Організація та облік орендних операцій

Створене трудовим колективом господарське товариство має переважне  перед іншими фізичними та юридичними особами право на укладення договору оренди майна того державного підприємства, де воно утворене.

Зміст договору оренди визначається сукупністю його умов. Закон про оренду встановлює, що у договорі оренди мають бути визначені об"єкт оренди (склад і вартість майна), строк, на який укладається договір оренди, орендна плата, порядок використання амортизаційних відрахувань, відновлення орендованого майна та порядок його повернення. За згодою сторін у договорі оренди можуть бути і інші умови. Умови договору оренди зберігають свою силу і у випадках, коли після його укладення законодавством будуть встановлені правила, які погіршують становище орендаря. Реорганізація орендаря не є підставою для зміни умов договору чи розірвання його.

Договір оренди є консесуальним  договором, бо він вважається укладеним  з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору, а передача об"єкта оренди орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

До істотних умов договору належить орендна плата, що є фіксованим платежем, який орендар вносить орендодавцеві незалежно від наслідків господарської діяльності. Розмір орендної плати визначається з урахуванням вартості орендованого майна, але не більше 5 відсотків його вартості. Оцінка вартості майна проводиться за методикою, щозатверджується Кабінетом Міністрів України.

Строк договору визначається за погодженням сторін, тобто він  може бути  укладений на будь-який строк; укладення договору оренди без зазначення строку не допускається. При відсутності заяви від однієї із сторін про припинення або зміну договору він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Орендар має переважне право на продовження строку дії договору.

Орендар зобов"язаний зберігати  орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його пошкодженню, псуванню. На орендаря може бути покладений обов"язок використовувати об"єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, організації, майно яких передано в оренду.

Регістрами  орендованих обєктів є копія інвентарної картки або витяг з інвентарної картки, що надається бухгалтерією орендодавця. В орендарі ці картки зберігаються окремо і обліковуються за інвентарними номерами орендодавця.

На кожен  прийнятий об΄єкт основних засобів комісією в експлуатаційному призначенні наказом керівника СВАТ «Браїлівське» складається акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) ОЗ (Додаток 5), в якому вказується початкова вартість об’єкта ОЗ, коротка техніко-економічна характеристика та місце експлуатації. До акта додається технічна документація об’єкта ОЗ.

Кожному об’єкту ОЗ присвоюється інвентарний  номер, який наноситься на об’єкт (стійкою  фарбою, прикріплення металевого жетону) та в подальшому проставляється в  усіх документах. Які оформляють рух  ОЗ. Цей інвентарний номер закріплюється  за об’єктом ОЗ на весь термін експлуатації і не змінюється. На кожен об’єкт відкривається інвентарна картка (Додаток 4) У картці проставляється назва і номер об‘єкту ОЗ, номер акту та дата прийняття, ПВ, норма амортизації, коротка характеристика, а тж робляться відмітки про ремонт та переміщення. На однотипні об’єкти невеликої вартості, які надійшли у виробництво в одному місяці та мають однакову вартість, дозволяється відкривати одну інвентарну картку.

Для забезпечення збереженості інвентарні картки реєструють в спеціальних інвентарних описах: записи здійснюються по класифікаційних  групах ОЗ. Зареєстровані в описах картки зберігають в картотеці, де розміщують по класифікаційних групах та за місцем експлуатації. Картки недіючих ОЗ (тих, що зберігаються в запасі та знаходяться  на консервації) розміщують окремо. По місцях використання об’єкту ОЗ ведуть облік в інвентарних описах, в яких є короткі відомості про об’єкти ОЗ, який знаходиться в експлуатації.

Внутрішнє переміщення ОЗ (з цеху в цех, з  запасу в експлуатацію) оформляють актом прийому-передачі ОЗ, які складаються  у2-х примірниках: 1 - передається в бухгалтерію та служить основою для запису в інвентарній картці і для перенесення її в картотеці по новому місцю використання об’єкту ОЗ; на основі 2-го робиться запис в інвентарному списку про вибуття об’єкту ОЗ.

Щомісячні дані інвентарних карток на об’єкти, що надійшли записуються у картки обліку руху ОЗ, які ведуться в розрізі  груп ОЗ. Ці картки замінюють аналітичні відомості по рахунку 10 „ОЗ”, тому їх підсумок щомісяця звіряють з результатами синтетичного обліку по рахунку ОЗ.

