Для оплати реалізованих підприємством  готової продукції або товарів на адресу покупця виставляється "Рахунок-фактура" (форма № 868).

    Відвантаження із складу підприємства – продавця реалізованої продукції або товарів  здійснюється на підставі документа "Товарно-транспортна  накладна"; передачу продукції і товарів із складу до торгівельного приміщення (для роздрібної торгівлі) здійснюється шляхом використання документа "Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів".

    При оформленні видаткових документів на вивіз із складу підприємства реалізованої продукції самовивозом треба обов'язково переконатися у тому, чи являється отримувач дійсно представником підприємства – покупця. З цією метою здійснюється перевірка виданої йому довіреності на отримання цінностей із зазначенням у ній: строку її дії; адреси підприємства – покупця; кількості продукції, яку необхідно отримати, паспортні дані, а також ідентичність підпису особи, завіреного підписами керівником, головного бухгалтера і печаткою підприємства – покупця.

    Надходження і вибуття із складу готової продукції і товарів знаходить своє відображення у "Картках складського обліку матеріалів".

    За  результатами змін, які відбулися  із готовою продукцією і товарами на складі на протязі місяця, до бухгалтерії  підприємства подається "Звіт про  рух матеріальних цінностей", за даними якого бухгалтером вносяться відповідні зміни до "Оборотної відомості по товарно-матеріальних рахунках".

    Узагальнена інформація за операціями, пов'язаними  з рухом готової продукції  і товарів на підставі звітів виробничих підрозділів та звітів про рух матеріальних цінностей зі складу, знаходить своє відображення при журнально-ордерній формі обліку у журналах-ордерах № 3, № 5, № 6.(Додаток Т) 
 

    10. ОБЛІК КРЕДИТІВ ТА ІНШИХ ПОЗИЯКОВИХ КОШТІВ 

    Кредитні  взаємовідносини регламентуються  на підставі кредитних договорів, що укладаються між кредитором і позичальником в письмовій формі.

    Укладання кредитної угоди (договору) – досить складна та тривала процедура. Для  укладання кредитної угоди підприємству потрібно необхідно надати наступні документи:

• клопотання про надання кредиту, в якому зазначаються основні параметри кредиту (строк використання, сума і мета використання);
• бізнес-план, його обґрунтування та розрахунок повернення кредиту;
• копії документів (договір, рахунки-фактури на постачання устаткування або матеріалів, під які береться кредит);
• фінансову звітність за останнє півріччя (рік);
• документи, що гарантують повернення кредиту;
• кредитний договір, що буде регулювати кредитні відносини між банком і підприємством.

    Якщо  ж отримання кредиту планується в банку, де підприємство не має поточного рахунку, необхідно також надати: установчі документи із зазначенням юридичної адреси, картку із зразками підписів, завірену банком, та довідку банку про залишки коштів на рахунках і наявність заборгованості за позиками.

    Чинним  законодавством України не передбачено  вимоги щодо форми і змісту кредитного договору. Але кредитний договір  повинен бути укладений в письмовій  формі.

    У кредитному договорі банк бере на себе зобов'язання надати в розпорядження  позичальника на визначений період деяку суму грошей, а позичальник, в свою чергу, бере на себе наступні зобов'язання:

• використовувати позичені кошти на умовах і в цілях, визначених угодою;
• платити всі збори у зв'язку з виданим кредитом;
• повернути основну суму боргу і відсотки в обумовлений період часу.

    Кредитний договір повинен містити наступні положення:

• визначення сторін угоди та основні зобов'язання цих сторін, тобто зобов'язання банку надавати грошові кошти в розпорядження позичальника, і зобов'язання позичальника повернути суму з відсотками;
• сума позики;
• графік повернення позики;
• розмір процентної ставки і обставини, за яких вона може бути змінена;
• сума комісійних по виданій позиці;
• належні банку виплати у зв'язку з використанням позики і забезпечення цього кредиту заставою;
• умови використання кредиту позичальником;
• строк погашення позики;
• зобов'язання позичальника надавати банку інформацію та документи про його фінансовий стан.

    Облік розрахунків на підприємстві КП «ШЛЯХРЕМБУД» за довгостроковими позиками банків та іншими залученими позиковими коштами у інших осіб, які не є поточним зобов'язанням, ведеться на рахунку 50 "Довгострокові позики". Цей рахунок балансовий, пасивний, призначений для обліку джерел засобів.

    По  кредиту рахунку 50 "Довгострокові  позики" відображаються суми одержаних довгострокових позик, а також переведення короткострокових відстрочених позик до складу довгострокових, по дебету – погашення заборгованості за ними та переведення до поточної заборгованості за довгостроковими зобов'язаннями.

    Рахунок 50 "Довгострокові позики" має  такі субрахунки:

    501 "Довгострокові кредити банків  у національній валюті";

    502 "Довгострокові кредити банків  в іноземній валюті";

    503 "Відстрочені довгострокові кредити  банків у національній валюті";

    504 "Відстрочені довгострокові кредити банків в іноземній валюті";

    505 "Інші довгострокові позики  в національній валюті";

    506 "Інші довгострокові позики  в іноземній валюті".

    На  субрахунках 501, 502 відображаються суми довгострокової заборгованості банкам за наданий кредит відповідно в національній та іноземній валюті.

