Підвищення ефективності використання оборотних коштів ВАТ «Південний ГЗК»

Важливо звернути увагу  на значне зростання іншої поточної заборгованості: на початок 2005 року її сума складала 8696 тис. грн., а на кінець року – 11433 тис. грн.

Застосовуючи програму стягнення дебіторської заборгованості за всіма правилами необхідно повернутися до рівня початку 2005 року, тобто стягнути 2737 тис. грн. і кошти також спрямувати на зменшення кредиторської заборгованості.

ВИСНОВКИ

Безперервність процесу  виробничої та комерційної діяльності потребує постійного інвестування коштів у засоби виробництва для здійснення розширеного їхнього відтворення.

За умов товарно-грошових відносин запаси предметів праці виступають, з одного боку, як сукупність матеріальних цінностей, з іншого – як втілення затрат суспільної праці у вартості фондів: оборотних, виробничих і фондів обігу.

У західній літературі під  оборотним капіталом розуміють  категорію “працюючий капітал”, у вітчизняній – ототожнюють з оборотними фондами та оборотними коштами.

Оборотні кошти – це кошти, що являють собою авансовану в грошовій формі вартість для створення і використання оборотних виробничих фондів і фондів обігу в мінімально необхідних розмірах, що забезпечує неперервність процесу виробництва та своєчасність здійснення розрахунків.

Оборотний капітал проходить  три стадії кругообігу: грошову, виробничу  й товарну.

Кругообіг оборотного капіталу здійснюється протягом одного виробничого циклу: грошові кошти авансуються у виробничі запаси, в процесі виробництва створюється нова продукція, продукція реалізується, виручка за реалізовану продукцію надходить на розрахунковий рахунок і знову авансується у виробництво. Якщо підприємство функціонує ефективно, процес кругообігу оборотного капіталу забезпечує неперервність виробничого процесу та зростання капіталу підприємства, оскільки в цьому випадку виручка за реалізовану продукцію перевищуватиме кошти, авансовані у виробництво.

Оборотний капітал бере участь у створенні нової вартості не прямо, а через оборотні фонди. Обороні кошти також класифікуються за джерелами формування; методами планування та за участю у кругообігу коштів. Важливою є класифікація оборотних коштів за їх видами, згідно якої вони поділяються на запаси, дебіторську заборгованість, грошові кошти та їх еквіваленти. Нормативною базою регулювання оборотних коштів є Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, в яких визначаються сутність та методологічні засади формування інформації про відповідні види оборотних активів.

Базовим підприємством  для проведення практичних досліджень виступило Відкрите акціонерне товариство „Південний гірничо-збагачувальний комбінат”, яке займається відкритим видобутком руд чорних металів. Загалом фінансовий стан досліджуваного підприємства є задовільнім, за останні три роки воно підвищило рентабельність, ділову активність, платоспроможність задовільна.

Стан оборотних коштів оцінюють в абсолютному їх вираженні, визначають динаміку та структуру їх, зміни, тенденції, структурні зрушення тощо.

Другим важливим моментом при аналізі оборотного капіталу є визначення ефективності його функціонування, для чого використовують показники оборотності. Оборотність оборотних активів оцінюють за такими показниками: швидкість обороту, коефіцієнт закріплення, період обороту оборотних засобів та їх складових. Для ефективності використання матеріальних ресурсів використовують також такі показники: матеріаломісткість і матеріаловіддача продукції, питома вага матеріальних витрату собівартості продукції, коефіцієнт використання матеріалів та їх окремих видів.

Третя складова аналізу  оборотного капіталу – це визначення джерел фінансування оборотних котів.

У ВАТ «Південний ГЗК» оборотні кошти зросли протягом 2003 року. А впродовж наступних двох років зменшувались. Найбільшу частку в оборотних активах підприємства займає дебіторська заборгованість за виданими авансами

Позитивним явищем в  роботі підприємства є збільшення оборотності  виробничих запасів, також треба  відмітити збільшення динаміки оборотності (та зменшення періоду погашення) товарної дебіторської заборгованості, що також є позитивною зміною, адже зменшився період вилучення коштів з обороту.

Найбільшу проблему в  оборотних активах являє собою  дебіторська заборгованість, а в  її складі – заборгованість бюджету, що може підтвердити аналіз і прогноз за допомогою лінійної екстраполяції тенденцій минулих періодів на наступні – принаймні на один рік в майбутньому можна спрогнозувати на підставі рівнянь тренду можливі, очікувані обсяги дебіторської та кредиторської заборгованостей

За три роки частка простроченої заборгованості, як дебіторської, так і кредиторської, зменшується, що співпадає із загальними тенденціями по Україні. Маючи значний рівень простроченої дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги (18399 тис. грн. із загальної їх суми 43626 тис. грн. або 42,2%), підприємство не створює резерву сумнівних боргів.

За умови незмінності умов та тенденцій минулих років у майбутньому слід очікувати подальше зростання дебіторської заборгованості при зменшенні кредиторської, що підтвердили методи прогнозування, застосовані для цієї складової оборотного капіталу. Ріст дебіторської заборгованості буде спричинено переважно подальшим зростанням її по розрахункам з бюджетом.

Негативними моментами для Південного ГЗК виявились також: рівень абсолютної ліквідності, який знаходиться на рівні майже нульовому і говорить про неліквідність у найбільш короткостроковому періоді; великі суми дебіторської заборгованості по розрахункам з бюджетом та їх збільшення, великі суми дебіторської заборгованості по авансам виданим, відсутність резерву сумнівних боргів при наявності значної частки прострочених платежів, значні суми по векселям виданим в противагу невеликому використанні векселів у розрахунках з дебіторами; недостатність власних джерел фінансування для оборотних коштів.