Вибуття ОЗ оформляється актом на списання (Додаток 6).

РОЗДІЛ 4. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПОРЯДКУ  ВІДОБРАЖЕННЯ У ФІНАНСОВОМУ ОБЛІКУ ОРЕНДНИХ ОПЕРАЦІЙ. АВТОМАТИЗАЦІЯ ОБЛІКУ.

Останнім  часом облік орендних операцій стає більш складним. Це пояснюється, насамперед, змінами в правово-економічних  відносинах підприємств, виникнення нових  форм взаємовідносин між партнерами та створенням нових видів оренди, відсутністю наявних грошових коштів для розрахунків, а також накопичення  даних відповідно до потреб податкової звітності.

Все це призводить до необхідності перегляду ряду сталих уявлень, завдань та вимог щодо обліку орендних операцій.

Все це приводить  до необхідності створення нового підходу  до групування даних про процеси  оренди з метою посилення контрольних  функції обліку.

Облік процесу  оренди потребує значного спрощення, вдосконалення  облікових регістрів та, особливо, зменшення та уніфікації первинних  документів.

Вдосконалення системи обліку орендних операцій перш за все повинно торкнутися первинної  документації. Вдосконалення облікової  документації і документообороту має  здійснюватись в слідуючи напрямках:

• підвищення оперативності оформлення та обробки інформації процесу оренди;
• підвищення рівня об'єктивності аналітичної інформації, що міститься в документації;
• підвищення контролю по обліку надходження вибуття орендованих основних засобів;
• економія витрат ресурсів та праці документування та обробку документів.

В цьому напрямку перш за все слід визначити наступні моменти. При надходженні і вибутті  замість виписування накладних  та рахунків-фактур, які випереджають оформлення Актів приймання-передачі, доцільніше було б оформляти накладну-рахунок, яку потрібно виписувати в двох примірниках. Один з яких залишається у орендодавця, а інший видаватиметься орендарю.

Накладна - рахунок повинна об'єднати основні  реквізити тих документів, які  вона заміняє, а саме: найменування, місце знаходження і банківські реквізити орендодавця, підстава для  відпуску, ціна.

Багато часу витрачається на облікову обробку накладних та виписаних на основі їх актів, бо типові форми накладних мають багато недоліків. Так, наприклад, дані об'єкт  наводяться двічі, строки "відпустив" та “прийняв” знаходяться на зворотній  стороні зазначеного документа, в результаті чого бухгалтер змушений переписувати їх на лицьову сторону. Необхідно ліквідувати ці недоліки в типових формах товарно-транспортних накладних.

Аналізуючи  вищенаведене, ми вважаємо, що приділення уваги вдосконаленню типових  форм накладних - важлива річ, так  як ці документи є основними при  переміщенні засобів за межі підприємства-орендодавця.

Для посилення  оперативного контролю необхідно обов'язково заповнювати обидві сторони товарно-транспортних накладних. Це дозволить не тільки контролювати витрати, а і своєчасно вести  звірку записів обох розділів по кількості  переданих (прийнятих) об'єктів.

Для наведення  належного порядку необхідно  обучити осіб, відповідальних за оформлення документів, правильному оформленню накладних, для скорочення часу заповнення документів цього типу необхідні  реквізити: рік, місяць, найменування підприємства та інші вносити заздалегідь.

Бланк накладної  повинен бути:

- уніфікованим  для всіх видів об'ктів основних  засобів

- заповнення  з однієї сторони бланка, що  зручно при обробці;

- не мати  зайвих реквізитів;

- передбачувати  певну кількість пустих граф  для характеристики вантажу;

- дати  можливість застосовувати накладні  при відправці різними видами  транспорту і його належності (власний, залучений).

Крім  цього, на мою думку, в аналітичному обліку необхідно уособити відображення операцій по бартерним угодам, оскільки вони мають значні відмінності в  документальному оформленні та організації  взаємовідносин між суб'єктами господарювання.

Організація обліку бартерних операцій в деякій мірі регламентується Законом України  “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97 з послідуючими змінами  і доповненнями, де дається визначення бартеру, як господарської діяльності, яка передбачає проведення розрахунків  за у будь-якій формі відмінній  від грошової, включаючи всі види заліків та погашення заборгованості в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки орендодавця.

Багаторічна практика застосування ж-о форми  обліку підтвердила її право на життя  в сучасних умовах. Проте перехід  до ринкової економіки, поява великої  кількості підприємств різних форм власності та сфери діяльності, значно ускладнили її застосування.

