Підвищення ефективності використання оборотних коштів ВАТ «Південний ГЗК»

Значний обсяг фінансових ресурсів, що інвестуються в оборотні активи, різноманіття їх видів і  конкретних різновидів, визначальна роль в прискоренні обороту капіталу і забезпеченні постійної платоспроможності, а також ряд інших умов, визначають складність задач фінансового менеджменту, пов'язаних з управлінням ефективністю використання оборотних активів.

Боротьба за прискорення оборотності оборотних активів повинна проводитись одночасно на всіх трьох стадіях їх кругообігу шляхом скорочення часу виробництва та часу обертання.

Крім того з метою  управління ефективністю використання оборотних коштів на підприємстві проводиться політика управління поточними фінансовими потребами.

При цьому потрібно вирішувати наступні завдання:

перетворення поточних фінансових потреб підприємства в негативну  величину;

прискорення оборотності  оборотних коштів підприємства;

Поточні фінансові потреби – це різниця між поточними активами (без грошових коштів) і кредиторською заборгованістю, або, різниця між засобами, іммобілізованими в запасах сировини, готової продукції, а також в дебіторській заборгованості, і сумою кредиторської заборгованості. З другого боку поточні фінансові потреби – це не покрита ані власними засобами, ані довгостроковими кредитами, ані кредиторською заборгованістю частина чистих оборотних активів, або нестача власних оборотних коштів, тобто потреба в короткостроковому кредиті.

Враховуючи гостроту проблеми нестача власних оборонних засобів, приділимо увагу природі поточних фінансових потреб і способам їх регулювання.

Для фінансового стану  підприємства сприятливо: отримання  відстрочки платежу від постачальників (комерційний кредит), від працівників підприємства (якщо має місце заборгованість по зарплаті), від держави (якщо в короткостроковому періоді є заборгованість по сплаті податків) тощо. Відстрочки платежу дають джерело фінансування, породжуване самим експлуатаційним циклом.

Несприятливим для підприємства є:

заморожування певної частини  засобів в запасах (резервних  і поточних запасах сировини, запасах  готової продукції). Це породжує першочергову потребу підприємства у фінансуванні.

надання відстрочки платежу  клієнтам. Такі відстрочки відповідають, проте, комерційним звичаям. Підприємство утримується при цьому від негайного відшкодування витрат — звідси друга найважливіша потреба у фінансуванні [16].

Для підприємства важливим є, щоб комерційний кредит постачальників перекривав клієнтську заборгованість. Тоді у підприємства в кожний даний момент виявляється грошових коштів навіть більше, ніж необхідно для забезпечення безперебійності виробництва (величина поточних фінансових потреб виявляється при цьому негативною). Задача тоді зводиться до розрахунку розумної тривалості відстрочки платежів по поставках сировини (послугам інших організацій) і реалізації готової продукції (послуг). Величина поточних фінансових потреб неоднакова для різних галузей і навіть для підприємств однієї і тієї ж галузі. На поточні фінансові потреби роблять вплив:

• по-перше, тривалість експлуатаційного і збутового циклів: чим швидше сировина перетворюється на готову продукцію, а готова продукція – в гроші, тим менше іммобілізація грошових коштів в запасах сировини і готової продукції;
• по-друге, темпи зростання виробництва: оскільки поточні фінансові потреби витікають безпосередньо з величини обороту, остільки і величина їх зраджується паралельно динаміка обороту; більший обсяг випуску вимагає і великих засобів на сировину, матеріали, енергоносії і інше. Крім того, в умовах інфляції підприємства вважають за краще створювати солідні запаси сировини, щоб не переплачувати за нього після чергового зльоту цін;
• по-третє, сезонність виробництва і реалізації готової продукції, а також постачання сировиною і матеріалами. Неспівпадання термінів надходжень і платежів може довести підприємство до відсутності засобів для здійснення розрахунків у виконання своїх зобов'язань – так званої технічної неплатоспроможності (розриву ліквідності);
• по-четверте, стан кон'юнктури: при “розігрітому” і висококонкурентному ринку недоцільним та небезпечним для продавця є залишитися без товару для найшвидшої поставки покупцю. Щоб випередити конкурентів, потрібно підтримувати запаси готової продукції на розумному рівні. Загальновідомо також, що нарощування обороту приводить звичайно до розбухання дебіторської заборгованості підприємства, оскільки конкуренція вимушує продавця привертати покупців все більш вигідними умовами комерційного кредиту;

по-п'яте, величина і норма доданої вартості: чим менше норма доданої вартості, тим більшою мірою комерційний кредит постачальників здатний компенсувати клієнтську заборгованість. Проблема полягає в том, що при високій нормі доданої вартості і, здавалося б, невеликого ступеня залежності підприємства від закупівель сировини, фірмі доводиться просити своїх постачальників про більш тривалі відстрочки платежів [15].