    На  субрахунках 503, 504 відображаються суми відстроченої заборгованості банкам за кредит, термін погашення якого відстрочено, відповідно в національній та іноземній  валюті.

    На  субрахунках 505, 506 відображаються суми довгострокової заборгованості щодо зобов'язання із залучення позикових коштів (крім кредитів банків), відповідно в національній та іноземній валюті.

    Аналітичний облік ведеться за позикодавцями (банками) в розрізі кожного кредиту (позики) окремо та строками погашення кредиту (позики) .При відображенні в бухгалтерському обліку операцій, пов'язаних з довгостроковими позиками, необхідно враховувати наступні правила:

• суми відсотків за користування кредитом списуються на субрахунок 792 "Результат фінансових операцій" з субрахунку 951 "Відсотки за кредит";
• частина довгострокового зобов'язання, яка підлягає погашенню в терміни до 12-ти місяців, списується на рахунок 61 "Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями".

    Синтетичний облік ведеться в Журналі 2( додаток Р). 
 
 
 
 
 
 

    11. ОБЛІК КАПІТАЛІВ ТА ЦІЛЬОВОГО ФІНАНСУВАННЯ 

    Джерелами формування статутного капіталу господарських  товариств є грошові та матеріальні  внески засновників. Сума статутного капіталу, а також рішення про його збільшення або зменшення приймається лише засновниками (власниками) товариства та обов’язково реєструється в Державному реєстрі господарських одиниць.

          Для узагальнення інформації про стан та рух статутного капіталу призначений пасивний рахунок 40 “Статутний капітал ”. По дебету даного рахунку відображається зменшення статутного капіталу, а по кредиту – його збільшення. Синтетичний облік ведеться в Журналі7 (додаток С)

          Сума кредитового  сальдо по рахунку 40 повинна відповідати  розміру статутного капіталу, зафіксованого  у засновницьких документах (статуті) (додаток В) підприємства і відображається в балансі підприємства. Аналітичний облік статутного капіталу ведеться за видами капіталу за кожним засновником (учасником), акціонером тощо.

          Статутний капітал  господарських товариств (крім акціонерних) може збільшуватися за рахунок:

• додаткових внесків учасників;
• належних учасникам дивідендів;
• нерозподіленого прибутку.

    Для прийняття рішення про зменшення  статутного капіталу товариства необхідна  згода всіх його учасників та відсутність  заперечень з боку кредиторів цього підприємства. Для цього підприємство має опублікувати відповідне повідомлення в пресі. 

    Зменшення статутного капіталу можливе при  виході, виключенні учасника зі складу товариства. Обидва варіанти потребують, крім обов’язкової публікації в пресі та державної реєстрації, змін у засновницьких документах, розрахунку з учасником. Такому учаснику повинні бути повернуті:

• сума його вкладу до статутного капіталу;
• вартість частини майна пропорційна його вкладу до статутного капіталу;
• частка прибутку, отримана товариством у поточному році.

       Акціонерні товариства мають свої особливості при формуванні та зміні статутного капіталу. Формування статутного капіталу акціонерного товариства здійснюється шляхом випуску певної кількості акцій рівною номінальною вартістю. При створенні акціонерного товариства акції можуть бути розповсюджені шляхом відкритої передплати (у відкритих акціонерних товариства) або розподілу всіх акцій між засновниками (в закритих акціонерних товариствах).

          Акціонерне товариство має право збільшувати статутний капітал при умові, що раніше випущені акції повністю оплачені за вартістю не нижче номінальної.

          Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства здійснюється шляхом:

• збільшення кількості акцій існуючої номінальної вартості;
• збільшення вартості акцій;
• обміну облігацій на акції цього емітента.

    При збільшенні кількості акцій існуючої номінальної вартості, статутний  капітал збільшується за рахунок:

• внесків засновників і учасників товариства;
• дивідендів (реінвестування);
• індексації основних засобів.

           При збільшенні  статутного капіталу шляхом збільшення  вартості акції статутний капітал  збільшується за рахунок:

• внесків засновників і учасників товариства;
• індексації основних засобів.

            При збільшенні статутного капіталу шляхом обміну облігацій на акції емітента статутний капітал збільшується на загальну вартість облігацій, які обмінюються на акції. При цьому номінальна вартість облігацій має дорівнювати номінальній вартості акцій. Акціонерне товариство також повинно провести реєстрацію випуску акцій. При обміні облігацій на акції збільшується статутний капітал та зменшуються зобов’язання. Позитивна різниця відноситься на доходи від реалізації фінансових інвестицій – субрахунок 741, негативна – на фінансові витрати субрахунок 952.

          Зменшення статутного капіталу акціонерного товариства може здійснюватися шляхом:

• зменшення вартості акцій;
• зменшення кількості акцій існуючої номінальної вартості шляхом викупу їх у власників з метою анулювання.

       Облік додаткового капіталу

          Додатковий капітал  являє собою інший капітал, вкладений учасниками товариства (емісійний дохід, тобто дохід отриманий від розміщення акцій власної емісії за цінами, які перевищують номінальну вартість) або одержаний у процесі господарської діяльності підприємства внаслідок до оцінки активів, безоплатного отримання необоротних активів, іншого додаткового капіталу. Для обліку цих сум на КП «ШЛЯХРЕМБУД» передбачено рахунок 42 “Додатковий капітал ”. По кредиту цього рахунку відображається збільшення додаткового капіталу, а по дебету – його зменшення.