На мою  думку ведення відомості аналітичного обліку зайве, всі необхідні дані містяться в реєстрах, де узагальнюються в необхідному розрізі дані первинних  документів і, які по суті, являються  регістрами аналітичного обліку. На нашу мою в окремому документі слід було б відобразити витрати, пов'язані  з орендою, бо для їх обліку не пристосований  жодний реєстр.

Амортизація переданих  в операційну оренду основних засобів  нараховується орендодавцем, оскільки в таких випадках об'єкт залишається  на балансі орендодавця.

Але оскільки сам об'єкт операційної оренди експлуатується не в орендодавця, то амортизація (так само, як і інші витрати, пов'язані з передачею  основних засобів в операційну оренду), на мій “нестандартний” погляд, повинні відноситися на рахунок 949 “Інші витрати операційної  діяльності” тільки у разі, якщо надання послуг з оренди є одним  з основних видів діяльності підприємства-орендодавця, на рахунок 23 (91,92 тощо) — якщо надання  послуг з оренди є чи не єдиним видом  діяльності підприємства-орендодавця, а на рахунок 977 “Інші витрати звичайної діяльності”, — якщо надання послуг з оренди не є основною діяльністю такого підприємства.

Якщо  уважно вчитатися в текст п. 18 П(С)БО 14: “Витрати орендодавця з  укладення угоди про операційну оренду (юридичні послуги комісійні  винагороди) визнаються іншими операційними витратами того звітного періоду, у  якому вони мали місце”, — можна  дійти досить певного висновку, що йдеться тільки про витрати на укладення угоди. Жодних інших витрат, які були б пов'язані безпосередньо  з наданням орендних послуг, цей  пункт не вимагає зараховувати на рахунок 949. Це важливо розуміти. Хоча, на мою думку, усі витрати, так  чи інакше пов'язані з наданням орендних послуг, слід вести на одному з обраних  для цього витратних рахунків (23, 91 тощо або на рахунку 977), а не виділяти для одноразових витрат з укладання угоди ще й рахунок 949.

Що стосується доходів і витрат орендаря, то прямих доходів безпосередньо від того, що об'єкт основних засобів отримано в оренду, звісно, не буває (доходи від  реалізації продукції, за його допомогою  виготовленої, — інша річ, але то не є доходи від оренди), а облік  витрат на утримання орендованого таким  чином об'єкта (якщо вони виникають) доцільно вести на тих рахунках витрат, які певною мірою означають мету їх понесення (мету, з якою об'єкт  експлуатується), тобто на одному з  рахунків: 23,91,92 тощо. Про капітальні витрати у випадках операційної  оренди не варто згадувати, їх просто бути не може у такого орендаря. Тому незрозуміла, навіщо у п. 8. П(С)БО 14 про  таке говориться:

“Витрати  орендаря на поліпшення об'єкта операційної  оренди (це при тому, що цього об'єкта на балансі орендаря немає! - модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводять до збільшення майбутніх економічних  вигод, які первісно очікувалися  від його використання, відображаються орендарем як капітальні інвестиції у створення (будівництво) інших  необоротних активів”. Виходить, що орендар бере в операційну оренду об'єкт, який не приносить йому “первісно  очікуваних вигод”. Якщо це так —  то такий об'єкт нормальні люди повертають орендодавцеві, а не вкладають у нього власні кошти, щоб врешті-решт отримати від нього “первісно очікувані вигоди”, за які, до речі, орендодавець отримує доходи за договором оренди. Якщб ж у п. 8 йдеться про збільшення таких вигод, то навряд чи витрати на поліпшення об'єкта в такому разі будуть відшкодовані орендодавцем, бо це збільшення вигод отримає не він, хоча саме орендодавець, а не орендар, є господарем цього активу. Отже, найімовірніше, що орендодавець просто не дозволить орендарю “поліпшувати” його активи, а без дозволу орендар просто не зможе здійснити таке поліпшення (наприклад, добудову). Якщо навіть припустити, що таке “поліпшення” орендарю теоретично вдасться провести, то практично він цього робити за таких умов сам не захоче. Об'єкт — поза балансом, а капітальні витрати — на балансі невиправдано збільшують вартість його власних необоротних активів, які нічого спільного не мають з позабалансовим, тобто чужим активом.