Чим більше норма доданої  вартості, тим більше поточні фінансові потреби. Більш того, у підприємств з підвищеною нормою доданої вартості зазначені потреби зростають швидше, виручки від реалізації.

Проте немає сенсу  без крайньої необхідності штучно знижувати  норму доданої вартості: це може перекреслити всі зусилля по підйому  рівня рентабельності; по-друге, щоб “обернутися” по термінах виплат і надходжень, підприємство може вдатися до банківського кредиту (зокрема, у формі овердрафту), або до обліку векселів, або до нової, прогресивної форми фінансування поточних потреб – факторингу.

Головною задачею управління ефективністю оборотних коштів є скорочення періодів оборотності запасів і дебіторської заборгованості і збільшення середнього терміну оплати кредиторської заборгованості (в межах ділової етики), з метою зниження поточних фінансових потреб, аж до перетворення їх в негативну величину. Тут ми розглядаємо в основному ті можливості маневру по скороченню поточних фінансових потреб підприємства і термінів оборотності оборотних коштів, які знаходяться на межі фінансів і збуту:

• принцип дорогої закупівлі і дешевого продажу товару, повністю відповідний формулі Дюпона;
• знижки покупцям за скорочення термінів розрахунку (спонтанне фінансування);
• облік векселів і факторинг.

Використання моделі Дюпона передбачає перетворення чистої рентабельності до наступного вигляду:

 

, (3.1)

де  КМ – комерційна маржа;

     КТ –  коефіцієнт трансформації.

 

Перший фактор – другий дріб – у формулі показує, який чистий прибуток дає кожна гривна обороту (звичайно виражають у відсотках). По суті, це чиста економічна рентабельність обороту, або чиста рентабельність продажів, чиста рентабельність реалізованої продукції. У підприємств з високим рівнем прибутку КМ перевищує 20 і навіть 30%, у інших ледве досягає 3% – 5% [16].

Другий фактор – другий дріб – показує, скільки гривень виручки знімаються з кожної гривни активів, тобто в яку виручку трансформується кожна гривна активів. Другий фактор у даній моделі можна також сприймати як оборотність активів. В такому трактуванні він показує, скільки разів за даний період обертається кожна гривна активів.

Регулювання економічної  рентабельності зводиться до дії  на обидві її складові, обидва фактори. При низькій прибутковості продажу необхідно прагнути прискорення обороту капіталу і його елементів і, навпаки, визначена тими або іншими причинами низька ділова активність підприємства може бути компенсована тільки зниженням витрат на виробництво продукції або зростанням цін на продукцію, тобто підвищенням рентабельності продажу [23].

На перший фактор впливають такі чинники, як цінова політика, обсяг і структура витрат тощо. Другий фактор складається під впливом галузевих умов діяльності, а також економічної стратегії самого підприємства. Урівноважити високі темпи обох факторів складно, оскільки виручка присутня в чисельнику одного співмножника і в знаменнику іншого. Тому при нарощуванні обороту вдається збільшити економічну рентабельність тільки тоді, коли під збільшений дохід підставляють “нероздуті” активи, і чистий прибуток починає рости швидше за виручку [22].

В аналізі чинників зміни рентабельності головне – вирішити питання, який з показників змінюється сильніше і швидше, надаючи тим самим більш сильну дію на загальний рівень економічної рентабельності активів. Наочно така ситуація представлена на рисунку 3.1.

Рис. 3.1. Економічна рентабельність як добуток комерційної маржі та коефіцієнта трансформації

Ідеальна позиція тяжіє  до зони III, але на практиці з'єднати високу КМ з високим КТ буває, як правило, дуже важко, оскільки при нарощуванні виручки КТ збільшується, а КМ знижується якщо тільки, як було відзначено вище, чистий прибуток не зростає швидше за чистий дохід від реалізації.

У більшості підприємств  показники розташовуються між зонами І і II. При цьому будь-яке зниження до зони IV небезпечно, оскільки загрожує падінням економічної рентабельності.

Для підприємства завжди важливо вибрати галузь, сферу  діяльності. Дійсно, відмінності у  фондомісткості і цінові чинники  можуть зробити вирішальний вплив  на рівень економічної рентабельності. Але, незалежно від галузевої приналежності, підприємства мають в свій розпорядженні все-таки певну свободу маневру, щоб посилить КМ (впливаючи на собівартість, знижуючи витрати по реалізації продукції, упорядкувавши адміністративно-управлінські витрати) і поліпшити КТ. Останнє, втім, вимагає більш тонких інструментів. Тобто треба “поглинати” машини, запаси, товарну заборгованість, щоб не відволікати надмірні кошти. Кожна зайва гривня активу може стати гальмом для розвитку підприємства [16].

чим більше коштів задіяно для досягнення заданої величини виручки, тим більше зусиль затрачуватимуть на їх конверсію у разі переорієнтації діяльності підприємства;

якщо підприємство звертається  до нових видів і сфер діяльності, керуючись лише максимізацією КМ і недооцінюючи КТ, наслідки загрожують бути плачевними.

Спонтанне фінансування передбачає надання знижок покупцям за скорочення строків розрахунків. Спонтанне фінансування уявляє собою  відносно дешевий спосіб отримання  коштів; таке кредитування не вимагає  від клієнту забезпечення та приваблює достатньо довгими строками пільгового періоду.

Суторміна В.М., в свою чергу, виділяє такі основні умови, які впливають на окремі статті працюючого капіталу [29].

 

Таблиця 3.1

Економічні умови, що впливають на ефективність

оборотних коштів

Стаття	Вплив
Дебітори	Обсяг продажу Термін продажу в  кредит Ефективність кредитного контролю та інкасації
Товарно-матеріальні  запаси		Час, необхідний для підготування до випуску продукції Мінливість у попиті на продукцію підприємства Виробничий цикл Кількість виробничих потоків Обсяг планового реального  випуску і продажу
Кредитори		Обсяг купівлі Тривалість кредиту
Короткострокове фінансування		Усі перелічені вище Інші умови платежів ( надходження коштів, доступність  кредиту, процентні ставки)

 

Таким чином, враховуючи велике народногосподарське значення прискорення оборотності оборотних активів, кожне підприємство при плануванні потреби в них на наступний (черговий) рік, повинно передбачити прискорення їх оборотності. Основними шляхами скорочення часу обігу виробничих запасів є: рівномірне завезення товарно-матеріальних цінностей; формування запасів необхідних цінностей у межах можливого мінімуму для постійного забезпечення безперервності процесу виробництва; недопущення придбання непотрібних і реалізації надлишкових матеріалів. Прискорення оборотності оборотних активів на стадії виробництва досягається в основному за рахунок скорочення виробничого циклу. У сфері обертання прискорити обіг оборотних активів можливо шляхом прискорення реалізації продукції, розрахунків за реалізовану продукцію та надані послуги, недопущення створення дебіторської заборгованості тощо.

 

3.2. Рекомендації з  підвищення ефективності використання оборотних коштів ВАТ «Південний ГЗК»

 

Спочатку визначимо заходи, які мають позитивно вплинути на стан та ефективність використання оборотних коштів підприємства, потім складемо прогнозні баланс та звіт про фінансові результати, за допомогою цифрового матеріалу яких можна буде оцінити ефект пропозицій та рівень покращення фінансового стану.

Великою проблемою для ВАТ «Південний ГЗК» є від’ємне значення власних оборотних коштів, тобто на суму 91938 тис. грн. необоротні активи фінансуються залученими коштами.

Найбільші проблеми спостерігаються  в оборотних коштах: у підприємства велика дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом та за виданими авансами, зростає нагромадження готової продукції, збільшується інша поточна дебіторська заборгованість.

На подолання саме цих проблем необхідно спрямувати зусилля з оптимізації структури  майна підприємства, що у підсумку має привести до підвищення фінансового стану комбінату.

Як відомо, нарощування  сум готової продукції, що зберігається на підприємстві, призводить не тільки до погіршення фінансового стану  підприємства, його ліквідності, а й до зростання витрат на зберігання (додаткові складські площі, заробітна плата персоналу тощо), тому зростання суми готової продукції на базовому підприємстві є неефективним і потребує заходів з оптимізації.

Так, за три роки обсяги готової продукції на балансі зросли з 8496 тис. грн. до 41871 тис. грн. Довести рівень наступного року до показників 2003 року важко, але повернутися до рівня початку 2005 року досить можливо, необхідно проаналізувати роботу з покупцями, розробити схему видобутку та відвантаження, графік транспортних перевезень та умови Incoterms. В разі провадження заходів можна передбачити повернення до визначеного рівня у 17764 тис. грн. Від реалізації даної продукції кошти надійдуть на розрахункові рахунки комбінату та можуть бути використані на фінансування потреб, погашення заборгованості підприємства тощо. Наприклад, кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги на кінець 2005 року складає 166226 тис. грн. плюс векселі видані в сумі 198150 тис. грн. проти дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги в 102405 тис. грн. та векселі отримані в сумі 10443 тис. грн. Отже співвідношення між дебіторською та кредиторською заборгованістю є незадовільним і кошти від реалізації готової продукції пропонуємо направити на погашення кредиторської заборгованості. Сума погашення складе: 41871 – 17764 = 24107 тис. грн.