Розробити окремі пропозиції щодо вдосконалення обліку в СТОВ “Відродження” Казанківського району

                                                       ВСТУП

 

 

Однією з актуальних проблем  сільськогосподарської праці являється  її оплата. Адже рівень ефективності праці  колективу, виробничого підрозділу, окремого працівника залежить від повноти  використання фактора мотивації праці, важливим складовим якого є розмір оплати праці, тісно пов¢язане з наслідками праці матеріальне стимулювання, участь у розподілі результатів господарської діяльності.

В умовах ринкової трансформації економіки  особливої скрути зазнав аграрний сектор економіки. Його кризовий стан спричинено дією багатьох чинників, серед яких затримка розрахунків по заробітній платі.

 Підприємства, одержавши високу самостійність в  організації оплати праці, не володіють методами управління нею, про що свідчить велика заборгованість у розрахунках з працівниками.

Ненадійність в одержанні заробітку  є небезпечним антистимулюючим  фактором.

Об¢єктивна необхідність вивчення обліку має забезпечення підвищення ефективності виробництва, достовірну інформацію про затрати праці на кожній виробничій дільниці, використання робочого часу і його оплати.

Впровадження та використання ефективної організації обліку оплати праці  на підприємствах на сучасному етапі  є актуальною темою. Вивченням та дослідженням проблеми, пов¢язаною з заробітною платою займаються багато вчених, серед яких Саблук П.Т., Орлатий М.К., Кір¢ян Т., Ломанов І., Павловська Н., Куліков Г., Шевченко Л. Ці вчені подають різні пропозиції щодо реформування та вдосконалення системи оплати праці з метою підвищення її рівня, розробки систем стимулювання. Предметом дослідження дипломної роботи є сукупність теоретичних,  методологічних  і

практичних питань з організації  обліку процесів праці та її оплати.

Об¢єктом дослідження є облік оплати праці в сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю “ Відродження “ ( далі СТОВ “Відродження” )Казанківського району  Миколаївської області.

Мета дипломної роботи – вивчити  існуючий стан обліку праці та її оплати, провести його критичну оцінку  та розробити окремі пропозиції щодо вдосконалення обліку в СТОВ “Відродження” Казанківського району.

Поставлена мета визначила  наступні завдання обліку оплати праці:

-   правильне визначення  витрат робочого часу і облік  праці;

- нарахування заробітної  плати кожному працівникові відповідно до кількості та якості затраченої ним праці;

- виявлення фактичного  обсягу фонду заробітної плати   колективу підприємства;

-  відображення всіх  витрат із заробітної плати  на рахунках бухгалтерського  обліку;

- вивчення правил збирання і групування показників з праці та заробітної плати для складання необхідної звітності, а також для розрахунків з органами соціального страхування та Пенсійним фондом.

Забезпечуючи виконання завдань, бухгалтерський облік оплати праці  має великий вплив на трудову дисципліну. Він повинен бути організований таким чином, щоб сприяти підвищенню продуктивності праці, підвищенню якості виробництва продукції, виконання робіт та послуг.

Джерелом інформації при підготовці дипломної роботи стали дані річної фінансової звітності, статистична звітність та дані бухгалтерського обліку, використані матеріали досліджень провідних економістів, Закони України, Постанови Кабінету Міністрів України, нормативні документи щодо обліку розрахунків з оплати праці.

Дипломна робота виконана на   98 сторінок комп’ютерного тексту, складається з трьох розділів , які містять   14 таблиць, 47 додатків.

 

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ОПЛАТИ ПРАЦІ

 

1. Сутність оплати праці та її законодавчо – нормативне забезпечення в сучасних умовах господарювання.

 

Сучасний стан сільського господарства та інших галузей агропромислового комплексу вимагає обгрунтування  стратегічних напрямів аграрної політики з метою зменшення спаду та забезпечення нарощування обсягів  виробництва, здійснення соціально  – економічних перетворень на селі.

Основою збільшення виробництва сільськогосподарської  продукції і підвищення матеріального  добробуту населення є раціональне  використання трудових ресурсів галузі. Однією з головних проблем, що виникла  за умови переходу до ринкової економіки, є зниження ефективності використання сільськогосподарської праці та її вплив на такий результативний показник як продуктивність праці.

