імітаційного моделювання тощо.

Отже, сектори №№ 1-3 на рис. 1 на сьогоднішній день заповнені. Під питанням залишається лише 4-й сектор, але, незважаючи на те, що традиційні бухгалтерські звіти стосуються подій минулого (ретроспективи) і ця тенденція, найімовірніше, збережеться і надалі, перед бухгалтерами та аудиторами майбутнього може постати завдання підтвердження обґрунтованості прогнозів, оцінок і планових показників діяльності для зовнішніх користувачів.

На міжнародному рівні це питання  піднімалося вже не раз. Наприклад, у Доповіді про корпорації, представленій Комітетом з управління бухгалтерськими стандартами (ASSC) ще у 1975 р., було розглянуто можливість складання звіту про перспективи розвитку. Автори доповіді визнали труднощі, пов'язані зі складанням звітів про перспективи розвитку: нерозуміння користувачами природи прогнозів (які за своїм змістом не можуть бути абсолютно точними); можливе заниження керівництвом фірми своїх цілей для того, щоб прогнозні показники легко досягалися; ситуація, коли оприлюднення прогнозів організаціями, що відчувають фінансові ускладнення, лише прискорить розвиток проблем, яких керівництво хотіло би уникнути.

В той же час автори Доповіді про  корпорації рекомендували, щоб звітність  фірм містила заяву про перспективи  розвитку як мінімум на наступний  рік (сюди входять відомості про майбутні прибутки, рівень зайнятості й обсяги інвестицій). Також пропонувалося подавати пояснювальну записку, що розкривала би основні припущення, використані під час складання заяви.

Ці пропозиції не отримали належної підтримки як на законодавчому, так і на професійному рівні: було визнано, що впровадження звіту про перспективи розвитку є передчасним. Разом з тим у майбутньому така звітність, очевидно, все ж таки складатиметься, прогностичний облік відокремиться і виділиться в самостійний вид.

Прогностичний облік – це одне з найважливіших джерел інформації для прийняття рішень в епоху інформаційних технологій, оскільки сучасний бухгалтерський облік, що має ретроспективний характер, далеко не завжди може надавати своєчасну та актуальну інформацію для системи управління.

Водночас практичне запровадження  повноцінного прогностичного обліку на сучасному етапі є майже нереальним, оскільки це під силу лише добре  організованим і потужним компаніям. Тому головна увага має приділятися  запровадженню і розвитку проблемного управлінського обліку, який спрямовується на вирішення найважливіших для підприємства планово-аналітичних завдань.

Методологія і методика проблемного  управлінського обліку має ряд специфічних  рис, які не є властивими для традиційного бухгалтерського обліку. Проблемний облік оперує даними, які стосуються майбутніх подій і фактів, що обумовлює необхідність врахування фактора невизначеності. Спеціаліст з обліку не може точно вказати дату і суму майбутньої (очікуваної) господарської операції, але здатний приблизно передбачити нижню і верхню межі грошової суми або період здійснення операції. Таким чином, для відображення деяких реквізитів (наприклад, дати і суми господарської операції) доцільно відмовитися від детермінованих чисел і застосувати довірчі інтервали або нечіткі числа.

Порівняння способів відображення господарських операцій у фінансовому  і проблемному управлінському обліку (рис. 1.2) дозволяє зробити висновок про необхідність застосування специфічної  техніки для відображення очікуваних подій і фактів.

Рис. 1.2. Сфери фінансового і проблемного управлінського обліку: відмінності у відображенні реальних і очікуваних господарських операцій [13]

Кожен з прямокутників, якими зображені  на рис. 1.2 господарські операції C і D (сфера  проблемного управлінського обліку), вимагає реєстрації координат усіх чотирьох кутів, що збільшує обсяг облікової  інформації в чотири рази порівняно  з операціями А і В (сфера фінансового обліку).