Порядок та контроль за збиранням коштів до ФССВБ та заходи щодо їх поліпшення

    Державне  соціальне страхування на випадок  безробіття спрямовується як на компенсацію  втраченого доходу так і на заходи запобігання безробіттю. Серед них  програми зайнятості, підготовки і перепідготовки кадрів, сприяння створенню нових робочих місць тощо.

    Для управління соціальним страхуванням на випадок безробіття, збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, здійснення виплат матеріального забезпечення та надання соціальних послуг з 1 січня 2001 р. запроваджена система загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, почав функціонувати Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (ФСС ВБ), який є правонаступником Державного фонду сприяння зайнятості населення. Він є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Основними напрямами діяльності є управління соціальним страхуванням на випадок безробіття, збір і акумуляція страхових внесків, контроль за використанням коштів, виплата матеріального забезпечення та надання соціальних послуг, виконання інших функцій згідно з статутом. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг.

    Управління  Фондом здійснюють Правління Фонду  та виконавча дирекція Фонду. До складу Правління Фонду входять по 15 представників від держави, застрахованих осіб та роботодавців, які виконують свої обов'язки на громадських засадах. Функції виконавчої дирекції покладаються на Державний центр зайнятості та її робочих органів — на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міжрайонні, міські та районні в містах центри зайнятості.

    Законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття), Закону України «Про зайнятість населення» та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

    Якщо  міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про страхування на випадок безробіття, то застосовуються норми міжнародного договору.

    Нормативно-правові  акти щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття розробляються, реєструються і застосовуються відповідно до законодавства України.

    Згідно  зі ст. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» страхування на випадок безробіття здійснюється за принципами:

• надання державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав;
• обов'язковості страхування на випадок безробіття всіх працюючих на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільності такого страхування особами, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), а також громадянами — суб'єктами підприємницької діяльності;
• цільового використання коштів страхування на випадок безробіття;
• солідарності та субсидування;
• обов'язковості фінансування витрат, пов'язаних з наданням матеріального забезпечення у випадку безробіття та соціальних послуг;

— паритетності в управлінні страхуванням на випадок безробіття держави, представників застрахованих осіб та роботодавців;

• диференціації розмірів виплати допомоги із безробіття залежно від страхового стажу та тривалості безробіття;
• надання на рівні не нижче за прожитковий мінімум, встановлений законом, допомоги із безробіття та матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації;

—законодавчого  визначення умов і порядку здійснення страхування на випадок безробіття.

    Загальнообов'язкове державне соціальне  страхування на випадок безробіття - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг.

    Суб'єкти страхування на випадок безробіття:

• застраховані особи;
• страхувальники;
• страховик.

    Застраховані  особи — наймані працівники, а у випадках, передбачених Законом, також інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється страхування на випадок безробіття.

    Представниками застрахованих осіб є профспілки, їх об'єднання чи інші уповноважені найманими працівниками органи (представники).

    Страхувальники  — роботодавці та застраховані особи, які відповідно до Закону сплачують страхові внески.

    Страховик — Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

    Об'єкт  страхування на випадок  безробіття — страховий випадок, із настанням якого у застрахованої особи (члена її сім'ї, іншої особи) виникає право на отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг. Часткове безробіття — вимушене тимчасове скорочення нормальної або встановленої законодавством України тривалості робочого часу, перерва в одержанні заробітку або скорочення його розміру через тимчасове припинення виробництва без припинення трудових відносин з причин економічного, технологічного, структурного характеру.

    Страховий випадок — це подія, через яку:

 — застраховані особи втратили заробітну плату або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані у встановленому порядку як безробітні, готові та здатні при 
ступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу;

• застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття.

    Втрата  роботи з незалежних від застрахованих осіб обставин - припинення трудового договору відповідно до ст. 36 (пункти 1, 2, 3), ст. 38 (у разі неможливості продовження роботи, а також невиконання власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору), ст. 39, ст. 40 (пункти 1,2,5,6) Кодексу законів про працю України.

    Роботодавець:

• власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган та фізичні особи, які використовують найману працю;
• власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (в тому числі міжнародної), філії а_хбо представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

    Представниками  роботодавців є об'єднання та спілки роботодавців чи інші уповноважені роботодавцями органи (представники).

    Найманий  працівник — фізична особа, яка працює за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі та організації або у фізичної особи.

    Страховий стаж — період (строк),протягом якого особа підлягає страхуванню на випадок безробітгя та за який сплачено страхові внески (нею, роботодавцем). 
 
 
 
 
 

3. Доходи бюджету Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття

3.1. Джерела формування доходів бюджету ФСС ВБ

    Згідно  із Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» джерелами формування коштів ФСС ВБ є:

• страхові внески страхувальників — роботодавців, застрахованих осіб, що сплачують на умовах і в порядку, передбачених законодавчими актами;
• асигнування Державного бюджету України;
• суми фінансових санкцій, застосованих відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Закону України «Про зайнятість населення», інших законів до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб за порушення встановленого порядку сплати страхових внесків та використання коштів ФСС ВБ, недотримання законодавства про зайнятість населення, а також суми адміністративних штрафів, накладених на посадових осіб та громадян за такі порушення;
• доход, одержаний від тимчасово вільних коштів ФСС ВБ, у тому числі резерву коштів, на депозитному рахунку;

   — благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб;

   — інші надходження відповідно до законодавства України.

    Рішення про перерахування тимчасово  вільних коштів, у тому числі резерву коштів ФСС В Б, на депозитний рахунок приймає правління. Порядок розміщення зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України, а умови, порядок обслуговування та збереження цих коштів визначаються договором між банком і виконавчою дирекцією ФСС ВБ за погодженням з правлінням. Дохід, одержаний від тимчасово вільних коштів, утому числі резерву коштів, на депозитному рахунку, використовується в порядку, визначеному правлінням. 
 
 
 

Формування  Фонду загальнообов'язкового державного соціального  страхування України на випадок безробіття у 2007р. 

3.2. Платники страхових внесків, порядок їх реєстрації та обліку

  Згідно  з Інструкцією «Про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття» від 18 грудня 2000 р. № 339 платниками страхових внесків є: