Розробити окремі пропозиції щодо вдосконалення обліку в СТОВ “Відродження” Казанківського району

В сучасних умовах заробітна плата  втратила як відтворювальну, так і  стимулюючу функції. Головний недолік  нинішньої практики оплати праці  полягає в тому, що вона не пов¢язана з кінцевими результатами діяльності на конкретній ділянці виробництва, де працівник може реально на них впливати. Господарство не спроможне створити централізовані фонди заохочення, отже, і ті підрозділи, які краще працювали, також не можуть стимулювати своїх працівників [3, с.49].

Ринкова модель економічних та соціально – трудових відносин у сфері оплати праці виходить з того, що заробітна плата є ціною робочої сили на ринку праці, тобто це є ціна відчужених (на термін трудового договору між працівником і роботодавцем) здібностей працівника виконувати потрібну для роботодавця роботу. Ця ціна має об¢єктивну основу у вигляді вартості історично та соціально – економічно сформованого набору товарів і послуг, які необхідні для забезпечення розширеного відтворення робочої сили. Вона формується також з урахуванням кваліфікації праці працівника і коливається залежно від попиту та пропозиції робочої сили на ринку праці.

Теліщук Л. О. стверджує: “Заробітна плата – це ціна, що сплачується за одиницю часу праці. Розмір заробітної плати залежить від величини вартості або ціни фонду життєвих засобів, створених працівником за необхідний робочий час. Якщо зростає вартість робочої сили, то має збільшуватися й заробітна плата, і навпаки. Майже 70 % витрат підприємств у США спрямовується на заробітну плату робітників і службовців, а в Україні – 10 % [46, с.20].

Щоб побудувати механізм ринкової організації  заробітної плати, на думку Ломанова І., потрібно: “По – перше, - необхідно  створити на єдиних для економіки  засадах механізм формування ціни робочої  сили – диференційованої вартості трудових послуг за їх видами та складністю. Цей механізм не може бути сформований без участі держави, чіткого визначення державної політики в сфері оплати праці. По – друге, - необхідно за сприянням держави відновити систему тарифного та організаційно – технічного нормування праці, застосовуючи номінально необхідні в ринковій економіці заходи державного управління сферою нормування праці.

За минулий період реформування економіки держава усі питання  оплати праці передала на рівень підприємств  і організацій, залишивши за собою тільки регулювання розміру мінімальної заробітної плати та оплату праці в бюджетній сфері” [28, с.37].

На думку Павловської Н., в  теперішній час системи державного і колективно – договірного регулювання  оплати праці ще недостатньо досконалі і потребують подальшого поліпшення. В той самий час сучасний стан стабілізації економічного розвитку країни потребує подальшого підвищення статусу колективних договорів і угод усіх рівнів. [31, с.15].

Взаємозумовленими економічними категоріями є оплата праці та продуктивність. Продуктивність праці – найважливіша характеристика стану економіки країни, окремих галузей, за її розмірами та динамікою оцінюють розвиток продуктивних сил, ступінь освоєння досягнень науково – технічного прогресу, використання трудового потенціалу. Продуктивність праці зрештою визначає рівень життя населення. Праця за ефективної економіки – найдорожчий фактор, що підтверджується рівнем її оплати, тому в ринкових умовах підприємства з високими трудовими затратами, як, правило, не виживають [3, с.49].

Пітель Н. Я. вважає, що: “Чим вищі темпи  підвищення продуктивності праці, тим  ширші можливості на підприємстві для  зростання оплати трудового внеску працівників, зайнятих у виробництві, і навпаки, за таких умов підприємства мають змогу вести розширене відтворення, виробляти достатню кількість продукції з найменшими витратами і водночас підвищувати розміри матеріального стимулювання. Оплата праці відіграє

важливу роль в економічному розвитку галузі. Її головна функція полягає  в стимулюванні високопродуктивної праці, відтворенні робочої сили і вирішенні соціальних питань. До того ж, це – універсальний засіб залучення людей до праці” [34, с.106].

Справедлива думка професора Новікова В., який стверджує, що: “В наш час  загострилися проблеми соціальної політики, метою якої повинно бути підвищення життєвого рівня населення України. Щоб вирішити головні з них, необхідно: по – перше, підвищити оплату праці до рівня достатнього для підтримки і стимулювання економічного зростання; по – друге, ефективніше використовувати економічні ресурси для стабілізації і вдосконалення розподільчих відносин, зменшення диференціації населення по рівню заробітної плати [30, с.66].

Ми погоджуємось з думкою Ломанова І. про те, що: “втрата мотивації до праці – одна з вагомих причин довготривалого падіння обсягів виробництва в Україні, безпрецедентного за швидкістю і глибиною” [28, с.37].