Однією з проблем праці являється  її оплата. Адже рівень ефективності

праці окремого працівника, виробничого підрозділу та й всього колективу залежить від мотиву, що спонукає робітника до праці, в якому не останнє місце займає розмір оплати праці, матеріальне стимулювання, участь у розподілі результатів господарської діяльності підприємства [45, с.8].

Регулювання соціально – економічних і трудових відносин на підприємствах агропромислового виробництва незалежно від форм власності та господарювання здійснюється відповідно доЗаконів України “Про оплату праці”, “Про колективні договори й угоди”, Кодексом законів про працю в Україні, інших законодавчих актів, на основі Генеральної угоди, галузевих, регіональних угод і колективних договорів.

Законом України “Про оплату праці” визначено, що заробітна плата – 

це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу [4].    Заробітна плата як економічна категорія належить до числа найскладніших .Поряд з з такими категоріями  , як прибуток , податки , зайнятість ,вона є одним з головних елементів , свого роду нервовим центром суспільного організму.

Винятково важлива роль заробітної плати в функціонуванні економіки  зумовлена тим ,що вона має одночасно  виконувати принаймні чотири функції :

1)відтворювальну ;

2. стимулюючу;
3. регулюючу ;
4. соціальну .

Для повнішого розуміння заробітної плати як категорії ринкової економіки  слід звернути увагу на такі принципові положення :

по –перше , заробітна плата  формується на межі відносин сфери  безпосереднього виробництва і  відносин обміну робочою сили ;

по –друге ,заробітна плата має  забезпечувати обєктиво необхідний для відтворення робочої сили і ефективного функціонування виробництва  обсяг життєвих благ ,які працівник  має отримати в обмін на свою працю ;

по-трєтє , заробітна плата є  водночас і макро і мікро – економічною категорією;

по-четверте , заробітна плата –це  важлива складова виробництва , її рівень пов’язаний як з потребами працівника ,так і з процесом виробництва ,

його результатом , оскільки джерела  коштів на відтворення робочої сили створюються у сфері виробництва і їх формування не виходить за межі конкретного підприємства.

Спираючись на ці вихідні положення , зробимо спробу сформулювати сутність заробітної плати ,що відповідає сучасним економічним умовам. Сутність заробітної плати з огляду на сучасне можливо за умов розгляду заробітної плати принаймні з п’яти позицій.

По –перше , заробітна плата  – це економічна категорія , що відображає відносини між власником підприємства і найманим працівником з приводу  розподілу новоствореної вартості (доходу).

По-друге , заробітна плата –це  винагорода , обчислена , як правило  в грошовому виразі за трудовим договором  власник або уповноважений ним  орган сплачує працівникові за виконану ним роботу.

Заробітна плата залежить від складності та умов виконуваної роботи , професійно – ділових якостей працівника , результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Джерелом коштів на оплату праці є власні кошти-доход підприємства.

 По-трєтє , в сучасному товарному  виробництві ,що ґрунтується на  наймі робочої сили , заробітна плата –це елемент ринку праці , що виступає як ціна товару , за якою найманий працівник продає свою робочу силу . З огляду на це заробітна плата виражає ринкову вартість використання найманої робочої сили.

По-четверте  , для найманого працівника заробітна плата – це його трудовий доход , який він отримує в результаті реалізації здатності до праці , і який має забезпечити обє`ктивно необхідне відтворення робочої сили.

По- п’яте , для підприємства заробітна  плата – це елемент витрат на виробництво , що включається до собівартості продукції і водночас головний чинник забезпечення матеріальної зацікавленості працівників у досягненні високих кінцевих результатів праці. 

 Розмір заробітної плати  залежить від складності та  умов роботи, професійно – ділових якостей робітника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

У наш час виникає багато питань з виплати заробітної плати в  натуральній формі.

Звичайно джерелом коштів на оплату праці працівників комерційних  підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності. Проте іноді на підприємствах не вистачає коштів на виплату заробітної плати грошима і керівництво вимушене розраховуватися з працівниками товарами та продукцією власного виробництва. Звичайно, працівники підприємства не дуже задоволені таким станом справ, але погоджуються [49, с.17].