Кожне підприємство при плануванні потреби в них на наступний рік, повинно передбачити прискорення їх оборотності. Основними шляхами скорочення часу обігу виробничих запасів є: рівномірне завезення товарно-матеріальних цінностей; формування запасів необхідних цінностей у межах можливого мінімуму для постійного забезпечення безперервності процесу виробництва; недопущення придбання непотрібних і реалізації надлишкових матеріалів. Прискорення оборотності оборотних активів на стадії виробництва досягається в основному за рахунок скорочення виробничого циклу. У сфері обертання прискорити обіг оборотних активів можливо шляхом прискорення реалізації продукції, розрахунків за реалізовану продукцію та надані послуги, недопущення створення дебіторської заборгованості тощо.

На подолання проблем  необхідно спрямувати зусилля з  оптимізації структури майна  підприємства, що у підсумку має  привести до підвищення фінансового  стану комбінату, ефективності використання оборотних коштів.

Першим кроком при  наданні практичних рекомендацій було запропоновано впровадити використання резерву сумнівних боргів по товарній дебіторській заборгованості, його сума  (16556 тис. грн.) була визначена на підставі звітності підприємства про прострочені суми товарної дебіторської заборгованості, але зменшені на суми, термін позовної давності яких минув.

Оцінивши запропоновані рекомендації з урахуванням ризику, було зроблено висновок, що підприємству доцільно одночасно впроваджувати всі надані рекомендації для нівелювання ризику по кожному окремому заходу, тобто тут буде діяти диверсифікація ризику.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні: Закон України від 16.07.1999р. №996-XIV
2. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України від 22.05.1997р. № 283/97-ВР
3. Про платіжні системи і переведення коштів в Україні: Закон України від 05.04.2001р. № 2346-ІІІ
4. Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами: Закон України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ
5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1. “Загальні вимоги до фінансової звітності”, затв. Наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р.
6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2. “Баланс”, затв. Наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р.
7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові  результати":  затверджене  наказом  Міністерства  фінансів України від 31.03.1999р. №397/3690
8. Положення  (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 30.07.1999р. №237
9. Положення  (стандарт) бухгалтерського обліку 11 "Зобов’язання", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000р. №20
10. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості відбувається в безспірному порядку на підставі виконавчих надписів нотаріусів: Постанова Кабінету міністрів України від 29.06.1999р. №1172
11. Артеменко В.Г., Беллендир М.В. Финансовый анализ – М.: ДИС, 1999–148 с.
12. Балабанов И.Т. Риск - менеджмент. - М.:Финансы и статистика, 1996.- 188с.
13. Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Я. Фінансова діяльність підприємства, - К.: Либідь, 1998. – 384с.
14. Белолипецкий В.Г. Финансы фирмы – М.: Инфра-М, 1999 – 298 с.
15. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. – К.: Ника – Центр, 1999. – 592с.
16. Бланк И.А. Управление активами. – К.: “Ника-Центр”, 2000.- 720 с.
17. Бреслав Е. Риски финансирования в теории и на практике // Консультант. – 2005. – № 19.– с. 11
18. Брікхем Є.Ф. Основи фінансового менеджменту. – К.: Молодья, 1997. – 1000с.
19. Ван Хорн Дж. К. Основы управления финансами. — М.: Финансы и статистика, — 1996. — 584с.
20. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного.- Вид. 2-ге, перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2001. – 528с.
21. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. – 2-ге вид., стереотип. – К.:МАУП, 2001. – 152с.
22. Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. – М.: ФиС, 2000.- 512 с.
23. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч.посіб.-К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000.- 378с.
24. Лахтіонова Л.А.  Фінансовий аналіз сільськогосподарських підприємств: Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 2004. – 365с.
25. Нікбахт Е., Гроппеллі А. Фінанси / Пер. з англ. В.Ф.Овсієнка та В.Я.Мусієнка; - К.: Основи, 1993. - 383с.
26. Павловська О.В., Притуляк Н.М., Невмержицька Н.Ю. Фінансовий аналіз: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ, 2002. – 388с.
27. Партин Г.О., Завгородній А.Г.  Фінанси підприємств: Навч. посібник. – Львів: ДБІ НБУ, 2003. – 265с.
28. Савчук В.П.  Финансовый менеджмент предприятий: прикладные вопросы с анализом деловых ситуаций. – К.: Издательский дом «Максимум», 2001. – 600с.
29. Семенченко Ж.О. Сумнівна та безнадійна заборгованості. – 2-ге вид., доп. – Х.: Фактор, 2000. – 84с.
30. Слав’юк Р.А.  Фінанси підприємств: Навч. посібник. Видання 2-ге, доповн. і переробл. – Луцьк: Ред.-вид. відд. „Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2001. – 456с.
31. Стоянова Е.С., Быкова Е.В., Бланк И.А. Управление оборотным капиталом/ Под Ред. Е.С. Стояновой. – (Серия «Финансовый менеджмент для практиков») – М.: Изд-во «Перспектива», 1998. – 128с.
32. Стоянова Е.С., Штерн М.Г. Финансовый менеджмент для практиков: Краткий  профессиональный курс. – М.: Изд-во «Перспектива», 1998. – 239с.
33. Терещенко О.О.  Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2003. – 554с.
34. Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2000. -412с.
35. Філімоненков О.С. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. – К. Ельга, Ніка-Центр, 2002. – 360с.
36. Фінансовий менеджмент: Підручник / Кер. кол. авт. і наук. ред. проф. А.М. Поддєрьогін. – К.: КНЕУ, 2005. – 536с.
37. Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Методика финансового анализа. М.: ИНФРА-М, 1996.-176с.
38. www.aup.ru/finance
39. www.ukrstat.gov.ua