“Як показує аналіз, сьогодні зростання  продуктивності праці звсім не пов¢язане зі зростанням заробітної плати, що є однією з причин її низького рівня. Однак просте встановлення співвідношення темпів зростання продуктивності праці і заробітної плати може і не спрацювати в сучасних умовах. Тому для посилення цього зв¢язку необхідно переходити до ринковох системи оцінки і оплати праці. Важливо жорстко пов¢язати фонд оплати праці з обсягами реалізованої продукції і виручкою, яка поступає від її продажу, тобто оплату праці слід поставити в залежність від підсумків роботи підприємства” [26, с.16].

В умовах формування ринкових відносин важливо на кожному сільськогосподарському підприємстві впрвадити такі системи матеріального і морального заохочення, так побудувати виробничі відносини в колективі, щоб психологічний клімат сприяв розкриттю творчої активності і працездатності кожного працюючого, а в кінцевому підсумку підвищенню ефективності виробництва на базі мотиваційного механізму трудової активності працівників села.

Всі мотиваційні фактори доцільно поєднувати в різних комбінаціях, основними  серед яких мають бути матеріальна  зацікавленість, цільова орієнтація діяльності. Таким чином, складність і багатогранність проблеми формування соціально – економічного механізму мотивації праці та регулювання розподільних механізмів у сільськогосподарських підприємствах вимагає комплексного їх вирішення.

Розглядаючи оплату праці слід згадати  про натуроплату, як про одну із форм виплати заробітної плати.

На думку Парфьонова І. І. “Поступово економіка і суспільство в  умовах жорсткої антиінфляційної політики опиниться без грошей, коли навіть заробітна плата і соціальні виплати компенсуватимуться натурою. Якщо кожному працюючому обов¢язково потрібно було б платити грошову зарплату, безробіття досягло б рекордних позначок. Тому в Україні давно звикли до затримання заробітної плати – працівники надають перевагу таким затримкам над втратою роботи, та погоджуються з виплатою зарплати натурою” [33, с.24].

Основна форма державного регулювання  оплати праці працівників на підприємствах  усіх форм власності здійснюється шляхом встановлення розміру мінімальної  заробітної плати та інших державних норм та гарантій. Форми, системи і розмір заробітної плати підприємство встановлює самостійно. Внутрішньогосподарським плануючим документом на підприємствах незалежно від форм власності, які використовують найману працю і мають права юридичної особи, є колективний договір. На його

основі власник, або уповноважений  ним орган самостійно встановлює фонд оплати праці з дотриманням  норм і гарантій, передбачених законодавчо  [48, с.22].

Правове регулювання трудових відносин у сільськогосподарських виробничих кооперативах та господарських товариствах здійснюється за статтею 35 Закону України “Про сільськогосподарську кооперацію” [10].

Розглядаючи питання оплати праці  доцільно згадати про прибутковий  податок, що останнім часом набув  принципово нової форми.

У роботі кандидата економічних  наук Ковалюк О. М. зазначається: ”У багатьох провідних державах світу прибутковий податок із населення має найбільшу питому вагу в доходах бюджету. Це свідчить не лише про досконалість податкових систем цих країн, а й про високий рівень добробуту їхнього населення.

В Україні останнім часом частка прибуткового податку в доходах  бюджету постійно зростає. Проте  цей показник не відображає ні більш-менш досконалої податкової системи, ні динамічного  зростання реальних доходів населення. Хоча всім відомо, що кінцева мета організації фінансів будь-якої держави – це зростання добробуту її населення.

Тема зниження податкового навантаження на доходи громадян ось уже упродовж кількох років активно обговорюється  як у законодавчих колах, так і громадянами України“ [23, с.15].

Вирішальну роль у розвитку аграрної сфери АПК України відіграє головна  продуктивна сфера села – трудові  ресурси. Поряд з проблемами оплати праці стоїть і проблема зайнятості сільського населення.

Забезпечення продуктивної зайнятості населення – це не лише максимально ефективне використання соціального та трудового потенціалу, але і зростання життєвого рівня населення та підвищення його платоспроможності.

Таким чином, результати дослідження  дають підставу стверджувати, що матеріальне стимулювання – проблема невідкладна і потребує якнайшвидшого вдосконалення і пристосування до об¢єктивних умов сучасності. Зниження рівня реальних заробітків призводить до послаблення взаємозалежності з кінцевими результатами господарювання

Вдосконалення існуючих систем стимулювання праці, створення нового мотиваційного  механізму неможливо без державної  підтримки, досконалої нормативно –  правової бази, орієнтації підприємства на ринкову кон¢юнктуру.