 Згідно статті 97 Кодексу законів  про працю, натуроплата – це  виплата підприємствами зарплати  працівникам у натуральній формі  продукцією власного виробництва або товарами сторонніх виробників, при якій грошова компенсація вартості такої продукції з боку працівника відсутня [20].

Проблему виплати заробітної плати  натурою порушує також Сотніченко О., яка стверджує, що: “В рахунок оплати праці в господарствах видають продукти харчування, корми для худоби, промислові товари власного виробництва або отримані за бартерними операціями, надають різні види послуг внаслідок великої заборгованості і відсутності грошових коштів”[44, с.14].

Взагалі, розглядаючи питання натуроплати, слід відмітити, що саме в ринковій економіці заробітна плата має виплачуватись грошима. Проте в Україні її часто замінюють натуроплатою, особливо це стосується сільського господарства.

Особливу увагу питанню натуроплати  приділив кандидат економічних наук Сук П., який у своїй роботі роз¢яснив дію частини третьої статті 23 Закону України “Про оплату праці”. Він зазначає: “Виплата заробітної плати

“натурою” здійснюється , як правило, за цінами не вище собівартості”. Але  як свідчить практика в керівництва господарства з¢являється можливість з метою зменшення заборгованості з оплати праці давати продукцію і надавати послуги за підвищеними цінами [45, с.15].

З метою покращення ситуації по виплаті  заробітної плати було внесено зміни  до Кримінального кодексу України, де у статті 175 зазначено: “Безпідставна невиплата заробітної плати більше ніж за один місяць, вчинена умисно керівником підприємства, установи або організації незалежно від форм власності, карається штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до 2 років” [24].

Такі міри прийняті Верховною Радою  України для забезпечення виконання  статті 43 Конституції України, де визначено  право  кожного громадянина на заробітну плату не нижчу визначеної законом [21].

Відповідно до статті 24 Закону України  “Про оплату праці” та статті 15 Кодексу  законів про працю, заробітна  плата виплачується працівникам  регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів [4, 20].

Якщо керівництво підприємства затримує виплату заробітної плати, то працівники підприємства мають право  на компенсацію, розмір якої встановлюється відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів в зв¢язку з порушенням строків їх виплати” від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ [11].

Реформування оплати праці має  бути найважливішою складовою удосконалення  всього господарського механізму. На його здійснення націлена “Концепція дальшого реформування оплати праці в Україні”, схвалена Указом Президента України від 25 грудня 2000 року № 1375. Метою прийняття даної концепції є :

• підвищення заробітної плати;
• забезпечення  стабільності її зростання;
• відтворення функцій заробітної плати;

• наближення рівнів заробітної плати до реальної вартості  робочої сили на ринку праці [22].

Кандидат економічних наук Кір¢ян Т., аналізуючи даний Указ, стверджує: “За останні роки спостерігалось певне зростання номінальної і реальної заробітної плати. Так, темпи зростання номінальної заробітної плати (1,7 рази) перевищували темпи зростання цін на споживчі товари і послуги (1,3 рази). Але рівень заробітної плати залишався низьким, і в більшості регіонів України навіть не досягнув прожиткового мінімуму. За розрахунками лише приблизно з 27 регіонів у десяти ( 37% ) середньомісячна заробітна плата перевищувала прожитковий мінімум [19, с.32].

Повсюдне впровадження передбачених законодавством організаційно –  правових та економічних основ оплати праці особливої актуальності набуває з проведенням на виконання Указу Президента України “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки” від 31 грудня 1999року № 1529/99 [47].

Особливої уваги заслуговує вивчення питання  законодавчо  встановленого розміру мінімальної заробітної плати, як елементу регулювання трудових відносин. Вона має суттєвий вплив на ринок праці та процес використання найманої праці.

На думку Ульянова К. мінімальна заробітна плата як елемент системи регулювання трудових відносин для суб¢єктів таких відносин може створювати стимули чи антистимули до вступу в них та регулювання їх якісних характеристик. В Україні порядок встановлення мінімальної  заробітної плати є своєрідним симбіозом світового досвіду встановлення мінімальної заробітної плати. В одних країнах вона встановлюється законодавчо, в інших – шляхом угод, як правило, між профспілками та роботодавцями [48, с.21].