З метою вдосконалення організації оплати праці необхідно вирівняти занадто великі відмінності у заробітках працівників різних підприємств, пов¢язати розмір оплати з результатами господарювання, відновити зацікавленість працівників дбайливо і ощадливо ставитись до засобів виробництва. Вся організація оплати праці повинна стати більш демократичною і регламентуватися обгрунтованими нормативами.

Таким чином, для виправлення становища, що склалось в аграрному секторі  економіки щодо продуктивності праці, доцільно вдосконалити організацію оплати праці, оскільки низькооплачувана праця буде низькопродуктивною, і навпаки. За таких умов підприємства зможуть відновити головну функцію оплати праці – стимулювання її високої продуктивності.   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

       

 

 

РОЗДІЛ 2

   ФІНАНСОВО– ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА

 СТОВ “ВІДРОДЖЕННЯ” КАЗАНКІВСЬКОГО  РАЙОНУ

 

2.1Природно-економічна  характеристика СТОВ “Відродження”.

 

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “Відродження ” Казанківського району Миколаївської  області знаходиться райцентрі , селищі міського типу Казанка Миколаївської області. Від центральної контори до залізничної станції відстань 10 кілометрів. На території господарства є ставки. Через територію господарства протікає річка Висунь . Весною і осіню повноводна , а влітку майже повністю пересихає. Господарство знаходиться близько автостради Миколаїв-Кривий Ріг , яка забезпечує зв`язок з містами .

Земельний масив господарства розташований на півночі Миколаївської області. Взимку температура в окремі роки досягає до -20 градусів С, а влітку +32-38 градусів С. Період з температурою +10 градусів С становить більше 180 днів на рік ,середньорічна сума опадів 345 мм. Район засушливий,  а тому при вирощуванні овочів необхідний полив. Снігу випадає дуже мало . В окремі роки  сніговий покрив становить 10-20 см. Тому при вирощуванні зернових на полях взимку виставляють щити для затримки снігу.

В районі щорічно спостерігаються  слабкі ,середні та інтенсивні вітри. Це негативно впливає на розвиток сільськогосподарських рослин. Взимку вітри здувають з поверхні площ сніг ,що може призвести до загибелі посівів .

 Отже , аналізуючи елементи клімату,  можна зробити висновок , що для  одержання високих врожаїв на  першому місці повинна бути  боротьба за збереження та  накопичення вологи в грунті. Велика увага приділяється лісополосам . Вони також відіграють роль снігозатримувачів , та захищають землі від вітрової ерозії . В окремі роки спостерігається засуха ,суховії ,

смерч , град. У травні бувають заморозки. Рельєф території господарства  СТОВ “Відродження” рівнинний .

Під час ґрунтоутворення на рівнині  сформувалися чорноземи  , для більшості  яких характерна солонцюватість. Чорноземи  мають високий вміст калія ,але  внесення мінеральних  та органічних добрив в цьому господарстві є  однією з най важливих умов підвищення родючості грунту.

В господарстві майже всі площі  розорано. В деяких місцях спостерігається  ерозія грунтів. Для боротьби з ерозією  проводять насадження кустарників  та дерев .Саджають переважно горіх ,акацію ,чорну смородину, шипшину. Оновлюють лісосмуги.

Середня товщина гумусового горизонту  досягає 35 сантиметрів ,

карбонати кальцію залягають на глибині 60-70 сантиметрів.

В СТОВ “ Відродження “ у 2003 році працювало 293 чоловіки , з яких 271 чоловік зайнято в сільськогосподарському виробництві.

СТОВ “Відродження “ було утворено на базі колишнього колгоспу імені  “Леніна” у 1998  .В процесі реформування склад земельних угідь зазнав значних змін за рахунок виходу із господарства власників землі ,що привело  до зменшення угідь  і збільшення угідь за рахунок орендованих земель. Так у 2001 році було взято в оренду 3146,8 гектарів землі , в 2002 році

3028 гектарів землі , а в 2003 році 3648,4 гектари. 

На території господарства розташований автомобільний гараж , тракторні  бригади , ремонтна майстерня ,адміністративна частина, нафтобаза, їдальня , млин , олійниця , хлібопекарня , школа , клуб, дитячий садок. Для зберігання зерна господарство побудувало власні зернохранилище , оскільки зберігання зерна на елеваторі дуже дорого обходиться господарству. Продавати зерно господарству під час збирання врожаю не вигідно , тому що ціни за якими пропонують продати зерно господарство не влаштовують.

Для більш точної характеристики  економічних умов  СТОВ “ Відродження  “ Казанківського району розглянемо дані про розміри виробництва в цьому господарстві та забезпечення його виробничими ресурсами та ефективністю їх використання .

Для аналізу розміру виробництва  в СТОВ “ Відродження “ розглянемо в таблиці 2.1.